20 лютого 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/3539/25
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Головко А.Б., розглянувши заяву ОСОБА_1 , поданої в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, у справі № 440/3539/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 21.04.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром під час її перерахунку з 01.02.2023. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити з 01.02.2023 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром, з урахуванням уже виплачених сум.
18.06.2025 судом видано виконавчий лист № 440/3539/25.
04.08.2025 до суду надійшла заява ОСОБА_1 , подана в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, у справі № 440/3539/25/23, у якій просить: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.04.2025 у справі №440/3539/25 щодо відмови здійснити з 01.03.2024 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням грошового забезпечення, визначеного у довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії від 27.09.2024 №ФП74035/14910 без обмеження її максимальним розміром з урахуванням проведених виплат.
Мотивуючи подану заяву зазначає, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.04.2025 у справі №440/3539/25 відповідач здійснив перерахунок пенсії з 01.02.2023 по 29.02.2024 без обмеження максимальним розміром, проте з 01.03.2024 перерахунок пенсії не проведено.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.08.2025 заяву ОСОБА_1 , подану в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, у справі № 440/3539/25, призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Витребувано від ІНФОРМАЦІЯ_2 усі наявні докази щодо виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.04.2025 у справі №440/3539/25.
Представник відповідача надав до суду письмові пояснення, у яких зазначив, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.04.2025 у справі №440/3539/25 виконано в межах покладених на управління зобов'язань.
Розглянувши подану заяву та матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до частини 1 статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
За змістом статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування.
Відповідно до частин 2 та 3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Положеннями статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Таким чином, судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню стороною, на яку покладено такий обов'язок. Відтак, учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Відповідно до частини 1 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Частиною 3 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.
Суд зазначає, що застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України можливе лише у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.
Отже процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Вказані норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення.
Водночас зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 03.10.2018 у справі №826/18826/14, від 19.11.2018 у справі №804/10264/15, від 26.03.2020 у справі №823/175/17, від 23.06.2020 у справі №802/357/17-а, від 13.12.2021 у справі №520/6495/2020.
За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
У Рішенні від 30.06.2009 №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).
Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (пункт 40).
З огляду на викладене, суд акцентує увагу на тому, що інститут судового контролю полягає у здійсненні судом контролюючої функції по відношенню до суб'єкта владних повноважень з дотримання ним принципу обов'язковості судового рішення.
Рішенням суду від 21.04.2025 у справі №440/3539/25 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити з 01.02.2023 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром, з урахуванням уже виплачених сум.
При дослідженні протоколів перерахунку пенсії після виконання рішення суду у справі №440/3539/25, суд установив, що з 01.03.2024 позивачу пенсійну виплату обмежено максимальним розміром.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 р. № 185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" (далі - Постанова № 185) установлено, що з 1 березня 2024 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,0796.
Пунктом 2 Постанови № 185 установлено, що з 1 березня 2024 р.: 1) розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» (Офіційний вісник України, 2022 р., № 18, ст. 968) та пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 р. № 168 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» (Офіційний вісник України, 2023 р., № 26, ст. 1475) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2023 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
Однак, суд не надавав оцінку обставинам перерахунку пенсії позивача у зв'язку з проведенням індексації з 01.03.2024 без обмеження максимальним розміром у справі №440/3539/25.
Відтак, такі обставини не входили в предмет доказування в даній справі та не стосуються порядку виконання прийнятого судового рішення, а фактично складають окремий самостійний предмет позову.
Суд зауважує, що незгода з перерахунком пенсії у певному розмірі з 01.03.2024 є підставою для звернення до суду з новим позовом, а не застосуванням норм статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зважаючи на викладене, проаналізувавши аргументи та доводи позивача та відповідача, суд дійшов висновку, про необґрунтованість заяви про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, та відсутність підстав для її задоволення.
Керуючись статтями 2, 5, 241, 243, 248, 256, 372, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Подану в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України заяву ОСОБА_1 у справі № 440/3539/25 залишити без задоволення.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя А.Б. Головко