Справа № 420/30568/25
20 лютого 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дій,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) вернувся з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) , в якій просить:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 в частині неналежного розгляду рапорту ОСОБА_1 , який був зареєстрований у системі вхідної кореспонденції військової частини НОМЕР_1 за № 02.27/44550/25-Вн від 08.08.2025 р., про звільнення його з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 р. № 2232-ХІІ;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 , який був зареєстрований у системі вхідної кореспонденції військової частини НОМЕР_1 за № 02.27/44550/25-Вн від 08.08.2025 р., про звільнення його з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 р. №2232-ХІІ як військовослужбовця, який проходить військову службу за контрактом, за сімейними обставинами, а саме: перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 звільнити з військової служби ОСОБА_1 на підставі рапорту, який був зареєстрований у системі вхідної кореспонденції військової частини НОМЕР_1 за № 02.27/44550/25-Вн від 08.08.2025 р., про звільнення його з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 3 частини 5 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-XII (через такі сімейні обставини або інші поважні причини, якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у зв'язку з перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач є військовослужбовцем, який проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Позивач має на утриманні п'ятьох неповнолітніх дітей, у зв'язку з чим подав відповідачу рапорт з проханням звільнити його з військової служби на підставі пп."г" п.3 ч.5 ст.26 із застосуванням п.3 ч.12 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". Підставою для звільнення з військової служби є перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років. Проте, відповідач відмовив позивачу у звільненні з військової служби з тих підстав, що з наданих до рапорту документів вбачається, що у ОСОБА_1 на утриманні знаходяться ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , для яких він є рідним батьком, однак будь-яких підтверджуючих відомостей щодо утримання інших дітей, батьком яких він не є, не надано. Вважає таку відмову протиправною, оскільки позивачем надані усі документи, які підтверджують наявність підстав для звільнення з військової служби на пп."г" п.3 ч.5 ст.26 із застосуванням п.3 ч.12 ст.26 Закону № 2232-ХІІ, які були проігноровані відповідачем.
Ухвалою від 11.09.2025 р. відкрито спрощене провадження у справі та надано відповідачу п'ятнадцятиденний строк для подачі відзиву на позовну заяву.
Ухвалою від 18.09.2025 р. відмовлено в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
10.11.2025 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що позивачем було подано рапорт від 08.08.2025 р. про звільнення з військової служби на підставі пп."г" п.3 ч.5 ст.26 із застосуванням п.3 ч.12 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". З долучених до рапорту документів вбачається, що він є батьком лише двох дітей, а щодо інших трьох - позивач не є їхнім батьком, не усиновлював їх і не оформлював опікунство. За приписами ст.ст.141, 180 Сімейного кодексу України обов'язок утримувати дитину покладено на її батька. Таким чином, незалежно від факту спільного проживання з матір'ю цих дітей, вони не перебувають на його юридичному утриманні, а отже, не можуть враховуватися при застосуванні пп."г" п.3 ч.5 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". Виходячи з наданих до рапорту позивачем документів, неможливо встановити, що саме він здійснює утримання щодо дітей, матір'ю яких є дружина позивача, проте батьком для яких він не є.
15.11.2025 р. від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає про безпідставність викладених у ній обставин, оскільки факт утримання позивачем п'ятьох дітей підтверджується довідкою Саф'янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області від 24.07.2025 р. № 360. Зауважує, що наявність у позивача на утриманні п'ятьох дітей є самостійною безумовною підставою для його звільнення з військової служби під час дії воєнного стану. При цьому, законодавство не ставить умовою наявність запису про батьківство в актових записах цивільного стану, тобто не ставить умову біологічного батьківства. А саме фактичне перебування дітей на утриманні військовослужбовця, що підтверджується наданими позивачем доказами до рапорту, є однією із складових частин зазначеної норми законодавства на ряду з відсутністю заборгованості зі сплати аліментів, що дає право на звільнення з військової служби. Відмова військової частини ґрунтується виключно на формальному посиланні на свідоцтва про народження трьох дітей дружини, де зазначені їх біологічні батьки. Водночас сама по собі наявність запису про батьківство у свідоцтві не є безумовним підтвердженням виконання батьківських обов'язків щодо утримання дитини.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки від сторін не надходило заяв про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про відмову в задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
21.02.2024 р. позивач уклав шлюб з ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 21.02.2024 р. Ізмаїльським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Одеса).
У позивача та ОСОБА_5 є спільна дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить копії свідоцтв про народження серії НОМЕР_3 .
Також позивача є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підтвердження чого надано копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 .
Дружина позивача має 2 дітей поза шлюбом - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та 1 дитину від попереднього шлюбу - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копіями свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 , серії НОМЕР_6 , серії НОМЕР_7 .
Згідно довідки Саф'янівської сільської ради Одеської області від 24.07.2025 р. № 359 разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 , проживають дружина - ОСОБА_5 , пасинок - ОСОБА_6 , падчерка - ОСОБА_7 , падчерка ОСОБА_8 , син - ОСОБА_3 .
Відповідно до довідки Саф'янівської сільської ради Одеської області від 24.07.2025 р. № 360; на утриманні Колескікова знаходяться діти: пасинок - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , падчерка - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , падчерка - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Листом Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області від 30.07.2025 р. № 64073 підтверджено, що станом на 30.07.2025 р. заборгованість по сплаті аліментів відсутня.
Згідно довідок Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області від 30.07.2025 р. № 63955, № 63956 відсутні відкриті виконавчі провадження щодо стягнення аліментів з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_5 на утримання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_5 на утримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідно до нотаріально завіреної заяви ОСОБА_5 , нею підтверджено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , знаходяться на повному утриманні ОСОБА_1 .
08.08.2025 р. позивач звернувся до заступника начальника загону - коменданта прикордонної комендатури швидкого реагування з рапортом про звільнення в запас Збройних Сил України за підпунктом "г" (через такі сімейні обставини або інші поважні причини 9якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежу за три місяці) пунктом 3 частини 5 статті 26 із застосуванням підпункту 3 частини 12 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
До даного рапорту позивач долучив: копію свідоцтва про шлюб; завірені копії свідоцтва про народження дітей; копію заочного рішення суду про розірвання шлюбу; копії витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження; довідку про склад сім'ї; довідку про відсутність заборгованості по сплаті аліментів; довідки про відсутність відкритих виконавчих проваджень щодо стягнення аліментів; завірену копію про утримання дітей.
Листом від 02.09.2025 р. № 08/49303/25-Вн відповідач повідомив, що з наданих да рапорту документів вбачається, що у ОСОБА_1 на утриманні знаходиться ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , для яких він є рідним батьком. Будь-яких підтверджуючих відомостей щодо утримання інших дітей, батьком яких він не є, не надано. Згідно з документами батьком для ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є ОСОБА_10 , а для ОСОБА_8 є ОСОБА_9 . Таким чином, обов'язок щодо їхнього утримання покладено саме на зазначених осіб відповідно до Конституції України та Сімейного кодексу України. Для звільнення в запас Збройних Сил України за підпунктом "г" (через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці) пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", необхідно представити встановленим порядком документи, які підтверджують перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років. Зважаючи на викладене, підстав для звільнення старшого сержанта ОСОБА_1 у Запас Збройних Сил України немає.
Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступних приписів законодавства.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який діє до сьогодні.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 р. № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Статтею 1 Закону № 2232-XII передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку. Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з ч.ч.3, 4 ст.2 Закону № 2232-XII громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Частина 6 статті 2 Закону № 2232-XII передбачає види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Підстави звільнення з військової служби визначені ст.26 Закону № 2232-XII і залежать від виду військової служби.
Так, згідно п.3 ч.5 ст.26 Закону № 2232-ХІІ контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: під час проведення мобілізації та дії воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
За приписами п.3 ч.12 ст.26 Закону № 2232-ХІІ військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах:
під час дії воєнного стану - перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Відповідно до ч.7 ст.26 Закону № 2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
За приписами пункту 13 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 р. № 1115/2009 (далі - Положення № 1115/2009) право видавати накази по особовому складу мають Голова Державної прикордонної служби України та згідно з визначеними ним повноваженнями посадові особи з числа його заступників, керівник розвідувального органу Адміністрації Держприкордонслужби, начальники (командири) регіональних управлінь, органів охорони державного кордону, загонів Морської охорони, керівники закладів фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу Держприкордонслужби, начальники навчальних центрів, науково-дослідних установ та органів забезпечення, які утримуються на окремих штатах і за посадами яких штатом передбачено військове звання підполковника (капітана 2 рангу) і вище (далі - начальники).
Згідно пункту 26 Положення № 1115/2009 контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець, який проходить військову службу за контрактом, звільняється з військової служби з підстав, передбачених частиною п'ятою статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Пунктом 270 Положення № 1115/2009 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби з підстав, передбачених частинами другою-шостою статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", здійснюється, зокрема, начальниками органів охорони державного кордону, загонів Морської охорони, навчальних центрів, науково-дослідних установ, а також органів забезпечення, які мають право видання наказів по особовому складу, - усіх військовослужбовців, у військових званнях до майора (капітана 3 рангу) включно, які проходять військову службу в цих органах Держприкордонслужби; начальниками регіональних управлінь, ректором вищого військового навчального закладу Держприкордонслужби - військовослужбовців, зазначених у підпункті 1 цього пункту, а також усіх військовослужбовців у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно, які проходять службу у структурних підрозділах регіонального управління та підпорядкованих йому органах, вищому військовому навчальному закладі відповідно.
Згідно з пунктом 279 Положення № 1115/2009 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовець може бути звільнений за сімейними обставинами або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Звільнення військовослужбовців з цих підстав здійснюється згідно з письмовими документами, які підтверджують наявність у них відповідних сімейних обставин або інших поважних причин.
Пунктом 288 Положення № 1115/2009 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі прийняття рішення про звільнення військовослужбовець подає по команді рапорт та в разі необхідності документи, які підтверджують підстави звільнення.
Відповідно до пункту 292 Положення № 1115/2009 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) наказ про звільнення військовослужбовця з військової служби видається відповідною посадовою особою.
Таким чином, під час дії воєнного стану передбачено можливість звільнення військовослужбовців у разі перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
При цьому, законодавець не ставить право військовослужбовця на звільнення з військової служби у залежність від того, чи рідні діти перебувають у нього на утриманні. Вирішальне у досліджуваній ситуації значення має саме факт перебування дітей, батьком яких він не є, на його утриманні.
Судом встановлено, що 21.02.2024 р. ОСОБА_1 та ОСОБА_5 перебувають у шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , та мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 .
Також позивача є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підтвердження чого надано копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 .
Дружина позивача має 2 дітей поза шлюбом - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та 1 дитину від попереднього шлюбу від попереднього шлюбу - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копіями свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 , серії НОМЕР_6 , серії НОМЕР_7 .
При цьому, батьком ОСОБА_6 , ОСОБА_7 є ОСОБА_10 , а батьком ОСОБА_8 - ОСОБА_9 , а не позивач.
Відповідно до ч.1 ст.135 Сімейного кодексу України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
За приписами ч.ч.1-3 ст.157 Сімейного кодексу України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Приписами ч.1 ст.180 Сімейного кодексу України встановлено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, причому, обов'язком особистим, індивідуальним, а не солідарним. Батьки зобов'язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи ні, або чи розірвано їх шлюб.
Обов'язок по утриманню зберігається також і у випадку позбавлення батьківських прав батьків (ч.2 ст.166 Сімейного кодексу України).
Суд зазначає, що сімейне законодавство визначає безумовний обов'язок щодо утримання батьками своїх неповнолітніх дітей, однак стосовно вітчима (мачухи) передбачені певні застереження.
Так, в силу положень ч.1 ст.268 Сімейного кодексу України мачуха, вітчим зобов'язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу.
Тобто, в контексті спірних відносин, позивач мав би обов'язок по утриманню неповнолітніх дітей своєї дружини, як щоб їх батьки або зазначені у цій нормі особи (у разі їх наявності) з поважних причин не могли б надавати їм належного утримання.
Водночас, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що біологічних батьків - ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , звільнено від обов'язку утримувати своїх дітей - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .
Суд зауважує, що ОСОБА_1 , перебуваючи у шлюбі з громадянкою ОСОБА_5 , має право на участь у вихованні її дітей (за умови проживання однією сім'єю). При цьому, обов'язок щодо їх утримання у позивача (як вітчима) виникає за умови, якщо в останньої немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 14.12.2023 р. у справі № 160/11228/23.
При цьому, довідка Саф'янівської сільськох ради Одеської області від 24.07.2025 р. № 360 не є тим документом, що може підтверджувати факт утримання позивачем ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .
Суд звертає увагу, що встановлення факту перебування особи на утриманні має юридичне значення, який може бути вирішений у декілька способів.
Факт перебування фізичної особи на утриманні заінтересована особа може встановити у спосіб, шляхом звернення до органів та організацій за отриманням довідки про підтвердження факту перебування особи на утриманні; подання заяви до суду про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку окремого провадження.
Однак позивач до рапорту про звільнення з військової служби не долучив жодних доказів того, що неповнолітні діти ( ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ) не мають діда, бабу, повнолітніх братів та сестер, здатних їх утримувати або наявності у батьків цих дітей поважних причин, з яких вони не можуть надавати їм належного утримання.
Враховуючи встановлені обставини, суд приходить до висновку, що позивач при поданні рапорту про звільнення з військової служби на надав всіх необхідних та достатніх доказів, за результатами розгляду яких відповідач міг прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби за пп."г" п.3 ч.5 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", у зв'язку з чим відповідач правомірно відмовив позивачу в задоволенні рапорту позивача про звільнення з військової служби.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 242-246, 250, 255 КАС України, суд -
вирішив:
Відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_8 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дій.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.І. Бездрабко