20 лютого 2026 р. № 640/9497/20
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаГоловного управління ДПС у м. Києві, вул. Шолуденка, 33/19,м. Київ,04116,
проскасування податкового боргу у розмірі 3 399,43 грн, зобов'язання вчинити певні дії,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - Позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби в місті Києві (далі по тексту - Відповідач) з вимогами про:
- визнання протиправним та скасування податкового боргу у розмірі 3 399,43 грн.;
- зобов'язання сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подання про повернення єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 6 067, 88 грн., сплаченого згідно з платіжним дорученням від 18.05.2017 р. № 14 на рахунок управління Державної казначейської служби у Голосіївському районі міста Києва.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач протиправно нарахував йому пеню у загальному розмірі 3399,43 грн. Крім того, ГУ ДПС в м. Києві відмовляло позивачу на неодноразові звернення щодо повернення помилково сплачених коштів єдиного податку у розмірі 6 067,88 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2020 р. позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.05.2020 р. прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому він висловлює незгоду із заявленими позовними вимогами та зазначає, що відповідно до інтегрованої картонки платника податку контролюючим органом нараховано пеню за період з 19.08.2017 року по 24.01.2019 року на суму податкового боргу у розмірі 6 067,88 гривень, який виник, внаслідок не сплати задекларованим Позивачем у першому кварталі 2017 року суми єдиного податку, згідно з податковою декларацією платника єдиного податку - фізичної особи підприємця №9076928501 від 27.04.2017 р. А оскільки у позивача в ІПК обліковується податковий борг, то контролюючий орган не може повернути сплачені кошти у розмірі 6067,88 грн. згідно з нормами податкового законодавства (ст. 43 ПК України).
13.12.2022 р. Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" №2825-IX, статтею 1 якого ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.
Пунктом 1 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
14.12.2022 р. вказаний Закон був опублікований в газеті "Голос України" №254 та набрав чинності 15.12.2022 р.
01.04.2025 р. на адресу Миколаївського окружного адміністративного суду від Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли матеріали даної адміністративної справи, які за результатами автоматизованого розподілу були передані на розгляд судді Лісовській Н.В.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.04.2025 р. прийнято до свого провадження адміністративну справу № 640/9497/20; замінено Відповідача - Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267) на його правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011).
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
Позивач перебував на спрощеній системі оподаткування на третій групі за ставкою 5 %.
27.04.2017 р. позивачем подано декларацію №9076928501 за перший квартал 2017 року до ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві.
18.05.2017 р. позивачем помилково сплачено єдиний податок у розмірі 6 067,88 грн. на рахунок управління Державної Казначейської Служби у Голосіївському районі замість рахунку управління Державної Казначейської Служби у Святошинському районі згідно платіжного доручення №14 від 18.05.2017.
Крім того, у звітній податковій декларації платника єдиного податку - ФОП за півріччя 2017 року позивачем помилково задекларовано нараховану суму з єдиного податку у розмірі 12 135, 76 грн., замість 6 067,88 грн.
У 2017 році позивачем було зареєстровано припинення діяльності підприємницької діяльності в організаційно-правовій формі ФОП.
На початку 2019 року позивач поновив підприємницьку діяльність в організаційно-правовій формі ФОП та звернувся до ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві із заявою про постановлення на облік платником єдиного податку.
У відповідь позивачу було відмовлено, з огляду на те, що за ним обліковується податковий боргу розмірі 12 135, 76 грн.
24.01.2019 р. позивач сплатив 6 067,88 грн. єдиного податку, і як наслідок, йому було нараховано пеню у розмірі 1 405,42 грн.
21.10.2019 р. позивач подав уточнюючу податкову декларацію платника єдиного податку - ФОП за півріччя 2017 року, якою було зменшено суму нарахованого єдиного податку на 6 067,88 грн. Як наслідок, позивачу було нараховано пеню у розмірі 1 994,01 грн. на розмір грошового зобов'язання, яке було зменшено.
Позивач неодноразово (28.01.2019, 24.10.2019, 13.01.2020) звертався до відповідача із заявами про перерахунок помилково сплачених коштів або їх зарахування в рахунок сплати єдиного податку або в рахунок сплати податкового боргу.
У відповідь відповідач направив позивачу листи від 08.02.2019 р. №13182/с/26-15-13-14-15, від 05.08.2019 р. №91079/с/26-15-17-01-17, від 22.11.2019 р. 13912/ФОП/26-15-33-15-15, від 21.01.2020 р. №2646/ФОП/26- 15-33-15-15.
Вважаючи дії відповідача щодо нарахування податкового боргу пов'язаного зі сплатою єдиного податку протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Вирішуючи спір між сторонами, суд виходить з такого.
Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених законом.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пункту 36.1 статті 36 ПК України передбачено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов'язання платника податків сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно з пунктом 31.1 статті 31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.
Відповідно до пункту 57.1. статті 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 294.1 статті 294 ПК України визначено, що податковим (звітнім) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал.
Згідно з підпунктом 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 ПК України, податкові декларації, крім випадків, передбачених ПКУ, подаються за базовий звітній (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
Відповідно до пункту 295.3 статті 295 ПК України, платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.
Сплата єдиного податку платниками третьої групи здійснюється за місцем податкової адреси (пункт 295.4 статті 295 ПК України).
Пунктом 300.1 статті 300 ПК України визначено, що платники єдиного податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.
Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Судом встановлено, що 27.04.2017 р. позивачем, як платником єдиного податку третьої групи, подано декларацію за перший квартал 2017 року, в якій вказано суму єдиного податку до сплати у розмірі 6 067,88 грн., а 18.05.2017 р. позивач сплачує задекларований єдиний податок у розмірі 6 067,88 грн. на рахунок управління Державної Казначейської Служби у Голосіївському районі, замість рахунку управління Державної Казначейської Служби у Святошинському районі.
02.08.2017 р. позивачем подано звітну декларацію платника єдиного податку за перше півріччя 2017 року, у якій задекларована загальна сума доходу у розмірі 12 135, 69 грн. та сума єдиного податку, яка підлягає сплаті у розмірі 6 067, 88 грн.
Отже, відповідно до даних інтегрованої картонки платника податку, станом на 31.12.2018 р. у позивача обліковується борг у розмірі 12 135,76 грн., який виник внаслідок несплати задекларованої суми у розмірі 6 067,88 грн. у першому кварталі 2017 року та 6 067,88 грн. у першому півріччі 2017 року.
24.01.2019 р. позивач сплатив єдиний податок у сумі 6 067,88 грн.
21.10.2019 р. позивач подав до ДПІ у Святошинському районі ГУ ДПС у м. Києві уточнюючу декларацію за перше півріччя 2017 року, в якій виправлено допущені ним помилки.
Відповідно до підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України, пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов'язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.
Згідно з підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 ПК України, нарахування пені розпочинається: при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу, - після спливу 90 календарних днів (270 календарних днів у разі здійснення платником податків самостійного коригування відповідно до підпункту 39.5.4 пункту 39.5 статті 39 цього Кодексу), наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання.
Підпунктом 129.3.1 пункту 129.3 статті 129 ПУ України встановлено, що нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.
Відповідно до пункту 131.1 статті 131 ПК України, нараховані контролюючим органом суми пені самостійно сплачуються платником податків.
Згідно з пунктом 131.2 статті 131 ПК України, при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.
Податкові зобов'язання, самостійно визначені платником податків, не підлягають оскарженню (підпункт 56.1.1 пункту 56.1 статті 56 ПК України).
Таким чином, враховуючи, що позивач самостійно задекларував суму податкового зобов'язання і своєчасно та в повному обсязі не сплатив суми єдиного податку, то відповідачем правомірно було нараховано пеню за період 19.08.2017 р. по 24.01.2019 р. у розмірі 1405,42 грн. та з 18.11.2017 року по 21.10.2019 у розмірі 1 994,01 грн.
Суд наголошує, що відповідно до пункту 300.1 статті 300 ПК України, платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.
Крім того, суд зазначає, що позивачем не вживалося жодних заходів щодо погашення податкового боргу до 2019 року.
Щодо повернення помилково сплаченого єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 6 067, 88 грн. згідно з платіжним дорученням від 18.05.2017 р. № 14, то суд зазначає наступне.
Підпунктами 43.1 - 43.4 статті 43 ПК України визначено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.
Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.
Матеріалами справи встановлено, що згідно ІПК у позивача наявний податковий борг у сумі 3399,43 грн., а отже, відповідно до норм податкового законодавства відповідач не має законних підстав на повернення сплачених позивачем коштів у розмірі 6067,88 грн.
Згідно ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Підсумовуючи все вище викладене у сукупності, суд приходить до висновку про необґрунтованість тверджень позивача та відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до приписів статті 139 КАС України, з огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення судових витрат Відповідачем, підстав для їх розподілу немає.
Керуючись ст. 2, 9, 19, 77, 139, 241, 244, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в місті Києві - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 20.02.2026 р.
Суддя Н. В. Лісовська