про відмову у забезпеченні позову
20 лютого 2026 р. № 400/1612/26
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянувши заяву позивача про забезпечення позову в адміністративній справі
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаБаштанської міської ради Миколаївської області, вул. Героїв Небесної Сотні, 38,м. Баштанка,Баштанський р-н, Миколаївська обл.,56101,
прозаява про забезпечення позову до подачі позовної заяви,
18 лютого 2026 року до Миколаївського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви.
В поданій заяві до Баштанської міської ради ОСОБА_1 просить вжити заходи забезпечення позову (до подання позовної заяви) шляхом:
- зупинення рішення 64 сесії 8 скликання Баштанської міської ради Миколаївської області від 12.02.2026 року про оголошення аукціону на продовження договору оренди нерухомого майна від 26.04.2013 № 09/13 (нова редакція від 21.01.2022 року) - частини внутрішнього бетонного замощення, площею 102.30 кв.м, розташованого за адресою: вул. Ювілейна, 80, м. Баштанка, Миколаївська область, 56101 та затвердження тексту оголошення про проведення аукціону на продовження договору оренди нерухомого майна визначеного у пункті і цього рішення, до завершення розгляду даної справи судом та набранням рішенням суду законної сили.
В обґрунтування поданого клопотання заявник зазначає, що Баштанської міською радою прийнято рішення № 64 від 12.02.2026 року про оголошення аукціону на продовження договору оренди нерухомого майна від 26.04.2013 № 09/13 (нова редакція від 21.01.2022 року) - частини внутрішнього бетонного замощення, площею 102.30 кв.м. Однак ,оскільки договір оренди від 26.04.2013 № 09/13 укладений між ТЗВ Баштанській сирзавод та Баштанською Міск. радою виконується орендарем не належним чином (порушуються умови укладеного договору оренди: на бетонному замощенні збудований камінний паркан ; розміщена тимчасова споруда магазину; збудований металевий навіс; ТЗВ Баштанській сирзавод перекрив прохід з обох вулиць Ювілейна та Полтавська), позивач вважає, що у ТЗВ Бутанського сир-заводу відсутнє переважне право бути належним орендарем нерухомого майна міської ради та мати виключне право на укладення додаткового договору оренди. Реалізація рішення № 64 від 12.02.2026 року Баштанської міської ради призведе до порушення прав всіх бажаючих осіб, взяти участь в аукціоні на право оренди нерухомого майна міської ради на конкурентних засадах. Заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову до подачі позовної заяви та зупинити дію рішення № 64 від 12.02.2026 року Баштанської міської ради.
Розглянувши заяву про забезпечення позову та наявні докази, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. При цьому заходи забезпечення позову вживаються судом з метою охорони прав та інтересів позивача на час розгляду справи та не можуть вирішувати спірні правовідносини по суті.
Підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: 1) існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; 2) неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів; 3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому; 4) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Також, суд зазначає, що зазначені підстави вжиття заходів забезпечення позову є оціночними поняттями. Так застосування заходів забезпечення позову, суд повинен з'ясувати та оцінити які обставини містять небезпеку для заявника при не застосуванні заходів забезпечення позову. Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, наявних в справі встановити, з'ясувати чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Таким чином, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивача в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Крім цього, відповідно до абз. 2 п. 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України, викладену у постанові від 06.03.2008 № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Разом з цим, відповідно до ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Разом з цим заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадку наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або у випадку, коли захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Тому, підставами для забезпечення позову є очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливість або значне ускладнення захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову, очевидна протиправність рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи заявника переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
З тесту Заяви про забезпечення позову та матеріалів справи, судом встановлено що Рішення 64 сесії Баштанської міської ради 8 скликання 12.02.2026 прийнято про оголошення аукціону на продовження договору оренди нерухомого майна від 26.04.2013 року №09/13 (нова редакція від 21.01.2022 року) - частини внутрішнього бетонного замощення нерухомого приміщення, площею 102, 30 кв.м. розташованого за адресою Миколаївська область м. Баштанка вулиця Ювілейна 80, індекс 56101.
Сторонами договору оренди від 26.04.2013 року №09/13 (нова редакція від 21.01.2022 року) є Баштанська міська рада (орендодавець ) та ТЗВ Баштанській сирзавод (орендар), тобто сторони договору оренди знаходяться в цивільно правових відносинах, питання не виконання та/або не належне виконання договору оренди лежить в площині цивільного права та всі спори між цими сторонами мають бути врегульовані самостійно сторонами та /або в межах господарського судочинства.
За правилами п. 6 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Пунктами «а», «в» ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Заявник ОСОБА_1 не є учасником даних договірних правовідносин.
Заявник, як зацікавлена особа звернувся письмово до Баштанської міської ради з заявою про порушення ТЗВ Баштанській сирзавод законодавства при виконанні договору оренди.
Голова Баштанської міської ради Миколаївської області розпорядження про призупинення рішення ради № 64 не виніс.
Заявник при подачі зави про забезпечення позову не зазначає , яким чином Рішення № 64 порушує саме його права та інтереси, також Заявник не зазначає в чому полягає протиправність самого Рішення № 64.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, яким передбачено юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно- правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено іншим порядок судового провадження.
З аналізу вказаних норм вбачається, що публічно-правовим спором за КАС України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.
Головним завданням адміністративної юстиції є утвердження верховенства права над адміністративним свавіллям, захист прав порушених прав і законних інтересів громадян від неправомірних дій і рішень органів виконавчої влади.
Публічно-правові відносини можна визначити як врегульовані правом суспільні відносини, що складаються у процесі здійснення державою, її органами та посадовими особами, іншими суб'єктами владних повноважень. Публічне право є певним чином функціонально-структурною підсистемою права, яка виражає державні, міждержавні і суспільні відносини. До предмета правового регулювання публічним правом належать такі об'єкти: побудова і функціонування держави та її інститутів; інститути громадянського суспільства; механізм і рівні самоврядування; засади правової системи, правотворчості і правозастосування; принципи, норми та інститути міждержавних відносин і міжнародних організацій.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Окрім того, суд звертає увагу на те, що завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Разом з цим обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Таким чином, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення суб'єкта владних повноважень, яке безпосередньо порушує права, свободи чи законні інтереси позивача.
Статтею 6 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер.
Як зазначалось вище, в силу вимог частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
З огляду на вимоги статей 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України, об'єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб'єктом владних повноважень.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово застосовував критерії, які дозволяють виявити наявність або відсутність охоронюваного законом інтересу в особи, яка звертається за судовим захистом. Судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який: має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання, але виходить за межі суб'єктивного права; пов'язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом; є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві або скарзі особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; є персоналізованим (суб'єктивним), тобто належить конкретній особі - позивачу або скаржнику.
При вирішенні питання про застування заходів забезпечення прозову, з врахуванням положень ст. 150 КАС України, суд приходить висновку , що Заявником не доведено та не надано суду належних та допустимих доказів, того , що Рішення № 64 від 26.01.2026 року має очевидні ознаки протиправності та порушує права, свободи або інтереси особи, яка звернулася до суду, та що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду
Керуючись ст. 150-151, 154 КАС України, адміністративний суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвалу про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення в порядку, визначеному ст. 295-297 КАС України.
Ухвала підписана суддею 20.02.2026 р.
Суддя Н.В. Лісовська