19 лютого 2026 рокусправа № 380/20630/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885) з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 25.09.2025 №932510159298 про відмову у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з дня звернення її призначення, а саме з 17.04.2025, зарахувавши періоди її роботи з 01.07.2007 по 13.01.2011 та з 17.01.2011 по 05.04.2012 до страхового стажу для обчислення її пенсії у подвійному розмірі.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що у періоди з 01.07.2007 по 13.01.2011 та з 17.01.2011 по 05.04.2012 позивач працювала лікарем інфекційної реанімації та лікарем інфекційного відділення. Статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Таким чином, позивач вважає, що наявні підстави для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з дня звернення її призначення, а саме з 17.04.2025, зарахувавши періоди її роботи з 01.07.2007 по 13.01.2011 та з 17.01.2011 по 05.04.2012 до страхового стажу для обчислення її пенсії у подвійному розмірі.
Ухвалою суду від 20.10.2025 в справі було відкрито провадження в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами.
Відповідач позов не визнав, 03.11.2025 за вх.№87692 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Зазначив, що страховий стаж обчислено з урахуванням норм частини 2, 3 статті 24 Закону в одинарному розмірі. Відповідно до частини 4 статті 24 Закону пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. Отже, підстави для перерахунку пенсії із врахуванням стажу роботи з 01.07.2007 по 13.01.2011 та з 17.01.2011 по 05.04.2012 в подвійному розмірі відсутні. Просить у задоволенні позову відмовити.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та з 17.04.2025 отримує пенсію за віком.
17.09.2025 ОСОБА_1 звернулась через вебпортал із заявою про перерахунок пенсії.
Відповідно до пункту 4.2 Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
За принципом екстериторіальності, за результатами розгляду заяви від 17.09.2025, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято рішення про відмову у перерахунку пенсії від 25.09.2025 № 932510159298, а саме в зарахуванні стажу з 01.07.2007 по 13.01.2011 та з 17.01.2011 по 05.04.2012 у подвійному розмірі.
Не погодившись з оскаржуваним рішенням відповідача, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав та інтересів із цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними мотивами.
Частиною 1 статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За змістом пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV; тут та надалі - у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції).
Закон № 1058-IV набрав чинності 01.01.2004. Нормативно-правовим актом, який регулював надання трудових і соціальних пенсій всім непрацездатним громадянам України, до набрання чинності Законом № 1058-IV, є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII.
Статтею 24 Закону № 1058-IV встановлено, зокрема, наступне: страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За правилами пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Таке правове регулювання вказує на те, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в т.ч. щодо пільг по обчисленню стажу), станом на час звернення позивача за призначенням пенсії діяли і підлягали застосуванню відповідними суб'єктами під час виконання покладених на них функцій.
Статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Судом встановлено, що позивач у спірні періоди з 01.07.2007 по 13.01.2011 працювала лікарем інфекційної реанімації в Київській міській клінічній лікарні №1 та з 17.01.2011 по 05.04.2012 працювала лікарем інфекційного відділення міської лікарні №1 м. Ялти.
Слід зазначити, що відповідач не заперечує наявність у позивача стажу роботи з 01.07.2007 по 13.01.2011 та з 17.01.2011 по 05.04.2012, а заперечує проти подвійного зарахування стажу, з підстав, що пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Закон України №1058 набрав чинності 1 січня 2004 року. До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (надалі Закон України № 1788).
Згідно зі ст.60 Закону України №1788 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Крім того, за правилами пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» цього Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років. Таке правове регулювання вказує на те, що положення Закону України "Про пенсійне забезпечення", в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в т.ч. щодо пільг по обчисленню стажу), станом на час звернення позивача за перерахунком пенсії діяли і підлягали застосуванню відповідними суб'єктами під час виконання покладених на них функцій.
Крім того, редакція статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є чинною на теперішній час, а ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не скасовує ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та не зупиняє її дію.
Слід зазначити, що у постанові від 03.11.2021 по справі №360/3611/20 Велика Палата Верховного Суду, визначаючи співвідношення між Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Законом України «Про пенсійне забезпечення», вказала, що Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини.
Крім того, Закон України «Про пенсійне забезпечення» був прийнятий раніше за Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якби законодавець мав намір обмежити сферу застосування Закону України «Про пенсійне забезпечення», то він мав би виключити із Закону України «Про пенсійне забезпечення» усі інші положення, чого зроблено не було.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20.04.2022 у справі № 214/3705/17. Подібного висновку дійшов П'ятий апеляційний адміністративний суд у постанові від 26.10.2023 по справі № 420/8391/23.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином зарахування стажу в подвійному розмірі, передбачене статтею 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", не пов'язано із набранням чинності Закону № 1058-IV, а тому не обмежується наявним стажем роботи до 01 січня 2004 року.
Верховний Суд у постанові від 27 квітня 2023 року у справі №160/14078/22 (провадження № К/990/11823/23), прийшов до наступного висновку:
«…28. Відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
29. Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено і не заперечується відповідачем, що протягом спірного періоду позивачка працювала у інфекційних закладах охорони здоров'я.
30. За правилами статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення" Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період роботи у інфекційному закладі охорони здоров'я підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.
31. Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 04 грудня 2019 року у справі № 689/872/17 та від 20 квітня 2022 року у справі № 214/3705/17, у яких Суд залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими зобов'язано відповідачів зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи позивачів в інфекційних закладах після 01 січня 2010 року, тобто після дати набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
32. Ураховуючи встановлені обставини справи, Суд приходить до висновку про наявність порушення прав позивачки з боку відповідачів щодо відмови у зарахуванні періоду роботи з 20 вересня 2010 року по 15 жовтня 2021 року в інфекційних закладах у подвійному розмірі.
33. Зважаючи на те, що позивачка у період з 20 вересня 2010 року по 15 жовтня 2021 року працювала у інфекційних закладах охорони здоров'я, суд першої інстанції дійшов правильного висновку визнавши протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо незарахування ОСОБА_1 у подвійному розмірі згідно статті 60 Закону «Про пенсійне забезпечення" зазначеного періоду…».
Ураховуючи встановлені обставини справи, суд доходить висновку про наявність порушення прав позивачки з боку відповідача щодо відмови у зарахуванні періоду роботи з 01.07.2007 по 13.01.2011 та з 17.01.2011 по 05.04.2012 у подвійному розмірі відповідно до Закону України "Про внесення зміни до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1110-IV від 10.07.2003 та статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991.
З огляду на викладене, спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки не відповідає критерію обґрунтованості.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з дня звернення її призначення, а саме з 17.04.2025, зарахувавши періоди її роботи з 01.07.2007 по 13.01.2011 та з 17.01.2011 по 05.04.2012 до страхового стажу для обчислення її пенсії у подвійному розмірі.
За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо зарахування страхового стажу / призначення та перерахунку пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, з огляду на втручання в дискреційні повноваження ГУ ПФУ у Львівській області та виходять за межі завдань адміністративного судочинства.
Однак, враховуючи те, що в ході розгляду справи суд дійшов висновку щодо протиправності оскаржуваного рішення, суд з метою повного та належного захисту прав позивача, вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до загального страхового стажу періоди роботи ОСОБА_1 з 01.07.2007 по 13.01.2011 та з 17.01.2011 по 05.04.2012 в подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.09.2025 про перерахунок пенсії.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.
Відповідно до ч. 1ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно із частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
За приписами ч. 8 тієї самої статті якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 25.09.2025 №932510159298 про відмову у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській зарахувати до загального страхового стажу періоди роботи ОСОБА_1 з 01.07.2007 по 13.01.2011 та з 17.01.2011 по 05.04.2012 в подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.09.2025 про перерахунок пенсії.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Сподарик Наталія Іванівна