про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог
19 лютого 2026 рокусправа № 380/23094/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І., розглянувши у письмовому провадженні питання щодо залишення позову без розгляду в частині позовних вимог в адміністративні справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_3 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) з вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з лютого 2016 року по день фактичної виплати 13.08.2025;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з лютого 2016 року по день фактичної виплати 13.08.2025;
- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з вересня 2017 року по день фактичної виплати 26.09.2025;
- зобов'язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з вересня 2017 року по день фактичної виплати 26.09.2025.
У заяві про усунення недоліків позовної заяви, представник позивача щодо строку звернення до суду зазначив, що право на компенсацію втрати частини доходів позивача отримав під час дії редакції частини другої статті 233 КЗпП України у редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у розі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком. Також зазначив, що з метою з'ясування обставин щодо виконання рішення суду у справі № 380/23330/24 представником позивача подано адвокатський запит до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив надати інформацію щодо виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 у справі № 380/23330/24 з наданням детальних помісячних нарахувань та утримань, виплачених на виконання судового рішення. У відповідь на адвокатський запит відповідач листом від 01.10.2025 № 09/25554-25 Вих. надав інформацію та документи, із яких слідує, що відповідачем на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 у справі № 380/23330/24 виплачено лише перераховану допомогу на оздоровлення, підйомну допомогу та щомісячну додаткову грошову винагороду без нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінетів Міністрів України від 22.09.2010 № 889, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення. Оскільки відповідач не виконав свого законодавчо визначеного обов'язку повідомити про нараховані та виплачені суми щодо перерахунку грошового забезпечення, проведені у тому числі на виконання судового рішення, відповідно позивач не міг дізнатися, чи було нараховано та виплачено йому таку компенсаційну виплату як компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення. Просив врахувати аргументи викладені у заяві про усунення недоліків від 02.12.2025 та відкрити провадження у справі. У разі якщо суд вважатиме, що позивачем пропущений строк звернення до суду, то визнати поважними причини пропуску звернення до суду та поновити строк звернення до суду у зв'язку наведеними обставинами у цій заяві.
Ухвалою суду від 28.11.2025 позовну заяву залишено без руху та надано десятиденний строк на усунення її недоліків. На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позивачем усунуто вказані недоліки.
Ухвалою суду від 08.12.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі. Розгляд справи здійснюється без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі доказами. Копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано учасникам справи, відповідачам запропоновано у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали подати суду відзив на позовну заяву, в якому вказати про визнання/заперечення позовних вимог.
22.12.2025 за вх.№101304 від представника військової частини НОМЕР_7 надійшов відзив на позовну заяву.
02.01.2026 за вх.№426 від представника військової частини НОМЕР_3 надійшов відзив на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Позивач проходив військову службу в Державній прикордонній службі України: з грудня 2015 року по липень 2017 року включно та з травня 2018 року по 13.09.2020 включно - в НОМЕР_8 прикордонному загоні (військова частина НОМЕР_9 ) та ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ); з серпня 2017 року по квітень 2018 року включно - в НОМЕР_2 прикордонному загоні ДПС України (військова частина НОМЕР_3 ).
Відповідно до інформації із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 29.03.2021 припинено юридичну особу - Військова частина НОМЕР_9 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_10 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) із визначенням правонаступника військову частину НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 на даний час ІНФОРМАЦІЯ_6 (військова частина НОМЕР_1 )).
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 від 13.09.2020 №324-ОС ОСОБА_1 виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення з 13.09.2020.
На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.05.2025 у справі № 380/23330/24 ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснив виплату щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за період з січня 2016 року по липень 2017 року включно, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення на загальну суму 8 384,79 грн, що підтверджується випискою по надходженню по картці/рахунку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 13.08.2025 та довідкою-розрахунком ІНФОРМАЦІЯ_1 .
НОМЕР_2 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_3 ) здійснив виплату щомісячної додаткової грошової винагороди за період з серпня 2017 року по лютий 2018 року включно, з урахуванням індексації у складі місячного грошового забезпечення та раніше виплачених сум на загальну суму 4 587,72 грн, що підтверджується виписками по надходженню по картці/рахунку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 26.09.2025 та довідками-розрахунками НОМЕР_2 прикордонного загону ДПС України.
Разом з тим, під час виплати заборгованості щомісячної додаткової грошової винагороди з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення відповідачем не нараховано та не виплачено ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми щомісячної додаткової грошової винагороди з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення за такі періоди:
- Військовою частиною НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) - з лютого 2016 року по день фактичної виплати 30.10.2025;
- Військовою частиною НОМЕР_3 ( НОМЕР_2 прикордонним загоном Державної прикордонної служби України) - з вересня 2017 року по день фактичної виплати 26.09.2025.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, позивач звернувся із цим позовом до суду.
При вирішенні питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з даним позовом, суд враховує таке.
Спірні у цій справі правовідносини виникли у зв'язку з недотриманням відповідачем, на думку позивача, законодавства про оплату праці.
Утім положення статті 122 КАС України не містять норм, які б урегульовували строки звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці.
Водночас такі строки встановлені Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).
Так, частина друга статті 233 КЗпП України, яка діяла в редакції до 19 липня 2022 року, встановлювала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
19 липня 2022 року набрав чинності Закон України від 01 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон № 2352-ІХ), яким внесено зміни до КЗпП України, зокрема частину другу статті 233 цього Кодексу викладено у такій редакції: «Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, починаючи з 19 липня 2022 року законодавець установив строк для звернення працівника з позовом до суду про виплату усіх сум, що належать йому при звільненні, який становить три місяці та обчислюється з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Своєю чергою, питання, пов'язані із здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, урегульовані Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050).
Відповідно до статті 1 Закону України № 2050 підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Статтею 2 Закону № 2050 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
За правилами статті 4 Закону № 2050 виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Вказаними положеннями закону встановлено обов'язок підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу громадян провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості.
Водночас умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.
Отже, реалізація права на отримання компенсації втрати частини доходів у спосіб звернення до суду можлива за умови невиконання підприємством, установою і організацією всіх форм власності та господарювання вимог Законом № 2050, а тому перебіг обчислення строку для звернення до суду з такими вимогами починається з моменту, коли особа дізналася про порушення свого права.
Як слідує з матеріалів справи, на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.05.2025 у справі № 380/23330/24 ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснив виплату щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за період з січня 2016 року по липень 2017 року включно, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення на загальну суму 8 384,79 грн, що підтверджується випискою по надходженню по картці/рахунку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 13.08.2025.
Під час виплати позивачу вказаних сум у належному розмірі відповідач не виплатив позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, що і є предметом спору в цій справі.
Отже, саме з дати виплати належного грошового забезпечення (13.08.2025) позивач був обізнаний про порушення свого права і саме із цією датою пов'язується перебіг строку звернення до суду з позовом про виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Станом на 13.08.2025 стаття 233 КЗпП України діяла у редакції Закону № 2352-IX.
Отже, звернувшись із цим позовом до суду 24.11.2025, позивач пропустив тримісячний строк, визначений статтею 233 КЗпП України у редакції Закону № 2352-IX.
Позиція суду з цього питання узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 04 липня 2025 року у справі № 380/23695/24, предметом розгляду у якій були позовні вимоги, подібні до розглядуваних у цій справі позовних вимог.
Такий підхід до обчислення строків звернення до суду з позовом у спорах про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати застосовано Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02 квітня 2024 року у справі № 560/8194/20.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2025 року у справі № 560/10053/24, від 29 квітня 2025 року у справі № 420/4345/24, від 26 грудня 2025 року у справі №560/16507/24.
Щодо тверджень представника позивача як підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, то зауважує, що позивач помилково пов'язує перебіг строку звернення до суду із цим позовом з моментом виникнення правовідносин щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення у належному розмірі у період з січня 2016 року по липень 2017 року, оскільки право позивача на належний розмір грошового забезпечення у період з серпня 2016 року по липень 2017 року установлено рішенням суду у справі № 380/23330/24, одночасно з ухваленням відповідного рішення у позивача виникло право на отримання компенсації втрати частини доходів.
Реалізація права на отримання компенсації втрати частини доходів шляхом звернення до суду можлива за умови невиконання підприємством, установою і організацією всіх форм власності та господарювання вимог Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», а тому перебіг обчислення строку для звернення до суду з такими вимогами починається з моменту, коли особа дізналася про порушення свого права. У спірних правовідносинах позивач дізнався про порушення своїх прав 13.08.2025 (дата виплати позивачу сум грошового забезпечення за період з 2016 року по липень 2017 року).
Щодо тверджень представника позивача, що про порушення своїх справ він дізнався з листа-відповіді відповідача від 01.10.2024 щодо нарахованих сум грошового забезпечення на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 у справі №380/23330/24, то суд зазначає, що таке звернення представника позивача та отримання відповіді на нього від відповідача не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли останній почав вчиняти активні дії щодо захисту своїх прав, і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду із позовною заявою. Відтак суд відхиляє вказані доводи позивача щодо поважності пропуску строку на звернення до суду як необґрунтовані.
Інших доказів поважності пропуску позивачем строку на звернення до суду позивачем не наведено, а судом не встановлено.
Відтак, проаналізувавши вказані підстави та подані на їх підтвердження докази суд не вважає їх такими, що відповідають вищезазначеним критеріям поважності, реальності, непереборності і такими, що об'єктивно були нездоланними на час плину строків звернення до суду.
Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким він користується, виходячи із поважності причин пропуску строку. У цьому випадку обставин, які б об'єктивно перешкоджали позивачу реалізувати своє право на подання позовної заяви протягом законодавчо встановленого строку, не вбачається, а підстави, наведені у клопотанні про поновлення строку звернення до суду, не є поважними та об'єктивно непереборними і не пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, оскільки залежали від самого позивача та його представника.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21.12.2010 у справі Перетяка та Шереметьєв проти України).
У справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
Також прецедентна практика Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Круз проти Польщі" виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Враховуючи усі вищевказані обставини, суд приходить до висновку, що позивачем був пропущений строк звернення до адміністративного суду для захисту свого права, а клопотання про його поновлення не містить посилань на конкретні обставини, які б могли слугувати причиною його поновлення.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
При цьому, суд враховує, що в ухвалі від 06.10.2025 про залишення позовної заяви без руху суд надавав можливість позивачу подати докази поважності причин пропуску строку, однак з долучених до заяви про поновлення строку на звернення до суду доказів суд не вбачає можливості дійти висновку, що вказаний строк було пропущено з поважних причин як підстави для його поновлення.
З наведеного суд приходить до висновку, що порушення позивачем строку звернення до суду спричинено виключно пасивною поведінкою позивача, яка не є поважною причиною для поновлення такого строку.
Вказане зумовлює залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 240 КАС України в частині позовних вимог, які заявлені до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ).
Разом з цим, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 169, 171, 240, 241, 243, 248, 256, 293, 294 КАС України, суд, -
Визнати неповажними причини пропуску позивачем строку на звернення до суду із позовом в частині позовних вимог, заявлених до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ). У задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії залишити без розгляду в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів за весь час затримки виплати з лютого 2016 року по день фактичної виплати 13.08.2025 та зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за весь час затримки виплати з лютого 2016 року по день фактичної виплати 13.08.2025.
Роз'яснити позивачу, що після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, він має право на повторне звернення до адміністративного суду, у загальному порядку.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки визначені ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку передбаченому ст.297 Кодексу адміністративного судочинства України та у строки, визначені ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Сподарик Наталія Іванівна