20 лютого 2026 рокусправа № 380/207/26
місто Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії
І. Стислий виклад позицій учасників справи
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, у якій просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у здійсненні перерахунку і виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 у розмірі 83% сум на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.12.2025 №1159/12/22313, з обмеженням максимальним розміром;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.02.2023 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 в розмірі 83% сум грошового забезпечення на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 09.12.2025 № 1159/12/22313, розміром пенсії, з урахуванням раніше проведених виплат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до пунктів 1, 2, 3 Порядку проведення перерахунку пенсій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45, перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України № 2262-ХІІ пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 12 грудня 2018 року у адміністративній справі № 826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2019 року, визнав протиправними та нечинними пункти 1 та 2 Постанови № 103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45. Органом, у якому позивач проходив службу, було підготовано та направлено до відповідача оригінал довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2023. Проте відповідач відмовив позивачу у здійсненні перерахунку його пенсії на підставі зазначеної довідки. Окрім цього, Згідно із пунктом другим резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, зокрема, частина 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Отже, з 20 грудня 2016 року частина 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» є нечинною.
28.01.2026 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує. Відзив обґрунтований тим, що після проведення останнього перерахунку пенсії позивача Кабінет Міністрів України не приймав рішень про зміну розміру видів грошового забезпечення військовослужбовців за відповідною посадою, які і не були введені для них нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення, тому підстави для перерахунку пенсії відсутні. Окрім цього, рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 12.10.2022 № 7-2(II) визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статі 2 Закону-3668 зі змінами, що поширюють свою дію на Закон-2262, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканість України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року. У пункті 3 резолютивної частини Рішення № 7-р Конституційний Суд України зазначив, що приписи статі 2 Закону-3668, визнані неконституційними, втрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення (з 12.04.2023). Проте, на сьогоднішній день відсутнє законодавче регулювання питання щодо обмеження розмірів пенсій, призначених за Законом 2262. За таких обставин Міністерство соціальної політики України вважає, що виходячи зі змісту мотивувальної та резолютивної частини Рішення № 7-р, а також враховуючи норму частин першої статті 2 Закону № 2262, підлягають виплаті без обмеження максимальним розміром пенсії, призначені з 12.04.2023 особам, які під час служби збройно захищали суверенітет, територіальну цілісність та недоторканість України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року. Зазначає, що відповідно до статті 43 Закону № 2262 (зі змінами), максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії. встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
ІІ. Рух справи
Ухвалою від 12.01.2026 суддя прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі.
Заходи забезпечення позову та доказів, у тому числі шляхом їх витребування, не вживались.
ІІІ. Фактичні обставини справи
Позивачу призначена пенсія за нормами Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
ІНФОРМАЦІЯ_3 підготував та направив до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2023.
Проте, відповідач листом №1300-0203-8/1079 від 05.01.2026 відмовив у здійсненні такого перерахунку та виплати пенсії у зв'язку із відсутністю правових підстав.
Окрім цього, з 01.12.2025 пенсія позивача нараховується та виплачується із обмеженням максимального розміру.
Вважаючи дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати пенсії протиправними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
IV. Позиція суду
Вирішуючи спір по суті, суд керувався такими мотивами.
Щодо обмеження розміру пенсії позивача максимальним розміром, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ (далі Закон України №2262-ХІІ).
Вказаним Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до статті 43 Закону України №2262-ХІІ максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Щодо застосування відповідачем обмеження позивачу пенсії максимальним розміром, то суд враховує, що Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 у справі №1-38/2016, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення зазначені положення втратили чинність, тобто виплата пенсії особам, які отримують її відповідно до положень Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", має здійснюватися без обмеження пенсії максимальним розміром.
Тобто, починаючи із 2017 року стаття 43 Закону України №2262-XII не передбачала положення про обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами. Відтак, внесені Законом України від 06.12.2016 №1774 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії - "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року"), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Такий висновок узгоджується з позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 522/16882/17, від 31.01.2019 у справі № 638/6363/17, від 12.03.2019 у справі № 522/3049/17, від 09.11.2020 у справі № 813/678/18.
Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що обмеження розміру виплати пенсії позивача при проведенні перерахунку з 01.03.2025 (дата проведення перерахунку пенсії) не ґрунтуються на положеннях Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" 06.12.2016 року № 1774-VIII, оскільки аналогічні за суттю та змістом обмеження, передбачені частиною 7 статті 43 Закону від 09.04.1992 року №2262-XII, визнанні неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016.
Частинами першою та другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі "Кечко проти України" (заява N 63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23).
Крім того, відповідно до пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 17 березня 2004 року N 7-рп/2004 у справі №1-13/2004, Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року N 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій). Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба в Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій). Порядок проходження служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях врегульовано спеціальними нормативно-правовими актами, які покладають на громадян, які перебувають на такій службі, додаткові обов'язки і відповідальність.
Зважаючи на наведене, суд зазначає, що право позивача на отримання перерахованого розміру пенсії, з урахуванням вже сплачених сум, має визначатись та визначається безпосередньо Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а відтак підпадає під дію статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Захист прав власності" і що відповідні суми доплати до пенсії за результатом проведення перерахунку слід вважати "майном" у розумінні цього положення, оскільки позивач отримав право на вказані суми виплат, в той час як невиплата таких сум є втручанням у право позивача на мирне володіння майном.
Наведена правова позиція підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, викладеною, зокрема, у рішеннях від 10 березня 2011 року у справі "Сук проти України" (заява №10972/05), згідно з яким поняття "майно" в першій частині статті 1 Першого протоколу має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Певні інші права та інтереси, що складають активи, наприклад, борги, можуть також вважатися "майновими правами" і, відповідно, "майном" у розумінні цього положення (п. 22) та від 26 червня 2014 року у справі "Суханов та Ільченко проти України" (заяви N 68385/10 та 71378/10), в якому Суд нагадав, що за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (див. рішення у справі "Копецький проти Словаччини" (Kopecky v. Slovakia) [ВП], заява N 44912/98, п. 52, ЄСПЛ 2004-IX).
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Суд вказує на те, що матеріали справи містять докази обмеження пенсії позивача максимальним розміром лише з 01.12.2025, а не з 01.02.2023.
Окрім цього, пенсія позивача станом на 01.12.2025 нараховується та виплачується у розмірі 83% сум грошового забезпечення, а тому у задоволенні вказаної позовної вимоги слід відмовити повністю.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови здійснити перерахунок та виплату з 01.12.2025 пенсії позивача без обмеження максимальним розміром.
З метою ефективного поновлення порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівський області нарахувати та виплатити з 01.12.2025 пенсію позивача без обмеження максимальним розміром.
Щодо перерахунку пенсії позивача з 01.02.2023, суд зазначає таке.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон України №2262-ХІІ). Вказаним Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Згідно з частиною третьою статті 43 Закону № 2262-ХІІ пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 63 Закону № 2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Згідно з частиною третьою статті 63 Закону № 2262 перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.
Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону № 2262 усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704, якою, з-поміж іншого, затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів та схеми тарифних розрядів (Додатки 1-14 до постанови № 704).
Пунктом 2 постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 4 постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також додатки 1, 12, 13, 14 до постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Тобто, на момент набрання чинності постановою № 704 (01.03.2018) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно із пунктом 6 постанови №103, а саме: установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Проте, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".
Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21 зазначив, що:
(1) з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік, у тому числі, як розрахункова велична для обчислення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;
(2) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом №1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку №45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови №704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
У подальшому такий висновок був підтриманий Верховним Судом у справах № 120/8603/21-а (постанова від 31.08.2022), № 500/1813/21 (постанова від 12.09.2022), № 120/648/22-а (постанова від 16.11.2022), № 120/8682/21-а (постанова від 10.01.2023), № 440/1185/21 (постанова від 10.01.2023), № 500/1433/21 (постанова від 24.01.2023).
Так, у спірних відносинах грошове забезпечення позивача станом на 01.01.2022 збільшилось внаслідок зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, і у позивача виникло право на отримання довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45 (в редакції з дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/3858/18 (05.03.2019)), з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим званням, який визначається шляхом застосування п. 4 постанови № 704 в первинній редакції, що фактично констатовано у рішенні суду від 27.02.2023 у справі №380/17129/22.
Так, питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №2262-ХІІ, крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, регулює Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 30.01.2007 № 3-1 (далі - Порядок №3-1).
Відповідно до пункту 23 Порядку № 3-1 перерахунок раніше призначених пенсій проводиться органами, що призначають пенсії, в порядку, установленому статтею 63 Закону №2262-ХІІ. Пенсіонери подають органам, що призначають пенсії, додаткові документи, які дають право на підвищення пенсії.
Згідно з пунктом 24 Порядку №3-1 про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі статтею 63 Закону №2262-ХІІ уповноважені структурні підрозділи зобов'язані у п'ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв'язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії. Органи, що призначають пенсії, протягом п'яти робочих днів після надходження такого повідомлення подають до відповідних уповноважених структурних підрозділів списки осіб, яким необхідно провести перерахунок пенсії (додаток 5). Після одержання списків осіб уповноважені структурні підрозділи зазначають у них зміни розмірів грошового забезпечення для перерахунку раніше призначених пенсій і в п'ятиденний строк після надходження передають їх до відповідних органів, що призначають пенсії.
Таким чином, підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком № 45, повідомляють орган ПФУ.
Аналогічний правовий висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 22.04.2014 у справі № 21-484а13 та у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 553/3619/16-а.
Позивач, отримавши нову довідку про розмір грошового забезпечення, для перерахунку пенсії за нормами чинними на 01.01.2023, звернувся до відповідача із відповідною заявою про перерахунок його пенсії з урахуванням грошового забезпечення, визначеного у відповідній довідці.
Отже, у відповідача у зв'язку з отриманням зазначеної довідки виник обов'язок перерахувати пенсію позивача з 01.02.2023 (першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії).
Проте, зазначений обов'язок відповідач не виконанав.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області щодо відмови в перерахунку пенсії позивача на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.12.2025 №1159/12/22313 станом на 01.01.2023, та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача з 01.02.2023 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.12.2025 №1159/12/22313, виданої станом на 01.01.2023 відповідно до статтей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, з урахуванням раніше проведених виплат.
Між тим, позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача здійснити з 01.02.2023 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 в розмірі 83% сум грошового забезпечення та без обмеження максимальним розміром пенсії у зв'язку з перерахунком пенсії позивача на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.12.2025 №1159/12/22313 необхідно залишити без задоволення, оскільки на час судового розгляду пенсія позивача на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.12.2025 №1159/12/22313 не перерахована, а тому вимоги щодо виплати пенсії позивача в розмірі 83% сум грошового забезпечення та без обмеження максимальним розміром пенсії є передчасними. Судовому захисту підлягають лише порушені права. При цьому захист права на майбутнє законодавством не передбачений.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
V. Судові витрати
Судові витрати між сторонами не розподіляються, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд
позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо нарахування та виплати з 01.12.2025 пенсії ОСОБА_1 з обмеженням максимальним розміром.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівський області нарахувати та виплатити з 01.12.2025 пенсію ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.12.2025 №1159/12/22313 станом на 01.01.2023.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.02.2023 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.12.2025 №1159/12/22313, виданої станом на 01.01.2023, відповідно до статей 43, 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше проведених виплат.
В іншій частині позовних вимог відмовити повністю.
Судові витрати між сторонами не розподіляються.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя Гулик Андрій Григорович