Іменем України
20 лютого 2026 рокум. ДніпроСправа № 360/80/26
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., розглянувши адміністративну справу за позовом Територіального управління служби судової охорони у м.Києві та Київській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,
До Луганського окружного адміністративного суду 19 січня 2026 року через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи Електронний суд надійшла сформована 16.01.2026 позовна заява Територіального управління служби судової охорони у м.Києві та Київській області (далі позивач) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі відповідач), відповідно до якої позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у ВП №79134454 про накладення штрафу на Територіальне управління Служби судової охорони у місті Києві та Київської області у розмірі 5100 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року у справі № 640/9986/22 зобов'язано Територіальне управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, з 24.02.2022 у розмірі 30000 гривень щомісячно, з урахуванням виплачених сум.
Після отримання документів виконавчого провадження №79134454 Управління повідомило виконавця про те, що для виконання вимог виконавчого документу та реалізації рішення Луганського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року у справі № 640/9986/22, позивачем до Центрального органу управління Служби судової охорони, як до розпорядника бюджетних коштів другого рівня, направлено листи про виділення додаткових кошторисних призначень.
Управлінням вчинені конкретні, залежні від нього заходи, спрямовані на виконання рішення суду, а неповне його виконання зумовлене обставинами, незалежними від Управління та такими, що об'єктивно унеможливлюють наразі виконання рішення.
Територіальне управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області не відмовляється виплачувати ОСОБА_1 суму додаткової винагороди у відповідності до рішення Луганського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року.
Проте, 06.01.2026 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винесено постанову у ВП №79134454 про накладення штрафу на боржника - Територіальне управління Служби судової охорони у місті Києві та Київської області на користь держави у розмірі 5100 грн.
На думку позивача, у відповідача відсутні правові підстави для винесення постанови від 06.01.2026 про накладення штрафу за невиконання судового рішення, у зв'язку з чим він вимушений звернутися до суду.
Ухвалою суду від 20.01.2026 позовну заяву Територіального управління служби судової охорони у м.Києві та Київській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови, залишено без руху.
Ухвалою суду від 02.02.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку письмового провадження з урахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, встановлених статтями 268-272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Від відповідача до суду 10.02.2025 надійшов відзив, в якому останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на таке.
Керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем 18.09.2025 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа Луганського окружного адміністративного суду від 18.07.2025 по справі № 640/9986/22 про зобов'язання Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану від 28 лютого 2022 року № 168, з 24.02.2022 у розмірі 30000 гривень щомісячно, з урахуванням виплачених сум. Згідно даної постанови боржнику надано 10 робочих днів на виконання рішення суду.
В подальшому, 24.12.2025, до Відділу надійшла заява стягувача згідно якої рішення суду боржником не виконано, кошти не нараховані.
Перевіркою матеріалів виконавчого провадження та вхідної кореспонденції Відділу встановлено, що станом на 06.01.2026 жодної інформації стосовно виконання рішення суду Територіальним управлінням Служби судової охорони у м. Києві та Київській області до Відділу не надано (ніяких доказів надіслання до Відділу листа від 30.09.2025 № 41.07-1163, доданого до позовної заяви, позивачем не надано) в зв'язку з чим, керуючись статтями 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем 06.01.2026 винесено постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 5100 грн та повторно надано десятиденний строк на виконання рішення суду.
Таким чином, постанова державного виконавця від 06.01.2026 про накладення штрафу на Територіальне управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області у розмірі 5100 грн винесена у відповідності до вимог діючого законодавства України та скасуванню не підлягає.
На підставі вищенаведеного, представник відповідача просить суд у задоволенні позову Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області, відмовити у повному обсязі.
Від представника позивача 13.02.2026 надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої останній наполягає на задоволенні позовних вимог, а також просить здійснювати розгляд справи без врахування відзиву відповідача, який подано з пропуском встановленого строку.
Від представника відповідача 16.02.2026 надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких зазначає, що перевіркою матеріалів виконавчого провадження та вхідної кореспонденції відділу встановлено, що станом на 06.01.2026 жодної інформації стосовно виконання рішення суду Територіальним управлінням Служби судової охорони у м. Києві та Київській області до відділу не надавалось.
Дослідивши матеріали справи в електронній формі та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив таке.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року у справі № 640/9986/22, яке набрало законної сили 15.07.2025, позов ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області, Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державної казначейської служби України про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити дії задоволено частково:
визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у відповідності до приписів постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, з 24.02.2022 у розмірі 30000 гривень щомісячно;
зобов'язано Територіальне управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, з 24.02.2022 у розмірі 30000 гривень щомісячно, з урахуванням виплачених сум.
18.07.2025 Луганським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 640/9986/22 про зобов'язання Територіальне управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, з 24.02.2022 у розмірі 30000 гривень щомісячно, з урахуванням виплачених сум.
На підставі вищевказаного виконавчого листа відкрито виконавче провадження ВП № 79134454, відповідно до постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 18.09.2025.
25 червня 2025 року, з метою виконання cудових рішень, у тому числі по справі № 640/9986/22 про нарахування і виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 № 168, Територіальне управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області направило лист Голові Служби судової охорони, в якому зазначено про необхідність виділення додаткових кошторисних призначень за КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» по КЕКВ 2800 в загальній сумі - 2 624 953,47 грн.
30 вересня 2025 року Територіальне управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області направило лист Голові Служби судової охорони, відповідно до якого з метою виконання вимог виконавця згідно з постановою про відкриття виконавчого провадження повторно просило виділити додаткові кошторисні призначення за КПКВ 0501150, КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки», а саме, зокрема щодо ВП №79134454 від 18.09.2025 (по справі №640/9986/22 від 18.08.2025 Луганського окружного адміністративного суду Мельник І.А.), провести нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого №168, в період з 24.02.2022 по 20.01.2023, згідно розрахунку який був наданий 25.06.2025 року вих. №41.07-331/ССО в загальній сумі 445 564,52 грн.
Листом від 30.09.2025 Територіальне управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області повідомило державного виконавця про таке.
В кошторисі територіального управління Служби судової охорони у м.Києві та Київській області на 2025 рік відповідні бюджетні асигнування на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду № 640/9986/22 від 12.06.2025 відсутні, для здійснення нарахування і виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови № 168 за період з 24.02.2022 по 20.01.2023 здійснений розрахунок потреби в коштах та 25.06.2025 за вих.№41.07-331/ССО надісланий лист до центрального органу управління Служби судової охорони щодо виділення додаткових кошторисних призначень на виконання рішення суду в сумі 445 564,52 грн.
Для виконання вимог виконавчого документу від 18.09.2025 №79134454 у розмірі 32 402,96 грн Управлінням від 30.09.2025 № 41.07-513/ССО до Центрального органу управління Служби судової охорони, як до розпорядника бюджетних коштів другого рівня, який відповідно до затверджених бюджетних асигнувань, уповноважений на отримання бюджетних асигнувань та їх перерозподіл між територіальними управліннями, направлено листи про виділення додаткових кошторисних призначень, а саме: збільшення кошторисних призначень за КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя» по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки».
Дотепер належного бюджетного фінансування в установленому порядку не проведено й на бюджетних рахунках Управління відсутні кошти для виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 12.06.2025, у справі №№ 640/9986/22 ОСОБА_1 відсутні.
Одночасно позивачем у вказаному листі повідомлено, що виплата коштів відбудеться в порядку черговості після надходження відповідних бюджетних асигнувань.
Вищевказаний лист від 30.09.2025 надіслано позивачем 03 жовтня 2025 року на адресу Відділу примусового виконання рішень за адресою: вул. Євгена Сверстюка 15, (3 поверх), Київ, 02002, на підтвердження чого позивачем надано відомість про відправку кореспонденції №32, витяг з реєстру № 32 від 03.10.2025 та копії штрих-кодів відправлень.
Листом Служби судової охорони від 24.12.2025, який адресовано начальникам територіальних управлінь Служби судової охорони, першим повідомлено, що службою продовжує проводитися відповідна робота щодо збільшення відповідних асигнувань. Зокрема, Службою листом від 22.12.2025 № 30/01.30-02.2-1512 надано до Державної судової адміністрації України як головного розпорядника коштів інформацію про додаткову потребу в коштах на виконання рішень судів щодо задоволення позовів співробітників Служби, з проханням додатково внести зміни до кошторису Служби на 2025 рік за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки», за КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя». Після надходження від Державної судової адміністрації України додаткових асигнувань Службою буде прийнято в установленому порядку рішення про розподіл бюджетних коштів між територіальними управліннями Служби на виконання рішень судів на користь працівників Служби в порядку черги, а саме: за датою набуття рішенням суду законної сили.
Листом від 22.12.2025 Служба судової охорони зверталась до Тимчасового виконувача обов'язків Голови Державної судової адміністрації України з проханням клопотати перед Міністерством фінансів України про виділення додаткових асигнувань для Служби на 2025 рік за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» за КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя» у сумі 1 427 539 893 грн (потреба визначена за рішеннями судів на користь позивачів станом на 22.12.2025).
Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 06.01.2026 за невиконання рішення суду у справі №640/9986/22 накладено на боржника ТУ ССО у м.Києві та Києвській області штраф на користь держави у розмірі 5100 грн.
Не погоджуючись із вказаною постановою відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За приписами статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного суду від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 02.02.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII, у відповідній редакції на час виникнення спірних правовідносин).
За визначенням статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 1 частини першоїстатті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктами 1 та 16 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Статтею 26 Закону № 1404-VIII визначено початок примусового виконання рішення, зокрема:
- виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої);
- виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходита майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п'ята);
- за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (частина шоста).
Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону № 1404-VIII, зокрема, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостоюстатті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.
Статтею 75 Закону № 1404-VIII встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Тобто, накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону №1404-VIII.
Отже, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону № 1404-VIII можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
З вищевикладеного слідує, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 10.09.2019 у справі № 0840/3476/18, від 19.09.2019 у справі № 686/22631/17 та від 07.11.2019 у справі №420/70/19 та від 15 квітня 2020 року у справі №811/1324/18.
Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин. У цьому зв'язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з'ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII.
Суд приймає до уваги доводи позивача, що виконання судового рішення в повному обсязі, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету.
01.01.2013 набрав чинності Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» №4901-VI (далі - Закон №4901-VI), яким затверджено Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою.
Бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Черговість виконання судових рішень визначається датою їх надходження.
Частиною 1 статті 4 Закону №4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (ч. 2 ст. 4 Закону №4901-VI).
Статтею 23 Бюджетного кодексу України передбачено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можуть здійснюватися лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Згідно зі частиною 3 статті 19 Бюджетного кодексу України учасниками бюджетного процесу є органи, установи та посадові особи, які наділені бюджетними повноваженнями.
Частина 1 статті 22 даного Кодексу закріплює положення, відповідно до яких для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
Позивач є бюджетною установою та у своїй діяльності керується Бюджетним кодексом України.
Відповідно до статті 48 Бюджетного кодексу України управління, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, отримує фінансування та здійснює платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених Кодексом та Законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються.
Окрім того слід акцентувати увагу, що відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
За такого правового регулювання суд доходить висновку, що негативні наслідки для боржника за невиконання рішення суду наступають лише у випадку, якщо це пов'язано з неповажними причинами, а відтак державний виконавець, на час прийняття рішення про накладення штрафу, має встановити такий факт.
До аналогічних висновків неодноразово доходив Верховний Суд при вирішенні подібних судових спорів , як приклад у справі №640/9234/19 від 21.01.2020.
Судом встановлено, що відповідно до листа позивача від 30.09.2025 Службі затверджено кошторис на 2025 рік за КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя» у сумі 6720,8 тис. грн, проте відповідні асигнування за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» в кошторисі Служби на 2025 рік не задовольнили в повному обсязі потребу в коштах на виконання судових рішень.
Суд враховує, що у відповідності до вказаних бюджетних призначень Територіальному управлінню Служби судової охорони у м. Києві та Київській області на такі видатки згідно кошторису на 2025 рік виділені кошти в розмірі лише 37 363,00 грн.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що Територіальним управлінням у межах своїх повноважень вжито вичерпних заходів для виконання рішення суду, ведеться листування з розпорядником коштів вищого рівня щодо виділення додаткових кошторисних призначень на виконання рішення суду.
Також суд зауважує, що постанова про накладення штрафу приймається у випадку, якщо рішення суду не виконується боржником без поважних причин.
Проте позивачем в межах його компетенції вжито всіх заходів для його виконання та доведення до відома державного виконавця, що виплата додаткової винагороди стягувачу буде здійснена територіальним управлінням після виділення коштів на зазначені цілі у найкоротшій термін.
Таким чином, суд погоджується з доводами позивача, що невиконання судового рішення Територіальним управлінням щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за період з 24.02.2022 у розмірі 30000 грн щомісячно, з урахуванням виплачених сум, через відсутність відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не можна вважати невиконанням судового рішення без поважних причин.
Наведеного висновку неодноразово доходив Верховний Суд, про що зазначено зокрема в ухвалі Верховного Суду від 16 липня 2018 року у справі №811/1469/18 та у постанові від 15.05.2020 у справі №812/1813/18 та від 24.10.2019 у справі № 821/322/17.
Відтак, постанова державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винесена в межах виконавчого провадження № 79134454 від 06.01.2026 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн підлягає скасуванню, як протиправна, а позов підлягає задоволенню.
Посилання відповідача щодо не направлення позивачем листа від 30.09.2025 державному виконавцю суд вважає незмістовними, з огляду на надання до матеріалів справи відомостей про відправку кореспонденції №32, витягу з реєстру № 32 від 03.10.2025 та копії штрих-кодів відправлень.
Що стосується доводів позивача про неврахування відзиву відповідача, який подано з пропуском встановленого строку, суд зауважує, що питання про прийняття чи неприйнття відзиву на позовну заяву є процесуальним питанням судді.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При звернені до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн, що підтверджено платіжною інструкцією від 23 січня 2026 року №39.
З огляду на те, що позов підлягає задоволенню повністю, на користь позивача, який у спірних правовідносинах не є суб'єктом владних повноважень, необхідно стягнути понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову у сумі 2662,40 грн.
Враховуючи те, що Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України є структурним підрозділом Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, яке, в свою чергу, є юридичною особою, судові витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову в сумі 2662,40 грн необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 132, 139, 205,241-246,250,287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов Територіального управління служби судової охорони у м.Києві та Київській області (08153, Київська область, Фастівський район, місто Боярка, вулиця Білогородська, будинок 13, ЄДРПОУ 43162533) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (02022, м. Київ, вул. Сверстюка, 15 ЄДРПОУ 43315602) про визнання протиправною та скасування постанови, задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 06.01.2026 про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн на Територіальне управління служби судової охорони у м.Києві та Київській області за невиконання рішення суду у виконавчому провадженні № 79134454 за виконавчим листом № 640/9986/22, виданим Луганським окружним адміністративним судом 18.07.2025.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (місцезнаходження: 01001, Україна, місто Київ, провулок Музейний, будинок, 2Д, ЄДРПОУ 43315602) на користь Територіального управління служби судової охорони у м.Києві та Київській області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 287 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя К.Є. Петросян