20 лютого 2026 року м. Київ № 320/44247/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенка О.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження) адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи "Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України" про визнання протиправним та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державної установи "Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України", в якому просить суд:
визнати протиправним та скасувати постанову військово-лікарської комісії Державна установа «Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України» про визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби;
зобов'язати військово-лікарську комісію Державна установа «Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України» винести постанову, якою визнати ОСОБА_1 придатним у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, начальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, охорони...».
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, адже позивач впевнений, що при винесенні рішення відповідачем не було враховано медичної документації наданої позивачем та невірно встановлено ступінь працездатності, тому таке рішення має бути скасованим.
Позивач не погоджується із висновком ВЛК, оскільки його стан здоров'я не дозволяє виконувати передбачені статутами, посадовою інструкцією службові обов'язки у разі призову на військову службу у Збройних Силах України, також члени ВЛК стан здоров'я його проігнорували, подані ним медичні документи проігноровані, фактично огляд не проводили, як того вимагає Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження).
До суду від Державної установи "Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України" надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача зазначає про те, що у разі незгоди позивача з рішенням ВЛК, він може пройти контрольний медичний огляд у військово-лікарській комісії ТЦК та СП за місцем військового обліку. При цьому, при проходженні військово-лікарської комісії, позивач не мав скарг, не озвучив встановленого йому діагнозу раніше або про перенесену ним травму хребта відповідному спеціалісту.
Стороною позивача до суду подано відповідь на відзив, в якій наголошено на неврахуванні медичної документації щодо стану здоров'я позивача та безпідставності доводів відзиву на позовну заяву.
Відповідачем надано суду письмові заперечення на відповідь на відзив.
Слід врахувати, що відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 08.08.2024 № 555, Державну установу «Головний медичний центр Міністерства внутрітнніх справ України» було перейменовано у Державну установу «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України».
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив військово-лікарську комісію в Державній установі «Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України», за наслідком чого, винесено рішення про придатність до військової служби.
Однак, позивач з даним висновком ВЛК не погоджується, оскільки у зв'язку із необ'єктивним дослідженням його стану здоров'я і його погіршенням на даний час, вважає, що має право на встановлення ступеня придатності до військової служби - придатний до військової служби у ТЦК та СП, ВВНЗ, підрозділах забезпечення, охороні, логістики.
Наведене зумовило позивача на звернення до суду з даним позовом.
При вирішенні спору, суд виходить з наступного.
Правові засади виконання військового обов'язку визначені Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-XII, зокрема його положеннями щодо проходження медичного огляду та визначення придатності громадян до військової служби. На зазначений Закон посилається як позивач у позовній заяві, так і відповідач у відзиві, обґрунтовуючи повноваження військово-лікарських комісій у системі територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до положень ч. 10 ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи, наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800.
Діяльність медичних (військово-лікарських) комісій системи МВС регламентується Положенням про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженим наказом МВС України від 03.04.2017 року № 285, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.04.2017 за № 559/30427 (далі - Положення).
Пунктами 1-5 розділу 2 Положення, передбачено: 1. Лікарська та військово-лікарська експертиза проводиться штатними та позаштатними ВЛК; 2. Штатними ВЛК є ЦВЛК, медична (військово-лікарська) комісія державної установи «Територіальне медичне об'єднання» МВС в областях, в місті Києві; 3. ЦВЛК функціонує на базі Центрального госпіталю МВС та в адміністративному порядку підпорядковується Управлінню охорони здоров'я та реабілітації МВС; ВЛК ДУ ТМО функціонують на базі відповідних закладів охорони здоров'я МВС та в адміністративному порядку підпорядковуються відповідній ДУ ТМО; 4. У питаннях проведення лікарської та військово-лікарської експертизи штатні і позаштатні ВЛК підпорядковуються ЦВЛК, постанови якої можуть бути оскарження в установленому законодавством порядку; 5. До складу штатних ВЛК входить начальник (голова) комісії, лікарі-спеціалісти, медичні реєстратори; 10. Штатні ВЛК комплектуються лікарями з клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, отоларингологія, офтальмологія тощо), які мають відповідну спеціалізацію, кваліфікаційну категорію та досвід роботи в закладах охорони здоров'я, військово-лікарських комісіях.
Відповідно до п. 7 Положення про Державну установу «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України», має у своєму складі Центральну медичну (військово - лікарську) комісію.
Так, у травні 2024 року позивач пройшов військово-лікарську комісію в Державній установі «Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України» Центральній медичній (військово-лікарській) комісії.
Відповідно до наданих документів та медично-експертної документації, комісією щодо позивача встановлено, що рішення комісії від 21.05.2024 № 5884/НПУ прийнято за результатами його обстеження станом на час проведення медичного огляду у відповідності до вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402.
Медичні (військово-лікарські) комісії при прийнятті своїх рішень щодо ступеня придатності військовослужбовців до служби в мирний і воєнний час, зокрема за статтями (пунктами статей) додатку 1 до Положення, що передбачають індивідуально оцінку придатності (непридатності), керуються пунктами 20.3 та 20.4 глави 20 розділу II зазначеного Положення.
Слід зазначити, що відповідно до Розділу І Основи організації військово-лікарської експертизи, п. 1.1. військово-дікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхіднієть і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Пунктом 6.4 глави 6 розділу II Положення № 402 визначено, що у разі виявлення під час обстеження або лікування у військовому лікувальному закладі у військовослужбовця захворювання, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), які зумовлюють у мирний час непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку або непридатність до військової служби у мирний час, обмежену придатність у воєнний час (пункти "а", "б" статей Розкладу хвороб, без індивідуальної оцінки), у воєнний час - непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку, ці особи направляються на медичний огляд для встановлення ступеня придатності до військової служби за рішенням начальника військового лікувального закладу на підставі подання начальника лікувального відділення, у якому обстежується (лікується) військовослужбовець, про що робиться запис в історії хвороби (медичній книжці), який завіряється підписом начальника військового лікувального закладу.
За змістом п. 6.8 глави 6 розділу II Положення № 402 на осіб, які проходять медичний огляд амбулаторно, заводиться Картка обстеження та медичного огляду, при стаціонарному огляді - медична карта стаціонарного хворого.
Огляд військовослужбовців обов'язково проводиться хірургом, терапевтом, невропатологом, офтальмологом, оториноларингологом (військовослужбовців-жінок - гінекологом), а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей. Обов'язково виконуються загальні аналізи крові та сечі, ЕКГ-дослідження, рентгенологічне обстеження органів грудної клітки. Потребу в додатковому обстеженні визначають лікарі за медичними показаннями.
Під час проходження медичного огляду військовослужбовець зобов'язаний надавати медичні документи щодо стану свого здоров'я. Дані, вказані в наданих військовослужбовцем медичних документах, враховуються лікарями під час формування постанов ВЛК.
Голова та члени ВЛК, за потреби, ознайомлюються з медичними записами у відповідному реєстрі ЕСОЗ, що характеризують стан здоров'я військовослужбовця, та вносять до нього відповідні записи.
Огляд вказаними лікарями військовослужбовців, направлених на ВЛК для вирішення питання про потребу у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або про потребу у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), або у звільненні від виконання службових обов'язків, проводиться за медичними показаннями.
Відповідно до п. 6.9 глави 6 розділу II Положення № 402 при медичному огляді військовослужбовців метод індивідуальної оцінки придатності їх до військової служби повинен застосовуватись у кожному випадку. ВЛК враховує їх вік, оєвіту, військовий фах, підготовку, досвід, фактичну працездатність, спрямованість до подальшого проходження військової служби, думку командування і начальника медичної служби військової частини, викладені у службовій та медичній характеристиках, та можливість подальшого проходження військовослужбовцем військової служби на посаді, яка найбільше відповідає стану його здоров'я.
Згідно із п. 6.10 глави 6 розділу II Положення № 402 медичний огляд військовослужбовців, які отримали захворювання, травми (поранення, каліцтва, контузії), з метою визначення ступеня придатності до військової служби проводиться при визначеному лікарсько-експертному наслідку (результаті) захворювання, травми (поранення, каліцтва, контузії).
Визначений наслідок (результат) захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва - це такий стан здоров'я, коли результати обстеження та лікування дають підстави ВЛК (ЛЛК) винести постанову про ступінь придатності до військової служби (служби за військовою спеціальністю), а подальше лікування не призведе до відновлення придатності до військової служби.
За змістом п. 6.17 глави 6 розділу II Положення № 402 медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби військовослужбовців, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво, захворювання) під час захисту держави, у ММО, у країнах, де ведуться бойові дії, здійснюється ВЛК тільки після закінчення лікування у військовому (цивільному) лікувальному закладі.
Згідно довідки ЦМ(ВЛ)К ДУ «ГМЦ МВС України» від 21.05.2024 за № 5884/НПУ позивачу було встановлено діагноз: Наслідки легеневої цементної емболії дрібних сегментарних легеневих артерій нижньобазальних відділів обох легень (КТ ОГП від 25.07.2023) у вигляді пневмофіброзу нижньобазальних відділів обох легень, без порушення функції зовнішнього дихання.
На підставі статті 38 (в) графи II Розкладу хвороб, станів та фізичних вад гцо визначають ступінь придатності до військової служби Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом МО України № 402 від 14.08.2008, зі змінами. Придатний до військової служби.
Разом з тим, у контексті доводів сторони позивача, суд зауважує, що у разі незгоди позивача з рішенням ВЛК, останній не позбавлений можливості пройти повторний медичний огляд у військово-лікарській комісії ТЦК та СП за місцем військового обліку.
Представник позивача у відповіді на відзив вказав на те, що при проходженні військово-лікарської комісії у Державній установі «Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України», за наслідком чого прийнято рішення про придатність до військової служби, проте не враховано всі медичні документи і необ'єктивно надано оцінку стану його здоров'я.
У свою чергу, доказів того, що при проходженні військово-лікарської комісії позивач мав скарги на виражені больові синдроми, та надавав документи щодо діагнозу або про перенесену ним травму хребта відповідному спеціалісту, матеріали справи не містять.
Проте, суд звертає увагу на те, що вирішення питань щодо визначення стану здоров'я та ступеня обмеження життєдіяльності особи, є дискреційним повноваженням відповідних комісій, яке суд не може перебирати на себе, оскільки це, з поміж іншого, вимагає наявності медичної освіти та спеціальної підготовки. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.04.2021 у справі № 160/12235/19.
Слід наголосити на тому, що суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК/ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.
Визначення конкретного ступеню розладу функцій органів і систем організму та обмеження життєдіяльності людини, як критеріїв встановлення інвалідності є дискреційними повноваженнями відповідної установи, а отже, суд не має підстав втручатися у такі повноваження відповідача.
Водночас, в обґрунтування позовної заяви позивачем лише зазначено про те, що відповідач належним чином не проаналізував наданих позивачем документів, при цьому, позивач не зазначив жодних фактичних обставин, які суд мав би перевірити та оцінити, окрім, окрім як посилання на загальні норми. Належних доводів щодо порушення процедури огляду та при прийнятті оскаржуваного рішення, позивачем також не наведено.
Таким чином, спірне рішення прийняте відповідачем на підставі та в межах наданих повноважень, а позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки ґрунтуються на помилковому трактування норм законодавства та суб'єктивних доводах, що не підтверджуються документально.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідком розгляду даного спору, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими, не знайшли свого підтвердження під час розгляду спору в суді та задоволенню не підлягають.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. 77, 90, 241-247, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної установи «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» про визнання протиправним та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головенко О.Д.