20 лютого 2026 року м. Київ № 320/51915/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву Київської Митрополії Української Православної Церкви про відвід судді в адміністративній справі
за позовом Київської Митрополії Української Православної Церкви
до Державної служби України з етнополітики та свободи совісті
про визнання протиправним та нечинним наказу,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась Київська Митрополія Української Православної Церкви з позовом до Державної служби України з етнополітики та свободи совісті про визнання протиправним та нечинним наказу відповідача від 30.06.2025р. №Н-96/04 "Про затвердження форми припису про усунення порушень законодавства про свободу совісті та релігійні організації".
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.10.2025 (суддя Марич Є.В.) адміністративний позов залишено без руху.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.11.2025 (суддя Марич Є.В.) позовну заяву повернуто позивачеві згідно приписів ч. 4 ст. 169 КАС України.
Постановою Шостого апеляційного апеляційного суду від 14.01.2026 ухвалу суду про повернення позовної заяви скасовано, справу направлено до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.02.2026 провадження у справі № 320/51915/25 відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
На адресу суду від Київської Митрополії Української Православної Церкви надійшла заява про відвід судді Марича Є.В. в адміністративній справі № 320/51915/25, у якій позивач просить суд адміністративну справу № 320/51915/25 передати іншому судді. Подана заява мотивована незгодою із правомірністю процесуального рішення судді, яким залишено позовну заяву позивача без розгляду ухвалою суду від 06.11.2025. Також позивач зазначає, про те, що у нього виникли сумніви у неупередженості та об'єктивності судді Марича Є.В.
Згідно з ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Марич Є.В.) від 17.02.2026, суд визнав необґрунтованим відвід судді Київського окружного адміністративного суду Марича Є.В. у справі за № 320/51915/25 та передав справу у відповідності до ст. 31 Кодексу адміністративного судочинства України для вирішення питання про відвід.
Автоматизованою системою документообігу суду визначено суддю Київського окружного адміністративного суду Панову Г.В. суддею, який буде вирішувати питання про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Маричу Є.В. в справі № 320/51915/25.
Згідно з частиною 8 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
Відповідно до частини 11 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Частиною 12 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Підстави для відводу судді передбачені статтями 36, 37 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, відповідно до частини 1 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя (частина 3 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частиною 1 статті 37 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді у першій інстанції після скасування попередніх рішення, постанови або ухвали про закриття провадження в адміністративній справі.
Відповідно до вимог частини 1 статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності підстав, зазначених у статтях 36 - 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи (частина 2 статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частиною 4 статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-3, 5 частини першої статті 36, статті 37 цього Кодексу, звільняє заявника від обов'язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу.
Розглянувши заяву Київської Митрополії Української Православної Церкви про відвід судді Марича Є.В., суд зазначає таке.
Так, зокрема в обґрунтування заяви про відвід судді позивач зазначив, що не довіряє судді Маричу Є.В., оскільки, на думку позивача, наявні припущення наміру судді відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини наявність безсторонності повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність судді є презумпцією, поки не надано доказів протилежного.
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
Тобто, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами. Відвід повинен бути вмотивований - з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Дослідивши заяву позивача про відвід судді, суд дійшов висновку про те, що наведені у заяві мотиви відводу судді не містять обставин, які свідчать про наявність підстав для відводу судді, оскільки заява про відвід судді Марича Є.В. не містить доводів, які б викликали сумнів в неупередженості головуючого судді.
Будь-яких доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість судді Марича Є.В. вцілому в результаті розгляду даної справи або наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості суду при розгляді цієї справи, з матеріалів справи та доводів поданої заяви про відвід не вбачається.
Наведені у заяві про відвід судді Марича Є.В. обставини не можуть слугувати підставами для відведення судді як такі, що викликають сумнів у його неупередженості, а отже вимоги заяви ґрунтуються на особистих припущеннях заявника.
При цьому, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності такого судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 10.05.2018 в адміністративній справі № 800/592/17.
Разом з тим, суд звертає увагу, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання, не може бути підставою для відводу (частина 4 статті 36 КАС України).
Суд зауважує, що прийняття суддею (судом) процесуальних рішень, передбачених КАС України, є здійснення судом правосуддя та не є тією обставиною, що свідчить про упередженість судді чи особисту зацікавленість в розгляді справи.
Враховуючи викладене, суд вважає, що зазначені позивачем обставини в обґрунтування заяви про відвід судді є суб'єктивними та не свідчать про наявність обґрунтованого сумніву щодо упередженості та об'єктивності судді, в зв'язку з чим заява Київської Митрополії Української Православної Церкви про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Марича Є.В. в адміністративній справі № 320/51915/25 не підлягає задоволенню, як невмотивована.
Керуючись статтями 36, 37, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні заяви Київської Митрополії Української Православної Церкви про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В. в адміністративній справі № 320/51915/25 - відмовити.
2. Копію ухвали надіслати (видати) учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення. Ухвала за наслідками розгляду питання про відвід окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення чи ухвалу суду, прийняті за наслідками розгляду справи.
Суддя Панова Г. В.