про залишення позовної заяви без розгляду
20 лютого 2026 року м. Житомир справа № 240/21493/25
категорія 106030200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Капинос О.В.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирського військового інституту імені С.П.Корольова про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до Житомирського військового інституту імені С.П.Корольова визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 16.09.2022.
На виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху представник позивача надав заяву про поновлення строку звернення з позовом, в якій вказував, що при звільненні йому грошовий атестат не вручався. Зазначає, що про нараховані йому суми за час служби дізнався у серпні 2025, отримавши відповідь на адвокатський запит. Позов поданий до суду у вересні 2025 , тобто у межах тримісячного строку. Просить поновити строк звернення з позовом, оскільки йому при звільненні не було вручено грошовий атестат.
Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
В ухвалі про відкриття провадження у справі вказано, що питання дотримання строків звернення з позовом буде вирішуватись в ході розгляду справи по суті.
На виконання вимог ухвали про витребування доказів, відповідач надав суду копію грошового атестата від 16.09.2022 №643, у якому позивач підтвердив правильність даних своїм підписом. Факт видачі позивачу атестата підтверджується його підписом 16.09.2022 у журналі під №643 від 16.09.2022.
Ухвалою від 24.11.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строку для усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду з позовом із зазначенням поважних причин пропуску процесуального строку та доказів на підтвердження поважності причин пропуску в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 по 16.09.2022.
На виконання вимог ухвали представник позивача надіслав заяву про поновлення строку звернення з позовом, в якій зазначив, що грошовий атестат не містить застосованого розміру прожиткового мінімуму та коефіцієнту індексу споживчих цін при нарахуванні індексації. Тому, навіть отримавши грошовий атестат, позивач не мав можливості дізнатися про порушення своїх прав. Відповідач не повідомляв про застосований розмір коефіцієнту індексу споживчих цін. Спірні правовідносини виникли до внесення змін в законодавство щодо процесуальних строків звернення до суду. Таким чином, про порушення своїх прав позивач дізнався отримавши відповідь на адвокатський запит.
Представник позивача додатково надав заяву про поновлення процесуального строку звернення з позовом, у якій просить врахувати правову позицію Верховного Суду у постанові від 12.12.2025 у справі №460/7194/24.
Ухвалою від 06.01.2026 суд продовжив розгляд адміністративної справи в частині позовних вимог з 01.01.2016 по 18.07.2022 та ухвалою від 17.01.2026 зобов"язано відповідача надати суду протягом 10-ти днів з дня отримання ухвали розрахункові листи, відомості про нараховане і виплачене позивачу грошове забезпечення, фінансові повідомлення або інші документи, які б розкривали зміст виплати грошового забезпечення (складові, їх розміри, утримання), які відповідач зобов'язаний надати під час виплати грошового забезпечення та з яких позивач міг об'єктивно встановити розмір виплаченої йому суми, її складові та можливу неповноту виплат. У випадку відсутності таких доказів, письмові пояснення з обґрунтуванням їх відсутності.
Зупинено провадження в адміністративній справі № 240/21493/25 за позовом ОСОБА_1 до Житомирського військового інституту імені С.П.Корольова про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії до надходження витребуваних доказів.
На виконання вимог ухвали відповідача надіслав розрахункові листи про виплату позивачу грошового забезпечення, у зв"язку з чим суд поновив провадження у справі.
Вирішуючи питання щодо можливості продовження розгляду справи в частині позовних вимог з 19.07.2022 по 16.09.2022 та поновлення позивачу строку звернення з позовом, суд зазначає наступне.
Згідно частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що період до 19.07.2022 регулювався положеннями статті 233 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України), у редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати [грошового забезпечення] без обмеження будь-яким строком.
Однак період з 19 липня 2022 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Суд зазначає, що початок перебігу тримісячного строку для подання позову в частині вимог за період з 19 липня 2022 року слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23, суд зазначає, що таке ознайомлення відбувається шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, в якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
Пунктом 11.1 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (додаток до наказу Міністерства оборони України 22 травня 2017 року № 280 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 22 квітня 2021 року № 104) грошовий атестат видається військовослужбовцю військовою частиною, в якій він перебуває на грошовому забезпеченні, у таких випадках: - вибуття до нового місця служби (навчання) з виключенням зі списків особового складу військової частини; - зарахування військової частини, що не включена до мережі розпорядників бюджетних коштів, на фінансове забезпечення від однієї військової частини до іншої; - звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби); - відрядження військовослужбовців до органів виконавчої влади та інших цивільних установ із залишенням на військовій службі.
Згідно з абзацом першим пункту 11.3 розділу 11 названих Правил грошовий атестат виписується у двох примірниках на кожного військовослужбовця окремо (друкованим способом або ручкою), підписується командиром військової частини і начальником фінансового органу і засвідчується особистим підписом власника грошового атестата та відтиском гербової печатки з найменуванням частини, зазначеної в атестаті, та реєструється в журналі реєстрації вихідної документації.
Перший примірник грошового атестата видається під підпис у картці особового рахунку військовослужбовця, в якій зазначається дата його видачі, а другий залишається в діловодстві фінансового органу військової частини (абзац п'ятий пункту 11.3 розділу 11 Правил №280).
Відповідно до пункту 11.2 розділу 11 Правил №280 у грошовому атестаті зазначаються, зокрема та невиключно, дані про розмір посадового окладу та окладу за військовим званням станом на день видання цього атестата.
Форма грошового атестата встановлена додатком 16 Правил №280. Ця форма передбачає відображення в атестаті всіх складових грошового забезпечення військовослужбовця, які йому нараховані та виплачені у день виключення зі списків особового складу військової частини.
Окрім цього, форма грошового атестата передбачає пункт 14 такого змісту: 14. Правильність даних, зазначених в атестаті, підтверджую ….. (підпис військовослужбовця).
Відтак про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення військовослужбовець, який вибуває до нового місця служби, або який звільняється з військової служби, дізнається у день виключення його зі списків особового складу військової частини шляхом засвідчення особистим підписом на грошовому атестаті та підписом у журналі.
Окрім того суд враховує, що відповідно до пункту першого глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії карантину.
Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Таким чином, відповідно до чинного нормативно-правового регулювання на момент звернення до суду з даним позовом, у спорах, пов'язаних з виплатою всіх сум, що належать працівникові при звільненні та інші виплати, пов'язані з проходженням публічної служби, встановлюється тримісячний строк.
Отже з 01 липня 2023 року строк звернення до суду із позовом про виплату заробітної плати регламентується статтею 233 КЗпП України, складає три місяці та сплинув 30 вересня 2023 року.
Також, суд враховує правову позицію Верховного Суду , викладену у постанові від 21.01.2026 у справі № 200/8730/24 у якій зазначено, що у випадку ж який склався у цій справі, позивача 12 липня 2024 року звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та при звільненні зі служби видано грошовий атестат, що підтверджено підписом позивача про його отримання, тому дата вручення позивачу зазначеного документа, а саме 12 липня 2024 року, є подією, з якою пов'язаний початок перебігу строку звернення до суду.
При цьому визначення моменту вручення грошового атестата як початку перебігу строку у цій справі відповідає вимогам частини другої статті 233 КЗпП України та не суперечить принципу юридичної визначеності.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильних висновків про наявність підстав для залишення позовної заяви у частині виплати грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 12 липня 2024 року без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем тримісячного строку звернення до суду, передбаченого частиною другою статті 233 КЗпП України.
Застереження позивача щодо отримання інформації про розмір нарахованого та виплаченого за спірний період грошового забезпечення з довідок відповідача, надісланих на запит, на переконання Суду, не змінює момент, з якого позивач мав можливість дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.
Виходячи з цього, суд погоджується з обґрунтованістю висновку Верховного Суду про те, що саме дата вручення позивачу грошового атестата є подією, з якою пов'язаний початок перебігу строку звернення до суду.
Позивача виключено зі списків особового складу Житомирського військового інституту імені С.П.Корольова з 16.09.2022.
Відповідач надав суду копію грошового атестата від 16.09.2022 №643, у якому позивач підтвердив правильність даних своїм підписом. Факт видачі позивачу атестата підтверджується його підписом 16.09.2022 у журналі під №643 від 16.09.2022.
Отже, саме при звільненні позивачу стало відомо про порушення своїх прав, що відбулося шляхом вручення грошового атестата.
Як установлено судом, позовну заяву подано 03.09.2025, а тому, з огляду на зазначене вище, суд приходить до висновку, що строк звернення до суду з вимогами за період з 19.07.2022 по 16.09.2022 позивач пропустив.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Суд не бере до уваги посилання представника позивача на постанову Верховного Суду від 12.12.2025 у справі №460/7194/24, оскільки відповідна правова позиція висловлена в конкретній справі. Крім того, за загальним правилом, підлягає врахуванню саме остання правова позиція.
В той же час, справа №460/21394/23 була передана на розгляд судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з метою забезпечення єдності практики вирішення спорів у подібних правовідносинах та відступу від висновків Верховного Суду щодо застосування статті 233 КЗпП України у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 29 січня 2025 року у справі №500/6880/23, від 28 серпня 2024 року у справі №580/9690/23, від 23 січня 2025 року у справі №400/4829/24, від 20 листопада 2023 року у справі №160/5468/23.
Тому релевантними для спірних правовідносин є саме правові висновки судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду , викладені у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23.
Крім того, у постанові від 12 листопада 2025 року у справі № 306/2708/23 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що остаточний розрахунок при звільненні із позивачу проведено 25 липня 2023 року. Отже, відповідно до наведених вище положень статті 233 КЗпП України позивач мав звернутися до суду із позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку у тримісячний строк, тобто до 26 жовтня 2023 року. Проте позов ним було подано безпосередньо до суду першої інстанції лише 02 листопада 2023 року о 15 год 07 хв, про що на першій сторінці позовної заяви міститься відповідна відмітка суду.
Варто зауважити, що така правова позиція не суперечить висновку Конституційного Суду України у Рішенні № 1-р/2025 від 11 грудня 2025 року, яким частину першу статті 233 КЗпП України визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.
Суд зазначає, що звернення з адвокатським запитом про отримання інформації про розмір нарахованої та виплаченої за спірний період індексації, не змінює момент, з якого особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.
Суд не бере до уваги доводи представника позивача про те, що грошовий атестат не містить необхідних даних ні про розмір коефіцієнтів індексу споживчих цін, тому не є документом з якого особа дізнається про розмір нарахованих та виплачених сум, оскільки як вже зазначалося, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23, суд зазначає, що позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум при врученні грошового атестата.
При цьому суд зауважує, що позивач щомісячно отримував грошове забезпечення, а тому мав можливість з'ясувати для себе розмір нарахованої та виплаченої індексації.
Однак, ані під час проходження служби, ані після вибуття позивач не вчинив дій, направлених на отримання такої інформації. Жодних доводів щодо існування об'єктивних непереборних обставин, які б перешкоджали вчиненню таких дій позивач у заяві про поновлення строку звернення до суду не наводить.
Суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Суд уважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Однак, позивач у заяві про поновлення строку звернення до суду, не вказав, які саме об'єктивні поважні (непереборні) причини унеможливили його звернення до суду у встановлений законом строк. Не навів змістовних і вагомих доводів щодо вчинення ним усіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати свої процесуальні права з метою їх захисту в судовому порядку; не довів, що в цій справі можливість вчасного подання ним позовної заяви не мала суб'єктивного характеру, тобто не залежала від його волевиявлення. Пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку позивача щодо реалізації своїх процесуальних прав у цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не можуть вважатися об'єктивною причиною, яка перешкоджає захищати свої права у строки, встановлені процесуальним законом. Помилкове уявлення про відсутність порушення прав протягом тривалого періоду не може виправдовувати пасивної поведінки позивача та його процесуальної бездіяльності.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 17.04.2025 у справі № 990/20/25.
Окрім того, встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексу адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою публічних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Суд зазначає, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011).
При цьому необхідно враховувати, що практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс та інші проти Великобританії, справа Девеер проти Бельгії).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 28 березня 2006 року (справа Мельник проти України) погодився з тим, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Також вказав, що зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Звернення до суду з позовною заявою це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на подання позову, реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків, установлених положеннями Кодексу адміністративного судочинства України. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Зазначені правові висновки викладено в ухвалі Верховного Суду від 30 серпня 2023 року у справі №520/6827/22.
Підсумовуючи наведене, позивач не довів, що він не мав реальної, об'єктивної можливості виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії щодо звернення до суду за захистом своїх прав у встановлений законодавством строк, відтак, суд визнає неповажними причини пропуску строку звернення з позовом, викладені позивачем у заяві.
Відповідно до частини 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
За таких обставин, враховуючи, що судом визнано неповажними причини пропуску строку звернення з позовом, позов підлягає залишенню без розгляду в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 по 16.09.2022.
Керуючись статтями 123, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
Визнати неповажними причини пропуску строку звернення з позовом.
Залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Житомирського військового інституту імені С.П.Корольова про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 по 16.09.2022.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя О.В. Капинос
20.02.26