Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про продовження процесуального строку
18 лютого 2026 року Справа №200/554/26
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Шинкарьової І.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправною бездіяльності, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, та
Позивач, ОСОБА_1 , звернулась із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить суд:
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову в призначені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 за заявою від 18.10.2023;
Скасувати рішення про відмову в призначені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 від 27.10.2023 № 057250004719;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області виплатити ОСОБА_1 пенсію за період з 18.10.2023 по 01.07.2024.
Ухвалою суду від 02.02.2026 позовну заяву залишено без руху. Надано позивачу десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліку шляхом подання до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду з цим адміністративним позовом та докази поважності причин його пропуску.
05.02.2026 від позивача надійшло клопотання про поновлення процесуального строку, встановленого законом для подання адміністративного позову про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
В обґрунтування клопотання зазначено, що саме протиправні дій та бездіяльність призвели до того, що позивач втратила пенсію за період з 18.10.2023 по 01.07.2024. Проте, дізналась про порушення своїх прав лише після звернення до пенсійного органу та роз'яснення, що фактично позивач вже мала право на пенсію, проте, їй не було надано вірну консультацію та помилково відмовлено у 2023 році. З цього приводу позивач зверталась до відповідача та отримала лист 17.12.2025 № 58236-53502/Д-02/8-0500/25 проте із відповіддю не погоджується, оскільки лист не містить взагалі відповіді на поставлені питання у зверненні, хоча усно було надано іншу консультацію, тому саме у грудні 2025 року фактично стало відомо про протиправність дій органів ПФУ щодо рішення №057250004719 від 06.07.2023, в якому визначено, що дата з якої позивач матиме право на пенсійну виплату 19.09.2023, проте за її зверненням від 18.10.2023 було винесено рішення про відмову в призначені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 від 27.10.2023 № 057250004719 про відмову у призначенні пенсії за віком.
Зазначає, що порушення з боку відповідача має триваючу дію. Раніше більш детальніше з'ясувати питання неоднакового роз'яснення пенсійним органом особисто не мала можливості звернутись з об'єктивних причин пов'язаних із турботами евакуації з Донецької області (Селидівська ОТГ). Просить врахувати те, що є пенсіонеркою та не завжди може надати професійну експертизу діям/бездіяльності суб'єкту владних повноважень. До того ж, в умовах, яких наразі доводиться існувати не вбачається за можливе бути обізнаним в вузькопрофільних питаннях пенсійного законодавства. До того ж, в умовах сьогодення і які тривають з 2023 року не завжди є можливість скористатись правами, з підстав воєнних дій, відключенням світла, відсутність стабільного Інтернету, обстріли безпосередньо також впливають на процесуальні строки відповідно.
Позивач зазначає про пропуск шестимісячного строку звернення до суду з підстав недостатньої обізнаності та відсутності належного інформування з боку відповідача, тому звернення до суду з питань відновлення порушеного права внаслідок триваючих дій відповідача є поважною причиною та може бути підставою для поновлення вказаних строків.
Щодо вказаного клопотання суд зазначає наступне.
У ч.1 ст. 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
За приписами ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зі змісту наведених норм слідує, що для звернення до адміністративного суду з позовом встановлено шестимісячний строк і цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Суд зазначає, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
В даному випадку, позивач просить визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову в призначені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 за заявою від 18.10.2023 та скасувати рішення про відмову в призначені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 від 27.10.2023 № 057250004719.
Крім того, у позовних вимогах позивач просить Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області виплатити ОСОБА_1 пенсію за період з 18.10.2023 по 01.07.2024.
Разом із тим, як зазначено в ухвалі суду від 02.02.2026, про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, позивач повинна була дізнатися ще у жовтні 2023 році, а до суду з позовом вона звернулась 25.01.2026 (дата формування в системі «Електронний суд»), тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду з позовом, що встановлений ст.122 КАС України.
Також, як зазначено позивачем в позові та вказано в наведеній ухвалі, позивач неодноразово зверталась до органів ПФУ з заявами про призначення пенсії у період з 17.10.2022 по 01.07.2024.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 21.10.2022 № 057250004719 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії.
Вказане рішення позивачем оскаржувалось до суду та рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20.03.2023 по справі №200/5353/22 було визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 21.10.2022 № 057250004719 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.10.2022 №2776 про призначення пенсії, з зарахуванням до пільгового стажу за Списком №2 періоду роботи з 02.03.2015 по 15.07.2019, із застосуванням положень п. б ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, з 17.10.2022.
На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20.03.2023 у справі 200/5353/22 було винесено рішення № 057250004719 від 06.07.2023 про відмову у призначенні пенсії.
18.10.2023 позивачем повторно поданого до пенсійного органу заяву щодо призначення пенсії.
27.10.2023 Головним управління ПФУ в Донецькій області було винесено рішення про відмову в призначені пенсії.
01.07.2024 позивачем повторно поданого до пенсійного органу заяву щодо призначення пенсії.
10.07.2024 ГУ ПФУ в Чернігівській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії № 057250004719.
Вказане рішення позивачем оскаржувалось до суду та рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01.04.2025 по справі №420/29643/24 було визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 10.07.2024 № 057250004719 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 ОСОБА_1 та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з дати подання заяви про призначення пенсії, а саме з 01.07.2024.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2025 по справі №420/29643/24 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області задоволено частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.04.2025 в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з дати подання заяви про призначення пенсії, а саме з 01.07.2024 скасовано. Прийнято у цій частині нову постанову, якою зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, з урахуванням висновків суду. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.04.2025 залишити без змін.
Суд вже акцентував увагу в ухвалі від 02.02.2026, що позивач зазначене вище рішення ГУ ПФУ від 27.10.2023 № 057250004719 не оскаржив до суду, натомість повторно звертався до органу Пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії.
Таким чином, встановлені обставини свідчать, що позивачу протягом тривалого часу з спірної відмови у 2023 році було відомо про порушення свого права, однак не скористався належним способом його захисту. Відсутність своєчасного звернення до суду, за наявності об'єктивної обізнаності щодо причин відмови, підтверджує пропуск встановленого законом строку звернення без поважних причин.
У подальшому, лише у 2024 році позивач звернулась до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії, на що отримав відмову, викладену в рішенні від 10.07.2024 № 057250004719, яке вже було оскаржене у судовому порядку.
Таким чином, встановлені обставини підтверджують, що позивач протягом тривалого періоду, усвідомлював відмову у призначенні пенсії, проте своєчасно не скористався правом на судовий захист та продовжував повторно звертатися до Пенсійного фонду, фактично підтримуючи пасивну позицію щодо оскарження рішень, які безпосередньо впливали на його права.
Разом з тим, як встановлено з інформації наявної у Єдиному державному реєстрі судових рішень, звертаючись у 2024 році до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом у справі № 420/29643/24, позивачем було заявлено вимоги про:
- визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 10.07.2024 № 057250004719 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та виплатити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з дати подання заяви про призначення пенсії, а саме з 01.07.2024.
Водночас слід зазначити, що навіть звертаючись до суду у 2024 році, позивач не заявляв вимоги про призначення пенсії з 17.10.2022, хоча саме ця дата була первинною датою відмови та, відповідно, датою виникнення спірних правовідносин, або з 18.10.2023 з дати повторного звернення з заявою щодо призначення пенсії.
Таким чином, сам зміст заявлених вимог свідчить, що позивач не вважав своє право порушеним у частині ненарахування пенсії саме з 18.10.2023, а також не намагався його відновити у судовому порядку, що додатково підтверджує відсутність об'єктивних перешкод для своєчасного звернення до суду.
Суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
При цьому, поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
У силу ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Однак, за змістом наведених норм, строк давності не застосовується лише до вимог щодо нарахованих пенсій, у спірних же правовідносинах суми пенсії пенсійним органом нараховані не були.
Водночас пенсія стає «нарахованою» у момент призначення пенсії і залишається такою («нарахованою») до її чергової зміни.
Отже, до даних правовідносин застосовується загальний - шестимісячний строк звернення до суду.
Отримання позивачем листа відповідача від 17.12.2025 № 58236-53502/Д-02/8-0500/25 не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти активні дії для відновлення порушених на його думку прав і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Щодо посилання позивача на воєнні дії, евакуацію, відключення світла, відсутність стабільного Інтернету, обстріли, то суд такі не приймає, оскільки, як вказано в позові та встановлено судом, позивач неодноразово зверталась до органів ПФУ з заявами про призначення пенсії у період з 17.10.2022 по 01.07.2024 та двічі до суду щодо оскарження рішень пенсійних органів про відмову в призначенні пенсії.
Щодо неналежного інформування.
Як вже зазначалось, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 21.10.2022 № 057250004719 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії. Вказане рішення позивачем оскаржувалось до суду та рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20.03.2023 по справі №200/5353/22 було визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 21.10.2022 № 057250004719 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.10.2022 №2776 про призначення пенсії, з зарахуванням до пільгового стажу за Списком №2 періоду роботи з 02.03.2015 по 15.07.2019, із застосуванням положень п. б ч. 1 ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення в редакції відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, з 17.10.2022.
На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20.03.2023 у справі 200/5353/22 було винесено рішення № 057250004719 від 06.07.2023 про відмову у призначенні пенсії.
Доказів оскарження такого рішення не надано.
Позивач, як сторона по справі № 200/5353/22, був обізнаний про прийняття судом відповідного рішення та про зобов'язання відповідача за цим судовим рішенням здійснити повторний розгляд заяви ОСОБА_1 від 17.10.2022 про призначення пенсії.
Натомість 18.10.2023 позивачем повторно поданого до пенсійного органу заяву щодо призначення пенсії.
27.10.2023 Головним управління ПФУ в Донецькій області було винесено рішення про відмову в призначені пенсії. Проте ініціюючи звернення 18.10.2023 до органів ПФУ з заявою про призначення пенсії позивач, відповідно, міг звернутися до відповідача за отриманням інформації про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20.03.2023 у справі 200/5353/22 та проведений розгляд його заяви від 17.10.2022 про призначення пенсії. Тобто проявити належну зацікавленість. Чого позивачем своєчасно не здійснено.
Разом з тим, 01.07.2024 позивачем повторно подано до пенсійного органу заяву щодо призначення пенсії.
Тому суд відхиляє як безпідставні твердження представника позивача про неналежне інформування відповідачем, як на підставу для поновлення строку звернення до суду з цим позовом, з підстав неодноразового звернення позивача до органів ПФУ та до суду щодо оскарження рішень про відмову в призначенні пенсії.
Необізнаність позивача з нормами законодавства носить суб'єктивний характер та не виключає можливість звернутися за отриманням правової допомоги (в тому числі безоплатної) у разі, якщо такої допомоги він потребував, у межах строку, встановленого законом для звернення до адміністративного суду з цим позовом, який був достатнім для вчинення відповідних дій.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу на практику Верховного Суду, який у своїх рішеннях, зокрема від 08.08.2019 справа № 127/13736/16-а (№ К/9901/42788/18) зазначає, що «незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.».
Відтак, у заяві про поновлення строку звернення до суду позивач не навів обставин, які можна визнати поважними та об'єктивними причинами пропуску вказаного строку.
Статтею 123 КАС України передбачені наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.
Так, частиною першої цієї статті передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (ч.2 ст.123 КАС України).
Відповідно до п.9 ч.4 ст.169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених ч.2 ст.123 цього Кодексу.
В силу вимог ч.2 ст.123 Кодексу, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Подана позивачем заява не містить належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду.
Будь-яких інших належним та допустимих доказів неможливості звернутись до суду за захистом порушеного права у строк, визначений чинним законодавством України, позивачем не надано.
Суд зазначає, що порядок вирішення питань щодо продовження процесуальних строків, встановлених судом, врегульовано ст. 121 КАС України.
Відповідно до ч. 2 ст. 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Частиною 6 ст. 121 КАС України передбачається, що про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
Відповідно до ч. 5 ст. 121 КАС України пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію.
Дослідивши наявні матеріали позову, суд дійшов про наявність підстав для продовження процесуального строку встановленого для усунення недоліків позовної заяви.
За наведених обставин, з метою забезпечення права позивача на доступ до правосуддя, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за необхідне продовжити останньому строк для усунення недоліків позовної заяви на 10 днів з дня отримання цієї ухвали.
Керуючись статтями 121, 243, 248, 256 КАС України, суд
Процесуальний строк, встановлений судом для усунення недоліків позовної заяви згідно з ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02.02.2026, у справі № 200/554/26 - продовжити на 10 днів з дня отримання копії ухвали, шляхом надання суду заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням у ній підстав, відмінних від наведених у заяві від 05.02.2026 для поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.
У разі не усунення недоліків у встановлений судом строк, позовна заява буде вважатись неподаною, та її буде повернуто позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя І.В. Шинкарьова