29 січня 2026 року Справа № 160/23912/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Калугіної Н.Є.,
при секретарі судового засідання - Корольової Г.В.,
за участю:
представника відповідача - Фіцай Я.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за правилами загального позовного провадження справу №160/23912/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство "СЕНС БАНК", про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, та з урахуванням збільшення позовних вимог, просить суд:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 18 жовтня 2024 року №0646832408, №0646862408, №0646782408.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що висновки контролюючого органу, викладені в акті документальної позапланової невиїзної перевірки з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору щодо заниження позивачем загального річного оподатковуваного доходу шляхом недекларування доходу, у зв'язку з отриманням додаткового блага у вигляді основної суми кредитної заборгованості, прощеної (анульованої) за самостійним рішенням банку, є неправильними, оскільки, не мало місця прощення (анулювання) кредитором основної суми боргу (кредиту) платника податку як таке, адже фактично така заборгованість була погашена саме за рахунок реалізації переданої позивачем в іпотеку квартири. Таким чином, ОСОБА_1 не отримала жодного додаткового блага, адже погашення кредитної заборгованості відбулось внаслідок відчуження належної їй квартири (зі сплатою всіх необхідних податків і зборів). Також позивач зазначає, що ні наказу про проведення перевірки, ні повідомлення про дату і місце її проведення, а також спірних податкових повідомлень-рішень ОСОБА_1 у встановленому законодавством порядку від відповідача не одержувала. Та вказала, що АТ «Альфа-Банк» не повідомляло ОСОБА_1 про здійснення прощення (анулювання) її боргу.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі, призначено підготовче засідання, встановлено учасникам справи строк на подання заяв по суті справи.
Згідно відзиву на позовну заяву контролюючий орган зазначив про те, що оскаржуване податкове-повідомлення рішення є правомірним, оскільки під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, відповідач встановив порушення позивачем підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункту 176.1 статті 176, пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України (далі - ПК України) внаслідок неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік та підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168, пункту 167.1 статті 167 ПК України внаслідок заниження загального річного оподатковуваного доходу шляхом недекларування доходу, у зв'язку з отриманням додаткового блага у вигляді основної суми кредитної заборгованості, прощеної (анульованої) за самостійним рішенням банку. До таких висновків відповідач дійшов з урахуванням того, що за наявною податковою інформацією фізична особа - платник податків ОСОБА_1 протягом 2019 року отримувала доходи, які згідно з ПКУ підлягають включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню платником податків в річній декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік. Згідно з відомостями з ЦБД ДРФО в періоді з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року фізична особа - платник податків ОСОБА_1 фактично отримувала доходи від АТ «АЛЬФА-БАНК» (зараз АТ «СЕНС БАНК») (код ЄДРПОУ 23494714) в сумі 1 756 491,40 грн. у вигляді додаткового блага (ознака доходу 126).
Згідно наданих позивачем 23.09.2025 додаткових пояснень, позивач заперечувала щодо отримання нею додаткового блага у вигляді списаної банком кредиторської заборгованості, оскільки на її думку, така заборгованість була погашена саме за рахунок реалізації банком переданої позивачем в іпотеку квартири.
Згідно наданих відповідачем 23.10.2025 додаткових пояснень, відповідач зазначив, що несплачені зобов'язання за кредитним договором є доходом фізичної особи. Наведене правило повністю відповідає економічній сутності доходу, оскільки при списанні заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов'язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом.
27.10.2025 позивачем надані додаткові пояснення, згідно змісту яких, позивачем наведені доводи, які ідентичні тим, що вказано у позові та у додаткових поясненних від 23.09.2025.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.10.2025 залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Акціонерне товариство "СЕНС БАНК" (код ЄДРПОУ 23494714). Зобов'язано Акціонерне товариство "СЕНС БАНК" надати суду пояснення з наданням відповідних доказів стосовно підстав/причин списання основної суми кредитної заборгованості у розмірі 1 756 491,40 грн за кредитним договором №800003709 від 24.04.2008, укладеним з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), та підстав/причин включення цієї суми до Відомостей про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору (форма 1-ДФ) за 2 квартал 2019 року за ознакою доходу "126" (додаткове благо) щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ); надати докази (за наявності) щодо прийнятого АТ "СЕНС БАНК" рішення про прощення боргу стосовно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Третьою особою надані пояснення та витребувані судом докази. Згідно цих пояснень, третя особа зазначила, що станом 13.03.2019 року заборгованість за кредитним договором становила 943 214,50 доларів США (еквівалент 24 862 712,60 грн). 11.06.2019 АТ «Альфа-Банк» задовольнив власні вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 ., що підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 170019727 від 11.06.2019, згідно рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень (індексний № 47296254), що було прийнято державним реєстратором обласного комунального підприємства «Софіївське бюро технічної інвентаризації» ОСОБА_2 . Рішення щодо переходу права власності на нерухоме майно Іпотекодавцем не оскаржувалось. Таким чином кредитор задовольнив власні вимоги за рахунок іпотечного майна, вартість якого, згідно експертного висновку становила 368 548,00 грн. 21.12.2019 року на адреси позичальника ОСОБА_1 було направлено довідку №298 про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу, в якій кредитор зазначив суму анульованого боргу у розмірі 1 756 941,40 грн., з роз'ясненнями що отриманий дохід у виді прощеного боргу підлягає оподаткуванню за ставками 18 % та 1,5 % які підлягають оплаті до державного бюджету.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.11.2025 зобов'язано Акціонерне товариство "СЕНС БАНК" надати суду у термін до 17.12.2025 письмові пояснення (з наданням відповідних доказів) з приводу виникнення суми основної заборгованості у розмірі 1756491,40 грн станом на 21.12.2019, про яку йдеться у довідці від 21.12.2019 №298, а також щодо фактичних та правових підстав звернення стягнення в позасудовому порядку у червні 2019 року шляхом оформлення на себе права власності на предмет іпотеки після реалізації такого права в судовому порядку на підставі рішення суду у справі №200/16121/15-ц.
На виконання вимог суду банком 11.12.2025 надані відповідні пояснення.
23.12.2025 позивачем надані додаткові пояснення, в яких викладена позиція щодо того, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області ані належних мотивів, ані будь-яких доказів в підтвердження правомірності прийнятих ним оспорюваних податкових повідомлень-рішень наведено та надано не було.
Протокольною ухвалою від 23.12.2025 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 15.01.2026 об 15.00.
В судовому засіданні 15.01.2026 оголошено перерву до 29.01.2026.
22.01.2026 від представника позивача надійшла заява про розгляд справи, що призначений на 29.01.2026, без її участі. Представник відповідача в судовому засіданні 29.01.2026 просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог, навела відповідні пояснення.
В судовому засіданні 29.01.2026 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Дослідивши подані сторонами докази, заслухавши в судовому засіданні позиції учасників процесу, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
24 квітня 2008 року між ОСОБА_1 (як позичальником) та Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» (як кредитором) укладено кредитний договір №800003709, за умовами якого позичальник отримала кредит в сумі 75 000,00 доларів США зі строком остаточного погашення - 24 квітня 2023 року та з цільовим призначенням - для часткової оплати вартості квартири (об'єкт нерухомості/предмет іпотеки) за №11, що знаходиться в будинку АДРЕСА_2 , яка придбавається позичальником у власність за договором купівлі-продажу.
З метою забезпечення належного виконання зобов'язань за кредитним договором ЗАТ «Альфа-Банк» (як іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (як іпотекодавець) уклали іпотечний договір №800003709-И від 24 квітня 2008 року, відповідно до якого ОСОБА_1 передала в іпотеку житлову квартиру АДРЕСА_3 , що знаходиться у житловому будинку літ. А-9, та складається з: 1 - коридор, 2 - кладова, 3,4,5 - житлові, 6 - кухня, 7 - туалет, 8 - ванна, І - лоджія, загальною площею 65,7 кв.м та житловою площею 41,8 кв.м в АДРЕСА_4 .
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 січня 2017 року у справі №200/16121/15-ц позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки з відстрочкою виконання рішення суду задоволено.
В рахунок погашення заборгованості за договором про іпотечний кредит №800003709-И від 24 квітня 2008 року, яка станом на 24 червня 2015 року становить 3 194 146,06 грн. та складається з заборгованості: за кредитом - 1 431 286,24 грн.; по відсотках - 399 600,45 грн.; пені - 1 363 259,37 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: на житлову квартиру АДРЕСА_3 , що знаходиться у житловому будинку літ. А-9, та складається з: 1 - коридор, 2 - кладова, 3,4,5 - житлові, 6 - кухня, 7 - туалет, 8 - ванна, І - лоджія, загальною площею 65,7 кв.м та житловою площею 41,8 кв.м в АДРЕСА_4 , шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження» за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Згідно з довідкою АТ «Альфа-Банк» (далі - Банк) №915 від 09 грудня 2019 року «Щодо відсутності претензій до фізичної особи ОСОБА_1 », зі сторони банку до ОСОБА_1 фінансових претензій за кредитним договором №800003709 від 24 квітня 2008 року немає, в зв'язку з тим, що банк в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку», скористався своїм правом та задовольнив свої вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки - квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .
14.03.2019 Банком складено повідомлення № А/У/ К/2019 від 14.03.2029 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, та анулювання заборгованості за основним зобов'язанням. Вказане повідомлення направлено позивачу 21.03.2019.
У даному повідомлені Кредитор (банк) вимагав від позичальника/Іпотекодавця (позивача у справі) достроково сплати протягом 30 днів заборгованість за кредитним договором № 800003709 від 24.04.2008 та повідомив, що у разі невиконання основного зобов'язання - має розпочати процедуру позасудового стягнення на предмет іпотеки, в порядку передбаченому ст.37 ЗУ «Про іпотеку», яка передбачає набуття права власності на майно. Крім того, у цьому повідомленні наведено роз'яснення щодо можливості прощення боргу, який залишиться після задоволення вимог за рахунок майна, на який Позичальник зобов'язаний сплатити податок на доходи фізичних осіб у розмірі 18 % та 1,5 % ставки військового збору.
Позичальник (позивач у справі) не виконав вимоги кредитора та 11.06.2019 Банк задовольнив власні вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 170019727 від 11.06.2019, згідно рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень (індексний № 47296254), що було прийнято державним реєстратором обласного комунального підприємства «Софіївське бюро технічної інвентаризації» Волос О.В.
09.12.2019 року Банк довідкою № 915 повідомив позивача про те, що зі сторони АТ «Альфа-Банк» (код ЄДРПОУ 23494714) до ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків ( НОМЕР_1 ) фінансових претензій за кредитним договором № 800003709 від 24.04.2008 року не має, в зв'язку з тим, що Банк в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку», скористався своїм правом та задовольнив свої вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки квартира, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .
21.12.2019 року Банком на адресу позичальника (позивача у справі) було направлено довідку №298 про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу, в якій кредитор зазначив суму анульованого боргу у розмірі 1 756 491,40 грн., з роз'ясненнями, що отриманий дохід у виді прощеного боргу підлягає оподаткуванню за ставками 18 % та 1,5 %, які підлягають оплаті до державного бюджету.
У період з 18 по 19 вересня 2024 року посадовими особами Головного управління ДПС в Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору платником податків-фізичною особою ОСОБА_1 за період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року, за результатами якої складено акт №2748/04-36- 24-08/3026710081 від 26 вересня 2024 року.
Згідно висновків акту перевірки, відповідачем встановлено порушення ОСОБА_1 :
- підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункту 176.1 статті 176, пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України (далі - ПК України) внаслідок неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік;
- підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168, пункту 167.1 статті 167 ПК України, внаслідок заниження загального річного оподатковуваного доходу шляхом недекларування доходу, у зв'язку з отриманням додаткового блага у вигляді основної суми кредитної заборгованості, прощеної (анульованої) за самостійним рішенням банку, в результаті чого визначено суму податкових зобов'язань за 2019 рік з податку на доходи фізичних осіб на суму 316 168,45 грн. та військового збору на суму 26 347,37 грн.
Такі висновки контролюючого органу вмотивовано тим, що згідно з відомостями з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України у період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року фізична особа-платник податків ОСОБА_1 фактично отримала доходи від АТ «Альфа-Банк» (наразі - АТ «Сенс Банк») в сумі 1 756 491,40 грн у вигляді додаткового блага (ознака доходу 126), у зв'язку із прощенням (анулюванням) основної суми боргу за самостійним рішенням банку. При цьому, контролюючий орган встановив, що ОСОБА_1 декларацію про майновий стан і доходи за 2019 рік не подала, податок з доходів фізичних осіб і військовий збір з суми отриманого додаткового блага не сплатила.
На підставі висновків акту документальної позапланової невиїзної перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:
- №0646832408, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 395 210,56 грн., з яких: за податковим зобов'язанням - 316 168,45 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 79 042,11 грн.;
- №0646862408, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 32 934,21 грн., з яких: за податковим зобов'язанням - 26 347,37 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 6 586,84 грн.;
- №0646782408, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 340,00 грн. за неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік.
Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з підпунктом 75.1.2. пункту 75.1. статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Зокрема, відповідно до підпункту 78.1.2. пункту 78.1. статті 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звітність для податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, якщо їх подання передбачено законом.
Нормами пункту 78.4. статті 78 ПК України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Особливості проведення документальної невиїзної перевірки передбачені статтею 79 ПК України.
Нормами пункту 79.1 статті 79 ПК України передбачено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Згідно із пунктом 79.2. статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Згідно із пунктом 79.3. статті 79 ПК України присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.
Таким чином, перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України. У посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки лише за наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та за умови вручення платнику податків оформлених відповідно до вимог ПК України копії наказу на проведення перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (формальна підстава).
Судом встановлено, що наказ ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 13.08.2024 №3465-п та повідомлення про проведення перевірки від 13.08.2025 №515 надіслано на адресу реєстрації місцезнаходження позивача: АДРЕСА_4 , які повернулись відповідачу не врученими адресату з відміткою пошти «не правильно вказана адреса».
Статтею 42 ПК України визначено, що податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.
Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Пунктом 42.5. статті 42 ПК України, у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Вказані обставини свідчить про дотримання контролюючим органом норм пункту 78.4. статті 78 ПК України та пункту 79.2. статті 79 ПК України.
Вирішуючи питання щодо правомірності прийнятих відповідачем за результатами проведеної перевірки податкових повідомлень-рішень від 26.06.2025 №0199182407 та №0199172407, суд зазначає таке.
Відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 ПК України платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Згідно із підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Нормами пункту 164.1. статті 164 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
За правилами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).
Згідно підпункту 14.1.47. пункту 14.1. статті 14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України та є вичерпним.
Вирішуючи питання щодо обов'язку сплати податку на доходи фізичних осіб внаслідок анулювання (прощення) боргу кредитором, відповідач виходив з податкової інформації (відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПС України), згідно якої АТ «Альфа-Банк» у 2019 році нараховано фізичній особі платнику податків ОСОБА_1 дохід у сумі 4062166,00 грн з ознакою « 126» додаткове благо.
Підпунктом «б» пункту 176.2 статі 176 ПК України визначено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду.
Довідник ознак доходів фізичних осіб (додаток до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4) за ознакою доходу « 126» передбачає відображення доходу, отриманого платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 розділу IV Кодексу) (підпункт 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 розділу IV Кодексу).
Так, відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин - 06.06.2019, дата реалізації банком свого права на задоволення вимог шляхом переходу права власності на іпотечне майно) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України передбачено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Відповідно до підпункту 1.1. пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України (тут і далі в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) платниками військового збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.
Згідно із підпунктом 1.4. пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.
Пунктом 1.3. пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України передбачено, що ставка збору складає 1,5 % об'єкта оподаткування.
Відповідно до підпункту 1.6. пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.
За наведених положень законодавства розмір військового збору напряму залежить від розміру оподатковуваного доходу звітного періоду платника податків.
Відповідно до пункту 123.1. статті 123 ПК України вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв'язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Матеріалами справи підтверджено, що Банком у червні 2019 року прийнято рішення про задоволення вимог кредитора шляхом переходу права власності на користь Банку на предмет іпотеки. За результатами задоволення вимог кредитора, залишилась сума основного боргу за кредитом у розмірі 1756491,40 грн.
21.12.2019 року Банк направив позивачу довідку №298, за змістом якої, позивач повідомлений, про те, що Банк 06.06.2019 року задовольнив забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки (рішення державного реєстратора ОСОБА_2 , Обласне комунальне підприємство "Софіївське бюро технічної інвентаризації", Дніпропетровська обл. №47296254 від 11.06.2019 саме: житлова квартира, загальною площею 65,7 кв.м та житловою площею 41,8 кв.м. що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (далі - Предмет іпотеки), яка знаходилась в іпотеці Банку відповідно до умов іпотечного договору №800003709-И від 24.04.2008, посвідченого Чернишовим С.О., приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу p.), a та зареєстрованого в реєстрі за №856 та кредитного договору №800003709 від 24.04.2008р. Згідно висновку суб'єкта оціночної діяльності ринкова вартість Предмета іпотеки визначена на рівні 398548,00 (Триста дев'яносто вісім тисяч п'ятсот сорок вісім гривень 00 копійок) гривень. Таким чином, після здобуття Банком права власності на Предмет іпотеки, залишок заборгованості за кредитним договором №800003709 від 24.04.2008р. (за основною сумою, процентами, пенею та штрафними санкціями) за офіційним курсом НБУ станом 06.06.2019р. склав: 27077276, 10 (Двадцять сім мільйонів сімдесят сім тисяч двісті сімдесят шість гривень 10 копійок) гривень. У зв'язку із задоволенням вимог Іпотекодержателя в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку» на дату державної реєстрації Банком права власності на нерухомість їй (позивачу) прощено (анульовано) залишок заборгованості за кредитним договором №800003709 від 24.04.2008р. У відповідності до вимог Податкового Кодексу України, до складу її (позивача) річного доходу 2019 рік включається дохід у вигляді основної суми прощеного (анульованого) боргу розмірі 1756491,40 (Один мільйон сімсот п'ятдесят шість тисяч чотириста дев'яносто гривня 40 копійок) гривень.
Також цією довідкою, позивачу роз'яснено, що отриманий нею дохід у вигляді основної суми прощеного (анульованого) боргу підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18% та військовим збором за ставкою 1,5 %, які вона повинна самостійно сплатити до Державного бюджету України.
Вказана довідка направлена банком на адреси позивача: АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 . (а.с. 113-115 т.2).
Враховуючи вищевикладене, в порушення підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України та згідно вимог пункту 167.1 статті 167, підпункту 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 ПК України перевіркою визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 316168,45 грн, а саме: 1756491,40 грн х 18%.
Окрім того, внаслідок вищезазначених порушень, перевіркою правильності визначення бази оподаткування та повноти нарахування військового збору з доходів, отриманих фізичною особою встановлено, що позивачем занижено базу оподаткування військовим збором на 1756491,40 грн, внаслідок чого не нараховано та не сплачено до бюджету військовий збір в сумі 26347,37 грн (1756491,40 х 1,5), чим порушено підпункти 1.1, 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України.
Суд звертає увагу, що питання правозастосування абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України отримало оцінку у постанові Верховного Суду у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 28.07.2021 у справі №826/12872/17, у якій судова палата дійшла висновків, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, у разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.
Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід. Разом з тим проценти, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, та підвищені проценти, нараховані у разі прострочення платежу, не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, нарахованих за користування кредитом, та підвищених процентів, нарахованих у разі прострочення платежу, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.
З викладеного слідує, що під додатковим благом розуміється основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором.
Аналогічна правова позиція в подальшому була підтримана в постановах Верховного Суду від 18.03.2025 у справі № 480/805/21, від 30.07.2024 у справі №320/8116/20, від 16.09.2021 у справі №826/15158/16, від 16.05.2023 у справі №820/880/16, від 20.07.2023 у справі № 640/6050/20.
Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що сума у розмірі 1756491,40 грн є сумою основного боргу за кредитним договором №800003709 від 24.04.2008.
При цьому, судом відхиляються посилання позивача на Закону України №1383-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо реструктуризації зобов'язань за кредитами в іноземній валюті та адаптації процедур неплатоспроможності фізичних осіб» (який набрав чинності 23 квітня 2021 року), відповідно до якого виклав абзац перший підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України в такій редакції:
«д) основної суми боргу (кредиту) платника податку (крім суми прощеного (анульованого) основного боргу платника податку за іпотечним кредитом в іноземній валюті, забезпеченим іпотекою житлової нерухомості), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом».
Вказані зміни до Податкового кодексу України набули чинності у квітні 2021 року, тоді як Банк, як податковий агент, включив суму прощеного боргу у вигляді суми основної заборгованості за кредитом до річного оподаткованого доходу позивача у 2019 році.
З урахуванням вказаного, суд зазначає, що боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов'язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.
Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 22.10.2025 у справі № 300/2685/19.
Таким чином, судом встановлено, що банком було здійснено прощення (анулювання) основної суми боргу (кредиту), що не спростовується позивачем жодними належними, допустимими, достатніми доказами та доводами. Також, позивачем не заперечується і розмір (сума) прощеного (анульованого) банком боргу, яка, з метою оподаткування, вважається додатковим благом та включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу з урахуванням норм підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України.
За таких обставин, на думку суду, податковий орган дійшов обґрунтованих висновків про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на доход фізичних осіб та військового збору, а відтак податкові повідомлення-рішення від 18 жовтня 2024 року №0646832408, №0646862408 прийнято відповідачем правомірно та підстави для їх скасування відсутні.
Надаючи оцінку правомірності податкового повідомлення-рішення від 18 жовтня 2024 №0646782408, суд зазначає таке.
Пунктом 49.1. статті 49 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Відповідно до пункту 49.2. статті 49 ПК України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.
Нормами підпункту 49.18.4 пункту 49.18. статті 49 ПК України передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.
Згідно із пунктом 179.1. статті 179 ПК України, платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до пункту 179.7. статті 179 ПК України фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.
Сума податкових зобов'язань, донарахована контролюючим органом, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені цим Кодексом.
Відповідно до пункту 120.1. статті 120 ПК України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Як вбачається із акту від 26.09.2024 №2748/04-36-24-08/3026710081 в порушення підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункту 179.1 статті 179 ПК України позивачем не подано податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2019 рік.
З огляду на встановлені обставини справи суд вважає вірними вказані доводи податкового органу, оскільки позивач як платник податку була зобов'язана подати контролюючому органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2019 рік, в якій відобразити дохід у вигляді додаткового блага в розмірі 1756491,40 грн, отриманий від АТ «Альфа-Банк» внаслідок анулювання (прощення) вказаної заборгованості.
Однак, ОСОБА_1 податкової декларації про майновий стан та доходи за 2019 рік до податкового органу не подала, доказів протилежного суду не надано, а відтак відповідачем правомірно винесено податкове повідомлення-рішення №0646782408, згідно із яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) в сумі 340,00 грн.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позову.
Керуючись ст. 2, 5, 9, 241-246, 255, 295, 297 КАС України суд, -
У задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 19 лютого 2026 року.
Суддя Н.Є. Калугіна