20 лютого 2026 року Справа № 160/36566/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ількова В.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ" до Південно-східної митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,-
І. ПРОЦЕДУРА
24.12.2025р. позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Південно-Східної митниці №UA110150/2025/000043/1 від 23.09.2025р.;
- стягнути з Південно-Східної митниці на користь ТОВ «АГІПАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» всі документально підтверджені судові витрати.
Ухвалою суду від 26.12.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку положень ст. 262 КАС України.
Також ухвалою суду від 26.12.2025 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі, зокрема:
- рішення про коригування митної вартості товарів Південно-Східної митниці №UA110150/2025/000043/1 від 23.09.2025р;
- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Південно-Східної митниці;
- ЕМД разом із додатками;
- запит митниці щодо додаткових документів;
- листи позивача, разом із додатковими документами;
- відомості/інформацію що послугували підставою для відмови позивачу в прийнятті митної декларації та інші докази щодо суті спору.
12.01.2026 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву.
У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Отже, рішення у цій справі приймається судом 20.02.2026 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що ТОВ «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» з метою митного оформлення товарів подало до митниці електронну митну декларацію, в якій обрано основний метод визначення митної вартості товару за ціною контракту та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару відповідно до вимог частини 2 статті 53 Митного кодексу України, які не містили розбіжностей та ознак підробки, а, навпаки, містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, що, в свою чергу, виключало можливість витребування митницею у декларанта додаткових документів у розумінні приписів ч.3 ст.53 Митного кодексу України.
Однак, відповідач, не зважаючи на вищенаведене, посилаючись на формальні підстави, витребував у позивача додаткові документи. Позивач повідомив митний орган, що не має можливості надати інші витребувані документи, з огляду на їх відсутність.
Проте, відповідач, не здійснивши повну перевірку відомостей, що містяться в наданих документах, що підтверджують заявлену митну вартість та правильність розрахунку, здійсненого декларантом, не упевнившись в достовірності та точності заяв, документів та розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару, відповідно до якого загальна митна вартість задекларованих товарів була скоригована за другорядним методом визначення митної вартості.
При цьому, позивач зауважує, що зазначена в митній декларації митна вартість товарів у повній мірі співпадає з митною вартістю товарів, що відображена у документах, поданих відповідно до статті 53 Митного кодексу України, які у повній мірі підтверджують розмір заявленої митної вартості товару за ціною контракту.
Натомість, всі вказані у спірному рішенні зауваження митниці носять формальний характер та не свідчать про дійсну наявність розбіжностей, а надані позивачем документи, повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості.
Таким чином, не погоджуючись з висновками відповідача та винесеним ним рішенням, позивач звернувся з даною позовною заявою до суду для захисту своїх порушених прав та законних інтересів.
ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА
Через підсистему «Електронний суд» до суду надійшов відзив Південно-Східної митниці на позовну заяву ТОВ «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ», в якому відповідач пред'явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача, та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією, було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Отже, відповідач вказує, що за результатами розгляду поданих документів, виник сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості товарів, який став підставою для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості, однак, такі документи декларантом надані не були, у зв'язку із чим відповідачем обґрунтовано прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості. Отже, посадові особи митниці при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості заявленого позивачем товару діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.
Південно-Східна митниця також заперечує також проти стягнення витрат на правничу допомогу у сумі 7 000 грн., оскільки визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду справи не є належним чином обґрунтованою та є завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг і витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу. Враховуючи викладене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Суд, дослідив матеріали справи, з'ясував усі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» з метою митного оформлення товарів «Металеві конструктивні частини меблів для сидіння, що перетворюються або не перетворюються на ліжка: ніжки металеві в асортименті - 1800 шт. Конструктивні характеристики ніжок і їх дизайн дозволяє використовувати їх лише у виробництві диванів. Перевантажено з контейнера MSNU3257918. Див. "електронний інвойс" 2.Місць - 25 СТ/25 3. Арматура кріпильна, з недорогоцінних металів, що використовується для меблів: Механізми підйому ліжка: Mechanism МС-04 - 2700 пар; Mechanism MC- 04A - 100 пар; Петля для функціювання дивану: Sofa Function Hinge Model: E7-10 one corner - 2450 nap; Sofa Function Hinge Model: FH-056 W=260mm T=2,3mm - 5000 пар.Див. доп. Вузькі тканини у вигляді стрічки із синтетичних волокон полотняного переплетення, з вмістом гумових ниток більше 5 мас.%. з тканими прутами з обох боків, пас еластичний: Elastic Webbing Model: 150В - 54390 м.п.; Elastic Webbing Model: 80C00 - 15190 м.п.; Elastic Webbing Див. доп. Пневматичні циліндри лінійної дії: Gas Spring 22mm*10mm 360mm/145 iron head 350N - 3000 шт; Gas Spring 22mm* 10mm 360mm/145 iron head 450N -3000 шт; Gas Spring 22mm* 10mm 360mm/145 iron head 1000N - 3800 шт; Gas Spring 22mm* 10mm 360mm/145 iron head 1200N - 3000 шт; Gas Spring 22mm* 10mm 360mm/145 iron head Див. доп.» подало до Південно-Східної митниці електронну митну декларацію 25UA110150012807U7.001 від 23.09.2025 року.
Під час декларування товарів за вказаною електронною митною декларацією ТОВ «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» було обрано основний метод визначення митної вартості товару - за ціною договору та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару зокрема: Контракт №3/18 від 21.03.2018 року; Специфікацію №22 від 07.07.2025 року; Комерційну пропозицію від 07.07.2025 року; Комерційний інвойс №MD20241217-1 від 07.07.2025 року; Свіфт від 16.09.2025 року; Пакувальний лист б/н від 07.07.2025р; Коносамент №ZM25070221 від 10.07.2025 року; ЦМР №918 від 19.09.2025 року; Сертифікат про непреференційне походження товару №С250719100360011 від 22.09.2025 року; Рахунок-фактуру №366 від 18.09.2025р; Довідку про транспортні витрати від 18.09.2025р; Заявку на перевезення №25/К03 від 25.06.2025 року; Договір перевезення №Е-541/24 від 09.12.2024 року; Супровідний документ №25PL321030NUT1 B2J2 від 18.09.2025 року; Митну декларацію країни відправлення №531620250161819081 від 02.07.2025 року.
За результатами розгляду поданих позивачем документів, митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110150/2025/000043/1 від 23.09.2025р. та відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110150/2025/000142 від 23.09.2025 року.
У вказаному рішенні про коригування митної вартості товарів органом доходів і зборів зазначено про відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та вказані розбіжності, що слугували підставою для невизнання митної вартості товарів та її коригування та полягають у такому, зокрема: «ТОВ «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ,» до митного контролю та оформлення за ЕМД від 23.09.2025 №UAI WJ 50/2025/012807 (MRN №25UA110150012807U7) заявлено партію товару, імпортовану за зовнішньоекономічним контрактом з виробником товару (код 4104 в гр.44) від 21.03.2018 року №3/18 (далі - Контрактом ) з «МТО FURNITURE MATERIALS CO., LTD OF FOSHAN», рахунком-інвойс від 07.07.2025 №MD20250217-1. Відповідно до n. в) частини восьмої ст.257 МКУ митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів: торговельна марка та виробник товарів (за наявності у товаросупровідних та комерційних документах). Відповідно до електронного інвойсу, виробником товару є «МТО FURNITURE MATERIALS CO., LTD OF FOSHAN» (Китай). У комерційних та товаросупровідних документах відсутні відомості щодо виробника товарів. У наданому до митного оформлення зовнішньоекономічного контракту від 21.03.2018 №3/18 підприємство «МТО FURNITURE MATERIALS CO., LTD OF FOSHAN» (Китай) зазначено як Продавець. При цьому, в наданих до митного оформлення документах відсутні посипання на заявлену торгову марку та виробника. Слід зазначити, що для підтвердження виробника товарів можуть бути надані документи, в тому числі:- копія ліцензії на виробництво товару;- копія нормативно-технічної документації на виготовлення товару:- копія сертифікату на систему якості товару;- копія сертифікату продукції власного виробництва:- копія свідоцтва про присвоєння товару штрихового коду EAN. Зазначені документи відсутні згідно графи 44 ЕМД. Відповідно до п.2 ст.52 МКУ, декларант зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Згідно п.2.1. Контракту валютою платежу є долар США та загальна сума контракту складає 3 000 000 доларів США. Ціна та умови оплати товару, що постачається узгоджуються Сторонами у додаткових угодах (специфікаціях) (п.2.2. Контракту). Відповідно до пункту 2.3. Контракту, умови оплати - передоплата. До митного оформлення декларантом надана Специфікація №22 від 07.07.2025, в якій відсутні умови оплати за товар. До митного оформлення надані банківські платіжні документи Swifti від 16.09.2025 на суми 19984,75 дол. США та 22 647,86 дол.США. В призначенні платежу вказано виключно реквізити контракту від 21.03.2018 року №3/18 та не дають змоги ідентифікувати дані платежі з заявленою поставкою товару. На момент здійснення оплати за товар, імпортер мав інформацію про інвойс від 07.07.2025 №MD20250217-1, але його реквізити відсутні у Swifti від 16.09.2025 року. Якщо рахунок сплачено, документами, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (частина 2 статті 53 МКУ). Відповідно до п. 7 висновків Постанови Пленуму ВАСУ від 13.03.2017 №2 «Про Довідку щодо Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року», платіжне доручення без вказівки у ньому на рахунок-фактуру (інвойс), на підставі яких здійснено платіж, не є доказом, достатнім для доведення митної вартості певної поставки товару. Так само платіжне доручення не є достатнім доказом митної вартості певної поставки товару в разі зазначення у ньому лише зовнішньоекономічного договору, на основі якого здійснено поставку певного товару. Інші платіжні документи, до митного оформлення не надавалися. Враховуючи вищезазначене, надані платіжні документи неможливо ідентифікувати з оцінюваною партією товару. У відповідності до вимог статей 54, 58 МКУ, відсутнє документальне підтвердження відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Надана експортна декларація країни відправлення від 02.07.2025 №531620250161819081 не кореспондується з інвойсом від 07.07.2025 №MD20250217-1, а саме: загальна сума згідно копії декларації країни відправлення складає 38 289,7 дол.США, а відповідно рахунку 42 632,61 дол.США. Також в копії декларації країни відправлення відсутнє посилання на коносамент від 10.07.2025 №ZM25070221 та вказано реквізити іншого транспортного засобу UN9987330 та номер накладної В2507028327, що не відповідає наявному у графі 44 ЕМД та до митного оформлення зазначені документи з вищевказаними реквізитами відсутні не надано. З урахуванням того що рахунок виставлений 07.07.2025, а копія декларації країни відправлення складена 02.07.2025, виникає сумнів у справжності наданої декларації у приналежності до даної поставки. Також, у графі відправник (експортер) заявлений Foshan Mingtuo Furniture Materials Co., Ltd., документального підтвердження взаємовідносин з зазначеним підприємством не надано. Порт відправлення зазначений у копії декларації країни відправлення не відповідає замоченому у коносаменті та заявленому у гр.20 ЕМД. Не наданий переклад копії декларації країни відправлення товару. Наявність інших товаросупровідних та транспортних документів ставить під сумнівний характер зовнішньоекономічної угоди та може свідчити про наявність посередників в зовнішньоекономічній операції. Згідно товаросупровідних документів оцінюваний товар постачається на комерційних умовах FOB порт YANTIAN (Китай) . На підставі Правил використання внутрішніх та міжнародних торгових термінів Інкотермс 2010, які були прийняті Міжнародною торговою палатою, та чинні з 01.01.2011, комерційні умови поставки FOB «франко борт» означають, що продавець здійснив поставку, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Не означає, що з цього моменту всі витрати і ризики втрати або пошкодження товару покладаються на покупця. За умовами терміну FOB на продавця покладаються обов'язки з митного очищення товару для експорту і всі витрати до перетину товаром поручнів борта судна в порту країни-експортера, а також витрати із завантаження товарів на судно. Згідно частини 10 статті 58 МКУ, при визначенні митної вартості товарів до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до порту або іншого місця ввезення на митну територію України та витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрати па страхування цих товарів. Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», при заповненні графи 20 декларації митної вартості: для підтвердження витрат на транспортування декларантом., відповідно до частини 2 статті 53 МКУ. подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (.наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів: банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Для підтвердження складовій митної вартості декларантом надано наступні документи: коносамент від 10.07.2025 MZM25070221, товаротранспортну накладну від 19.09.2025 №918; заявку від 25.06.2025 ,№25/К03252, укладену ТОВ «Аппарель Де Ферніче» з експедитором ТОВ «Мераіс»; рахунок на оплату від 18.09.2025 №366; довідку на транспортні витрати від 18.09.2025 №3384; договір на транспортно-експедиторське обслуговування від 09.12.2024 №Е-541/24, укладений між ТОВ «Аппарель Де Ферніче» з експедитором ТОВ «Мераіс». За результатом розгляду вищезазначених документів виявлено наступне. Відповідно до інформації коносаменту від 07.07.2025 №ZM25070221 оцінюваний товар перевозився морським транспортом YANTIAN (Китай)- Гдиня (Польща). В рахунку від 18.09.2025 №366 та довідці на транспортні витрати від 18.09.2025 №3384 зазначено, що до витрат на транспортно-експедиторське обслуговування за межами митної території України у розмірі 44 548,70 грн. включено ВВР, перевантаження , оформлення Т1. В рахунку від 18.09.2025 №366 зазначено розмір експедиторської винагороди лише в межах України-2092,69 гривень. Враховуючи визначений маршрут перевезення, відсутні відомості щодо вартості транспортно-експедиторського обслуговування на всьому шляху прямування вантажу від пункту відправлення до пункту призначення, а саме за межами митної території України, що викликає обґрунтовані сумніви щодо включення експедиторської винагороди до витрат на транспортування оцінюваної партії товару, які є складовими митної, вартості. Згідно пункту 4 статті 306 Господарського кодексу України, транспортна експедиція є допоміжним, видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу. Законом України від 01.07.2004 №1955-IV «Про транспортно- експедиторську діяльність» визначено, що транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Відповідно до Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 №65 (дачі - Методичні рекомендації), собівартість перевезень (робіт, послуг) - це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємств, безпосередньо пов'язані з підготовкою та здійсненням процесу перевезень вантажів і пасажирів, а також виконанням робіт і послуг, що забезпечують перевезення. У підпункті 8 пункту 29 Методичних рекомендацій зазначено, що до собівартості перевезень включаються також витрати, пов'язані з реалізацією перевезень (робіт, послуг), зокрема, оплата послуг транспортно- експедиторських, страхових та посередницьких організацій (включаючи комісійну винагороду). Враховуючи викладене, плата експедитору за надання ним послуг з організації та забезпечення перевезень імпортованих вантажів на комерційних умовах поставки, які передбачають оплату транспортних витрат за рахунок покупця товару, в тому числі в разі надання послуги на всьому шляху прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення, є частина загальних витрат на транспортування, тому в межах вимог законодавства з питань державної митної справи (зокрема, п. 4, 10 статті 58 МКУ), Податкового кодексу України (п. 190.1 статті 190) є обов'язковою для включення до бази оподаткування таких товарів. В п.3.2. договору на транспортно-експедиторське обслуговування від 09.12.2024 № Е-541/24 зазначено, що платежі експедитору сплачуються протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту вивантаження вантажу в місці призначення Клієнтом. В наданому коносаменті від 10.07.2025 №ZM25070221 зазначено умову оплати «Freight Collect». Термін «Freight Collect» означає що товари передаються покупцеві або одержувачу компанією морських перевезень за дійсним коносаментом після сплати транспортних витрат по перевезенню товаром за маршрутом зазначеному в коносаменті. Товар в контейнері, який переміщувався на морському судні MSC ALESSІА згідно коносаменту від 10.07.2025 №21425070221 з порту YANTIAN (CHINA) до порту GDYNIA (POLAND), станом на 19.09.2025 вибув з порту GDYNIA, що свідчить про факт сплати за .морський фрахт на дану дату. На дату подання ЕМД, митному органу не надано ніяких банківських платіжних документів що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг, їх реквізити в графі №44 ЕМД під кодом «3005» не зазначені. Здійснення оплати послуг з порушеннями встановлених строків може передбачати додаткові санкції та штрафи за порушення вказаних строків. Враховуючи виявлені невідповідності, неможливо здійснити перевірку числового значення транспортної, складової митної вартості товару. Документальне підтвердження транспортних витрат - не надано».
З урахуванням положень частини Митного кодексу України товари було випущено у вільний обіг за митною декларацією: 25UA110150012861U0 від 23.09.2025 року.
Дніпровською митницею було здійснене коригування у відповідному розмірі: мито у розмірі 188638,92 грн та ПДВ у розмірі 462236, 64 грн. разом на загальну суму 650875, 56 гривень.
Правомірність винесеного відповідачем рішення про коригування митної вартості товару є предметом розгляду цієї адміністративної справи.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладених в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.
V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок визначення митної вартості товарів, методи визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, передбачено Митним кодексом України (далі - МК України) та іншими нормативними актами.
Згідно ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів.
Згідно з вимогами ч. ч. 1 та 5 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до ч. 2. ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, які підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Цей перелік є виключним і без обґрунтованих підстав митний орган не вправі вимагати інших документів для підтвердження митної вартості товару.
Частиною 3 ст. 53 МК України встановлений обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари
Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені виключно розбіжностями в документах що подаються для підтвердження митної вартості товарів, чи наявності в них ознак підробки або якщо вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як встановлено судом, рішення про коригування митної вартості товарів, прийняте митницею, фактично обґрунтовані тим, що подані декларантом документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.
Відповідно до ч. 2 ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються;
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Суд зазначає, що відповідно до пунктів 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України, прийняте митним органом рішення про коригування митної вартості товарів має містити, зокрема: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно ч. 3 ст. 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Втім, як встановлено зі змісту спірного рішення, митний орган зазначає про неможливість застосування методів визначення митної вартості товарів, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України у зв'язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, однак таке формальне обґрунтування із загальними висновками не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 МК України.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 06.03.2019 у справі № 809/278/17, від 27.07.2018 у справі №809/1174/17, від 21.02.2018 у справі № 820/17417/14, від 01.04.2021 у справі №260/695/19.
Як визначено у ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.
Митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації (постанова Верховного Суду України від 30.06.2015 у справі № 21-591а15).
VІ. ОЦІНКА СУДУ
У свою чергу, дослідивши докази по справі, декларант надав відповідачу всі необхідні документи із поданням митної декларації, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною контракту.
При цьому суд також звертає увагу на таке.
Так, слід вказати про те, що «ТОВ «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» до митного контролю та оформлення за ЕМД від 23.09.2025 року №25UA110150012807U7.001 заявлено партію товару, імпортовану за угодою з виробником товару (код 4104 в гр.44) від 21.03.2018 року №3/18 з «МТО FURNITURE MATERIALS CO., LTD OF FOSHAN».
Відповідно до п.3.1 зовнішньоекономічного контракту 21.03.2018 №3/18, який укладено між ТОВ «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» та підприємством «МТО FURNITURE MATERIALS'CO., LTD OF FOSHAN» (Китай) кількість, асортимент, та вартість товару відображається в інвойсі при відвантаженні чергової партії товару.
Специфікацією від 07.07.2025 року №22 та рахунком-інвойс від 07.07.2025 №MD20250217-1 погоджено поставку товару на суму 42 632, 61 доларів США.
Відповідно до пункту 2.3. Контракту умови оплати - передоплата. До митного оформлення надано банківські платіжні документи від 16.09.2025 на суми 19984,75 дол. США та 22 647,86 дол.США, що разом складають 42 632, 61 доларів США. Банківські платіжні документи мають посилання на Контракт.
За правилами 15 Положення №216 від 28.07.2008 затвердженого постановою Правління Національного банку України, платник заповнює реквізит «Призначення платежу» платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах таким, чином, щоб надавати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється. Повноту інформації забезпечує платник з урахуванням вимог законодавства України.
Слід вказати про те, що положеннями чинного законодавства України не встановлено обов'язку здійснювати посилання в платіжному документі на комерційний інвойс. Тому, сама по собі відсутність у вказаному платіжному документі посилання на комерційний інвойс, за умови наявності вказівки на контракт згідно комерційного інвойсу, який оплачується та має посилання на Контракт, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару, а у сукупності з іншими документами, що стосуються поставки оцінюваного товару дозволяють ідентифікувати платіж з оцінюваним товаром.
Аналогічний правовий висновок, викладений Верховним Судом у постанові від 22.08.2019у справі №810/2784/18.
Однак, навіть відсутність платіжних документів про оплату поставлених товарів мас наслідком відстрочку платежу, яка передбачена умовами Контракту і не може свідчити про заниження декларантом митної вартості товару. Поданий до митного оформлення товарів комерційний інвойс і є розрахунково-платіжним документам., в якому покупцю виставляються сума до сплати, та міститься вся необхідна інформація для визначення митної вартості товару за ціною договору, а отже ця обставина не може слугувати підставою для здійснення коригування митної вартості товару.
Така правова позиція знайшла своє відображення у постанові КАС ВС від 10 травня 2023 року у справі № 815/1780/17.
Факт поставки товару який визначено у Специфікації від 07.07.2025 року №22 та рахунку-інвойсі від 07.07.2025 №MD20250217-1 підтверджується коносаментом від 10.07.2025 року №ZМ25070221 та ЦМР від 19.09.2025 року №918.
Згідно положень п.п.7-10 ст.257 МК України перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних, декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів. Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом, для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів, в тому числі але не виключно, торговельна марка та виробник товарів (за наявності у товаросупровідних та комерційних документах). Митним органам забороняється вимагати внесення до митної декларації інших відомостей, ніж зазначені у цій статті. Перелік товарів, що не підлягають обов'язковому письмовому декларуванню, встановлюється цим Кодексом та іншими законодавчими актами України.
У комерційних документах та товаросупровідних документах відсутня інформація, що торгівельної марки товару, отже, відображення її у митній декларації не є обов'язковим, та жодним чином не перешкоджає числовому визначенню митної вартості товару.
Відповідно до cт. 53 МК України, експортна декларація та документи у ній зазначені не є обов'язковими документами необхідними для митного оформлення. За данні вказані в експортній декларації відповідальність несе тільки Продавець. Той факт, що в ній зазначена менша фактурна вартість ніж заявлена до митного оформлення в Україні, не свідчить про заниження заявленої митної вартості товару та не перешкоджало числовому визначенню заявленої митної вартості товару.
Доводи відповідача про не справжність поданої експортної митної декларації не може слугувати підставою для коригування митної вартості товару, оскільки її не справжність може бути підтверджена тільки відповіддю митних органів країни відправлення.
Відповідно до п.3.3. Контракту поставка товару здійснювалася на умовах FOB YANTI AN, Китай (Інкотермс 2011). При митному оформленні декларантом заявлено транспортні витрати у розмірі 177 071, 90 гри.
Правилами заповнення декларації митної вартості, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», до документів, що підтверджують митну вартість можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
На підтвердження транспортних витрат декларантом надано: коносамент від 10.07.2025 №ZM25070221, ЦМР від 19.09.2025 №918; заявку від 25.06.2025 №25/К03252; рахунок на оплату від 18.09.2025 №366: довідку на транспортні витрати від 18.09.2025 №3384; договір на транспортно- експедиторське обслуговування від 09.12.2024 №Е-541/24.
Згідно рахунку на оплату від 18.09.2025року №366 організація міжнародного перевезення вантажу морським транспортом за .маршрутом, порт Яньтянь (Шеньчжень), Китай- порт Гдиня, Польща, (коносамент №ZM25070221) - 85893, 86грн; ВВР, перевантаження, Т1 в Гдиня, Польща (коносамент №ZM25070221) - 44548, 70грн: Міжнародне перевезення автотранспортом за маршрутом м.Гдиня, Польща - п/п Ягодин, Україна - 46 629, 34грн; Міжнародне перевезення автотранспортом за маршрутом п/п Ягодин, Україна - м.Дніпро, України - 70706, 66грн: Транспортно-експедиторське обслуговування на митній території України - 2092, 69грн.
Транспортно-експедиторське обслуговування було погоджене тільки по території України, що відповідно не суперечить діючому законодавству України та окремо не може слугувати підставою для коригування митної вартості товару.
У п.3.2. договору на транспортно-експедиторське обслуговування від 09.12.2024 року № Е-541/24 зазначено, що платежі експедитору сплачуються протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту вивантаження вантажу в місці призначення Клієнтом.
Містом, призначення доставки товару є м.Дніпро. Відповідно до даних ЦМР від 19.09.2025 №918 товар вивантажено в місці призначення 24.09.2025 року, а отже на момент митного оформлення строк оплати ще не настав.
Відповідно до висновку Верховного Суду у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14. зазначено, що оскільки Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
У довідці про транспортні витрати від 18.09.2025 року №3384 зазначено, що вартість міжнародного перевезення вантажу морським транспортом та інших допоміжних витрат по обробці вантажу за маршрутом порт Яньтянь (Шеньчжень), Китай- порт Гдиня, Польща - до кордону Україна згідно коносаменту ZM25070221 у контейнері MSNU3257918 на адресу ТОВ "АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ" (Україна, 28000, Кіровоградська обл., місто Олександрія, Звенигородське шосе, будинок 1) складає: 85 893,86 грн. - Морське перевезення за маршрутом порт Яньтянь (Шеньчжень), Китай - порт Гдиня, Польща 44 548,70 грн. - ВРР, перевантаження, Т1 в м. Гдиня, Польща 46 629,34 грн. - Міжнародне автомобільне перевезення по маршруту Гдиня (Польща) - м/п Ягодин (Україна) а/м НОМЕР_1 /АС7775XG. Страхування вантажу не проводилось.
Розмір транспортних витрат заявлений при митному оформлені співпадає з розміром транспортних витрат заначений у рахунку на оплату від 18.09.2025 року №366 та довідці про транспортні витрати від 18.09.2025 року №3384.
Таким чином, надані позивачем митниці документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню та на їх підставі можливо ідентифікувати задекларовані товари, тому зазначені відповідачем розбіжністі є передчасними.
Щодо інших тверджень митного органу, які визначені як підстави для помилковості визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, суд виходить з того, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Так, Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 по справі № 1140/3242/18 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв'язку з вказаним саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
При цьому, такі посилання митного органу не заслуговують на увагу, оскільки визначаючи зазначені недоліки, відповідач не наводить посилань на розбіжності у числових значеннях складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари.
Крім того, суд також вважає за необхідне зазначити про таке.
Верховним Судом у постанові від 04.09.2018 у справі № 818/1186/17 зазначено, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 27.07.2018 року по справі №809/1174/17, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 08.02.2019 у справі № 825/648/17, від 26.05.2022 у справі № 560/355/19.
Суд також не бере до уваги посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Зважаючи на викладене, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача стосовно неможливості перевірки митної вартості товару за відсутності відомостей про відсутність інформації про виробника.
Інші підстави, зазначені у спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів суд не бере до уваги, оскільки такі підстави не передбачені частинами 2-4 статті 53 МК України.
Відтак, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про непідтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів МК України є підставою для корегування заявленої декларантом митної вартості.
Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів орган доходів і зборів повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.
Приймаючи до уваги, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. А наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв'язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об'єктивних причин, зокрема з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення та здійснення коригування митної вартості.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів, прийняте Південно-Східної митницею, є протиправним та підлягає скасуванню.
VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.
Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.
Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.
Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ" до Південно-східної митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, про таке.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 9 763,13 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Щодо витрат на правнича допомогу у розмірі 7000,00 гривень.
Встановлено, що позивачем заявлено до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.
Відповідач висловився щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.
За ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини 1 та частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1-7 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За клопотанням іншої сторони суд може зменшити витрати на професійну правничу допомогу згідно ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, в той час як критерії, визначені ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судом застосовуються незалежно від наявності такого клопотання чи будь-яких заперечень іншої сторони у справі.
Змістовно аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21, що є релевантним до обставин цієї справи виходячи з тотожності відповідних положень законодавства.
Так, згідно матеріалів справи, відповідно до договору про надання правничої (правової) допомоги №121 від 18.12.2025 р., ТОВ «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» має сплатити на користь АБ «МАЙЯ СЕРГЄЄВА ТА ПАРТНЕРИ» гонорар у розмірі 7000грн.
Пунктом 2 та 3 додаткової угоди №1 до договору про надання правничої допомоги №122 від 18.12.2025 року передбачено, що гонорар є фіксованим і включає в себе повне юридичне супроводження процесу оскарження в судовому порядку рішення про коригування митної вартості Південно-Східної митниці, а саме: №UA110150/2025/000043/1 від 23.09.2025р. в суді першої інстанції та складає 7000 (сім тисяч) гривень.
Оплата вартості послуг (Гонорару) здійснюється протягом десяти календарних днів з моменту надання рахунку.
Згідно рахунку №е223 від 19.12.2025 року, товариство оплатило послуги (платіжна інструкція №1795 від 19.12.2025 року).
Суд визнає належними докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, а такі витрати пов'язаними з розглядом справи. Водночас, суд не визнає такі витрати обґрунтованими та пропорційними до предмета спору.
Судом враховані доводи відповідачів щодо пропорційності розміру витрат, форми адміністративного судочинства, поширеності спірних правовідносин.
Також суд зауважує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб'єкта владних повноважень утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 23.09.2022 року у справі №120/2696/19-а.
Суд переходить до застосування критеріїв згідно ч. 9 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розмір заявлених витрат є частково обґрунтованим та частково пропорційним до предмета спору, при цьому доводів значення справи для сторони або публічного інтересу позивачем не наведено, в т.ч. відсутні обґрунтування можливості, наприклад, припинення господарської діяльності позивача в залежності від результатів судового розгляду та ін.
Обставини згідно п. 3, 4 ч. 9 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України не встановлені.
Суд, з'ясовуючи обґрунтованість заявлених витрат, зазначає, що спірні правовідносини є поширеними, за змістом такі відносини не були суттєво складними, в наявності стале нормативно-правове регулювання таких правовідносин, а також судова практика, про що свідчить в т.ч. виклад рішення суду.
Судом враховано і ціну позову: та те, що в наявності 1 позовна вимога.
Зважаючи на вказане, суд констатує наявність підстав для зменшення заявленого до відшкодування розміру витрат на професійну правничу допомогу з 7000,00 грн. до 2000,00 грн. за критеріями обґрунтованості та пропорційності, а також зважаючи на подання відповідачами клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ" до Південно-східної митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Південно-східної митниці №UA110150/2025/000043/1 від 23.09.2025 року.
Стягнути з Південно-східної митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ" судові витрати з оплати судового збору в сумі 9 763,13 гривень.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ" за рахунок бюджетних асигнувань Південно-східної митниці судові витрати - на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 гривень. В іншій частині- відмовити.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ" (місцезнаходження: 51937, Дніпропетровська область, м.Кам'янське, пр. Нескорених, буд.57, офіс 1-3, поштова адреса: 49021, м.Дніпро, вул.Саранськая, 95, код ЄДРПОУ 38524231).
Відповідач: Південно-східна митниця (49038, м.Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22, код ЄДРПОУ 43971371).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 20.02.2026 року.
Суддя В.В. Ільков