06 лютого 2026 р.Справа №160/2434/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Луговська Г.В., розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову до Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови,
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) через представника звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 14.01.2026р. №1-ДПС, прийняту Південно-Західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці (далі - Південно-Західне МУ Держпраці, відповідач) відносно ФОП ОСОБА_1 .
Разом з позовною заявою, подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення примусового стягнення за постановою про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №1 - ДПС від 14.01.2026р. до набрання законної сили рішенням у даній адміністративній справі.
В обґрунтування заяви зазначено, що чинне законодавство не передбачає автоматичне зупинення виконання постанови органів Держпраці у випадку її оскарження в судовому порядку, а кошти (прибуток), отримані позивачем від здійснення нею підприємницької діяльності, є єдиним джерелом її доходів, з яких остання сплачує податки, закуповує необхідний товар для бізнесу, оплачує послуги аутстафінгу щодо отримання персоналу та відповідно існує за ці кошти, як людина (придбання продуктів харчування, сплата комунальних послуг тощо).
З посиланням на приписи ст.ст.18, 26, 56 Закону України «Про виконавче провадження», позивач зазначає, що після звернення відповідача до виконавчої служби зі заявою про примусове виконання постанови № 1 - ДПС від 14.01.2026 р., державним виконавцем буде розпочате примусове виконання цієї постанови, шляхом прийняття постанови про арешт майна (коштів) позивача під час відкриття виконавчого провадження, що беззаперечно заблокує будь-яку можливість подальшого провадження позивачем господарської діяльності, а також позбавить ФОП ОСОБА_1 єдиного джерела її доходів, і, як наслідок - коштів для існування, оскільки будь-яка діяльність без активного використання банківських рахунків буде паралізована.
Тому, позивач вважає, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення у даній адміністративній справі, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
При розгляді заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 цієї статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно із частинами 1, 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Згідно із частиною 4 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Статтею 150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
В розумінні наведених норм процесуального закону, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.
Суд, приймаючи рішення про забезпечення позову, повинен пересвідчитися в тому чи існує реальна загроза невиконання, чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який можливо застосувати, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд враховує інтереси не тільки позивача, а також інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Суд також враховує співмірність заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.
Тобто, з даної норми слідує, що прийняття рішення про забезпечення позову доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача або є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.
Судом встановлено, що 14.01.2026 р. відповідачем на підставі акту фактичної перевірки ГУ ДПС у Івано-Франківській області від 01.12.2025 р. № 26595/09/09/РРО/ НОМЕР_1 винесено оскаржувану позивачем постанову № 1 - ДПС від 14.01.2026 р.
Відповідно до змісту акту фактичної перевірки № 26595/09/09/РРО/ НОМЕР_1 від 01.12.2025 р., податковим органом вказано, що ФОП ОСОБА_1 використовується праця з найманими працівниками, а саме: барменом ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та офіціантом ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ), без укладання трудового договору.
Позивачем на адресу відповідача було направлено заперечення № 14/01-01 від 14.01.2026 р. до матеріалів адміністративного провадження про накладення штрафу за вказаним актом фактичної перевірки, з посиланням на докази, які підтверджують відповідність укладених правовідносин між ФОП ОСОБА_1 , ТОВ «ФУД СТАФІНГ», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вимогам діючого законодавства, що підтверджується наведеним нижче.
« 01» жовтня 2025 року між ТОВ «ФУД СТАФІНГ» (Виконавець) та ФОП ОСОБА_1 (Замовник) було укладено Договір № ФС SH/10 про надання послуг з надання персоналу, відповідно до п. 2.1. якого: «Виконавець за заявками Замовника, попередньо узгодженими Виконавцем, зобов'язується надавати Замовнику спеціалістів - працівників Виконавця для виконання трудових функцій, визначених Замовником, а Замовник зобов'язується сплатити послуги Виконавця у розмірі та в порядку, визначених цим Договором».
Пунктом 2.2. Договору передбачено: «Спеціалісти Виконавця, яким доручено надання послуг, допускається до роботи на територію Замовника або будь-яке інше місце виконання доручень, зазначене Замовником у заявці, заздалегідь узгодженою Виконавцем».
Відповідно до Заявки № 1 від 01.10.2025 р. на надання персоналу до Договору № ФС SH/10, Замовником було замовлено Виконавцю послугу з надання працівника для виконання функцій бармена та офіціанта за адресою: м.Яремча, вул.Свободи, буд.278/1, корпус 1, у ресторані «Сходи», починаючи з 01.10.2025 р.
Згідно Повідомлення від 08.10.2025 р. до Заявки № 1 від 01.10.2025 р. на надання персоналу, та у відповідності до умов Договору № ФС SH/10, для виконання трудових функцій за адресою: м. Яремча, вул. Свободи, буд. 278/1, корпус 1, 2 поверх, за якою знаходиться ресторан «Сходи», на строк до 30.09.2026 року, Виконавцем направлено наступний персонал:
1. ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на посаду - бармен.
2. ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на посаду - офіціант.
За таких обставин, ОСОБА_2 (бармен) та ОСОБА_3 (офіціант) виконували трудові функції на користь ФОП ОСОБА_1 на підставі і у відповідності до положень Договору № ФС SH/10 від 01.10.2025 р. про надання послуг з надання персоналу.
При цьому, позивач посилається на правовий висновок Верховного Суду у постанові від 27.07.2022 р. у справі № 804/7238/17.
Позивач не погоджується з постановою про накладення штрафу та звернулась з відповідним позовом про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 14.01.2026 р. № 1-ДПС, прийняту Південно-Західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці
Суд зазначає, що забезпечення позову - це елемент права на судовий захист, що спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права (попередній судовий захист).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст. 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Обґрунтування позивача не доводять беззаперечно, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, тобто не доведено наявності підстав, передбачених частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов'язковими для постановлення ухвали про забезпечення позову.
Більш того, позивач у заяві зазначає, що положеннями пункту 9 Порядку № 509 встановлено, що штраф сплачується протягом одного місяця з дня прийняття постанови про його накладення, про що суб'єкт господарювання або роботодавець повідомляють Держпраці чи її територіальний орган.
Враховуючи, що оспорювана постанова від 14.01.2026 р., а заява про забезпечення разом з позовом надійшла до суду 03.02.2026, то така заява про забезпечення позову є передчасною.
Також суд зазначає, що на час подання заяви про забезпечення позову оскаржувана постанова не була звернута до виконання відповідачем та зазначена сума штрафних санкцій не стягується з позивача у примусовому порядку.
Разом з тим, при розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті, їх оцінка в сукупності може бути надана судом лише за наслідками розгляду справи.
Заявником не доведені та документально не підтверджені обставини, які б унеможливили захист його прав та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі, та на які він посилається у заяві про забезпечення позову.
Виходячи з викладених заявником обставин та вищенаведених положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову до подання позовної заяви є передчасною та не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.150, 153, 152, 154, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову до Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Відповідно до ст.154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Г. В. Луговська