про закриття провадження у справі в частині позовних вимог
19 лютого 2026 року ЛуцькСправа № 140/8272/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідач 1), Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідач 2) про визнання протиправними дії щодо незаконного, примусового та насильного затримання, направлення на військово-лікарську комісію без належного оформлення документів та без його згоди, переміщення із застосуванням фізичної сили, позбавлення можливості надати медичні висновки, позбавлення засобів комунікації та права на правничу допомогу; визнання протиправними дії Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо фіктивного проведення ВЛК та його оформлення, ненадання рішення ВЛК, проведення формального, без фактичного огляду, медичного обстеження та зобов'язання Військово-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_5 скасувати рішення ВЛК від 18 липня 2025 року про визнання ОСОБА_1 здоровим і придатним до військової служби та направити ОСОБА_1 на повторне проходження військово-лікарської комісії та провести медичний огляд законно, відповідно до процедури та вимог чинного законодавства.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач військово-лікарською комісією визнаний придатним до військової служби.
Позивач із результатами та висновками обстежень і медичного огляду не погоджується та вважає, що при проведенні медичного огляду комісією порушено процедуру медичного огляду та не було враховано всі поставлені йому діагнози. Вказує на те, що Комісією усупереч Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України №402 від 14.08.2008 (далі - Положення №402), наявних в нього діагнозів, фактично не було проведено належного медичного огляду, що потягнуло за собою визнання його придатним до військової служби. Звертає увагу на те, що відповідачем було протиправно направлено на військово-лікарську комісію без належного оформлення документів та без його згоди. З цих підстав просить позовні вимоги задовольнити.
Крім того позивач стверджує, що його незаконно, примусово та насильно затримали працівники ТЦК, із застосуванням сили перемістили для проходження медичного огляду, який провели без належного оформлення документів та без його згоди, позбавлення можливості надати медичні висновки, позбавлення засобів комунікації та права на правничу допомогу. З цих підстав просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 19.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку про закриття провадження в частині позовних вимог до ІНФОРМАЦІЯ_6 про визнання протиправними дії щодо незаконного, примусового та насильного затримання, переміщення із застосуванням фізичної сили, позбавлення засобів комунікації та права на правничу допомогу.
Пунктом 1 частини 1 статті 238 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою закриває провадження в справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Статтею 55 Конституції України закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає та встановлює Кодекс адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір - спір, зокрема, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ відповідно до положень статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Так, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом із тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
З аналізу наведених в позовній заяві фактичних обставин та їх обґрунтування, змісту позовних вимог вбачається, що позивач не оскаржує рішень, дії чи бездіяльності відповідачів щодо законності здійснення ними мобілізаційних заходів щодо позивача, що складає юридичний зміст реалізації відповідачами своїх владних управлінських функцій та повноважень в сфері здійснення мобілізації.
Предметом оскарження є дії відповідача 1, внаслідок яких позивача примусово та насильно затримано працівниками ТЦК, із застосуванням сили переміщено для проходження медичного огляду без належного оформлення документів, позбавлення засобів комунікації та права на правничу допомогу.
Таким чином, слід дійти висновку, що змістом спірних правовідносин є захист фундаментальних прав позивача, зокрема, права на життя, свободу та особисту недоторканність, заборона катувань та нелюдського поводження, повагу до гідності, які закріплені в Конституції України, як невід'ємні права людини.
Поведінка та дії посадових осіб відповідача, що призвела до виникнення таких правовідносин перебуває за межами реалізації відповідачами своїх владних функцій та повноважень.
Отже спірні правовідносини в цій частині не є публічно-правовим спором в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак на такі правовідносини не поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Оцінка та кваліфікація поведінки посадових осіб відповідачів у спірних правовідносинах повинна бути надана в порядку, передбаченому Кримінальним кодексом України, що виключає повноваження адміністративного суду на розгляд цієї справи.
Відтак, з наведених вище мотивів слід закрити провадження в справі в частині позовних вимог до ІНФОРМАЦІЯ_6 про визнання протиправними дії щодо незаконного, примусового та насильного затримання, переміщення із застосуванням фізичної сили, позбавлення можливості надати медичні висновки, позбавлення засобів комунікації та права на правничу допомогу на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.
Керуючись пунктом 1 частини першої статті 238, статтями 248, 256, 295 КАС України, суд
Закрити провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії в частині позовних вимог до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії щодо незаконного, примусового та насильного затримання, переміщення із застосуванням фізичної сили, позбавлення засобів комунікації та права на правничу допомогу.
Повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Р.С. Денисюк