м. Вінниця
19 лютого 2026 р. Справа № 120/16402/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю рішення відповідача від 03.03.2025 № ЦО-1932/2, яким скасовано попередньо встановлену ОСОБА_1 третю групу інвалідності.
Ухвалою суду від 28.11.2025 дану позовну заяву залишено без руху та надано особі, яка її подала, строк для усунення недоліків в спосіб надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду разом із доказами, які підтверджують поважність причин пропуску такого строку.
04.12.2025 на адресу суду надійшла заява на усунення недоліків позовної заяви, визначених в ухвалі від 28.11.2025. Зокрема, у поданій заяві позивач зазначив, що про оскаржуване рішення він дізнався з листів ГУ ПФУ у Вінницькій області від 22.09.2025 та від 07.10.2025.
Ухвалою від 15.12.2025 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом та поновити такий строк. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
25.12.2025 від ГУ ПФУ у Вінницькій області надійшли письмові пояснення, в яких представник третьої особи вказала, що діяв у межах повноважень визначених чинним законодавством, а тому відсутні підстави вважати, що ним вчинено будь-які протиправні дії відносно позивача.
27.01.2026 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив щодо задоволення даного адміністративного позову. Зокрема зазначив, що наказом МОЗ України від 26.10.2024 № 1809 «Про покладання прав та обов'язків Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ» було покладено права та обов'язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ на державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» (код згідно з ЄДРПОУ 03191673) з дати підписання цього наказу. Зобов'язано державний заклад «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України» протягом двох робочих днів з дати підписання цього наказу забезпечити передачу, а державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» - приймання медико-експертних справ, скарг та документів, які пов'язані з виконанням повноважень Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ, згідно з актом приймання-передачі.
Крім того, наказом МОЗ України від 26.10.2024 № 1809 було також затверджено Положення про Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ (надалі Положення № 1809). Пунктом 8 Положення № 1809 було встановлено, що Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ зокрема, повторно оглядає осіб, які оскаржили рішення обласних, Київської та Севастопольської центральних міських комісій, перевіряє якість розроблених ними індивідуальних програм реабілітації, здійснює контроль за повнотою і якістю виконання програми. Абзацом 2 пункту 3 Постанови КМУ від 15 листопада 2024 р. № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі Постанова № 1338) було встановлено, що повноваження, права і обов'язки медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також повноваження, права і обов'язки Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров'я припиняються 31 грудня 2024 року. Абзацом 2 пункту 5 Постанови № 1338 встановлено, що медико-експертні справи, скарги та документи, які пов'язані з виконанням повноважень Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров'я, передаються підприємству, установі або організації, що належать до сфери управління Міністерства охорони здоров'я, на які покладені права і обов'язки Центру оцінювання функціонального стану особи відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи та відповідного наказу Міністерства охорони здоров'я. Так, відповідно до пункту 7 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338, та пункту 8 Положення про Міністерство охорони здоров'я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90), наказом МОЗ України від 03.12.2024 року № 2022 права та обов'язки Центру оцінювання функціонального стану особи було покладено на державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» (ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ 03191673). Крім того, наказом МОЗ України від 03.12.2024 № 2022 «Про покладання прав та обов'язків Центру оцінювання функціонального стану особи» було також затверджено Положення про Центр оцінювання функціонально стану особи, яким визначені повноваження Центру оцінювання функціонального стану особи (скорочено ЦОФСО), зокрема, розгляд скарг на рішення експертних команд щодо результатів оцінювання та рішення медико-соціальних експертних комісій щодо результатів медико-соціальної експертизи.
ONIC_FORM=width:64;sorting:N-1;groupindex:-1$COFE_EL_FORM_SUM=width:92;sorting:N-1;groupindex:-1sorting:N-1;groupindex:-1$OLDJUDCHAMBERPRESIDENTNAME=width:64;sorting:N-1;groupindex:-1$FIRMNAME=width:64;sorting:N-1;groupindex:-1$JUDCHAMBERPRESIDENTNAME=width:64;sorting:N-1;groupindex:-1$DEPNAME=width:64;sorting:N-1;groupindex:-1$STATENAME=width:64;sorting:N-1;groupindex:-1$DECLTYPENAME=width:64;sorting:N-1;groupindex:-1$PODO_NOTE=width:64;sorting:N-1;groupindex:-1$DRAFTCOPY=width:64;sorting:N-1;groupindex:-1$PODO_DATE_ADD=width:64;sorting:N-1;groupindex:-1$PODO_DOCID=width:64;sorting:N-1;groupindex:-1;uinvisible:$PODO_DOCORGID=width:64;sorting:N-1;groupindex:-1;uinВідповідач зазначив, що перевірка обґрунтованості встановлення позивачу ступеню втрати працездатності було здійснено з врахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338, яка в повному обсязі набула чинності з 01.01.2025, а також на виконання запиту старшого слідчого відділу слідчого управління Головного управління національної поліції в Вінницькій обл. в рамках кримінального провадження №120240200000000439 від 24.05.2024 та №120240200000000881 від 29.11.2024.
Під час ретельного вивчення медико-експертної справи позивача, експертна команда з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи у своїй роботі керувалася:
- постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи»;
- наказом МОЗ України від 03.12.2024 № 2022 «Про покладання прав та обов'язків Центру оцінювання функціонального стану особи»;
- наказом МОЗ України від 10.12.2024 № 2067 «Деякі питання забезпечення проведення оцінювання повсякденного функціонування особи»;
- положенням про медико соціальну експертизу;
- положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1317 «Питання медико соціальної експертизи»;
- Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою наказом МОЗ України від 05.09.2011 р. № 561 «Про затвердження Інструкції про встановлення груп інвалідності».
За результатами проведеного аналізу медико-експертної справи позивача було встановлено, що останній не є особою з інвалідністю з 21.11.2023. Тобто, ступені функціональних порушень органів та систем, зазначені у діагнозі Позивача, а також відповідний ступінь обмеження життєдіяльності, не відповідають критеріям для визначення групи інвалідності згідно з чинним законодавством.
Щодо доводів про прийняття рішення про скасування інвалідності Центром оцінювання функціонального стану особи «заочно» та «без проведення необхідних медичних обстежень», «без повторного огляду», відповідач, з посиланням на підпункт 2 пункту 8 Положення №1338, зазначив, що участь такої особи передбачається лише у разі необхідності…, якщо у експертної команди буде недостатньо тих медичних документів, що наявні в матеріалах медико-експертної справи або, якщо у експертної команди є сумніви щодо визначення групи інвалідності.
30.01.2026 представником позивача до суду подано відповідь на відзив, в якому, окрім іншого, з посиланням на судову практику, наполягав на задоволенні заявлених позовних вимог.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступне.
Згідно з довідкою від 22.11.2023 до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 685091 ОСОБА_1 за наслідком первинного огляду МСЕК 22.11.2023 встановлена ІІІ група інвалідності строком до 01.01.2026.
ОСОБА_1 було призначено пенсію по інвалідності як особі з інвалідністю ІІІ групи, що підтверджується копію наявного в матеріалах справи пенсійного посвідчення Серії НОМЕР_1 .
Як зазначив позивач, в вересні 2025 року з листа ГУ ПФУ у Вінницькій області йому стало відомо про скасування рішення медико-соціальної експертної комісії за результатами перевірки обґрунтованості рішень експертними командами Центру оцінювання функціонального стану особи.
На підставі вищевикладеного, до ГУ ПФУ у Вінницькій області представником позивача було надіслано адвокатський запит від 30.09.2025 з проханням надати належним чином завірені копії отриманих документів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення про зупинення нарахування пенсії по інвалідності ОСОБА_1 та надати завірену копію відповідного рішення, що стало підставою для зупинення нарахування пенсії по інвалідності.
На даний адвокатський запит ГУ ПФУ у Вінницькій області листом від 07.10.2025 повторно повідомлено вказані вище обставини та надано в додатках супровідний лист ГУ ПФУ у Дніпропетровській області від 28.08.2025 та витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, що надсилається до територіальних органів Пенсійного фонду України № ЦО - 1932/2 від 03.03.2025.
Згідно п. 4 витягу з рішення зазначено, що «Група інвалідності не встановлена з 21.11.2023».
Як зазначає позивач, будь-які повідомлення про засідання комісії на якому прийняте рішення про скасування рішення МСЕК про встановлення позивачу групи інвалідності останній не отримував.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, вважаючи його протиправним, та таким, що порушує його права, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу “заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
15 листопада 2024 року Кабінет Міністрів України виніс постанову «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» №1338 (далі - Постанова №1338), якою, з поміж іншого, визнав такою, що втратила чинність постанову Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи».
Постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338 "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи" ( далі - Постанова №1338) затверджено Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи, критерії встановлення інвалідності.
Постановою №1338 також встановлено, що повноваження, права і обов'язки медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також повноваження, права і обов'язки Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров'я припиняються 31 грудня 2024 року та зазначено, що до введення в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» з 1 січня 2025 року експертиза щодо встановлення інвалідності відповідно до законодавства для повнолітніх осіб проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи, сформованими відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.
Згідно з пунктом 3 Постанови №1338 з моменту припинення повноважень, прав і обов'язків медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи перевірка обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій, прийнятих до моменту припинення їх повноважень, прав і обов'язків, проводиться Центром оцінювання функціонального стану особи в порядку, встановленому для перевірки обґрунтованості рішень експертних команд відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.
На час виникнення спірних правовідносин, що виникли між сторонами в справі, основні організаційні засади формування та функціонування експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - експертні команди) визначає Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338 (далі - Положення про експертні команди).
Згідно з пп. 2 п. 8 Положення про експертні команди Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями на виконання ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду стосовно зазначеної в ухвалі слідчого судді або рішення, ухвалі суду особи, за запитом робочої групи із забезпечення моніторингу в сфері оцінювання, утвореної керівником обласної, Київської міської державної адміністрації (військової адміністрації), або за результатами моніторингу наявних в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи даних.
Якщо за результатами перевірки прийнято рішення про необхідність проведення повторного оцінювання особи, про це повідомляється особі, повторне оцінювання якої має бути проведено, на адресу її електронної пошти, а в разі відсутності електронної пошти - шляхом надсилання в паперовій формі протягом п'яти календарних днів засобами поштового зв'язку рекомендованого листа з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), а також відображається в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи для лікаря, який направив на оцінювання, по якому проводиться перевірка обґрунтованості рішення. Оцінювання в такому випадку здійснюється на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження, та проведених необхідних досліджень на базі державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова.
В свою чергу, згідно з пп. 5 п. 8 Положення про експертні команди Центр оцінювання функціонального стану особи перевіряє під час оскарження рішення експертних команд обґрунтованість рішень, прийнятих під час оцінювання та встановлення інвалідності, розглядає медичні документи та проводить оцінювання, за результатами якого приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення.
У такому випадку оцінювання за рішенням Центру оцінювання функціонального стану особи проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі одного із закладів охорони здоров'я, куди направлено особу Центром оцінювання функціонального стану особи, але обов'язково з урахуванням екстериторіального принципу.
У разі відмови особи від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, приймається рішення про скасування попереднього рішення експертної команди. Виключними підставами для таких осіб для перенесення строків медичних обстежень є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями;
Аналогічні положення закріплено в Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. №1338, який визначає процедуру проведення оцінювання повсякденного функціонування особи та згідно з приписами п. 51 якого, Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями:
на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді стосовно особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді;
за запитом робочої групи із забезпечення здійснення моніторингу у сфері оцінювання повсякденного функціонування особи, утвореної керівником обласної, Київської міської держадміністрації (військової адміністрації) (далі - робоча група з моніторингу);
за результатами моніторингу оцінювання, здійснення якого забезпечується Центром оцінювання функціонального стану особи.
Якщо за результатами перевірки прийнято рішення про необхідність проведення повторного оцінювання, про це повідомляється особі, повторне оцінювання якої повинно бути проведено, рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) та на адресу її електронної пошти (за наявності), а також відображається в електронній системі для лікаря, який направив, обґрунтованість рішення за яким перевіряється.
Оцінювання в такому разі проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова.
За результатами перевірки обґрунтованості рішень та оцінювання Центр оцінювання функціонального стану особи приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення. У разі відмови особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді, від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, до державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова приймається рішення про скасування попереднього рішення експертної команди або медико-соціальної експертної комісії. Виключними підставами для таких осіб для перенесення строків медичних обстежень є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.
При вирішенні цієї справи суд звертає увагу, що доказів того, що позивачу направлялися листи, повідомлення чи будь-яка інша кореспонденція від Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» відповідачем суду не надано, а тому ОСОБА_1 не може вважатися таким, що був належним чином повідомлений про прийняте рішення Центром оцінювання функціонального стану особи про необхідність повторного оцінювання.
Аналогічне за змістом положення зазначено у пункті 51 Порядку, де встановлено, що Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями:
- на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді стосовно особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді;
- за запитом робочої групи із забезпечення здійснення моніторингу у сфері оцінювання повсякденного функціонування особи, утвореної керівником обласної, Київської міської держадміністрації (військової адміністрації) (далі - робоча група з моніторингу);
- за результатами моніторингу оцінювання, здійснення якого забезпечується Центром оцінювання функціонального стану особи.
В абзаці 13 пункту 51 Порядку зазначено, що за результатами перевірки обґрунтованості рішень та оцінювання Центр оцінювання функціонального стану особи приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення. У разі відмови особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді, від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, до державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова приймається рішення про скасування попереднього рішення експертної команди або медико-соціальної експертної комісії.
У пункті 53 Порядку зазначено, що після проведення оцінювання, прийняття та підписання в електронній системі рішення експертної команди на адресу електронної пошти особи, яка проходила оцінювання, надсилається витяг із рішення, що формується в електронній системі у зв'язку з прийнятим рішенням, та рекомендації у зв'язку з прийнятим рішенням, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (у разі встановлення інвалідності). У разі відсутності електронної пошти зазначені документи надсилаються протягом п'яти календарних днів засобами поштового зв'язку рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування).
Тобто, на Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ покладені повноваження перевірки обґрунтованості рішень, прийнятих обласними, центральними міськими, міськими, міжрайонними, районними медико-соціальними експертними комісіями, та їх скасування. При цьому, на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або за запитом правоохоронних органів/органів спеціального призначення з правоохоронними функціями відповідно до абзацу четвертого пункту 13 цього Положення проводить перевірку обґрунтованості рішень та/або переогляд шляхом проведення медико-соціальної експертизи стосовно відповідної особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді, і приймає відповідні рішення.
За результатом переогляду Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ приймає рішення щодо скасування, підтвердження, зміни попереднього висновку або формування нового висновку.
І лише у разі відмови особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді, від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова приймається рішення про скасування попереднього рішення комісії.
З аналізу даних правових норм слідує, що під час проведення перевірки рішення МСЕК на виконання ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду стосовно зазначеної в ухвалі слідчого судді або рішення, ухвалі суду особи, експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи має право діяти відповідно до загального Порядку, який не передбачає право Центру оцінювання функціонального стану особи скасовувати рішення МСЕК іншим шляхом, ніж як за результатами проведення повторного оцінювання особи, без її виклику та повідомлення, тільки на підставі документів, переданих від ЦМСЕК.
Під час розгляду справи відповідач не надав до суду документів, що слугували підставою для проведення перевірки обґрунтованості рішення щодо встановлення позивачу групи інвалідності відповідно до вимог Положення №1317.
В даному випадку, згідно наявної в матеріалах справи копії витягу із рішення №ЦО-1932/2 від 03.03.2025, слідує, що в останньому міститься інформація про встановлення ОСОБА_1 21.11.2023 групи інвалідності, проте в розділі "4" констатовано, що група інвалідності зазначеній особі не встановлена з 21.11.2023.
Суд відмічає, що вищенаведені правові норми не наділяють відповідача повноваженнями за наслідком перевірки обґрунтованості рішень, прийнятих обласними, центральними міськими, міськими, міжрайонними, районними медико-соціальними експертними комісіями приймати рішення щодо невстановлення особі групи інвалідності, а лише наділяють правом, за наявності обґрунтованих підстав приймати рішення щодо скасування, підтвердження, зміни попереднього висновку або формування нового висновку.
За обставин даної справи перевірка обґрунтованості рішення МСЕК про встановлення позивачу інвалідності була здійснена заочно, без проведення повного медичного обстеження позивача та проведення необхідних досліджень, що суперечить нормам Порядку № 1338.
Суду не надані будь-які належні докази того, що позивач отримував рішення чи повідомлення про необхідність проведення щодо нього повторного оцінювання, запрошення на огляд від Центру оцінювання функціонального стану особи при державній установі «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України». Протилежне відповідач суду не довів.
Доказів відмови позивача від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття особи, державною установою Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства також до суду не надано.
Також не надано доказів того, що спірне рішення приймалось відповідачем на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження позивача, проведених щодо нього необхідних досліджень на базі державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова; не надані докази того, що позивач від проходження повного медичного обстеження/оцінювання стану здоров'я.
Крім того, відповідач не надав суду докази того, які саме обставини стали підставою ініціювання перегляду групи інвалідності позивачу. Відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження законних підстав проведення переогляду позивача і переоцінки раніше прийнятого рішення.
Вказане свідчить про недотримання державною установою "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" встановленого порядку прийняття оскаржуваного рішення та порушення процедуру проведення перевірки обґрунтованості рішень.
У постанові Касаційного адміністративного суду в складі Верховного суду від 10.02.2022 року у справі №160/7153/20 зазначено, що адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною другою КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Системний аналіз правових норм КАС України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.
Таким чином, при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення МСЕК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому така оцінка виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку.
Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №817/820/16, від 17 березня 2020 року у справі №240/7133/19, від 30 листопада 2020 року у справі № 200/14695/19-а».
Також суд враховує. що відповідно до ч.2 ст.6 Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17.02.2022 № 2073-IX (далі - Закон № 2073-IХ) адміністративний орган застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законом.
Учасник адміністративного провадження має право знати про початок адміністративного провадження та про своє право на участь у такому провадженні, а також право на ознайомлення з матеріалами відповідної справи (ч.2 ст.12 Закону № 2073-IХ).
Стаття 17 Закону № 2073-IХ гарантує право особи на участь в адміністративному провадженні та передбачає, що особа має право бути заслуханою адміністративним органом, надавши пояснення та/або заперечення у визначеній законом формі до прийняття адміністративного акта, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що проведення перевірки обґрунтованості та скасування рішення МСЕК, яким позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, з порушенням встановленого порядку, здійснено з порушенням таких принципів адміністративної процедури, як законність, відкритість, гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні.
Частини 2 та 3 статті 87 Закону № 2073-IХ визначають, що протиправним є адміністративний акт, що не відповідає вимогам, визначеним частиною першою цієї статті, зокрема, не відповідає принципам адміністративної процедури. Порушення адміністративним органом передбаченої законом адміністративної процедури, якщо воно не вплинуло і не могло вплинути на правомірність вирішення справи по суті, не спричиняє протиправності адміністративного акта.
Оскільки допущені відповідачем порушення адміністративної процедури вплинули на правомірність вирішення справи по суті, тому що спірне рішення прийнято без дослідження медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження позивача, та проведених необхідних досліджень на базі державних установ, передбачених чинним законодавством, суд дійшов висновку про наявність сукупності умов для визнання такого рішення протиправним та його скасування.
Відповідно до ч.1, 2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував на особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП]), заява № 33202/96, пункт 120, ECHR 2000,»Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП]), заява № 48939/99, пункт 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови», заява № 21151/04, пункт 72, від 08 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі», заява № 10373/05, пункт 51, від 15 вересня 2009 року), та зазначав, що на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії», заява № 55555/08, пункт 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії», заява № 36900/03, пункт 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).
Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.
Відповідно до положень частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення №ЦО-1932/2 від 03.03.2025 експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії Центру оцінювання функціонального стану особи при Державній установі «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України», яким визначено невстановлення ОСОБА_1 групи інвалідності з 21.11.2023.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи "Український Державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України".
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач: Державна установа «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» (пров. Макаревського Феодосія, 1, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 03191673)
Третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403)
Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна