490/10844/25 від19.02.2026
нп 3/490/461/2026
19 лютого 2026 року суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Лященко В.Л., при секретарі Ведмеденко А.С., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Головного управління ДПС у Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , директора ТОВ «Мерліон-Оіл»
- за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП,
Згідно протоколу №783 від 16.12.2025, при проведенні перевірки дотримання податкового законодавства при декларуванні за вересень 2025 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Мерліон-Оіл» (код ЄДРПОУ 43917181), за адресою: місто Миколаїв, проспект Героїв України, 117-А, встановлено, що директор ТОВ «Мерліон-Оіл» ОСОБА_1 вчинив правопорушення в частині порядку ведення податкового обліку при декларуванні за вересень 2025 року у Декларації від'ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету встановлено порушення платником податків, а саме:
??- ТОВ «Мерліон-Оіл» завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на 44495 грн., у зв'язку з не підтвердженням використання в господарській діяльності шроту соняшникового негранульованого у кількості 1000 кг у вересні 2025 року, чим порушено п.189.1 ст.189, п.п. «г» п.198.5 ст.198, п.200.1, п.п. «в» п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, тим самим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.163-1 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином.
Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП України, справа про адміністративне правопорушення може бути розглянута під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України» згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням п.1 ст.6 даної Конвенції.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження».
Зважаючи на викладені обставини, ОСОБА_1 був обізнаний про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, не подавав письмових заперечень проти протоколу, пояснень та доказів, до суду не з'явився, його поведінка свідчить про не бажання брати участь у розгляді справи. Проте, подальше відкладення розгляду справи нівелюватиме завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП). Розгляд справи у розумні строки з одного боку забезпечує можливість своєчасного відновлення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у випадку необґрунтованості та безпідставності провадження у справі стосовно неї, а з іншого своєчасне вжиття заходів спрямованих на запобігання іншим правопорушенням, у випадку наявності підстав застосування адміністративного стягнення з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття (стаття 23 КУпАП). У будь-якому випадку відповідні дії мають бути вчинені своєчасно, з метою недопущення негативних наслідків, пов'язаних із тривалим розглядом справи та не вирішенням її по суті.
Відтак, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд відповідно до вимог ст.280 КУпАП України, вважає за можливе провести розгляд справи за її відсутності, оскільки матеріали справи містять достатньо доказів на підставі яких можливо розглянути справу та винести рішення, що сприятиме досягненню завдань, визначених ст.245 КУпАП України, та розгляду справи в межах строків, які передбачені ст.38 КУпАП України, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Дослідивши всі зібрані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з врахуванням всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов наступних висновків.
З протоколу про адміністративне правопорушення №783 від 16.12.2025 вбачається, що в провину ОСОБА_1 ставиться те, що перебуваючи на посаді директора ТОВ «Мерліон-Оіл», він здійснював ведення податкового обліку з порушенням встановленого порядку, в частині порядку ведення податкового обліку при декларуванні за вересень 2025 року у Декларації від'ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.163-1 КУпАП.
Однак, протокол не містить суті правопорушення, тобто відсутнє викладення тих обставин, дій та бездіяльності, що на думку особи, що складає протокол, утворює склад адміністративного правопорушення, та обґрунтовує дії (бездіяльність) які призвели до порушення ведення податкового обліку. Матеріали справи не містять інших доказів, крім протоколу та акту перевірки, які б підтверджували вину ОСОБА_1 .
При цьому в матеріалах справи відсутні відомості щодо того чи було після складення акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу, чи було воно оскаржено суб'єктом господарської діяльності, а також чи є суми, вказані податковим органом в акті №19613/14-29-07-04/43917181 від 27.11.2025, узгодженими, згідно податкового законодавства (п.п.56.17, 56.18 Податкового кодексу України), оскільки сам по собі акт документальної перевірки є ненормативним правовим актом, який не породжує певні правові наслідки, не створює юридичний стан і не спрямований на регулювання суспільних відносин.
Таким чином, відповідно до матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення ґрунтується на акті про результати документальної позапланової виїзної перевірки, висновки якого самі по собі не можуть бути достатньою підставою для вирішення справи по суті без їх належної перевірки та підтвердження іншими доказами.
Відповідно до змісту п.86.1.ст.86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.
Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.
Відповідно до практики Верховного Суду, згідно з якою неодноразово наголошувалось на тому, що акт перевірки є лише службовим документом, який фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства, не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов'язків та не покладає відповідальність. В силу норм Податкового кодексу України акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених можливих порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій, він не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню. Зазначена правова позиція викладена в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №П/811/2893/14.
Згідно зі статтею 129 Конституції України, розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, а тому суд не може виконувати одночасно функцію дізнання, обвинувачення і правосуддя.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.
Аналогічного роду положення закріплено і уст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Зокрема, у справі «Barbera, Messegu and Jabardov. Spain» від 06.12.1998 (п.146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Отже, вищевказані недоліки, наявні в протоколі про адміністративне правопорушення, не можуть бути усунуті судом.
Особа, яка складала протокол про адміністративне правопорушення формально підійшла до з'ясування всіх істотних обставин у справі, а тому наведені вище обставини позбавляють суд можливості всебічно і повно з'ясувати обставини справи, а відтак вирішити справу у точній відповідності із законом.
Відповідно до ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Проаналізувавши викладені обставини та матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі з причини відсутності в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 222, 245, 256, 278 КУпАП, суд,
Провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.163-1 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Суддя В.Л.Лященко