Провадження: 2/484/144/26
Справа: 484/6101/25
20.02.2026 Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді - Коваленко Н.А.,
секретар судового засідання - Голубкова Н.М.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Первомайськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку, -
31.10.2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Первомайської міської ради Миколаївської ради Миколаївської області про визнання права власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 .
У позові вказав, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом виданого 20 серпня 2025 року приватним нотаріусом Первомайського районного нотаріального округу позивачу належить житловий будинок з господарськими і побутовим приміщеннями, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Позивач отримав будинок у спадщину після смерті дружини ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вона придбала цей будинок в ОСОБА_4 в 2018 році. Будинок знаходиться на земельній ділянці площею в 0,0658 га, яка відповідно до рішення виконкому №40 Первомайської міської ради від 12.02.1994 року була передана у власність ОСОБА_4 для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 . Державний акт було зареєстровано в Книзі реєстрів Державних актів на право приватної власності на землю за №1854, кадастровий номер земельної ділянки 4810400000:09:027:9934.
З урахуванням викладеного просив позов задовольнити та визнати за ним право власності на земельну ділянку.
Ухвалою суду від 04.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
20.11.2025 через підсистему «Електронний суд» представник відповідача скерував до суду відзив, в якому зазначив, що Первомайська міська рада є неналежним відповідачем, позивач у позовній заяві зазначає, що ОСОБА_4 була особою похилого віку і мала виїхати до своїх дітей, що ніякої інформації стосовно неї на даний час не,має, і відповідно до доказів наданих до позову, вбачається, що саме вона є власником земельної ділянки площею №0,0658 га. Відповідно до ч. 1 ст. 1277 Цивільного кодексу України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна місцезнаходженням основної частини рухомого майна зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. За таких обставин Первомайська міська рада не має права претендувати на спірне майно.
04.12.2025 представником позивача подано клопотання про витребування від Першої первомайської державної нотаріальної контори Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Первомайську Миколаївської області, дане клопотання було задоволено.
12.12.2025 від завідуючої Першої первомайської державної нотаріальної контори Миколаївської області Мороз Л. надійшла відповідь, щодо спадкової справи після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , рекомендовано звернутися до Державного нотаріального архіву в Миколаївській області. Також додатково повідомили, що згідно записів у Книзі обліку і реєстрації спадкових справ за 2000 рік з'ясовано, що після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 спадщину прийняла ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Ухвалою суду від 18.12.2025 було витребувано з Державного нотаріального архіву Миколаївської області копію спадкової справи, яка була заведена після смерті ОСОБА_4 , також витребувати від Першої первомайської державної нотаріальної контори Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) належним чином завірену копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_5 .
23.12.2025 на адресу суду від Першої первомайської державної нотаріальної контори Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) надійшла копія спадкової справи після смерті ОСОБА_5 .
07.01.2026 на адресу суду від Державного нотаріального архіву Миколаївської області, надійшла копія спадкової справи після смерті ОСОБА_4 .
16.01.2026 року представник позивача адвокат Рідош -Шаповал В.І. подала заяву про заміну неналежного відповідача, якою просила замінити первісного відповідача на належного - ОСОБА_2 , ухвалою від 16.01.2026, дане клопотання було задоволено.
В підготовче судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник Рідош-Шаповал В.І. не з'явились, від представника позивача надійшла заява, в якій вона просила розглядати справу у її відсутність та відсутність позивача, заявлені позовні вимоги підтримує повністю.
В підготовче судове засідання відповідач ОСОБА_2 надав суду заяву, в якій просив справу розглянути без його участі. Позов визнав та не заперечував проти його задоволення.
Відповідно до ч.ч.3,4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Згідно ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
В підготовчому засіданні 13.02.2026 суд перейшов до стадії ухвалення рішення та відклав його ухвалення та проголошення на 20.02.2026.
Дослідивши докази по справі, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.08.2025 року, посвідченого приватним нотаріусом Первомайського районного нотаріального округу Миколаївської області Селявіною С.В., що підтверджується, витягом з Державного реєстру речових прав за №440308247 від 20.08.2025.
Вказаний житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,0658 га, яка передана для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Вказана земельна ділянка належить ОСОБА_4 , що також підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю, який виданий на підставі рішення виконкому Первомайської міської Ради від 22.02.1994 №40.
Відповідно до інформації наданої Першою первомайською державною нотаріальною конторою Миколаївської області ОСОБА_6 , було встановлено, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , після її смерті спадщину на житловий будинок по АДРЕСА_1 прийняла її донька ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 та після якої спадщину прийняв ОСОБА_2 (відповідач).
Згідно ч.2 ст. 124 Конституції України юрисдикція суду поширюється на всі правовідносини, які виникають у державі. Ст. 55 Конституції України гарантує судовий захист прав і свобод людини і громадянина. Тобто, будь-які цивільні права та інтереси, які охороняються законом, можуть заслуговувати на судовий захист.
Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частин 1,2 ст.78 ЗК України (2001 року) право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Поняття земельної ділянки як об'єкта права власності визначено у частині першій статті 79 ЗК України як частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Згідно ст.81 ЗК громадяни набувають право власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами, прийняття спадщини.
Поняття земельної ділянки як об'єкта права власності визначено у частині першій статті 79 ЗК України як частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Відповідно до вимог ст. 30 ЗК України 1990 року при переході права власності на будівлю разом з цим переходило і право власності або право користування земельною ділянкою, що посвідчувалися місцевими радами народних депутатів.
Згідно із частиною першою статті 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку має місце за наявності відповідних юридичних фактів у їх сукупності, зокрема, ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки, укладення правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.
Згідно ч.1 ст.120 ЗК України у разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта до набувача такого об'єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об'єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об'єкта переходить право власності на таку частку.
Разом з тим при відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об'єкт нерухомості, як і у справі, яка розглядається, слід враховувати те, що зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникали при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці, та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.
При застосуванні положень статті 120 ЗК України, слід виходити з того, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об'єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об'єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно із виникненням права власності на такий об'єкт, розміщений на цій ділянці.
Тобто за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.
Таким чином, враховуючи вищевикладене до позивача ОСОБА_1 , який є власником житлового будинку АДРЕСА_1 перешло право власності на на земельну ділянку за цією ж адресою .
Враховуючи неможливість зареєструвати належне право власності на земельну ділянку суд, вважає за можливе визнати право власності за позивачем на земельну ділянку, що необхідна для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що спрямовані на реальний захист прав та інтересів позивача.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 263-265, 273 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку, - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, площею 0,0658 га, розташовану в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4810400000:09:027:9934, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про сторони:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ;
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Повне судове рішення складено 20.02.2026.
Суддя Н. А. Коваленко