КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА
Справа № 488/2718/25
Провадження № 2-а/488/15/26 р.
Іменем України
20.02.2026 року м. Миколаїв
Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого - судді Селіщевої Л.І., розглянувши у порядку письмового провадження у спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про оскарження постанови про адміністративне правопорушення,-
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду із даним адміністративним позовом, в обґрунтування якого вказав, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 за № 362/2025 від 27.06.2025 р. він був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, за якою на нього був накладений штраф у розмірі 17 000 грн.
Постанова мотивована тим, що 13.06.2025 року о 15 год. 00 хв. у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), під час уточнення облікових даних з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, було виявлено адміністративне правопорушення, вчинене військовозобов'язаним ОСОБА_1 під час дії особливого періоду, а саме: будучи належним чином оповіщений відповідно до п. 41 Постанови КМУ № 560 від 16.05.2024 р., не прибув за викликом по повістці № 3505239 від 20.05.2025 р. до ІНФОРМАЦІЯ_2 в строк, зазначений у повістці - 30.05.2025 р. о 14 год. 00 хв., чим порушив вимоги ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Позивач не погодився із даною постановою, вважає безпідставною і такою, що була винесена з порушенням діючого законодавства через те, що він не отримував повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 , повістка була вручена його матері, і як тільки він дізнався про виклик, він отримав дозвіл з місця роботи і одразу ж з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 з поясненнями та підтверджуючими матеріалами. Однак посадова особа відповідача проігнорувала його пояснення і притягнула його до адміністративної відповідальності. Позивач вважає, що у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Посилаючись на таке, та на відсутність доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, позивач просив скасувати постанову про адміністративне правопорушення № 362/2025 від 27.06.2025 р. про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Ухвалою судді від 01.08.2025 р. було відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін.
Копія ухвали про відкриття провадження разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами, була направлена відповідачу та роз'яснено його право подати відзив та заперечення проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідач у своєму відзиві заперечував проти позову через його безпідставність і необґрунтованість та зазначив, що позивач був правомірно притягнутий до адміністративної відповідальності при обставинах, вказаних в оспорюваній ним постанові. Відзив відповідача долучений до матеріалів даної справи.
В судове засідання сторони не викликалися, у зв'язку з чим у відповідності з ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши надані сторонами письмові докази по справі, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом тощо.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд, яке включає в себе право на доступ до правосуддя.
У статті 1 Конституції України, Україна проголошується правовою державою.
Як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини та громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя. Зобов'язання держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних і справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплено як основоположні принципи в Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов'язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 62 Конституції України визначено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли маються підстави для звільнення від доказування. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, в адміністративному процесі, як виключення із загального правила, у справах стосовно оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Належними є докази, які містять інформацію відносно предмета доказування. Предметом же доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду певної справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до положень ст. 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені ст.ст. 24, 25, 27-29, 40, 47, 51, 52, 55-63 цієї Конституції.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 254 КУпАП передбачено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 268 КУпАП передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, серед іншого, чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно вимог ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Таким чином, з аналізу наведених положень вбачається, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка, зокрема, має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання. В свою чергу, обов'язковою умовою для розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, є наявність даних про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи.
Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені у відповідності до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, м. Києва та м. Севастополя (ч.7 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ).
Згідно з п.1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 р. за № 154, ТЦК та СП є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
За змістом ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Отже, начальник (тимчасово виконуючий обов'язки начальника) ІНФОРМАЦІЯ_2 є уповноваженою особою щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема, за ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Згідно ч. ч.1 та 3 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.3 ст. 210-1 КУпАП, є порушення ним ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме - неприбуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки будучи належним чином оповіщеним повісткою.
Так, ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Згідно п.41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 р. № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є, зокрема, у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку, є:
- день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Тобто, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки є, зокрема, день отримання особою поштового відправлення або день проставлення відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач - ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Із доданої представником відповідача до відзиву повістки № 3505239 вбачається, що вона була сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та направлена засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням за місцем реєстрації позивача - АДРЕСА_1 . У цій повістці позивач викликався до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 30.05.2025 р. на 14 год. 00 хв., для уточнення даних. Зі змісту наявного рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що повістка була вручена 28.05.25 р. особі з прізвищем ОСОБА_3 (без ініціалів).
Зі змісту письмових пояснень ОСОБА_4 від 18.06.2025 р. вбачається, що вона є матір'ю позивача і 28.05.2025 р. вона отримала рекомендоване відправлення на його ім'я, розписалася та написала прізвище сина. Також вона вказала, що не є його представником та не мала повноважень отримувати для нього кореспонденцію.
Виходячи із положень п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою КМУ від 16.05.2024 р. № 560, суд не може вважати позивача таким, що був належним чином оповіщений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення № 362/2025 від 13.06.2025 р., складеного уповноваженою посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідальним виконавцем мобілізаційного відділення молодшим сержантом ОСОБА_5 , вбачається наступне. 13.06.2025 р. о 15 год. 00 хв. у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 під час уточнення даних з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів було виявлено адміністративне правопорушення, вчинене військовозобов'язаним ОСОБА_1 під час дії особливого періоду, а саме: будучи належним чином оповіщений відповідно до п. 41 Постанови КМУ № 560 від 16.05.2024 р., не прибув за викликом по повістці № 3505239 від 20.05.2025 р. до ІНФОРМАЦІЯ_2 в строк, зазначений у повістці - 30.05.2025 р. о 14 год. 00 хв., чим порушив вимоги ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Протокол був складений у присутності позивача, якому були роз'яснені його права та обов'язки, визначені ст. 268 КУпАП, та повідомлено про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 20.06.2025 р. о 10 год. 00 хв. у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Дане підтверджується наявною у матеріалах справи копією протоколу № 362/2025 від 13.06.2025 р., із підписом позивача, якому була вручена копія даного протоколу. У своїх поясненнях у протоколі позивач зазначив, що повістка про виклик була отримана не ним, а його матір'ю, тому він з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 не у вказаний строк, а тоді коли дізнався. 30.05.25 р. він хворів, про що надав підтверджуючі документи.
Зі змісту повістки № 1992, наявної у матеріалах справи про адміністративні правопорушення № 362/2025, вбачається, що розгляд справи був перенесений на 27.06.2025 р. на 10 год. 00 хв., про що позивач був повідомлений під розписку.
Зі змісту оспорюваної позивачем постанови № 362/2025 від 27.06.2025 р. вбачається, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся за його участю, цього ж дня йому була вручена копія постанови.
Згідно постанови, 13.06.2025 року о 15 год. 00 хв. у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 під час уточнення даних з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів було виявлено адміністративне правопорушення, вчинене військовозобов'язаним ОСОБА_1 під час дії особливого періоду, а саме: будучи належним чином оповіщений відповідно до п. 41 Постанови КМУ № 560 від 16.05.2024 р., не прибув за викликом по повістці № 3505239 від 20.05.2025 р. до ІНФОРМАЦІЯ_2 в строк, зазначений у повістці - 30.05.2025 р. о 14 год. 00 хв., чим порушив вимоги ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Повістка № 3505239 від 20.05.2025 р. сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до п. 30 Порядку із зазначенням інформації, передбаченої п. 29 Порядку. Повістка була направлена засобом поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з дотриманням вимог п. 30? і абз. 4 п. 34 Порядку на адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання громадянина відповідно до п. 34 Порядку.
Відповідно до п. 41 Порядку належним підтвердженням оповіщення військовозобов'язаного про виклик до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку є, у тому числі, день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора.
Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 0610253751430 свідчить про те, що повістка була доставлена за адресою реєстрації особи 28.05.2025 року і підписана його прізвищем.
При розгляді справи приймаються до уваги наступні фактичні дані:
- факт отримання повістки підтверджується правопорушником в його поясненнях до змісту протоколу, але заперечується факт особистого отримання повістки;
- пояснення матері правопорушника, ОСОБА_6 , що свідчать про те, що нею, при повному усвідомлюванні протиправності своїх дій, 28.05.2025 року була отримана повістка про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 її сина, ОСОБА_1 , і факт її сумісного проживання з сином за однією адресою, АДРЕСА_1 , який і дозволив, на її думку, за відсутності сина вдома, отримати повістку;
- факт оформлення лікарняного ОСОБА_1 наступного дня після отримання його матір'ю повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на період з 29.05.2025 р. по 02.06.2025 р.;
- факт відсутності поважних причин неприбуття особи до ІНФОРМАЦІЯ_2 03.06.2025 р.;
- факт працевлаштування 03.06.2025 р. на АТ «Миколаївобленерго», що підтверджує можливість прибуття особи в цей день до ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- прибуття особи до ІНФОРМАЦІЯ_2 10.06.2025 р. після оформлення відстрочки у зв'язку з бронюванням особи підприємством критичної інфраструктури.
Відповідно до 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП).
Докази, надані сторонами по справі, мають бути належним чином досліджені судом із наданням їм відповідної правової оцінки на предмет їх належності і допустимості, повноти та достатності для визнання правомірності дій та рішень суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
- залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
- скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
- скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
- змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Аналізуючи доводи сторін у сукупності з дослідженими у справі доказами, суд прийшов до висновку, що позивач був безпідставно та необґрунтовано притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у відсутність належних і допустимих доказів його вини у вчинення даного правопорушення. Суд виходить із того, що отримання іншою особою повістки на ім'я позивача про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 , не є належним підтвердженням його оповіщення згідно п. 41 Порядку, затв. Постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 р. Тим більше, що у поясненнях ОСОБА_6 та в інших наявних у справі письмових доказах відсутня інформація щодо того, коли саме вона повідомила позивача про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 , і чи мав він реальну можливість у визначений відповідачем строк - 30.05.2025 р. о 14 год. 00 хв., з'явитися за викликом.
Крім цього, зі змісту спірної постанови вбачається, і відповідачем у відзиві також підтверджується, що 30.05.2025 р. позивач хворів, про що надав відповідну довідку. В свою чергу хвороба громадянина, підтверджена відповідними медичними документами, в силу ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», є поважною причиною неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці.
Інші доводи, наведені у постанові, зокрема - оформлення позивачем лікарняного у період з 29.05.2025 р. по 02.06.2025 р., його працевлаштування 03.06.2025 р. на АТ «Миколаївобленерго» і прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 вже після бронювання підприємством критичної інфраструктури, на думку суду, носять характер припущення і ґрунтуються виключно на суб'єктивному сприйнятті посадової особи відповідача. Тому вони не можуть бути доказами вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Доказів, які б спростовували висновки суду, судовим розглядом не здобуто.
З огляду на викладене суд знаходить позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 5-6; 8-9, 11, 241 - 245, 250, 293, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити.
Постанову про адміністративне правопорушення № 362/2025 від 27.06.2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - скасувати, та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі - 605 грн. 60 коп.
Рішення може бути оскаржено протягом 10 днів з дня його проголошення до П'ятого апеляційного адміністративного суду. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Суддя Л.І. Селіщева