Провадження № 11-сс/821/64/26 Справа № 711/815/26 Категорія: ст. 182 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
18 лютого 2026 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії:
головуючогоОСОБА_2 ,
суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря прокурора підозрюваної захисника ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисника - адвоката ОСОБА_8 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02 лютого 2026 року, якою відмовлено у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано запобіжний захід у виді застави стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Червона Слобода, Черкаського району, Черкаської області, громадянки України, з повною вищою освітою, яка є особою з інвалідністю третьої групи, одружена, працює бухгалтером ТОВ «АВТО ТИР+», раніше не судима, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -
яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, -
Старший слідчий відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_10 звернувся до слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси з клопотанням, погодженим прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_9 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
На обґрунтування клопотання зазначено, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Черкаській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022250000000297, відомості про яке внесені до ЄРДР 05.11.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02 лютого 2026 року в задоволенні клопотання слідчого про застосування тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 відмовлено. Застосовано до підозрюваної запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 499 200,00 грн., з покладенням на останню обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Визначаючи заставу у вказаному розмірі, слідчий суддя урахував наявність ризиків, передбачених п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, тяжкість кримінального правопорушення, особу підозрюваної, її майновий стан та прийшов до висновку, що саме такий розмір застави має достатньою мірою гарантувати виконання останньою покладених на неї обов'язків.
На вказану ухвалу слідчого судді захисник та прокурор подали апеляційні скарги.
В апеляційній скарзі захисник вказує, що ОСОБА_7 не є суб'єктом привласнення і розтрати коштів, оскільки майно АТ «Укрзалізниця» ніколи не було ввірено ТОВ «Максигран» та в управління не передавалося, а підозрювана представляє інтереси саме цього товариства. Слідчий суддя не встановлювала обставини справи, а лише зачитала положення ст. 177 КПК України, а прокурор підтримав слідчого.
Крім того, розмір застави не може бути занадто непомірним для підозрюваної, вказане твердження також імперативне при вирішенні питання та обов'язкове для застосування застави.
В підсумку сторона захисту просить відмовити у застосуванні будь-якого запобіжного заходу стосовно ОСОБА_7 .
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою задовольнити клопотання слідчого та застосувати відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб з одночасним визначенням застави в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998400,00 грн.
Свої вимоги мотивує тим, що стороною обвинувачення було доведено наявність обставини, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, тобто недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні та визнаними слідчим суддею доведеними, проте помилково не були взяті до уваги судом.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи обох апеляційних скарг, заслухавши суддю-доповідача, позицію прокурора, саму ОСОБА_7 та її захисника, дійшла наступного висновку.
Статтею 404 КПК України регламентовано, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
У силу ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Як визначено в ч. ч. 1, 2, 4 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчинені підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов'язків.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Черкаській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022250000000297, відомості про яке внесені до ЄРДР 05.11.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що наказом № ЦУП-4/149 від 01.08.2019 «Про затвердження положень про виробничі підрозділи філії ЦУП АТ «Укрзалізниця» (кар'єри)» затверджено, зокрема Положення про виробничий підрозділ «Хлистунівський кар'єр» філії «Центр управління промисловістю» акціонерного товариства «Українська залізниця», згідно якого останнє не має статусу юридичної особи та діє від імені філії «Центр управління промисловістю» акціонерного товариства «Українська залізниця» й в її інтересах, здійснює делеговані філією функції відповідно до мети, завдань та предмету діяльності.
Метою діяльності виробничого підрозділу є задоволення потреби регіональних філій, філій товариства у видобуванні нерудних копалин та виробництві щебеню фракційного, піску, гравію, а також здійснення господарської комерційної діяльності і отримання на цій підставі прибутку.
Наказом директора філії «ЦУП» АТ «Укрзалізниця» № 217-ос/тр від 01.11.2021 ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 02.11.2021 призначено на посаду заступника начальника ВП «Хлистунівський кар'єр» філії «ЦУП» АТ «Укрзалізниця», що розташоване за адресою: Черкаська обл., Черкаський район, с. Хлистунівка, вул. Заводська, 2а (далі - ВП «Хлистунівський кар'єр»).
В силу займаної посади та покладених службових обов'язків ОСОБА_11 , у відповідності до ст. 18 КК України, був особою, яка обіймає на підприємстві посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій під час виконання обов'язків згідно займаної посади, а тому повинен був знати і неухильно дотримуватись вимог чинного законодавства.
Так, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, в проміжок часу з липня по листопад 2022 року, ОСОБА_11 , усвідомлюючи пов'язані із своєю посадою можливості, маючи доступ до матеріальних цінностей і виробничих потужностей ВП «Хлистунівський кар'єр» філії «ЦУП» АТ «Укрзалізниця», усвідомлюючи кримінальну караність таких дій, вирішив на систематичній основі вчиняти привласнення майна зазначеного підприємства, а саме: щебеневої продукції з подальшою її реалізацією третім особам.
Розроблений організатором план передбачав організацію відпуску продукції поза бухгалтерським обліком через оформлення «дублюючих» видаткових накладних без проведення реальної оплати по ним, забезпечення безперешкодного виїзду транспорту, подальший продаж щебеневої продукції третім особам, контроль обсягів незаконно відпущеної продукції, припинення вчинення злочину під час перевірок або у разі відсутності ключового виконавця, а також розподіл отриманих грошових коштів між учасниками залежно від форми розрахунків, включно з систематичною виплатою винагород і покриттям особистих витрат організатора.
Для здійснення систематичного привласнення майна філії «ЦУП» АТ «Укрзалізниця» ОСОБА_11 вирішив утворити злочинне угрупування, до якого залучив особу з числа працівників ВП «Хлистунівський кар'єр», які здійснюють зважування автотранспорту, що здійснює вивіз щебеневої продукції та її первинний облік, а також співробітницю приватного підприємства, яка забезпечуватиме вивезення та подальшу реалізацію щебеневої продукції.
Так, ОСОБА_11 в проміжок часу з липня по листопад 2022 року, як виконавця залучено ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка, згідно з наказом (розпорядженням) № 21-ос від 02.05.2018, перебувала на посаді машиніста конвеєра навантажувальної дільниці (по відпуску готової продукції) ВП «Хлистунівський кар'єр».
Залучаючи ОСОБА_12 , організатор врахував, що вона мала у своєму віданні щебеневу продукцію, вироблену на ВП «Хлистунівський кар'єр», оскільки, відповідно до покладених на неї завдань та обов'язків, затверджених інструкційною карткою від 24.02.2022, була зобов'язаною тарувати автотранспорт із щебеневою продукцією на спеціальних вагах з послідуючим записом в журналі обліку; зважувати завантажене авто на вагах; за результатами зважування водієві видавати видаткову накладну, котрий після отримання зобов'язаний оплатити за отриману продукцію; вести облік зважених вантажів; складати щодобові звіти про відвантаження та передачу інформації в електронному виді адміністрації підприємства та несла відповідальність за достовірність даних супровідних документів.
Також, на виконання злочинного плану, ОСОБА_11 , в проміжок часу з липня по листопад 2022 року, залучив до злочинного угрупування як виконавця свою знайому - ОСОБА_7 , яка, відповідно до довіреності від 23.09.2021, мала право представляти та діяти від імені ТОВ «Максигран», що мало орендований вантажний транспорт та можливості реалізації щебеневої продукції. Залучаючи ОСОБА_7 , організатор врахував, що вона фактично здійснювала повне ведення господарської діяльності ТОВ «Максигран», включаючи організацію закупівель, транспортування, реалізації продукції та можливість розпорядження грошовими коштами підприємства. Підприємство хоч формально і не перебувало у власності ОСОБА_11 , однак перебувало під його реальним контролем через довірені та особисті зв'язки з ОСОБА_7 . Також, ОСОБА_11 врахував обізнаність ОСОБА_7 у веденні бухгалтерського обліку, її досвід посередницької діяльності, наявність ділових зв'язків та можливість діяти від імені ТОВ «Максигран». Крім того, довіра та особисте знайомство між ОСОБА_11 та ОСОБА_7 , додатково гарантували збереження конфіденційності та готовність діяти за продуманим організатором планом.
Отже, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх протиправних дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, заступник директора ВП «Хлистунівський кар'єр», філії «ЦУП» АТ «Укрзалізниця» ОСОБА_11 , машиніст конвеєра (по відпуску готової продукції) ВП «Хлистунівський кар'єр» філії «ЦУП» АТ «Укрзалізниця» ОСОБА_12 та представник ТОВ «МАКСИГРАН» ОСОБА_7 вступили у злочинну змову з метою вчинення системних та умисних дій, направлених на привласнення майна ВП «Хлистунівський кар'єр», а саме: щебеневої продукції без відображення її в бухгалтерському обліку та подальшої реалізації третім особам.
Організована група діяла згідно з заздалегідь сформованим організатором, чітким та узгодженим між усіма її учасниками планом вчинення злочинів, що передбачав розподіл функцій та обов'язків кожного учасника групи, спрямованих на досягнення цього плану.
Так, в організованій групі, ОСОБА_11 , виконував роль організатора та, відповідно до розробленого плану вчинення злочинів, з яким попередньо були ознайомлені ОСОБА_12 та ОСОБА_7 , виконував наступні функції:
- створив та очолив організовану групу;
- будучи організатором злочинної групи, об'єднавши дії інших співучасників, здійснював організацію та керування вчиненням злочинів;
- контролював кількість та об'єми незаконно вивезеної щебеневої продукції з ВП «Хлистунівський кар'єр»;
- координував дії ОСОБА_12 при створенні нею підроблених видаткових накладних;
- попереджав учасників про можливі перевірки, регулював тимчасове припинення незаконних відвантажень;
- організовував заходи щодо прикриття діяльності організованої групи, які полягали у нерозголошенні даних про осіб, які брали участь у вчиненні злочину;
- організував розподіл коштів, отриманих внаслідок злочинної діяльності, у тому числі, особисто надавав ОСОБА_12 грошову винагороду.
ОСОБА_12 , виявивши бажання вчиняти злочини у складі організованої злочинної групи, добровільно увійшовши у її склад і являючись її учасником, виконувала роль безпосереднього виконавця злочинів та здійснювала наступні функції:
- виготовляла дублюючі товарно-транспортні накладні на перевезення необлікованої щебеневої продукції;
- забезпечувала безперешкодний виїзд з території ВП «Хлистунівський кар'єр» філії «ЦУП» АТ «Укрзалізниця» автомобілів із необлікованою щебеневою продукцією;
- за погодженням з ОСОБА_7 та за вказівками ОСОБА_11 вирішувала, яким автомобілям здійснювати неофіційний відпуск;
- виконувала інструкції ОСОБА_11 щодо поведінки під час перевірок (зупинення неофіційного відпуску, внесення авто «заднім числом» та ін.);
- накопичувала дублюючі товарно-транспорті накладні та в подальшому передавала їх ОСОБА_11 .
ОСОБА_7 , виявивши бажання вчиняти злочини у складі організованої злочинної групи, добровільно увійшовши у її склад і будучи її учасником, виконувала роль виконавця та здійснювала наступні функції:
- забезпечила участь ТОВ «Максигран» у вчиненні злочинів як суб'єкт господарювання;
- шляхом надання водіїв та транспортних засобів, забезпечувала перевезення необлікованої щебеневої продукції з території ВП «Хлистунівський кар'єр» до місць їх продажу;
- здійснювала продаж необлікованої щебеневої продукції ВП «Хлистунівський кар'єр» від імені ТОВ «Максигран» реальним покупцям, виготовляючи відповідні видаткові накладні;
- забезпечувала ведення бухгалтерського обліку ТОВ «Максигран» в частині недопущення завищення кількості проданої необлікованої щебеневої продукції тій, що була офіційно реалізована ВП «Хлистунівський кар'єр»;
- забезпечувала покриття особистих або інших витрат ОСОБА_11 за його вказівкою.
Створена та керована ОСОБА_11 організована група у період з 23.01.2023 по 29.05.2023 здійснювала систематичне привласнення щебеневої продукції, належної філії «ЦУП» АТ «Укрзалізниця», шляхом її вивезення з території ВП «Хлистунівський кар'єр» під виглядом поставки на ТОВ «Максигран», використовуючи «дублюючі» накладні без їх відображення в бухгалтерському обліку та без проведення розрахунків за неї.
Разом з тим, Указом Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом № 2102-IX від 24.02.2022, в Україні запроваджено воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжений Указами Президента України, в тому числі і Указами «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 757/2022 від 07.11.2022 та № 58/2023 від 07.02.2023, які охоплюють періоди вчинення злочинів організованого злочинною групою під керівництвом ОСОБА_11 .
Таким чином, ОСОБА_11 , перебуваючи на посаді заступника начальника ВП «Хлистунівський кар'єр», в умовах воєнного стану, діючи спільно з машиністом конвеєра навантажувальної дільниці ВП «Хлистунівський кар'єр» ОСОБА_12 , та зі співробітником підприємства ТОВ «Максигран» - ОСОБА_7 , у період з 23 січня по 29 травня 2023 року, протиправно вчинили привласнення щебеневої продукції філії «ЦУП» АТ «Укрзалізниця» загальною вагою 8 807,87 тон на суму 2 355 876,60 грн, що є особливо великим розміром.
Так, на виконання спільного плану, доведеного ОСОБА_11 всім учасникам організованої групи, ОСОБА_7 забезпечувала прибуття кожного дня до території ВП «Хлистунівський кар'єр» автомобілів з водіями, залученими останньою, які не були обізнані про злочинну діяльність, та координувала кількість рейсів із щебенем різних фракцій, про що повідомляла ОСОБА_12 , яка, перебуваючи на стаціонарній ваговій ВП «Хлистунівський кар'єр», упродовж того ж дня неодноразово формувала дублюючі видаткові накладні, вказуючи фактичні відомості щодо виду продукції, її кількості та вантажоотримувача ТОВ «Максигран».
29.012026 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а саме: привласнення чужого майна, яке перебувало у віданні особи, вчинене в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, організованою групою.
Згідно зі ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 5 ст. 191 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.
Причетність ОСОБА_7 до вчинення вказаного кримінального правопорушення підтверджується наступними доказами, а саме:
- матеріалами проведення негласних слідчих (розшукових) дій;
- матеріалами отриманими в ході проведення обшуку на ВП «Хлистунівський кар'єр» філії «ЦУП» АТ «Укрзалізниця»;
- матеріалами отриманими в ході проведення обшуку ТОВ «Максигран»;
- матеріалами за результатами тимчасових доступів до речей та документів кінцевих покупців щебеневої продукції;
- матеріалами за результатами проведення судової економічної експертизи № 446/489/25-23 від 19.09.2025;
- іншими матеріалами кримінального провадження.
Слідчий суддя за результатами розгляду наведеного вище клопотання застосував відносно підозрюваної ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 499 200,00 гривень з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
З приводу доводів сторони захисту щодо необґрунтованої підозри, недоведеності стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві, тому виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України та позиції Європейського суду з прав людини, яка відображена у п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення (рішення у справах «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).
З досліджених матеріалів клопотання, необхідно дійти висновку про причетність підозрюваної до вказаних органом досудового розслідування подій, які є предметом розслідування у кримінальному провадженні. Подальше розслідування зазначених обставин є виправданим.
Щодо ризиків, слід вказати наступне.
Так, очікування можливого вироку може мати значення при визначенні ризику переховування. Проте, самої лише тяжкості інкримінованого злочину недостатньо для висновку про можливі спроби підозрюваного переховуватися.
Встановлені у ході досудового розслідування обставини, зокрема наявність паспорту громадянина України для виїзду за кордон та можливість безперешкодного перетину державного кордону України вказують на можливість втечі та переховування за межами України, на території іноземних країн, а також про фактичну відсутність у органу досудового розслідування дієвих механізмів попередження такої втечі та подальшого розшуку підозрюваної.
Оцінюючи питання стійкості соціальних зв'язків підозрюваної, необхідно зазначити, що сімейний стан підозрюваної та стан її здоров'я, враховується під час їх оцінки. Однак, незважаючи на їх наявність, колегія суддів вважає, що вказані характеризуючі дані не можуть бути вирішальними та такими, що могли б знизити ризик переховування до малоймовірного чи до його виключення.
Що стосується ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, то враховується, що наразі органом досудового розслідування ще перевіряються та встановлюються всі обставини вчинення кримінального правопорушення. Тому, перебуваючи на волі, підозрювана, будучи обізнаною про місцезнаходження таких речей, зможе їх знищити або спотворити.
Крім того існує ризик впливу підозрюваної на інших підозрюваних у кримінальному провадженні, а саме на ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , з якими вона особисто знайома та постійно контактувала, що вбачається з протоколів за результатами НСРД.
Також, наразі органом досудового розслідування ще не встановлено всіх обставин вчинення злочину та не встановлено повного кола осіб, які можуть бути причетні до вчинення кримінального правопорушення, яке розслідується у даному кримінальному провадженні, а тому, перебуваючи на волі, ОСОБА_7 матиме можливість створити штучні докази для викривлення дійсних обставин справи та перешкоджатиме кримінальному провадженню з метою уникнення кримінальної відповідальності.
У сукупності вказані фактичні обставини вказують на те, що запобіжний захід саме у вигляді застави, здатний запобігти встановленим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної під час досудового розслідування, а тому доводи прокурора з цього приводу не знайшли свого підтвердження.
Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, розмір застави визначається у межах від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 6 статті 12 КК України передбачено, що особливо тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад двадцять п'ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі.
Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникало бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні та не вчинялися заходи щодо уникнення настання ймовірної кримінальної відповідальності.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України).
Використання законодавцем терміну «у виключних випадках», по суті, є оціночним критерієм відносно здатності або нездатності суми застави забезпечити виконання підозрюваним кола обов'язків. В такому випадку для суду, як і для слідчого судді, орієнтирами для визначення розміру застави може бути майновий стан підозрюваного, розмір майнової шкоди або доходу, в отриманні якого він підозрюється, сума неправомірної вигоди. Сума застави, на думку колегії, повинна бути такою, щоб, з одного боку, загроза втрати внесеної суми утримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого - не була завідомо непомірною для підозрюваного, що призведе до неможливості виконання застави.
Як вбачається з наданих матеріалів ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.
Таким чином, розмір застави визначений слідчим суддею у межах, встановлених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України.
Стороною обвинувачення не надано переконливих доказів щодо застосування до підозрюваної більш обтяжливого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки також враховується те, що відомості про кримінальне правопорушення були внесені до ЄРДР ще у 2022 році. У самої підозрюваної обшуки проводилися у 2023 році, а підозра вручена лише у 2026 році. За весь цей час ОСОБА_7 знала про існування кримінального провадження, не намагалася уникнути від органу досудового розслідування, місце проживання не змінювала, інших доказів продовження вчинення кримінального правопорушення після 2023 року органом досудового розслідування не надано.
З визначеним розміром застави погоджується і колегія суддів та вважає, що, хоча сума завданої шкоди і є більшою ніж розмір застави, проте прокурором не доведено, що підозрювана матиме змогу внести заставу в більшому розмірі, як про це вказано в поданому клопотанні, а сума у 998 400,00 грн. не буде завідомо непомірною для ОСОБА_7 .
Колегія суддів також враховує, що ОСОБА_7 на час розгляду апеляційної скарги дотримується умов застосованого їй запобіжного заходу, що підтверджено прокурором у суді апеляційної інстанції, самостійно у визначений апеляційним судом час брала у судовому засіданні в розгляді апеляційної скарги, в якій порушувалося питання про погіршення її становища шляхом застосування їй запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Отже, апелянтом не обґрунтовано, чому за наведених вище обставин неможливо досягти мети запобіжного заходу в умовах систематичного контролю за поведінкою підозрюваної не лише шляхом обрання останній більш суворого запобіжного заходу, ніж того, що був обраний слідчим суддею.
З огляду на викладене обраний щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у виді застави у розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб є достатнім щоб запобігти існуючим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване судове рішення, не встановлено.
За таких обставин колегія суддів не вбачає достатніх підстав для задоволення апеляційних скарг прокурора та захисту.
Керуючись ст. ст. З76, 420, 422 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційні скарги захисника-адвоката ОСОБА_8 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02 лютого 2026 року, якою відмовлено у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано запобіжний захід у виді застави стосовно ОСОБА_7 , залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02 лютого 2026 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді