Справа № 524/3146/25 Номер провадження 22-ц/814/312/26Головуючий у 1-й інстанції Нестеренко С. Г. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.
09 лютого 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Триголова В.М.
суддів: Пилипчук Л.І., Лобова О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 , адвоката Шевцової Людмили Володимирівни на рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука від 15 травня 2025 року по справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -
У березні 2025 року до суду звернувся позивач із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову вказував, що 19 листопада 2021 року між АТ «Альфа Банк» та ОСОБА_1 було укладено угоду про надання кредиту № 501394558, за умовами якого Банк зобов'язувався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, комісію та інші передбачені платежі у сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором.
Умовами кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання позичальником умов договору, він зобов'язаний достроково виконати всі боргові зобов'язання перед Банком впродовж 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання від Банку інформації.
Банк умови кредитного договору виконав у повному обсязі, проте відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 277 192,11 грн., з яких: 140 177,89 грн. заборгованість за кредитом та 137 014,22 грн. заборгованість за процентами, яку позивач просив стягнути з відповідача на їх користь, а також сплачений судовий збір у розмірі 3326,31 грн. та 22 359,58 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Рішенням Автозаводського районного суду міста Кременчука від 15 травня 2025 року позов АТ «Сенс Банк» - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк»» заборгованість за кредитним договором № 501395558 від 19.11.2021 року, що виникла станом на 05.11.2024 року, у розмірі 277 192,11 грн., з яких: 140 177,89 грн. заборгованість за кредитом та 137 014,22 грн. заборгованість за процентами, а також кошти у повернення сплаченого судового збору у розмірі 3326,31 грн.
Не погодившись із вказаним рішенням його в апеляційному порядку оскаржив відповідач. Скарга мотивована тим, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апелянт зазначає , що справа розглянута в порядку спрощеного провадження по при те , що представник відповідача звертався із заявою про розгляд вказаної справи в порядку загального позовного провадження.
Відповідач зазначає, що згідно Паспорту споживчого кредиту, що наданий Позивачем на підтвердження позовних вимог, визначено інформацію та контактні дані кредитодавця, інформацію та контактні дані посередника, інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, додаткову інформацію, інші важливі правові аспекти, з якими Відповідач нібито ознайомився. Однак, слід зауважити, що зі змісту Паспорту споживчого кредиту, який доданий Позивачем до позовної заяви вбачається, що інформація, яка в ньому відображена надана 19.11.2021, а зберігає чинність та є актуальною до 19.11.2021.
Окрім того, відповідач посилається на те, що належними доказами, що підтверджують наявність заборгованості та її розмір є саме первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Також, скаржник зауважує, що банк не дотримався передбаченого договором та законом досудового порядку врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту, а тому у Позивача відсутнє право вимоги дострокового погашення всієї суми кредиту з позичальника. Відтак, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для покладення на Відповідача зобов'язання з дострокового погашення заборгованості за споживчим кредитним договором є помилковими.
Зважаючи на викладене , відповідач в інтересах якого діє Шевцова Л.В. просить скасувати рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука від 15 травня 2025 року, та постановити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.
Із матеріалів справи встановлено, що 19 листопада 2021 року між АТ «Альфа Банк» та відповідачем ОСОБА_1 були підписані оферта на укладання угоди про надання кредиту № 501394558, акцепт пропозиції на укладання угоди про надання кредиту № 501394558, паспорт споживчого кредиту, графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, які в сукупності становлять кредитний договір.
Відповідно до оферти, ОСОБА_1 запропонував АТ «Альфа-Банк» укласти з ним угоду про надання кредиту. Підставою для укладення цієї угоди є Договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», що укладений між ним і банком. Також зазначено, що підписанням цієї оферти, він беззаперечно підтверджує, що перед укладенням угоди ознайомлений, в тому числі, у письмовій формі зі всією інформацією, необхідної щодо отримання кредиту та відповідним законодавством.
Крім того, просив акцепт пропозиції на укладення угоди про надання споживчого кредиту № 501394558 направити на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1; підписанням електронним підписом цієї оферти він засвідчує про отримання всієї інформації про умови кредитування.
Оферта на укладання угоди про надання кредиту № 501394558, акцепт пропозиції на укладання угоди про надання кредиту № 501394558 та паспорт споживчого кредиту містить умови надання споживчого кредиту: тип кредиту - «кредит готівкою»; сума кредиту - 142 000,00 грн., процентна ставка - 35% річних, тип ставки - фіксована; строк кредиту - 60 місяців. Дата повернення кредиту - 19.11.2026 року. Кредит надається позичальнику для власних потреб, спосіб видачі коштів на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Альфа-Банк».
Крім того, сторони узгодили в письмовій формі графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, який додано до позову.
Згідно довідки про ідентифікацію, доданої до позовної заяви, АТ «Сенс Банк» підтверджує, що клієнт ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , з яким укладено Договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Сенс Банк», укладеного між банком і клієнтом, ідентифікований позивачем.
Позивач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, шляхом відкриття кредитного рахунку та надання кредиту на ім'я відповідача у розмірі 142 000,00 грн., що підтверджується копією меморіального ордеру № 713209367 від 19.11.2021 року, де отримувачем зазначений ОСОБА_1 (а.с. 15).
12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» прийнято рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про найменування АТ «Сенс Банк» внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2022 року. Вказані обставини підтверджені копією витягу з державного реєстру банків станом на 02.12.2022 року.
06 червня 2024 року АТ «Сенс Банк» направив на адресу ОСОБА_1 досудову вимогу щодо виконання договірних зобов'язань, в якій вимагає впродовж 30 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги Банку, але в будь-якому випадку не пізніше 35 календарних днів з моменту надсилання даної вимоги, усунути порушення умов кредитного договору та погасити заборгованість в розмірі простроченого боргу, у випадку невиконання, - достроково повернути кредит у повній непогашеній сумі та сплатити всі нараховані і несплачені проценти за користування кредитом, комісії, яка станом на 02.06.2024 року, складала 256 215,87 грн. Вимогу відповідач не виконав, заборгованість не сплатив.
З долученого позивачем до матеріалів справи розрахунку заборгованості за кредитом вбачається, що ОСОБА_1 , станом на 05.11.2024 року, має заборгованість у розмірі 277 192,11 грн., з яких: 140 177,89 грн. заборгованість за кредитом та 137 014,22 грн. заборгованість за процентами. Зазначений розмір боргу відповідач не спростував.
Статтею 263ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає зазначеним вище вимогам.
Оферта містить умови споживчого кредиту: сума кредиту готівкою 142 000,00 грн.; процентна ставка 35 % річних.
Отримання відповідачем коштів за вказаним договором, а також користування кредитними коштами та сплата платежів підтверджується випискою по рахунку, в якій міститься повна інформація про рух коштів, відображено всі операції.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не повернув своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, в порушення умов кредитного договору, а також вимог ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України відповідач зобов'язання за вказаним вище договором не виконав.
Згідно з п. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до п. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).
Статтею 638ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Відповідно до ст.610ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно зі ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст.1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 80ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Позичальник ОСОБА_1 допустив неналежне виконання зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором.
З наданого АТ«Сенс Банк» розрахунку заборгованості, виписки по особовому рахунку вбачається, що станом на 05.11.2024 року виникла заборгованість за кредитним договором в сумі 277 192, 11 грн., з яких: заборгованість за кредитом 140 177,89 грн, заборгованість за відсотками 137 014,22 грн .
Встановлено, що відповідач ОСОБА_1 користувався кредитними коштами та частково сплатив заборгованість за договором, що вбачається із виписки по рахунку, що у свою чергу підтверджує факт укладення кредитного договору.
Відповідач ОСОБА_1 не надав суду доказів, які спростовували б розрахунок заборгованості перед АТ«Альфа-Банк», не довів факту не отримання коштів та неукладення коредиту . Посилаючись на не пред'явлення позивачем доказів отримання відповідачем досудової вимоги , апелянт вказував, що у справі відсутнє повідомлення про вручення такого повідомлення відповідачу, відтак відсутні підстави для дострокового погашення заборгованості. Колегія суддів зауважує, що у разі зміни місця проживання позичальник мав повідомити банк, із матеріалів справи вбачається, що кореспонденція направлена судами також повернулася без вручення ОСОБА_1 із відміткою АТ «Укрпошта» « адресат відсутній за вказаною адресою». Відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням кореспонденції цій особі.
Таким чином, позовні вимоги АТ«Сенс Банк» є обґрунтованими.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідноз ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України відсутні.
Керуючись ст.ст. 35, 258, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , адвоката Шевцової Людмили Володимирівни залишити без задоволення.
Рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука від 15 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Головуючий суддя: В.М. Триголов
Судді: О.А. Лобов
Л.І. Пилипчук