Житомирський апеляційний суд
Справа №295/363/26 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-сс/4805/131/26
Категорія 422 КПК Доповідач ОСОБА_2
19 лютого 2026 року
Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Житомира апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 26.01.2026 року, якою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_7 про скасування повідомлення про підозру від 13.08.2025 року у кримінальному провадженні № 12025060000000812 від 16.05.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України,
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
26.01.2026 року слідчий суддя Богунського районного суду м. Житомира ОСОБА_1 постановив ухвалу, якою відмовив у задоволенні скарги ОСОБА_7 про скасування повідомлення про підозру від 13.08.2025 року у кримінальному провадженні № 12025060000000812 від 16.05.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.
Слідчим суддею встановлено, що в провадженні слідчих другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Житомирі ТУ ДБР) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025060000000812 від 16.05.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України. 13.08.2025 року прокурором Спеціалізованої екологічної прокуратури ОСОБА_6 було вручено повідомлення про підозру ОСОБА_7 . Вказане досудове розслідування наразі триває.
Згідно повідомлення про підозру від 13.08.2025 року, не пізніше 01.01.2025 року ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 в умовах воєнного стану організував схему розтрати коштів ДП «Ліси України» у великих розмірах, шляхом реалізації паливної деревини, отриманої в ході ведення лісового господарства на території Богунського лісництва Коростенського надлісництва філії «Столичний лісовий офіс» ДП «ліси України» суб'єктам господарської діяльності за готівкові кошти під виглядом здійснення реалізації вказаної деревини населенню для власних потреб, зокрема, на опалення. Фактична реалізація деревини здійснювалась за цінами, встановленими для населення, які є суттєво нижчими за ринкові ціни, що формуються на відкритих електронних аукціонах для суб'єктів господарювання.
Під виглядом реалізації паливної деревини виключно для потреб населення, було здійснено реалізацію 707,6570 куб. м паливної деревини порід: сосна, дуб, дуб червоний, ялина, осика, вільха, береза, граб, суб'єктам господарської діяльності за цінами, встановленими для населення, внаслідок чого ДП «Ліси України» було спричинено збитків у вигляді недоотриманого прибутку на загальну суму 318 441,04 грн. з ПДВ, що підтверджується аналітичними розрахунками різниці в ціні між фактичними середньоринковими цінами реалізації на аукціонах та цінами встановленими для населення, помноженої на обсяг реалізованої деревини по кожній окремій породі.
Слідчий суддя вважає, що причетність ОСОБА_7 до такого кримінального правопорушення вбачається із наданих матеріалів кримінального провадження, а скарг на підозру зводиться до вимог про оцінку доказів винуватості особи, що виходить за межі повноважень слідчого судді.
Також слідчий суддя прийшов до висновку, що при здійсненні повідомлення про підозру ОСОБА_7 , було дотримано вимог ст. 276-278 КПК України, тому скарга є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Короткий зміст апеляційної скарги
Захисник вважає вказану ухвалу незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню у зв'язку з наступним.
Вищевказане повідомлення про підозру від 13.08.2025 року є необгрунтованим з підстав відсутності достатніх доказів для підозри ОСОБА_7 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, відсутності в його діях складу кримінального правопорушення, що спричинило вручення повідомлення про підозру з істотним порушенням положень 276-279 КПК України.
Вказує, що підслідність даного кримінального провадження до 14.08.2025 була визначена за СУ ГУНП в Житомирській обл., що є грубим порушенням норм КПК України, оскільки відповідно до п. 1 ст. 216 КПК України, слідчі органів державного бюро розслідувань здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень вчинених працівником правоохоронного органу. Лісничий, помічник лісничого та майстер лісу входять в склад лісової охорони, а Держлісохорона має статус правоохоронного органу.
Крім того, матеріали провадження не містять доказів складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, безоплатного вилучення майна не було, так як паливна деревина була проплачена по цінам як для населення (згідно підозри) як того вимагає кваліфікація ані майно не було ввірене чи перебувало у віданні ОСОБА_7 та він ні на момент внесення відомостей до ЄРДР, ні на момент вручення підозри не був службовою особою.
В пред'явленій підозрі, прокурором не наведено та не доведено наявності в діях підозрюваного ОСОБА_7 обов'язкових ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, зокрема - умислу на отримання матеріальної вигоди внаслідок розтрати чужого майна з використанням службового становища з цією метою.
Також в пред'явленій підозрі та в матеріалах кримінального провадження відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували, що підозрюваний перебував у фактичних або юридичних взаємовідносинах з ОСОБА_12 та ФОП ОСОБА_11 , а ОСОБА_7 координував їхні дії, давав вказівки чи перебував з ними у змові з метою розтрати чужого майна. На момент початку досудового розслідування та на час пред'явлення підозри не встановлено фактів особистих зустрічей, телефонних переговорів, електронного листування, фінансових операцій чи отримання будь-якої неправомірної вигоди.
Доказів, пред'явлених на підтвердження підозри не було достатньо ані для початку досудового розслідування, ані для вручення підозри ОСОБА_7 .
Визначений органом досудового розслідування розмір матеріальної шкоди не ґрунтується на фактичних характеристиках предмета, не відповідає вимогам нормативно-технічних документів та не може вважатися доведеним у розумінні кримінального процесуального закону. Відсутність належно підтвердженої матеріальної шкоди свідчить про відсутність обов'язкової ознаки складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, що є підставою для скасування повідомлення про підозру.
Відсутній будь-який факт безоплатного вилучення, привласнення чи розтрати майна, а отже - відсутній обов'язковий об'єктивний елемент складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, а саме розтрата чужого майна та отримання вигоди.
Стороною обвинувачення не доведено заподіяння майнової шкоди власнику, оскільки майно було реалізоване з оплатою, а грошові кошти фактично надійшли на рахунки підприємства, що повністю спростовує твердження про заволодіння майном або заподіяння збитків. Наявність повної оплати за відпущену лісопродукцію свідчить про відсутність як події кримінального правопорушення, так і його складу, та є самостійною підставою для скасування повідомлення про підозру.
У період з 01.01.2025 по 31.03.2025, вся продукція реалізовувалася без будь-яких порушень. Дебіторська заборгованість з реалізації лісопродукції населенню по Богунському лісництву станом на 31.03.2025 відсутня, скарг, претензій від громадян та юридичних осіб щодо роботи Богунського лісництва або посадових осіб не надходило, Коростенське надлісництво та «Столичний лісовий офіс» отримуючи звітність від Богунського лісництва не виявив жодних порушень обліку, звітності чи інших порушень на підприємстві. ОСОБА_7 за час перебування на посаді лісничого Богунського лісництва не притягувався до дисциплінарної відповідальності.
На момент подій ОСОБА_7 не обіймав посаду та не мав службових повноважень, що виключає можливість його відповідальності в інкримінованому правопорушенні..
За наведених обставин повідомлення про підозру є необгрунтованим, оскільки не підтверджує суб'єктивну сторону злочину (прямий умисел, корисливий мотив), ані об'єктивну сторону (конкретні дії щодо розтрати майна), ані суб'єкта (службову особу), що є підставою для її скасування.
Позиції учасників судового провадження
Захисник та підозрюваний в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги.
Прокурор в судовому засіданні заперечив щодо апеляційної скарги. Вказав, що на даний час підозрюваному вручено нову підозру, досудове розслідування завершено, вживаються дії по відкриттю матеріалів стороні захисту. Вказав на доведеність підозри ОСОБА_7 та відповідність підозри вимогам КПК.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали судового провадження та обговоривши викладені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів встановила таке.
Слідчими другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Житомирі ТУ ДБР) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025060000000812 від 16.05.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.
13.08.2025 року прокурором Спеціалізованої екологічної прокуратури ОСОБА_6 було вручено повідомлення про підозру ОСОБА_7 . Вказане досудове розслідування наразі триває.
11.02.2026 прокурором здійснено повідомлення про зміну раніше повідомленої ОСОБА_7 підозри, на даний час він підозрюється у скоєнні правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 366 КК України.
Підозрюваний ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді зі скаргою, в якій просив скасувати повідомлення про підозру у кримінальному провадженні № 12025060000000812 від 16.05.2025.
Відмовляючи у задоволенні скарги, слідчий суддя прийшов до висновку, що за своїм змістом повідомлена ОСОБА_7 підозра від 13.08.2025 року відповідає вимогам ст. 277 КПК, при врученні повідомлення слідчим були дотримані вимоги ст. 278 КПК України, повідомлення про підозру було здійснено за наявності достатніх доказів, які давали можливість дійти переконливого висновку, що ОСОБА_7 був причетний до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.
У зв'язку із вищевикладеним слідчий суддя дійшов висновку, що при здійсненні повідомлення про підозру органом досудового розслідування було дотримано вимоги положень ст. 276-278 КПК України, а тому скарга ОСОБА_7 є необгрунтованою.
Положення закону, яким керувався суд апеляційної інстанції
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Відповідно до ст. 55 Конституції України та статті 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до положень п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржено повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.
Згідно ч. 1 ст. 276 КПК України, повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому ст. 278 КПК України, у випадках:
1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення;
2) обрання до особи одного з передбачених КПК України запобіжних заходів;
3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення
Згідно ч. 1 ст. 277 КПК України, письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором.
Повідомлення має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
Процедура повідомлення про підозру регулюється положеннями глави 22 КПК України: порядок повідомлення про підозру передбачений ст. 278 КПК України, випадки повідомлення про підозру передбачені ст. 276 КПК України, зміст повідомлення про підозру - ст. 277 КПК України.
Таким чином, підставою оскарження повідомлення про підозру може бути порушення вищевказаних процесуальних норм.
Системний аналіз положень статей 276-278 КПК України вказує на те, що при розгляді скарги на рішення слідчого про підозру слідчий суддя має з'ясувати виконання слідчим положень кримінального процесуального закону в частині дотримання порядку повідомлення про підозру та наявності на день повідомлення про підозру достатніх доказів для підозри особи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування та судового розгляду обвинувачення.
Такі висновки містяться у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема: у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994. Суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування». При цьому, стандарт «достатніх підстав (доказів)» передбачає наявність доказів, які лише об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням і є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри.
Положення ч. 3 ст. 17, ч. 1 ст. 42 та ч. 1 ст. 94 КПК України дають підстави для висновку, що при оскарженні повідомлення про підозру слідчий суддя уповноважений перевіряти, зокрема наявність достатності доказів для підозри. Така перевірка здійснюється виключно з метою судового контролю за дотриманням саме прав, свобод та інтересів особи у кримінальному провадженні.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали
Розглядаючи апеляційну скаргу, колегія суддів враховує вищевказані вимоги кримінального процесуального закону та практику Європейського суду з прав людини.
Колегія суддів зазначає, що зміст письмового повідомлення про підозру від 13.08.2025 відповідає вимогам, передбаченим ч. 1 ст. 277 КПК України, оскільки містить усі передбачені законом відомості, в тому числі зміст підозри, правову кваліфікацію кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , із зазначенням статей (частини статті) Закону України про кримінальну відповідальність. Підозра ОСОБА_7 здійснена уповноваженою особою.
Доводи захисника про те, що первинні дії в ході досудового розслідування здійснені неналежним органом досудового розслідування суд не вважає такими, що є достатніми для скасування підозри.
Так, відповідно до ст. 214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, після чого уповноважені особи органу досудового розслідування мають право здійснювати процесуальні дії, передбачені законом. Питання підслідності визначається нормами ст. 216 КПК України. На підставі цієї статті визначаються органи, яким належить здійснювати досудове розслідування залежно від кваліфікації й інших обставин справи. Наявність подальшої передачі провадження іншим органам сама по собі не вказує на те, що початкові дії були незаконними. Прокурор у межах своїх повноважень може доручати проведення досудового розслідування певному органу та давати йому письмові доручення; слідчий зобов'язані виконувати такі доручення (ст. 36, 40 КПК України). Зміна підслідності належить до реалізації повноважень прокурора і, як правило, не має зворотної сили у відношенні правомірності процесуальних дій, вчинених уповноваженими на момент їх вчинення (ст. 36, 216 КПК України).
Враховуючи, що в провадженні фігурує кілька підозрюваних, різний статус яких впливав на те, якому органу належить здійснювати досудове розслідування залежно від кваліфікації й інших обставин справи та оскільки в подальшому прокурором на підставі ст. 36 КПК України було визначено інший орган досудового розслідування, після чого було змінено раніше повідомлену підозру, то все вказане спростовує довод захисника, що підозра підлягає скасуванню саме через неналежного суб'єкта здійснення досудового розслідування. При цьому оцінка доказів, зібраних на стадії здійснення досудового розслідування СУ ГУНП в Житомирській області буде надана судом при розгляді справи по суті.
Порушень вимог КПК України щодо процедури повідомлення про підозру не допущено.
Всупереч доводам апелянта, колегія суддів наголошує, що на даній стадії досудового розслідування слідчий суддя при розгляді скарги в порядку п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України, не уповноважений вирішувати питання щодо наявності в діях підозрюваної особи всіх елементів складу конкретного кримінального правопорушення, щодо правильності кваліфікації дій підозрюваного, а також оцінювати докази у справі з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину.
Щодо доводів захисника в скарзі на повідомлення про підозру та в апеляційній скарзі щодо недоведення стороною обвинувачення обґрунтованості кваліфікації дій ОСОБА_7 за інкримінованими статтями, то оскільки стадію повідомлення про підозру та її оскарження не можна ототожнювати зі стадією судового розгляду справи по суті, то вимоги до повноти, достатності та належності доказової бази на цій стадії є іншими, ніж при розгляду питання про винуватість особи.
На даний час ОСОБА_7 повідомлено про нову підозру, а 11.02.2026 прокурором винесено постанову про повідомлення сторони захисту про завершення досудового розслідування. Тобто на даний час досудове розслідування завершено, і вся сукупність доказів буде оцінюватися судом в ході розгляду справи по суті.
Що стосується розбіжностей у різних графах витягу з ЄРДР у даному кримінальному провадженні, то суд констатує, що згідно Витягу, відомості про заяву внесено в ЄРДР саме 15.05.2025 о 22.39 год, тому винесення постанови від 15.05.2025 про визначення слідчого не суперечить відомостям з ЄРДР. Крім того,
За таких обставин, колегія суддів вважає, що слідчий суддя діяв відповідно до вимог наведених вище норм права, і його рішення про відмову в задоволенні скарги про скасування повідомлення про підозру ОСОБА_7 є законним та обґрунтованим.
Враховуючи вищезазначені вимоги, апеляційний суд не може погодитись з доводами, наведеними в апеляційній скарзі, у зв'язку з чим не знаходить підстав для її задоволення.
Порушень норм кримінального процесуального законодавства, які були б безумовною підставою для скасування судового рішення не встановлено.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 407 КПК України передбачено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 422, 532 КПК України, суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 26.01.2026 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.