Справа № 761/3985/26
Провадження № 1-кс/761/3652/2026
06 лютого 2026 року м. Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 1 відділу 4 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України майор юстиції ОСОБА_7 , яке погоджене з прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Кушугум, Запорізької обл., громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України, в рамках кримінального провадження № 22025000000000997 від 15.09.2025, -
Слідчий за погодженням з прокурором звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування клопотання зазначено, що 1 відділом 4 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025000000000997 від 15.09.2025 за підозрою ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.
05.02.2026 о 11 год 11 хв ОСОБА_4 було затримано у порядку п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Цього ж дня, о 12 год 57 хв ОСОБА_8 було затримано у порядку п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.
05.02.2026 громадянину України ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.
У подальшому, 06.02.2026 громадянам України ОСОБА_8 та ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.
З метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних та експертів у цьому ж кримінальному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, слідчий просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави.
На думку органу досудового розслідування відносно підозрюваного необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки інші більш м'які запобіжні заходи не забезпечать належну процесуальну поведінку підозрюваного та можуть перешкодити розслідуванню кримінального провадження.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання за вищевказаними підставами та просив його задовольнити.
Захисники у судовому засіданні просили відмовити в задоволенні клопотання, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність, подані відповідні письмові заперечення.
Підозрюваний підтримав позицію своїх захисників.
Також захисником ОСОБА_5 подано скаргу на незаконне затримання в порядку ст. 206 КПК України, в якій він просив визнати затримання ОСОБА_4 незаконним у зв'язку з відсутністю на це правових підстав.
Слідчий суддя, заслухавши сторони кримінального провадження, дослідивши надані матеріали, дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 1 відділом 4 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025000000000997 від 15.09.2025 за підозрою ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.
05.02.2026 о 11 год 11 хв ОСОБА_4 було затримано у порядку п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.
05.02.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Щодо скарги захисника на незаконне затримання та утримання особи під вартою.
Згідно положень ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз'яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника. Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання. Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого.
Пріоритет положень Конституції над законами та підзаконними актами є очевидним та не підлягає доведенню.
Згідно п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 42 КПК України підозрюваний, обвинувачений має право вимагати перевірки обґрунтованості затримання.
Згідно ч. 1 ст. 208 КПК України уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках:
1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення;
2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин;
3) якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України .
Частиною 4 ст. 208 КПК України встановлено, що уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз'яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування відповідно до положень статті 213 цього Кодексу, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.
Частина 5 ст. 208 передбачає, що про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складається протокол, в якому, крім відомостей, передбачених статтею 104 цього Кодексу, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень статті 209 цього Кодексу; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов'язків затриманого. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому, а також надсилається прокурору.
Пункт 6 ч. 1 ст. 615 КПК України передбачає, що у разі введення воєнного стану та якщо наявні випадки для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду, визначені статтею 208 цього Кодексу, або виникли обґрунтовані обставини, які дають підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні злочину, - уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати таку особу.
Строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду не може перевищувати строк, визначений статтею 211 цього Кодексу.
Розглядаючи скаргу захисника на незаконне затримання в порядку ст. 208 КПК України слідчий суддя відзначає, що відповідно до сформованої Європейським судом з прав людини практики, що є частиною національного законодавства України відповідно до Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини», тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства ( «Летельє проти Франції » ( Letellier v France ), 12369 / 86, 26 червня 1991 року).
Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, ОСОБА_4 затриманий 05.02.2026 о 11 год 11 хв на підставі п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України у зв'язку з наявністю обґрунтованих обставин, які дали підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні злочину.
Так, вивчивши протокол затримання, заслухавши захисників, суд вважає, що у слідчого були наявні підстави затримати ОСОБА_4 на підставі п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України.
Протокол затримання особи від 05.02.2026 складений відповідно до вимог КПК України, містить обов'язкові реквізити, посилання на передбачені законом підстави для затримання особи без ухвали слідчого судді відповідно до положень ст. 208 КПК України, під час затримання ОСОБА_4 повідомлено підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, його права і обов'язки, затримання відбулося за участю захисника, що зафіксовано у протоколі затримання особи.
Порушень прав та свобод людини при складанні такого протоколу слідчим суддею не встановлено.
Фактичний час затримання ОСОБА_4 05.02.2026 о 11 год 11 хв, клопотання про застосування запобіжного заходу вручено підозрюваному та його захиснику 06.02.2026 та зареєстровано у Шевченківському районному суді міста Києва 06.02.2026 та в той же день призначено до розгляду.
Отже, наразі граничний строк тримання під вартою без ухвали слідчого судді не сплив, зволікання у доставлені особи до суду відсутні.
Відтак, порушень КПК України при затриманні ОСОБА_4 та утриманні його під вартою слідчим суддею не встановлено, а тому скарга захисника про визнання затримання незаконним задоволенню не підлягає.
Мотиви і оцінка слідчого судді щодо клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 КПК України, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Щодо обґрунтованості підозри.
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.
Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді на даному етапі кримінального провадження доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.
У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
Слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Отже, при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_4 слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є його причетність до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування відносно нього запобіжного заходу.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України, підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме:
- листом ГУ «І» ДЗНД СБ України № 8/5/2-4887 від 08.09.2025;
- рапортом № 8/5/2-4886 від 08.09.2025;
- листом ГУ «І» ДЗНД СБ України № 8/5/2-5056 від 19.09.2025;
- листом ГУ «І» ДЗНД СБ України № 8/5/2-5162 від 25.09.2025;
- листом ГУ «І» ДЗНД СБ України № 8/5/2-6090 від 13.11.2025;
- листом Центрального Науково-дослідного інституту озброєння та військової техніки ЗСУ № 220/59/118 від 13.01.2026;
- листом ГУ «І» ДЗНД СБ України № 8/5/2-6843 від 26.12.2025;
- листом ГУ «І» ДЗНД СБ України № 8/5/2-6530 від 09.12.2025;
- протоколом огляду від 04.12.2025 з додатками;
- протоколом огляду від 04.12.2025 з додатками;
- протоколом огляду від 04.12.2025 з додатками;
- протоколом огляду від 04.12.2025 з додатками;
- протоколом за результатами проведення НСРД від 23.10.2025 № 8/5/2-5680т (розсекречено);
- протоколом за результатами проведення НСРД від 23.10.2025 № 8/5/2-5681т (розсекречено);
- протоколом за результатами проведення НСРД від 23.10.2025 № 8/5/2-5682т (розсекречено);
- протоколом за результатами проведення НСРД від 23.10.2025 № 8/5/2-5683т (розсекречено);
- протоколом за результатами проведення НСРД від 23.10.2025 № 8/5/2-5684т (розсекречено);
- протоколом обшуку від 05.02.2026 за місцем знаходження офісних приміщень ТОВ ТПК «Прімекс» (ЄДРПОУ 20491075) за адресою: м. Запоріжжя, вул. Бородінська, буд. 10, кв. 1;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 05.02.2026;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 05.02.2026;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 05.02.2026;
- протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_10 , який вилучений за місцем знаходження офісних приміщень ТОВ ТПК «Прімекс» (ЄДРПОУ 20491075) за адресою: м. Запоріжжя, вул. Бородінська, буд. 10, кв. 1;
- протоколом огляду мобільного телефону, який вилучено у ході проведення обшуку за місцем проживання співробітниці ТОВ ТПК «Прімекс» - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2
- протоколом огляду мобільного телефону, який вилучено у ході проведення обшуку за місцем проживання засновника та директора ТОВ ТПК «Прімекс» - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 ,
- протоколом огляду мобільного телефону, який вилучено у ході проведення обшуку за місцем проживання засновника ТОВ ТПК «Прімекс» - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_3
- іншими матеріалами кримінального провадження, які у своїй сукупності підтверджують вчинення ОСОБА_8 , ОСОБА_4 та ОСОБА_9 інкримінованого їм кримінального правопорушення.
Враховуючи вищезазначені загальні підходи до обґрунтованості підозри, а також встановлені згідно з матеріалами судового провадження обставини, слідчий суддя вважає, що наявна інформація, яка може переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_4 своїми діями, про які йдеться у повідомленні про підозру від 06.02.2026, вчинив зазначене кримінальне правопорушення та на даному етапі досудового розслідування є достатні підстави, які поза розумним сумнівом свідчать про обґрунтованість пред'явленої підозри, оскільки в розпорядженні органу досудового розслідування є зібрані у встановленому законом порядку достатні фактичні данні, які свідчать про наявність ознак кримінального правопорушення, що інкримінується підозрюваному органом досудового розслідування.
Разом з тим, вищенаведеним висновком про обґрунтованість підозри не констатується наявності в діях ОСОБА_4 вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Так, на цій стадії слідчий суддя не вправі наперед вирішувати питання про фактичні обставини кримінального правопорушення, кваліфікацію дій підозрюваного, доведеність чи недоведеність винуватості підозрюваного, давати оцінку доказам щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, оскільки ці питання вирішуються судом при ухваленні судового рішення по суті обвинувачення на підставі обвинувального акту, а не під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу щодо особи, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину, що свідчать про вірогідність причетності особи до вчинення інкримінованого злочину та необхідність застосування щодо такої особи обмежувального заходу.
Щодо наявності ризиків та їх обґрунтованість.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, суд відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
Так, наявність ризику переховуватися від органів досудового слідства та/або суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України) обґрунтовується тим, що відповідно до ст. 12 КК України злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 є особливо тяжким, має високий ступінь суспільної небезпеки та передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої, тому усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, що загрожує йому, в разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, підозрюваний може спробувати переховуватися від органів досудового розслідування та суду
Так, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів».
Вказаний ризик варто оцінювати з урахуванням інших факторів, які підтверджують існування ризику переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
При визначенні імовірності переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України, суд враховує покарання, що загрожує йому у разі визнання його винним у злочині, у вчиненні якого він підозрюється. Врахування цієї обставини відповідає практиці Європейського суду з прав людини при застосуванні статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (рішення у справі «Ілійков проти Болгарії», де суд визначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування; рішення у справі «Летельє проти Франції», де суд визначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу упродовж певного часу) від 20.08.2010.
Той факт, що підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України), обґрунтовується тим, що за версією органу досудового розслідування ОСОБА_4 вчиняв дії, направлені на досягнення кінцевого умислу, групою осіб за попередньою змовою, у тому числі з тими, які перебувають на території країни-агресора.
Орган досудового розслідування позбавлений можливості збирання доказів на вказаних територіях, зокрема речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 .
Враховуючи зазначене, ОСОБА_4 з великим ступенем ймовірності може вчиняти дії щодо знищення та переховування будь-яких доказів, які можуть вказувати на його причетність до вчинення кримінальних правопорушень.
Також, досудовим розслідуванням встановлено, що з метою обговорення злочинних планів, надання вказівок щодо їх реалізації, ОСОБА_12 використовував мобільні термінали, інші електронні засоби, які за своїм функціоналом дозволяють комунікувати шляхом направлення текстових повідомлень та здійснення телефонних дзвінків з використанням Інтернет трафіку через месенджери, використовуючи у тому числі і номери стільникового зв'язку російської федерації. Тому, вказані засоби зв'язку можуть містити докази злочинної діяльності організованої групи та безпосередньо ОСОБА_4 , відтак, усвідомлюючи їх важливе значення для досудового розслідування, вживатиме заходів до їх приховання або знищення.
Наразі досудове розслідування триває та є необхідність у проведенні ряду слідчих та інших процесуальних дій для встановлення та отримання додаткових доказів.
Однак, у зв'язку із набуттям ОСОБА_4 вже статусу підозрюваного та отримання примірнику клопотання про застосування до нього запобіжного заходу з додатками, останній отримав можливість оцінити обсяг наявних у сторони обвинувачення доказів, а також роль речей і документів, які можуть бути використані як докази стороною обвинувачення, проте знаходяться у володінні самого підозрюваного та інших співучасників вищеописаного злочину та працівників належних йому суб'єктів господарювання.
Наявність ризику незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних та експертів у цьому ж кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України) обґрунтовується тим, що за твердженням слідчого на цей час органом досудового розслідування встановлені не всі особи, причетні до вчинення кримінального правопорушення, частина з таких осіб допитана, інша - встановлюється та підлягає допиту, з урахування чого, ОСОБА_4 матиме можливість використання знайомств, зав'язків, соціального статусу і авторитету, набутих, зокрема, під час здійснення господарської діяльності, що надає йому можливість впливати на свідків, інших співучасників вказаного злочину, зокрема, підбурювати їх до зміни наданих раніше показань у кримінальному провадженні, надання показань, які суперечитимуть зібраним у провадженні доказам та відмови від дачі показань на його користь, що негативним чином впливатиме на їх намір та можливість давати правдиві, послідовні показання під час досудового розслідування та судового розгляду, а також на дієвість кримінального провадження загалом;
Також, слід враховувати встановлену кримінальним процесуальним законодавством України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України) обґрунтовується тим, що під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 було вилучено належні підозрюваному мобільний телефон, в ході огляду якого встановлено, що вказана особа прямо та опосередковано здійснює повний контроль над діяльністю ряду СГД за вказаним ланцюгом постачання до рф, у зв'язку з чим органом досудового розслідування наразі вживаються заходи на встановлення усіх осіб, причетних до цього та збір доказів для подальшого притягнення їх до кримінальної відповідальності. При цьому, за версією органу досудового розслідування суб'єкти господарювання, які контролює підозрюваний, у тому числі на території рф, продовжують своє функціонування, що вказує на не бажання підозрюваного припинити злочинні дії.
Таким чином, в судовому засіданні підтверджується наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Щодо наявності підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Метою застосування на стадії досудового розслідування запобіжного заходу відповідно до положень ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинити дії, про які зазначав прокурор у клопотанні.
Підозрюваний відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України відноситься до осіб, до яких можливо бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , обставини вчинення злочину та його наслідки і суспільну небезпеку, особу підозрюваного, а також те, що докази та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати про наявність ризиків, зазначених у клопотанні, для запобігання яких слідчий суддя вважає недостатнім застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Розглядаючи можливість застосування до підозрюваного альтеративних запобіжних заходів, суд враховує положення ч. 6 ст. 176 КПК України, яка визначає, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто, тримання під вартою.
Рішенням Конституційного Суду України від 19.06.2024 № 7-р(II)/2024 частину шосту статті 176 Кримінального процесуального кодексу України визнано такою, що відповідає Конституції України (є конституційною).
Конституційний Суд України виснував, що частина шоста статті 176 Кодексу не суперечить статтям 3, 8 частинам першій, другій статті 29, частині першій статті 55, частині першій статті 62, частині першій статті 64 Конституції України.
Також, у наведеному рішенні Конституційний Суд України зауважує, що застосування за частиною шостою статті 176 Кодексу під час дії воєнного стану запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до особи, яку підозрюють або обвинувачують у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, за наявності ризиків, визначених статтею 177 Кодексу, є потрібним засобом для забезпечення ефективності розслідування цих злочинів і виконання завдань кримінального провадження в умовах воєнного стану, що обумовлено потребою посиленого захисту суверенітету, територіальної цілісності, недоторканності, обороноздатності, державної, економічної й інформаційної безпеки України.
Отже, встановлено наявність та актуальність ризиків, визначених ст. 177 КПК України, що не було спростовано стороною захисту, враховуючи також відсутність у ч. 6 ст. 176 КПК України передбаченої можливості застосовувати до особи, яку підозрюють або обвинувачують у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, запобіжного заходу, окрім як тримання під вартою, відсутність будь-яких обставин, які б виключали можливість перебування ОСОБА_4 під вартою, суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу.
У зв'язку з наведеним, клопотання в частині застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованим, прокурором в судовому засіданні доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 ЦПК України, наявність яких встановлена в судовому засіданні.
Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку про задоволення клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Щодо розміру застави.
Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначає розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
У клопотанні слідчий, посилаючись на положення ч. 4 ст. 183 КПК України, просив не визначати розмір застави.
Однак, суд зазначає, що ч. 4 ст. 183 КПК України визначає право, а не обов'язок суду не визначити розмір застави під час дії воєнного стану у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 КК України.
Таким чином, дослідивши матеріали клопотання, оскільки слідчим у клопотанні та прокурором у судовому засіданні не обґрунтовано неможливість визначення застави, суд вважає за необхідне, враховуючи тяжкість злочину, в якому підозрюється ОСОБА_4 , особу підозрюваної стан, обставини вчинення злочину, суд вважає за необхідне визначити підозрюваному максимальний розмір застави, передбачений п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме у 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який буде достатнім та таким, що забезпечить виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
Керуючись ст. ст. 131, 132, 176, 177, 178, 182-184, 193, 194, 196, 208, 309 КПК України, суд, -
У задоволенні скарги захисника ОСОБА_5 на незаконне затримання та звільнення особи з-під варти - відмовити.
Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання, а саме з 11 год. 11 хв. 05.02.2026, тобто по 05.04.2026.
Визначити підозрюваному ОСОБА_4 заставу у межах 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 998 400 (дев'ятсот дев'яносто вісім тисяч чотириста) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: UA128201720355259002001012089, отримувач - ТУ ДСАУ в м. Києві, код ЄДРПОУ - 26268059, банк отримувача - Державна казначейська служба України в м. Києві, МФО - 820172, призначення платежу: застава, № ухвали суду, прізвище, ім'я, по батькові підозрюваного.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора чи суду;
2) не відлучатися з міста Запоріжжя та Запорізької області без дозволу слідчого, прокурора чи суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними та свідками у кримінальному провадженні № 22025000000000997 від 15.09.2025;
5) здати на зберігання до відповідного територіального органу ДМС України за місцем проживання усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, службовий паспорт, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд до України.
У разі внесенні застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, а також строк дії ухвали визначити по 05.04.2026.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора, який призначений старшим прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні № 22025000000000997 від 15.09.2025.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1