Справа №760/3849/26 2-з/760/107/26
про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову
20 лютого 2026 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Майстренка О.М., розглянув заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне рухоме майно, яка подана представником позивача, адвокатом Бойко Д.О. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину хатніх речей набутих у шлюбі,
встановив:
На розгляд Солом'янського районного суду м. Києва надійшла позовна заява позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину хатніх речей набутих у шлюбі.
Одночасно із позовом представником позивач, адвокатом Бойко Д.О. подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне рухоме майно, в якій останній просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на рухоме майно, що знаходиться у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .
Заява обґрунтована тим, що позивач та відповідач проживали разом у вищенаведеній квартирі до жовтня 2024 року. В подальшому сторони розірвали шлюб і позивач не має доступу до вказаної квартири, яка належить відповідачу. У квартирі залишились речі, перелік яких наведено, які позивач вважає спільним сумісним майном подружжя і на які просить накласти арешт на майно (згідно наведеного переліку), яке знаходитьсяу у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .
Суд, дослідивши заяву про забезпечення позову та додані до неї документи, дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на подальше ухилення від виконання зобов'язання після подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідних обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 183/5864/17-ц, провадження № 61-38692св18).
Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вчинення відповідачем недобросовісних дій без наведення відповідного обґрунтування та надання доказів на підтвердження зазначених обставин не свідчить про необхідність вжиття відповідних заходів забезпечення позову та про співмірність вказаного способу забезпечення позову заявленим позовним вимогам.
Суд звертає увагу, що заявником не надано доказів, що на момент подання до суду позовної заяви та заяви про забезпечення позову вказані у переліку хатні речі існують і знаходяться квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , а отже на них може бути накладено арешт шляхом забезпечення позову.
Наданий заявником Акт обстеження на предмет доступу до квартири від 16.10.2024 не містить переліку вказаних речей і не доводить факту їх наявності у квартирі.
З врахуванням викладеного, суд, надаючи оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, враховуючи співмірність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою і в її задоволенні слід відмовити.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.149, 150, 153 ЦПК України, суд,
постановив:
Відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне рухоме майно, яка подана представником позивача, адвокатом Бойко Д.О. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину хатніх речей набутих у шлюбі.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О. Майстренко