Крижопільський районний суд Вінницької області
2-з/134/2/2026
Справа № 134/292/26
Іменем України
20 лютого 2026 року селище Крижопіль
Вінницької області
Суддя Крижопільського районного суду Вінницької області Зарічанський В.Г. розглянувши заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Працевитий Ярослав Геннадійович, про забезпечення позову до подачі позовної заяви,
19 лютого 2026 року до Крижопільського районного суду Вінницької області надійшла заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Працевитий Ярослав Геннадійович, про забезпечення позову до подачі позовної заяви, у якій заявник просить в порядку забезпечення позову зупинити стягнення на підставі виконавчого напису №21804 від 21.12.2021, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Тамарою Миколаївною про стягнення на користь стягувача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» з боржника ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №SAMDN50000036608351 від 23.01.2014 р. в розмірі 10 233,29 грн. В обґрунтування заяви зазначено, що заявником планується подання позову про визнання незаконним та таким, що не підлягає виконавчого напису №21804 від 21.12.2021, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Тамарою Миколаївною про стягнення на користь стягувача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» з боржника ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №SAMDN50000036608351 від 23.01.2014 р. в розмірі 10 233,29 грн. В подальшому Крижопільський відділ державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на підставі вищезазначеного виконавчого напису відкрили виконавче провадження №68621569. В рамках виконавчого провадження було накладено арешти на всі рахунки боржника, що підтверджується доданими до заяви постановами та платіжними інструкціями. Станом на сьогодні щомісячно з усіх банківських рахунків Заявника здійснюються відрахування на користь кредитора за виконавчим написом, який буде оскаржуватися в судовому порядку та фактично є таким, що не підлягає виконанню. Зазначає, що сьогодні по всій країні до судів подаються десятки тисяч аналогічних справ про оскарження виконавчих написів нотаріусів, вчинених на кредитних договорах, але через тривалий розгляд таких справ та діяльність приватних виконавців, на час розгляду справи у суді боржник не має можливість користуватися заробітною платою через накладений арешт на зарплату, а приватний виконавець відповідно - вчиняє дії щодо зняття всіх коштів з рахунків боржників, в зв'язку з чим споживачі втрачають доступ до швидкого та ефективного правосуддя - а кредитори в свою чергу фактично отримують стягнуті кошти за виконавчими написами, які не відповідають вимогам законодавства. Такі дії приватного нотаріуса, кредитора та приватного виконавця щодо виконання оскаржуваного виконавчого документу в період майбутнього розгляду справи у суді будуть порушувати права заявника (позивача) та свідчать про можливість реального стягнення його майна та коштів в рамках виконання виконавчого напису, який було вчинено з порушенням закону, в період розгляду справи у суді. В разі не зупинення виконавчого провадження, для заявника (позивача) існують ризики щодо неможливості реального виконання рішення суду про скасування виконавчого напису в майбутньому, оскільки за час розгляду справи у суді, сума заборгованості може бути стягнута з Позивача в повному обсязі і перерахована на користь Кредитора. Вважає, що виконавчі написи, вчинені на кредитних договорах є незаконними та вони не підлягають виконанню. Так пунктом 5 ст. 10-2 Розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" забороняється відкриття виконавчих проваджень на підставі виконавчих написів нотаріусів, вчинених на кредитних договорах, які не посвідчені нотаріально. Проте виконавчі написи які були вчинені до початку військового стану все ще перебувають на примусовому виконанні, в зв'язку з чим подається вказана заява. Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, суд дійшов до такого висновку. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову. Згідно положень статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову, що допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо їх невжиття таких може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом. Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Частиною першою статті 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку. Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.02.2020 в справі №381/4019/18 зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом у залежності до конкретного випадку. При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Згідно роз'яснень, викладених у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Як слідує з заяви про забезпечення позову, позивач просить суд забезпечити позов шляхом зупинення виконання постанови про арешт коштів боржника від 22.01.2026, видану начальником відділу Крижопільського ВДВС у Тульчинському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України О. Барабашем у примусовому виконанні № 68621569, відкритому відносно ОСОБА_1 на підставі: виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М. № 21804 від 21.12.2021, якою накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після внесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом, та належать боржнику, тобто ОСОБА_1 . Підставою для вжиття заходів забезпечення позову заявник вказує намір звернення до суду із позовною заявою про визнання вказаних виконавчих написів нотаріуса такими, що не підлягають виконанню. Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів для забезпечення позову, прийнявши до уваги збалансованість інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявність зв'язку між запропонованими заходами забезпечення позову і предметом майбутніх позовних вимог, імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що є учасниками даного судового процесу, суд вважає, що викладені у заяві про забезпечення позову обставини, ураховуючи положення статті 151 ЦПК України, є достатніми для обґрунтованого припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову. До того ж, заходи забезпечення позову не є вирішенням справи по суті позовних вимог, їх не можна розцінювати як порушення права власності на майно, так як ці заходи є тимчасовими, обумовленими наявністю спору та спрямованими на забезпечення прав та інтересів не лише учасників справи, а й інших осіб і поширюються на час розгляду справи, а в разі вирішення спору між сторонами можуть бути скасовані. Враховуючи обставини справи, пов'язані з наявністю предмету спору, співмірність виду забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, та беручи до уваги, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення, якщо воно буде прийняте на користь ОСОБА_1 , суд вважає, що у даному випадку необхідним видом забезпечення позову буде зупинення стягнення на підставі виконавчого напису №21804 від 21.12.2021 р., вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Тамарою Миколаївною про стягнення на користь стягувача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» з боржника ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №SAMDN50000036608351 від 23.01.2014 р. в розмірі 10 233,29 грн. Згідно з ч. 4 ст. 152 ЦПК України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову. Керуючись ст. 149 - 151 ЦПК України, суддя, -
Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Працевитий Ярослав Геннадійович, про забезпечення позову до подачі позовної заяви, задоволити. Зупинити стягнення на підставі виконавчого напису №21804 від 21.12.2021 р., вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Тамарою Миколаївною про стягнення на користь стягувача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» з боржника ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №SAMDN50000036608351 від 23.01.2014 р. в розмірі 10 233,29 грн. Ухвала підлягає негайному виконанню з моменту її винесення. Копію ухвали невідкладно направити Крижопільському відділу державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, для негайного виконання, а заявнику та іншим особам, яких стосуються заходи забезпечення позову, для відома. Попередити, що особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями). Ухвала може бути оскаржена протягом 15 днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суддя: