Подільський районний суд міста Києва
Справа № 758/1989/26
12 лютого 2026 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва
у складі слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
власників майна ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025100070002114, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.10.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,-
Слідчий СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_5 за погодженням з прокурором Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді з клопотанням, в якому просить накласти в рамках кримінального провадження № 12025100070002114, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.10.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, арешт на майно, яке було вилучено 06.02.2026 в ході проведення обшуку за адресою АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_4 , а саме на: ноутбук марки «Apple» моделі «А2337» серійний номер «С026N12XQ6L7», який поміщено до сейфпакету PSP 3216260; флеш-носій білого кольору «MAXXTER», який поміщено до сейфпакету CRI 1042778; купюри зовні схожі на грошові кошти у валюті - долар США в купюрах по 100 доларів США загальною сумою 21700 доларів США, купюри зовні схожі на грошові кошти у валюті євро в купюрах по 50, 100, 200 євро загальною сумою 1100 євро, які поміщено до сейфпакету RIC2050753.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що вказані об'єкти мають важливе значення для встановлення фактів і обставин у даному кримінальному провадженні, оскільки відповідно до ст. 98 КПК України є речовими доказами у кримінальному провадженні та відповідають критеріям майна, на яке може бути накладено арешт, визначеним ст. 170 КПК України, а тому з метою забезпечення збереження вказаного майна як речових доказів слідчий просить накласти на нього арешт.
У судовому засіданні слідчий клопотання підтримав, просив задовольнити його із наведених у ньому підстав.
Власники майна, щодо якого подане клопотання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у судовому засіданні просили відмовити у задоволенні клопотання слідчого, вказуючи на його необґрунтованість. Зокрема, ОСОБА_3 зазначила, що вилучені за їхнім місцем проживання грошові кошти були нею отримані внаслідок продажу квартири у грудні 2025 року, на підтвердження чого вона надала копію договору купівлі-продажу квартири від 22.12.2025.
Щодо решти вилученого майна, а саме ноутбука та флеш-носія, то власник такого майна ОСОБА_4 зазначила, що на вказаних носіях електронної інформації мітяться лише її особисті фотографії та інші дані, які не мають жодного відношення до обставин вчинення кримінального правопорушення.
Слідчий у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд клопотання без його участі, підтримуючи подане клопотання.
З урахуванням встановлених вище обставин, слідчий суддя вважає за можливе проводити розгляд клопотання без участі слідчого.
Заслухавши власників майна, щодо якого подане клопотання, дослідивши клопотання та додані до нього документи, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 131 КПК України передбачено, що заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
За змістом статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Частиною десятою статті 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
У відповідності до ч.4 ст. 132 КПК України для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов'язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.
Згідно з ч. 5 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
За змістом статті 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Частиною 1 ст. 92 КПК України визначено, що обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Згідно з ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до статті 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Крім цього, згідно з вимогами ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинні бути зазначена, зокрема, достатня, належна, допустима, достовірна сукупність доказів, що майно, щодо якого здійснюється клопотання, є предметом, засобом чи знаряддям його вчинення, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого кримінального правопорушення, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину.
Як встановлено слідчим суддею, у провадженні СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві перебуває кримінальне провадження № 12025100070002114, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.10.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні здійснює Подільська окружна прокуратура міста Києва.
В обґрунтування клопотання зазначено, що у період часу з 11.05.2025 до 14.06.2025 невстановлені особи жіночої статті, під час неодноразового спільного вживання алкогольних напоїв та надання сексуальних послуг ОСОБА_8 , шляхом зловживання довірою потерпілого та використавши його стан алкогольного сп'яніння, отримавши мобільний телефон останнього та дізнавшись пароль від інтернет-банкінгу потерпілого начебто для перерахування грошових коштів за надання сексуальних послуг, здійснили перекази грошових коштів через онлайн-банкінг з рахунку НОМЕР_1 в сумах, значно більших, ніж було обумовлено та без згоди ОСОБА_8 , чим заволоділи коштами останнього, а саме: з рахунку: НОМЕР_2 на рахунок: НОМЕР_3 , призначення платежу - оплата за запчастини. Операція виконана в системі «UKRSIB online». 11:39: сума 100 000,00 грн, документ № 222694317; 12:04: сума 100 000,00 грн, документ № 222697026; 13:15: сума 100 000,00 грн, документ № 222705456; 13:52: сума 100 000,00 грн, документ № 222709611; 14:03: сума 100 000,00 грн, документ №222710789. В час проведення вказаних операцій ОСОБА_8 знаходився разом з двома жінками та згоди на переведення вказаних грошових коштів не давав, ніяких запчастин не замовляв.
В ході проведення досудового розслідування було встановлено, що до вчинення вказаного кримінального правопорушення причетні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9 .
Причетність вказаних осіб підтверджується показаннями ОСОБА_8 , впізнанням за фотознімками та оглядом банківської таємниці.
В ході проведення оперативних заходів було встановлено, що ОСОБА_4 проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
В ході проведення обшуку за вказаним місцем проживання ОСОБА_4 було виявлено та вилучено:
- ноутбук марки «Apple» моделі «А2337» серійний номер «С026N12XQ6L7», поміщено до сейфпакету PSP 3216260;
- флеш-носій білого кольору «MAXXTER», поміщено до сейфпакету CRI 1042778;
- купюри зовні схожі на грошові кошти у валюті - долар США в купюрах по 100 доларів США загальною сумою 21700 доларів США
- купюри зовні схожі на грошові кошти у валюті - Євро в купюрах по 50, 100, 200 Євро загальною сумою 1100 Євро. Грошові кошти поміщено до сейфпакету RIC2050753
Постановою слідчого від 06.02.2025 вказані речі були визнані речовими доказами, оскільки вони можуть містити в собі докази вчинення злочину ОСОБА_4 .
Повернення вказаних речей власнику майна ОСОБА_4 може призвести до підроблення або знищення доказів її злочинної діяльності.
Також орган досудового розслідування не виключає факту здійснення злочинної діяльності групою осіб, у склад якої входить
ОСОБА_4. У органу досудового слідства є підстави вважати, що вказані речі можуть бути предметом вчинення протиправного діяння та мають суттєве значення для даного провадження й нададуть можливість стороні обвинувачення довести факт вчинення кримінального правопорушення.
З огляду на наведене, слідчий просить накласти арешт на вилучене майно з метою збереження його як речових доказів, вказуючи, що таке майно відповідає ознакам ст. 98 КПК України.
Водночас, слідчий суддя вважає, що слідчим не доведено, що майно, наведене у клопотанні, є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, набуте кримінально протиправним шляхом або отримане внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Так, в обґрунтування поданого клопотання прокурор посилається на те, що ноутбук, флеш-носій та грошові кошти, які були вилучені за місцем проживання ОСОБА_4 , визнані речовими доказами у кримінальному провадженні з огляду на обставини, встановлені під час досудового розслідування та з метою їх збереження.
Водночас, додані до клопотання матеріали не містять доказів, що таке майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, оскільки як в самому клопотанні, так і в постанові про визнання вказаних предметів речовими доказами у кримінальному провадженні, відсутнє належне обґрунтування, за яким із критеріїв ч. 1 ст. 98 КПК України їх визнано речовими доказами.
При цьому слідчий суддя також враховує, що слідчим не надано жодних належних та допустимих доказів про те, що вилучене в ході обшуку майно є предметом злочинної діяльності або об'єктом вчинення кримінального правопорушення.
З огляду на наведене, слідчий суддя вважає, що постанова слідчого СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_5 від 06.02.2026 про визнання речовими доказами у кримінальному провадженні № 12025100070002114 від 18.10.2025 є формальною та непереконливою.
Слідчий суддя також враховує, що слідчим не надано будь-яких доказів в обґрунтування того, що вилучені за місцем проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 грошові кошти є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення в межах кримінального провадження.
При цьому, як встановлено слідчим суддею із наданої ОСОБА_3 копії договору купівлі-продажу квартири від 22.12.2025, остання відчужила належну їй квартиру за адресою АДРЕСА_2 , отримавши від продажу квартири грошові кошти.
Вказана обставина не виключає правомірності набуття грошових коштів, вилучених за місцем проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
Також слідчим суддею враховується, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не мають жодного статусу у кримінальному провадженні.
Крім того, прокурором не доведено, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна з метою забезпечення його збереження.
Згідно із ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним
Статтями 7, 16 КПК України визначено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17.07.1997, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).
Слідчий суддя також виходить із того, що у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. Накладаючи арешт на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
З огляду на наведене, враховуючи, що слідчим не надано недостатньої кількості доказів необхідності накладення арешту, слідчий суддя не вбачає достатніми та обґрунтованими підстави для задоволення даного клопотання, оскільки документи додані до клопотання не свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна з метою забезпечення збереження речових доказів, до того ж, будь-яких негативних наслідків, які можуть негативно позначитися на інтересах слідства, власників майна та інших осіб від невжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, слідчим суддею не встановлено.
На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що правові підстави для накладення арешту на вказане майно відсутні.
Керуючись ст.ст. 170, 173, 175, 370 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання слідчого СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025100070002114, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.10.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Cлідчий суддя Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_1