печерський районний суд міста києва
Справа № 757/3181/26-к
29 січня 2026 року Печерський районний суд міста Києва у складі: слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , представника власника майна ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві клопотання прокурора першого відділу другого управління Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 62024000000000923 від 21.10.2024,
До провадження слідчого судді надійшло клопотання першого відділу другого управління Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про накладення арешту на рухоме майно (транспортний засіб) та нерухоме майно (будинок, земельну ділянку), заборонивши їх власникам відчужувати і розпоряджатись ним, з метою збереження речових доказів, а саме:
- житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 328.8 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2785501821100, власником якого є ОСОБА_5 ;
- земельну ділянку кадастровий номер: 2110100000:42:001:0752, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0.16 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2629909021100, власником якої є ОСОБА_5 ;
- автомобіль SKODA KODIAQ, номер та серія знака НОМЕР_1 , 2024 року випуску, Vin код: НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_6 .
З наданих в обґрунтування матеріалів вбачається, що Головне слідче управління Державного бюро розслідувань здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024000000000923 від 21.10.2024 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч.ч. 1, 2 ст. 366, ч. 3 ст. 369, ст. 3685, ч. 2, ч. 4 ст. 358 КК України.
Під час досудового розслідування поруч з іншими обставинами досліджується епізод незаконного збагачення державного інспектора відділу митного оформлення № 8 митного поста «Тиса» Закарпатської митниці ОСОБА_7 .
Так встановлено, що ОСОБА_7 обіймав такі посади державної служби:
- з 25.06.2021 по 21.03.2023 - державний інспектор відділу митного оформлення № 4 митного поста «Тиса» Закарпатської митниці.
- 21.03.2023 по 12.10.2023 - державний інспектор відділу митного оформлення № 1 митного поста «Астей» Закарпатської митниці.
- 12.10.2023 по 10.06.2024 - державний інспектор відділу митного оформлення № 2 митного поста «Астей» Закарпатської митниці.
- 10.06.2024 по 07.04.2025 - державний інспектор відділу митного оформлення № 8 митного поста «Тиса» Закарпатської митниці.
Посадові та службові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує митну політику відповідно до п.п. е) п. 1 ч. 1 ст. 3 «Про запобігання корупції» є особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування у розумінні п. 1 Примітки до ст. 3685 КК України.
Відповідно до актового запису про народження від 19.01.1994 № 69, складеного відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Ужгороду Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області, батьками ОСОБА_7 є ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно отриманою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформацією, (далі - ДРРП) за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 07.09.2022 матір суб'єкта декларування ОСОБА_5 набула у власність земельну ділянку загальною площею 0,16 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер: 2110100000:42:001:0752, вартістю 40 161 гривень.
Крім того, відповідно до відомостей, наявних у ДРРП, станом на 18.08.2023 на зазначеній земельній ділянці зареєстровано об'єкт завершеного будівництва - житловий будинок загальною площею 328.8 кв. м.
Відповідно до висновку експерта за результатами проведення комплексної судової оціночно-земельної та оціночно-будівельної експертизи від 12.09.2025 № 2488-Е:
- ринкова вартість земельної ділянки 0.16 га з кадастровим номером 2110100000:42:001:0752, що розташована по АДРЕСА_1 станом на 07.09.2022 (дата набуття) могла становити 1 793 339 грн., а станом на час проведення дослідження 24.07.2025 (відомості отримані під час обшуку) 3 302 144 грн.
- ринкова вартість житлового будинку, господарських будівель та споруд за вказаною адресою станом на 18.08.2023 (дата набуття) могла становити 19 060 536 грн., а станом на момент проведення дослідження (24.07.2025) 40 132 342 грн.
Згідно із наданими поясненнями на запит Національного агентства ОСОБА_5 (мати суб'єкта декларування) та ОСОБА_8 (батько суб'єкта декларування) зазначили, що згідно з інформацією органів Державної податкової служби, у період з 2007 по 2025 роки сукупний дохід ОСОБА_5 склав біля 23 мільйони гривень. Крім того, подружжя мало у своєму розпорядженні значні грошові кошти, здійснювало придбання дорогоцінних транспортних засобів та об'єктів нерухомості та довгий час займались комерційною діяльністю без реєстрації як суб'єктів підприємницькою діяльності.
Щодо проживання суб'єкта декларування в цьому будинку, ОСОБА_5 повідомила, що у зв'язку з розширенням складу сім'ї її сина до чотирьох осіб та відсутністю у них відповідного житла, у кінці квітня 2025 року було надано дозвіл на проживання ОСОБА_7 , його дружині ОСОБА_6 та їхнім дітям.
За результатами проведення моніторингу способу життя НАЗК встановлена різниця між сукупними витратами подружжя та їх законними доходами станом на 18.08.2023 становила 29 938 599 грн (12 848 122 (дохід подружжя ) + 2 940 000 (дохід від продажу ТЗ) - 13 665 135 (витрати на ТЗ) - 11 261 711 (витрати по банкам подружжя) - 1 793 339 (видаток зем. діл.) - 19 060 536 (видаток будинок), що ставить під сумнів придбання земельної ділянки та будівництво житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_1 , за рахунок коштів, отриманих ОСОБА_5 та ОСОБА_8 з офіційних джерел доходів.
Разом з тим, у відповідь на запит НАЗК ОСОБА_5 надала копії розписок про отримання нею позик, а саме від:
- ОСОБА_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) від 26.06.2023, у сумі 200 000 дол. США (за офіційним курсом Національного банку України станом на 26.06.2023 становить 7 313 720 грн);
- ОСОБА_10 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ) від 09.04.2022, у сумі 100 000 дол. США (за офіційним курсом Національного банку України станом на 09.04.2022 становить 2 925 490 грн);
- ОСОБА_11 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 від 15.04.2021, у сумі 25 000 дол. США за офіційним курсом Національного банку України станом на 15.04.2021 становить 698 980 грн);
- ОСОБА_12 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_6 від 10.07.2021, у сумі 73 500 дол. США за офіційним курсом Національного банку України станом на 10.07.2021 становить 2 078 925 грн);
- ОСОБА_13 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_7 ) від 05.05.2021, у сумі 71 500 дол. США за офіційним курсом Національного банку України станом на 05.05.2021 становить 1 982 973 грн);
Аналізом банківських виписок та офіційних доходів осіб, які надали позики, свідчить про те, що більшість із них протягом відповідного періоду витрачали майже всі свої доходи, не здійснювали зняття готівки у розмірах, співмірних із наданими позиками, та не продавали об'єкти рухомого чи нерухомого майна, які могли б бути джерелом таких коштів.
Відповідно до пояснення, яке ОСОБА_7 надав через адвоката слідчому, а саме від 02.09.2025, тобто раніше ніж НАЗК здійснило запит про надання пояснень суб'єкту декларування, у відповіді не згадувалось про позики, отримані його матір'ю. Така розбіжність між поданими поясненнями та задекларованими даними створює обґрунтовані підстави вважати, що частина позик могли бути фіктивно створені з метою пояснення незадекларованих джерел доходів або майна.
Крім того, за результатами аналізу банківських виписок як самих позикодавців, так і ОСОБА_5 , не виявлено жодних переказів коштів між ними, що могли б свідчити про повернення позик або хоча б про наявність реального фінансового зв'язку. У разі, якби між позикодавцями та ОСОБА_5 справді існували знайомства та довірчі відносини, як вона стверджувала у своїх поясненнях, логічно було б очікувати наявність хоча б часткових грошових переказів. Водночас усі позикодавці зареєстровані в м. Одеса, тоді як ОСОБА_5 проживає у іншому регіоні, що ще більше підсилює сумніви щодо реальності надання таких значних сум у борг без жодного забезпечення, переказів чи фіксації зобов'язань у банківській системі.
Також, згідно з актовим записом про шлюб від 05 вересня 2021 року № 118, складеним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Виконачним комітетом Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, шлюб між ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстровано в установленому законом порядку. Таким чином, зазначені особи перебувають у шлюбі.
Відповідно до інформації Єдиного державного реєстру транспортних засобів (далі - ЄДРТЗ) ОСОБА_6 08.11.2024 набуто у власність транспортний засіб, а саме: SKODA KODIAQ, 2024 р.в., VIN-код НОМЕР_2 , вартістю 1 942 000 грн.
ОСОБА_7 зазначає, що вказаний автомобіль був придбаний його дружиною за рахунок коштів від продажу попередніх транспортних засобів, а саме: 12.09.2023 транспортний засіб BMW Х4, 2018 р.в., вартістю 1 700 000 грн; 30.10.2024 транспортний засіб BMW Х6, 2009 р.в., вартістю 830 000 грн;
16.11.2024 транспортний засіб SKODA KODIAQ 2022 р.в., вартістю 750 000 грн.
На підставі аналізу підтверджених фінансових даних, а також обставин, встановлених у межах проведених моніторингом способу життя, джерел набуття активів, можна дійти обґрунтованого висновку, що у суб'єкта декларування та його дружини відсутні об'єктивні можливості для формування заощаджень, зазначених у розділі 12 «Грошові активи» декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2021 рік.
Вказані активи не підтверджуються офіційними документами, банківськими виписками, правочинами чи іншими достовірними джерелами, що у сукупності унеможливлює їх урахування як фактично наявні заощадження, сформовані подружжям суб'єкта декларування станом на - 31.12.2021.
Таким чином, НАЗК встановлена різниця між сукупними витратами подружжя, їх законними доходами у період з 2022 по 08.11.2024 році становить 23 477 867 грн (238 036 (грошові активи подружжя на 31.12.2021) + 2 850 749 (сукупний дохід подружжя за 2022-2024 роки) - 3 270 777 (сукупні витрати подружжя по банкам) - 500 000 (автомобіль SKODA KODIAQ 2022 р.в.) - 1 942 000 (автомобіль SKODA KODIAQ, 2024 р.в.) - 1 793 339 (земельна ділянка) - 19 060 536 (будинок), що ставить під сумнів придбання вказаного вище об'єкта рухомого майна, а також можливість заощадити грошові кошти за рахунок коштів, отриманих ОСОБА_7 та ОСОБА_6 з офіційних джерел доходів.
Підстави і мета відповідно до положень статті 170 КПК України та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.
Предметом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 3685 КК України є активи під якими слід розуміти грошові кошти (у тому числі готівкові кошти, кошти, що перебувають на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах), інше майно, майнові права, нематеріальні активи, у тому числі криптовалюти, обсяг зменшення фінансових зобов'язань, а також роботи чи послуги, надані особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
За результатами проведеного моніторингу способу життя ОСОБА_7 , проведеного Національним агентством з питань запобігання корупції, виявлено ознаки набуття вказаною особою необґрунтованих активів, а саме:
- 07.09.2022 земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2110100000:42:001:0752 загальною площею 0,16 га, вартістю 1 793 339 грн.;
- 18.08.2023 житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 загальною площе 328,8 кв.м вартістю 19 060 536 грн.;
- 08.11.2024 транспортного засобу SKODA KODIAQ 2024 р.в., VIN-код: НОМЕР_2 , вартістю 1 942 000 грн.
Під час розслідування встановлено, що придбання вищевказаного рухомого та нерухомого майна не могло відбутись за рахунок коштів, отриманих ОСОБА_7 та наближеними до нього особами, з офіційних джерел.
Також, під час проведення слідчих (розшукових) дій встановлено, що вказані активи безпосередньо використовує ОСОБА_7 та його члени сім'ї (дружина, діти).
Оскільки вказані об'єкти рухомого та нерухомого майна набуті кримінально протиправним шляхом та зберегли на собі сліди кримінального правопорушення і містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження постановою слідчого зазначена земельна ділянка, житловий будинок та транспортний засіб визнані речовим доказом.
Прокурор ОСОБА_15 підтримав внесене клопотання в повному обсязі, просив його задовольнити.
Представник особи щодо майна якої вирішується питання про арешт майна, заперечила щодо задоволення клопотання, почилаючись на його необгрунтованість. Доводи викладено у письмових запереченнях, що долучені до матеріалів клопотання.
Згідно норми ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду клопотання слідчим суддею не здійснювалась.
Вивчивши матеріали клопотання, дослідивши письмові докази, якими воно обгрунтовується, письмові заперечення на клопотання докази, якими вони обгрунтовуються, слідчий суддя дійшов такого висновку.
Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до положень ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).
Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Слідчим суддею за результатами розгляду клопотання встановлено, що дійсно майно, на яке просить накласти арешт прокурор, належить ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , однак, ні в матеріалах клопотання, ні під час судового розгляду прокурором не доведено існування ризиків, які б обґрунтували такий рівень втручання у право власності осіб, які не є підозрюваними у даному кримінальному провадженні та причетність яких до вчинення кримінально-протиправних дій не встановлено.
Відповідно ч. 2 ст. 170 КПК України арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Разом з тим, в даному випадку, слідчий суддя звертає увагу, що визнання рухомого та нерухомого майна речовим доказом в даному кримінальному провадженні не є безумовною підставою для накладення арешту на таке майно, а виходячи зі змісту постанови про визнання речовим доказом - остання не містить переліку критеріїв відповідності вилученого майна ознакам речового доказу, що зазначені в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Крім того, прокурором не обґрунтовано та в судовому засіданні не доведено, що рухоме та нерухоме майно відповідає положенням ст. 98 КПК України, тобто набуте кримінально протиправним шляхом, зберегло на собі сліди кримінально правопорушення або інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Також до матеріалів клопотання не долучено жодних доказів, які б давали слідчому судді достатні підстави вважати, що таке майно є предметом кримінально протиправних дій.
Нормою ст. 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.
Отже, дослідивши клопотання та матеріали провадження, слідчий суддя приходить висновку, що підстави для накладення арешту у даному випадку відсутні.
Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. the United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
В той же час таке обмеження права власності не є співмірним і пропорційним завданням кримінального провадження.
Враховуючи викладене, з метою недопущення необґрунтованого втручання держави у право власності слідчий суддя вважає клопотання недостатньо обґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 2, 107, 131, 132, 171-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання прокурора першого відділу другого управління Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 62024000000000923 від 21.10.2024, залишити без задоволення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1