Справа № 570/819/26
Номер провадження 1-кс/570/135/2026
20 лютого 2026 року
Слідчий суддя Рівненського районного суду Рівненської області ОСОБА_1 , з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника - адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне клопотання старшого слідчого СВ ВП №1 Рівненського районного управління поліції ГУ Національної поліції в Рівненській області капітана поліції ОСОБА_4 , погоджене з прокурором Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (матеріали досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за № 12026181180000077 від 19.02.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України) відносно ОСОБА_5 , -
В обґрунтування клопотання зазначається, що в провадженні СВ ВП №1 Рівненського районного управління поліції ГУ Національної поліції в Рівненській області перебувають матеріали зазначеного досудового розслідування. Зважаючи на ризики, що мають місце, зокрема: можливість переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності (п.1 ч.1. ст. 177 КПК України); знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (п.2 ч.1 ст. 177 КПК України); незаконно впливати на потерпілу та свідка у цьому ж кримінальному провадженні (п.3 ч.1 ст. 177 КПК України); вчинити інше кримінальне правопорушення (п.5 ч.1 ст.177 КПК України), слідчий просить суд застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою строком 60 діб, без визначення розміру застави.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав з підстав, що у ньому зазначені, адже дійсно існують ризики, що зазначені у клопотанні. Вважає, що застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання підозрюваним обов'язків, що визначені КПК України. Підозрюваний був неодноразово судимий, остання судимість не погашена, також притягувався до адміністративної відповідальності. На даний час перебуває в СЗЧ, вчинив протиправні дії стосовно військовослужбовця, який нещодавно був звільнений з полону. Окрім того, у помешканні підозрюваного були виявлені вибухові пристрої, які він незаконно зберігав.
В судовому засіданні слідчий підтримав клопотання з підстав, що у ньому викладені.
Підозрюваний заперечив проти обрання запобіжного заходу у виді взяття під варту. Зазначив, що він добровільно повідомив поліцію про те, що відбулося, співпрацює зі слідством, має на утриманні двоє дітей.
Захисник - адвокат ОСОБА_8 в судовому засіданні просила застосувати більш м'який запобіжний захід - домашній арешт. Зазначила, що не всі ризики є обґрунтованими, підозрюваний має постійне місце проживання, має намір відшкодувати заподіяну шкоду, хоче повернутися на військову службу.
Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи вважаю, що клопотання підлягає до задоволення.
19.02.2026 року до ЄРДР внесені відомості за № 12026181180000077 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
20 лютого 2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу враховуються приписи ст. 177, та ст. 194 КПК України.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
В ході розгляду справи обґрунтованість підозри не була спростована.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу враховуються положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практика Європейського суду з прав людини, а також загальна спрямованість реформи кримінального судочинства на гуманізацію та підвищення гарантій захисту прав особи, згідно з якими тримання особи під вартою має бути винятковим запобіжним заходом.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченими ст. 177 КПК України.
Ризики, що були доведені: можливість переховуватись від органів досудового слідства та суду з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності (п.1 ч.1. ст. 177 КПК України), знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (п.2 ч.1 ст. 177 КПК України), незаконно впливати на потерпілу та свідка у цьому ж кримінальному провадженні (п.3 ч.1 ст. 177 КПК України),вчинити інше кримінальне правопорушення (п.5 ч.1 ст.177 КПК України).
З часу оголошення підозри ОСОБА_5 , який усвідомлює реальність покарання за вчинення ним тяжкого кримінального правопорушення, санкція якого безальтернативно передбачає позбавлення волі на строк до восьми років, може вжити заходів, щоб переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності. Зокрема, може переїхати до іншої області чи району, цим самим може затягувати та перешкоджати проведенню всебічного і об'єктивного досудового розслідування.
На даний час проводиться початковий етап досудового розслідування, тому існують підстави вважати, що в даному кримінальному провадженні всі докази, в тому числі речові, ще не встановлені і, відповідно, не дослідженні. Відтак, у разі застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу, не пов'язаного з тримання під вартою останній, будучи обізнаний про обставини кримінального правопорушення, матиме реальну можливість вчинити дії, спрямовані на знищення, приховання або спотворення речей чи документів, що мають важливе значення для досудового розслідування та відомості, які в них містяться можуть бути доказами під час судового розгляду.
Підозрюваному відоме коло осіб, яким відомі обставини вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, зокрема потерпілий та свідки. Крім того, у разі отримання клопотання про застосування запобіжного заходу разом із доданими до нього копіями матеріалів кримінального провадження, підозрюваному стане відоме місце проживання потерпілого та свідків, а також інші анкетні дані, що об'єктивно розширює можливості для здійснення на них впливу.
З огляду на характер інкримінованого злочину, спосіб його вчинення та попередню кримінальну поведінку підозрюваного існує обґрунтована ймовірність того, що, перебуваючи на свободі, він може вчиняти психологічний тиск, погрози, умовляння, інші форми незаконного впливу на потерпілого та свідків з метою зміни або відмови від наданих показань, як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду.
Крім того, ризик незаконного впливу зумовлюється тим, що показання потерпілого та свідків мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а відтак підозрюваний об'єктивно зацікавлений у їх спотворенні або нівелюванні доказового значення. Ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Тобто, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Підозрюваний раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, та 02.12.2021 засуджений Рівненським районним судом Рівненської області за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 6 років 6 місяців. Після попереднього засудження за тяжкі злочини ОСОБА_9 підозрюється в вчиненні кримінального правопорушення за ч.1 ст. 121 КК України, що свідчить про його схильність до протиправної поведінки та відсутність належних висновків із попереднього засудження. Зазначене вказує на те, що застосовані раніше заходи кримінально-правового впливу не досягли своєї превентивної та виховної мети.
Крім того, характер попередніх злочинів (пов'язаних із насильством) у поєднанні з умисним характером нового кримінального правопорушення свідчить про підвищений рівень суспільної небезпеки поведінки підозрюваного та наявність реальної ймовірності продовження ним злочинної діяльності у разі перебування на волі.
Відсутність належної соціальної адаптації після звільнення, повторність протиправної поведінки, а також невиправлення попереднім покаранням обґрунтовано підтверджують існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Отже, з урахуванням наведеного, наявний реальний, а не формальний ризик того, що підозрюваний, перебуваючи на свободі, може вчинити інше кримінальне правопорушення, що є підставою для застосування до нього запобіжного заходу.
Встановлюючи обґрунтованість підозри слід виходити з того, що «обґрунтована підозра» означає наявність фактів чи інформації, які могли б переконати стороннього об'єктивного спостерігача, що особа, можливо, вчинила злочин. Так, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що суворість передбаченого покарання «є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». У справі «Летелье проти Франції» вказано, особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необхідним для того, щоб забезпечити виконання ним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також з метою запобігти спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному проваджені, вчиняти інші кримінальні правопорушення.
При розгляді справи встановлено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченими ст. 177 КПК України; не зможуть гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, своєчасного проведення слідчих дій та контролю за місцем перебування підозрюваного з підстав, що описані вище.
Отже, наявні підстави для задоволення клопотання.
Враховуючи положення ст. 183 КПК України та з урахуванням застережень, що містяться в ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вважає за доцільне не визначати розмір застави.
Підозрюваний був затриманий 19.02.2026 р. о 11.50 год.
Керуючись ст.ст.176, 177, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 309, 395 КПК України
ухвалив:
Клопотання - задоволити.
Застосувати відносно підозрюваного - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, м. Душанбе, Таджикистан, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, раніше судимого - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали складає до 19.04.2026 року до 11:50 год.
На ухвалу прокурором, підозрюваним та його захисником може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1