справа № 361/447/23
провадження № 1-кп/361/519/24
03.02.2026
03 лютого 2026 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого- ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бровари Київської області клопотання прокурора у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025000000002129 від 04.08.2025 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця села Требухів Броварського району Київської області, неодруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, такого, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311 КК України,
03 лютого 2026 року до Броварського міськрайонного суду Київської області надійшло клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Клопотання обґрунтовано тим, що наявні ризики того, що обвинувачений ОСОБА_6 у разі доведення його вини в інкримінованих злочинах, з метою ухилення від відповідальності може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та продовжити злочинну діяльність. Водночас застосування до обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти встановленим ризикам та може негативно відобразитися на здійсненні судового розгляду, у тому числі щодо належного виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити, оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які існували на момент обрання запобіжного заходу залишились актуальними та не зменшились. Зауважив, що основним ризиком є продовження ОСОБА_4 злочинної діяльності, оскільки не зважаючи на те що обвинуваченому було достеменно відомо про наявність у суді кримінального провадження щодо нього за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України продовжив за місцем свого проживання вчиняти кримінальні правопорушення у сфері незаконного обігу психотропних речовин. Крім цього, прокурор наголосив, що ОСОБА_6 може незаконно впливати на свідків обвинувачення у цьому кримінальному провадженні з метою зміни ними показань, наданих на стадії досудового розслідування.
Захисник заперечував проти продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив у задоволенні клопотання прокурора відмовити, посилаючись на недоведеність ризиків. До того ж захисник клопотав про заміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою більш м'яким запобіжним заходом домашнім арештом у нічний час доби. В цьому клопотанні зазначає. що ризик переховування обвинуваченого від слідства та суду не може оцінюватись лише на підставі суворості можливого покарання., а повинні бути й інші фактори, які свідчать про намагання обвинуваченого уникнути притягнення до кримінальної відповідальності. Зауважив, що у обвинуваченого є стійкі соціальні зв'язки, які стримають ОСОБА_4 від втечі. Наголосив, що обвинувачений більше року тримається під вартою, що фактично є відбуттям покарання, а його винуватість у вчинені інкримінованого йому злочину ще не доведена, що порушує презумпцію невинуватості. Підкреслив, що його підзахисний раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, працює вантажником у ТОВ «ТС «ТРЕЙД», перебуває в цивільному шлюбі, має на утриманні двох неповнолітніх дітей та постійне місце проживання. Зауважив, що ОСОБА_6 під час судового розгляду кримінального провадження, яке вже перебувало у суді, демонстрував зразкову поведінку та виконував всі процесуальні обов'язки, а тому до нього доцільно застосувати більш м'який запобіжний захід, зокрема домашній арешт у певний час доби.
Обвинувачений ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання, підтримав клопотання свого захисника, просив застосувати до нього більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Заслухавши позиції сторін, дослідивши матеріали клопотання, суд дійшов таких висновків.
Згідно з частиною 3 статті 315 КПК України під час судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ст. 178 КПК при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі ті, які перелічені в цій статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Згідно з частинами 1 та 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, що свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Так, обґрунтованість обвинувачення перевіряється судом, який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акту шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів і може бути вирішене при ухваленні остаточного рішення у цьому кримінальному провадженні. На цій стадії судового розгляду суд констатує обґрунтованість висунутого ОСОБА_4 обвинувачення.
Суд зауважує, що термін запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого закінчується, а суду потрібен час для проведення судового розгляду. Станом на дату проведення судового засідання ризики, які слугували підставою для продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не втратили своєї актуальності.
Разом з тим, прокурор вказує, що ризики передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України об'єктивно існують.
Стосовно наявності ризику переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та/або суду передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України суд констатує таке.
ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311 КК України. Санкція ч. 3 ст. 307 КК України встановлює покарання у виді позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, тобто цей злочин є особливо тяжким згідно з ч. 6 ст. 12 КК України. Відтак, суд вважає тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованих йому правопорушень є одним із визначальних факторів, який свідчить про потенційний ризик переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та/або суду. Суд погоджується із захисником, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Водночас суд вважає, що наявність стійких соціальних зв'язків у обвинуваченого та постійного місця проживання не спростовують ризик, передбачений п.1 ч.1 ст. 177 КПК України.
Оцінюючи можливість впливу на свідків, суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання, зокрема, свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. ч. 1, 2 ст.23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на основі показань, які суд безпосередньо досліджував під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). Обвинувачений обізнаний з даними осіб, які є свідками у цьому кримінальному провадженні, знає адреси їх проживання. Тому, існує значний ризик, що у разі обрання обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, ОСОБА_6 зможе безперешкодно психологічно, економічно чи фізично впливати на цих осіб з метою зміни ними показань наданих на стадії досудового розслідування або змусити їх відмовитись надавати показання суду. Отже, суд дійшов висновку про доведеність ризика, передбаченого п.3 ч.1 ст. 177 КПК України.
Крім того, з урахуванням викладених в обвинувальному акті обставин скоєння кримінальних правопорушень, які інкримінуються ОСОБА_4 , не виключена ймовірність вчинення останнім іншого кримінального правопорушення або продовження злочинної діяльності. Цей факт підтверджується тим, що ОСОБА_6 , обвинувачується у таких протиправних діях, які вимагають значного рівня кримінальної рішучості. Зазначене породжує обґрунтовані сумніви, що ОСОБА_6 , перебуваючи не під вартою, здатний продовжити свою злочинну діяльність, що вказує на наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Разом з тим, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, зокрема (переховуватись), однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Щодо наявності ризика, визначеного п.4 ч.1 ст. 177 КПК України, то його обґрунтування фактично дублює аргументацію щодо існування ризику, передбаченого пунктом 3 цієї статті, а тому суд вважає його недоведеним прокурором.
Стосовно можливості застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу аніж тримання під вартою суд наголошує таке.
Особисте зобов'язання, на думку суду, не може бути застосовано до обвинуваченого. для запобігання наведеному вище ризику з огляду на тяжкість інкримінованих йому правопорушень. Особи, які хочуть взяти обвинуваченого на особисту поруку відсутні, що унеможливлює застосування відповідного запобіжного заходу. Щодо запобіжних заходів у вигляді застави та домашнього арешту, то на переконання суду такі заходи будуть недостатніми для запобігання переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та/або суду. Суд бере до уваги. що ОСОБА_6 раніше не судимий, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, місце роботи та постійне місце проживання, однак ці фактори не здатні запобігти ризикам переліченим в цій ухвалі, які наразі не зменшились. Зокрема, застава, як основний або альтернативний триманню під вартою запобіжний захід не забезпечить належного контролю правоохоронними органами за поведінкою ОСОБА_4 за місцем перебування під запобіжним заходом, тобто, зокрема, не стримає його від продовження вчинення злочинів у сфері обігу психотропних речовин.
Разом з тим, суд бере до уваги, що вік та стан здоров'я обвинуваченого не перешкоджають продовження щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
З наведеного, враховуючи конкретні обставини справи, обґрунтоване обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, одне з яких, відповідно до положення ст. 12 КК України, віднесено до категорії особливо тяжких, наявність ризиків, передбаченого п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів суд дійшов висновку, що клопотання прокурора слід задовольнити та продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 03 квітня 2026 року включно. Крім того, враховуючи обставини вчинення кримінальних правопорушень, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , суд наразі не вбачає підстав для застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави на підставі п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України.
Водночас клопотання захисника адвоката ОСОБА_5 про заміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт у нічний час доби, та встановлення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб залишити без задоволення з підстав наведених вище.
Керуючись вимогами ст. ст. 176-178, 183, 193, 194, 197, 199, 331, 369, 372, 376, 392 КПК України, суд ,
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 задовольнити.
Продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраний відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів до 03 квітня 2026 року включно, без визначення розміру застави. Утримувати його у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Копію ухвали вручити учасникам судового розгляду, направити уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Ухвала суду підлягає до негайного виконання і може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали проголошено о 14 год. 30 хв. 06 лютого 2026 року в залі Броварського міськрайонного суду Київської області.
Суддя ОСОБА_1