Справа № 277/180/26
"20" лютого 2026 р. селище Ємільчине
Слідчий суддя Ємільчинського районного суду Житомирської області ОСОБА_1
за участю секретаря с/з ОСОБА_2
розглянувши в судовому засіданні в залі суду в с-щі Ємільчине клопотання т. в. о. начальника СД відділення поліції №1 Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_4 за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026065540000015 від 17.02.2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, про арешт майна
До Ємільчинського районного суду Житомирської області надійшло вищевказане клопотання, в якому т. в. о. начальника СД ВП №1 Звягельського РВП просить накласти арешт на полімерний пакет, всередині якого знаходиться подрібнена речовина рослинного походження зеленого кольору, який було вилучено під час огляду місця події 17.02.2026, шляхом позбавлення права власника відчужувати, розпоряджатися та використовувати вищевказане майно.
В клопотанні зазначено, що 17.02.2026 року до чергової частини ВП 1 Звягельського РВП надійшло повідомлення з лінії 102 від оперуповноваженого СКП з приводу того, що 17.02.2026 року у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який вважається таким, що 17.01.2023 року самовільно залишив пункт тимчасової дислокації в/ч НОМЕР_1 , у ході поверхневої перевірки при собі виявлено полімерний згорток з речовиною схожою на наркотичний засіб, що мало місце в с-щі Ємільчине Звягельського району по вул. Суворова поблизу домоволодіння №9.
17.02.2026 року під час проведення огляду місця події на узбіччі дороги в селищі Ємільчине по вул. Спортивній (попередня назва Суворова) поблизу домоволодіння №7 ОСОБА_5 у присутності понятих добровільно видав полімерний пакет, всередині якого знаходиться подрібнена речовина рослинного походження зеленого кольору, який попередньо дістав з внутрішньої лівої кишені своєї куртки.
Окрім того, ОСОБА_5 під час вищезазначеного огляду місця події власноручно написав заяву про добровільну видачу коноплі, як він сам зазначив в заяві.
18.02.2026 року вилучений в ході огляду місця події полімерний пакет, всередині якого знаходиться подрібнена речовина рослинного походження зеленого кольору, який добровільно видав ОСОБА_5 , визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12026065540000015 від 17.02.2026, про що винесено відповідну постанову.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що зазначене майно є речовим доказом, з метою його збереження, проведення відповідних криміналістичних досліджень та судових експертиз, т. в. о. начальника СД ВП №1 Звягельського РВП вважає за необхідне накласти арешт на вказане майно у формі позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування цим майном.
Т. в. о. начальника СД відділення поліції №1 Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, надіслала до суду заяву, в якій просила розглянути справу, а також вказала, що клопотання підтримує та просить його задовольнити.
Згідно з ч.4 ст.107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень КПК України судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Перевіривши надані матеріали та дослідивши докази по цих матеріалах, встановив наступне.
17.02.2026 року внесено відомості до ЄРДР за №12026065540000015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, а саме про те, що 17.02.2026 року до чергової частини ВП 1 Звягельського РВП надійшло повідомлення з лінії 102 від оперуповноваженого СКП з приводу того, що 17.02.2026 року у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який вважається таким, що 17.01.2023 року самовільно залишив пункт тимчасової дислокації ВЧ НОМЕР_1 , у ході поверхневої перевірки при собі виявлено полімерний згорток з речовиною схожою на наркотичний засіб, що мало місце в с-щі Ємільчине по вул. Суворова поблизу домоволодіння №9.
З протоколу огляду місця події від 17.02.2026 року слідує, що на узбіччі дороги в с-щі Ємільчине по вул. Суворова поблизу домоволодіння №7 ОСОБА_5 добровільно видав працівникам поліції полімерний пакет з подрібненою речовиною рослинного походження зеленого кольору.
Відповідно до постанови про визнання предметів речовими доказами та передачу їх на зберігання від 18.02.2026 року, поліетиленовий пакет всередині якого знаходиться подрібнена речовина рослинного походження зеленого кольору визнано речовим доказом в кримінальному провадженні №12026065540000015 від 17.02.2026 року та поміщено для зберігання в кімнаті схову наркотичних засобів, психотропних речовин, їх прекурсорів та аналогів ГУНП в Житомирській області.
Вирішуючи подане клопотання, суд зазначає, що положеннями ст.ст.2,7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Метою застосування заходів кримінального провадження є досягнення дієвості цього провадження. Одним з таких заходів є арешт майна у кримінальному провадженні.
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частиною другою ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно зі ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Формальне посилання на положення ст.98 КПК України не може розцінюватися як відповідне обґрунтування того, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи внаслідок накладення арешту на належне такій особі майно.
Слідчий суддя, суд при вирішенні питання про накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів повинні також перевірити не лише наявність достатніх підстав вважати, що вилучене майно, яке визнано речовим доказом, відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України, а й правовий статус такого майна, тобто чи підпадає вказане майно під категорію тимчасово вилученого майна, в розумінні положень КПК України, чи накладення арешту буде сприяти виконанню завдання щодо запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
У клопотанні ставиться питання про накладення арешту на полімерний пакет, всередині якого знаходиться подрібнена речовина рослинного походження зеленого кольору, який був вилучений дізнавачем у ОСОБА_5 під час огляду місця події. Вказане стало підставою для порушення кримінального провадження за ч.1 ст.309 КК України, тобто в клопотанні йдеться про накладення арешту на наркотичні засоби - предмети, які вилучені з обігу, та які не підлягають поверненню особі, у якої їх вилучено.
Так, відповідно до положень ч.7 ст.237 КПК України, при огляді слідчий, прокурор або за їх дорученням залучений спеціаліст має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення оглянутого місця чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, що не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Законодавцем також визначено подальшу долю тимчасово вилученого майна наступним чином.
Згідно положень ч.1 ст.169 КПК України припинення тимчасового вилучення майна, тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено:
1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним;
2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна;
3) у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу;
4) у разі скасування арешту;
5) за вироком суду в кримінальному провадженні щодо кримінального проступку.
Відповідно до ч.5 ст.171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Частиною 3 ст.172 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу. У такому разі тимчасово вилучене в особи майно підлягає негайному поверненню після спливу встановленого суддею строку, а у разі звернення в межах встановленого суддею строку з клопотанням після усунення недоліків - після розгляду клопотання та відмови в його задоволенні.
Як передбачено положеннями п.2 «б» Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої спільним Наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Служби безпеки України, Верховного Суду України, Державної судової адміністрації України № 51/401/649/471/23/125 від 27.08.2010 (далі Інструкція), у ході дізнання, досудового слідства і судового розгляду у кримінальних справах слідчий, працівник органу дізнання, прокурор на підставі відповідного процесуального рішення, у тому числі постанови або ухвали суду, зобов'язані вилучати предмети і документи, обіг яких заборонено (якщо у власника немає дозволу на їх придбання і зберігання).
Частиною 4 вказаної інструкції визначено, що до вилучених з обігу належать:
- предмети, придбання і використання яких здійснюється за особливими дозволами і вичерпний перелік яких визначений законодавством України;
- предмети, виготовлення, придбання, зберігання, збут і розповсюдження яких забороняється законодавством;
- документи, визначені законодавством та іншими нормативними актами.
Щодо зберігання даних речових доказів.
За змістом статті 100 КПК України сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов'язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно п.20 Інструкції при розслідуванні кримінальних справ підлягають вилученню наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори, що перебувають у незаконному обігу, а також обладнання, яке застосовується для їх незаконного виготовлення. Зберігання вилученого забезпечує орган, який провадить розслідування.
Як передбачено п.21 Інструкції, під час провадження дізнання або досудового слідства (до винесення постанови про закриття справи) і до набрання законної сили вироку суду, а також під час перевірки до винесення постанови про відмову в порушенні кримінальної справи вилучені наркотичні засоби, психотропні речовини, прекурсори в опечатаному вигляді зберігаються у приміщенні для зберігання речових доказів органу, який провадить дізнання або досудове слідство. В оперативних частинах установ виконання покарань вилучені наркотичні засоби зберігаються за межами житлової і виробничої зон.
Враховуючи наведене, аналізуючи дані норми у їх сукупності, слідчий суддя приходить до висновку, що вилучені речовини рослинного походження є речовими доказами, в розумінні положень ст.98 КПК України, проте, вказане майно не має та не може мати статусу тимчасово вилученого майна, про що прямо вказано у положеннях ч.7 ст.237 КПК України. Додатково вказане узгоджується з тим, що не може таке майно бути повернуто власнику, в той час, як тимчасово вилучене майно підлягає поверненню за певних обставин, визначених у положеннях КПК України. Норми Інструкції детально регламентують порядок вилучення та зберігання майна, вилученого з обігу, зокрема і наркотичних засобів та передбачають особливий порядок його зберігання. Отже, завдання щодо запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження вже вирішено положеннями Інструкції та додатковому правовому закріпленню у виді накладення слідчим суддею арешту на майно не підлягають. Таким чином, відсутні достатні дані про можливість приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження такого майна в разі зберігання у відповідному приміщенні відповідальною службовою особою.
Відповідно до ч.1 ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Зважаючи на вищевикладене, слідчий суддя дійшов висновку про те, що т. в. о. начальника СД ВП №1 Звягельського РВП не доведено необхідності арешту майна, яке зазначено в клопотанні, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України, а тому підстави для застосування арешту на речовий доказ - полімерний пакет, всередині якого знаходиться подрібнена речовина рослинного походження зеленого кольору, вилучений 17.02.2026 року на узбіччі дороги в с-щі Ємільчине по вул. Спортивній (Суворова), відсутні.
Отже, у задоволенні клопотання слід відмовити.
Керуючись ст.ст.131, 132, 167, 170, 172, 173, 237, 369, 376 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання т. в. о. начальника СД відділення поліції №1 Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_4 за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026065540000015 від 17.02.2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, про арешт майна - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особами, які не викликались до суду протягом п'яти днів з дня її отримання.
Суддя ОСОБА_1