Справа №295/15917/25
Категорія 296
1-кп/295/310/26
20.02.2026 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участі секретарів судового засідання: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025060600001563 від 06.10.2025, про обвинувачення
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Житомира, неодруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не маючого, з вищою освітою, військовослужбовця, учасника бойових дій, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, -
06.10.2025 близько 20:00 години ОСОБА_5 , керуючи транспортним засобом марки «Шкода» моделі «Фабія» державний номерний знак « НОМЕР_1 » у м. Житомирі, по вул. Перемоги, поблизу будинку № 54, у порушення правил дорожнього руху, зупинився на зупинці громадського транспорту.
У цей час, нарядом УПП в Житомирській області у складі екіпажу «Граніт-103», які перебували на службовому автомобілі, у форменому одязі та з табельною зброєю, здійснювали патрулювання міста Житомира, було помічено порушення правил дорожнього руху транспортним засобом марки «Шкода» моделі «Фабія» державний номерний знак « НОМЕР_1 », у зв'язку з чим, увімкнувши червоно-сині проблискові маячки, вони зупинились позаду вказаного транспортного засобу.
Поліцейський УПП взводу № 2 роти № 2 ОСОБА_7 перебуваючи у форменому одязі та під час виконання службових обов'язків, підійшов до водійського вікна транспортного засобу марки «Шкода» моделі «Фабія» за кермом якого знаходився громадянин ОСОБА_5 , відповідно до ст. 32 Закону України «Про національну поліцію», відрекомендувавшись, запропонував надати працівникам поліції водійське посвідчення та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.
У подальшому близько 20 год. 04 хв. ОСОБА_5 , перебуваючи за кермом транспортного засобу, почав проявляти агресію по відношенню до поліцейського взводу № 2 роти № 2 батальйону УПП в Житомирській області ДПП ОСОБА_7 , який був одягнутий в однострій працівника поліції, у відповідному екіпіруванні, із табельною вогнепальною зброєю, перебуваючи при виконанні службових обов'язків відповідно до Закону України «Про національну поліцію», пов'язаних з охороною громадського порядку, з яким у ОСОБА_5 виник словесний конфлікт на фоні проходження ОСОБА_5 військової служби.
Під час вказаного конфлікту у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, спрямований на заподіяння працівникові правоохоронного органу тілесних ушкоджень, у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заподіяння працівникові правоохоронного органу тілесних ушкоджень, ОСОБА_5 , перебуваючи за кермом транспортного засобу, по вул. Перемоги, поблизу будинку № 54 у м. Житомирі, усвідомлюючи, що поряд із ним знаходиться працівник поліції, який представився та перебував у форменому одязі, при виконанні своїх службових обов'язків, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин до працівника правоохоронного органу, увімкнув передачу та розпочав рух у бік працівника поліції, при цьому здійснив наїзд на поліцейського взводу № 2 роти № 2 батальйону УПП в Житомирській області ДПП ОСОБА_7 , внаслідок чого спричинив останньому легкі тілесні ушкодження, у вигляді забою м'яких тканин в ділянці лівого гомілковоступневого суглобу, синця в указаній ділянці та покинув місце події, рухаючись у напрямку району перехрестя вулиць Перемоги та Домбровського.
Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.
У судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю та надав суду показання, які за своїм змістом відповідають викладеним в обвинувальному акті обставинам кримінального правопорушення, у вчиненому щиро розкаявся, зробив для себе належні висновки, бажає продовжувати військову службу у лавах ЗСУ. Зазначив, що потерпілий претензій матеріального та морального характеру не має до нього.
Показання обвинуваченого послідовні та логічні, а тому не викликають сумнівів у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, які ним не оспорювались, добровільності та істинності його позиції.
Потерпілий ОСОБА_7 у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, при визначенні покарання обвинуваченому покладався на розсуд суду.
При визначенні обсягу та порядку дослідження доказів, прокурор висловив думку про недоцільність дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, запропонував обмежитися допитом обвинуваченого, дослідженням документів, які характеризують особу ОСОБА_5 та матеріалів, що стосуються речових доказів.
Обвинувачений та захисник підтримали думку прокурора щодо запропонованого порядку дослідження доказів.
Зважаючи на те, що фактичні обставини справи ніким із учасників судового провадження не оспорюються, суд на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав їх встановленими у судовому засіданні та вважав недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням письмових документів і матеріалів, які характеризують особу ОСОБА_5 та стосуються речових доказів.
При цьому, суд переконався у відсутності сумнівів щодо добровільності позиції учасників судового провадження, яким роз'яснено про позбавлення права на оскарження в апеляційному порядку визнаних ними фактичних обставини справи.
Допитавши обвинуваченого, дослідивши надані сторонами письмові документи, суд вважає, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення доведена повністю поза розумним сумнівом та кваліфікує його діяння за ч. 2 ст. 345 КК України, як умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд керується положеннями статей 65 - 67 КК України, роз'ясненнями, викладеними у п. п. 1, 2, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», а також виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Обираючи вид та міру покарання ОСОБА_5 , суд враховує обставини та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином проти авторитету органів державної влади, дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Обвинувачений раніше не судимий, неодружений, дітей не має, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, протягом тривалого часу отримує амбулаторне лікування у наркологічному відділенні спеціалізованого медичного закладу, характеризується посередньо, є військовослужбовцем ЗСУ, учасником бойових дій, має державні нагороди і відзнаки.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_5 , відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_5 , згідно зі ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Змістом п. 49 Закону України «Про Статут внутрішньої служби ЗСУ» на військовослужбовця покладений обов'язок постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про ЗСУ в цілому. Військовослужбовці підлягають кримінальної відповідальності на загальних підставах.
Зважаючи на сукупність усіх обставин і ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, враховуючи позицію державного обвинувача, відсутність претензій із боку потерпілого, суд дійшов висновку про призначення обвинуваченому покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 345 КК України, у виді позбавлення волі.
Разом із цим, зважаючи на наявність обставини, яка пом'якшує покарання, відсутність обтяжуючих покарання обставин, відомості про особу обвинуваченого, його критичне ставлення до вчиненого, думку потерпілого, який на суворості покарання не наполягав, суд погоджується із позицією прокурора та вважає, що обвинувачений не є суспільно небезпечним, його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, а тому на підставі ст. 75 КК України звільняє ОСОБА_5 , від відбування покарання з випробуванням, покладаючи на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
На переконання суду, саме таке покарання є справедливим і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, а також не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
Відповідно до протоколу затримання від 07.10.2025 ОСОБА_5 затримано 06.10.2025 у порядку ст. 208 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 08.10.2025 стосовно ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 03.12.2025 включно.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 21.10.2025 ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 08.10.2025 про обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою скасовано та постановлено нову ухвалу, якою щодо ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту до 03.12.2025.
Ухвалою Богунського районного суду від 02.12.2025 ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту до 02.02.2026 включно.
Ухвалою Богунського районного суду від 28.01.2026 ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту продовжено до 27.03.2026 включно.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про попереднє ув'язнення», попереднє ув'язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених КПК України, застосовуються щодо підозрюваного, обвинуваченого та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі, з розрахунку, що один день попереднього ув'язнення відповідає одному дню позбавлення волі.
Відповідно до ч. 7 ст. 72 КК України домашній арешт зараховується судом у строк покарання за правилами, передбаченими в частині 1 цієї статті, виходячи зі співвідношення - три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.
З огляду на наведене вище, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк покарання ОСОБА_5 підлягає до зарахування строк його попереднього ув'язнення з 06.10.2025 по 21.10.2025 із розрахунку, що одному дню попереднього ув'язнення відповідає один день позбавлення волі та на підставі ч. 7 ст. 72 КК України строк його перебування під цілодобовим домашнім арештом із 22.10.2025 по день набрання вироком законної сили із розрахунку, що три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 09.10.2025 на автомобіль марки «Skoda Fabia», на підставі ст. 174 КПК України підлягає скасуванню.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлено.
Вирішуючи питання про запобіжний захід до набрання вироком законної сили, зважаючи на відомості про особу обвинуваченого та його процесуальну поведінку під час судового розгляду, а також прийняте рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, суд вважає за доцільне скасувати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, застосованого ухвалою Житомирського апеляційного суду від 21.10.2025, який в подальшому продовжений ухвалами Богунського районного судому м. Житомира, востаннє 28.01.2026.
На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 369-371, 373-374, 382 КПК України, суд -
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати у строк покарання ОСОБА_5 його попереднє ув'язнення у період з 06.10.2025 по 21.10.2025 із розрахунку, що одному дню попереднього ув'язнення відповідає один день позбавлення волі.
На підставі ч. 7 ст. 72 КК України зарахувати у строк покарання ОСОБА_5 строк його перебування під цілодобовим домашнім арештом у період із 22.10.2025 по 20.02.2026 із розрахунку, що три дні цілодобового домашнього арешту відповідає одному дню позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 2 (два) роки не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов'язки, передбачені п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Відповідно до ст. 165 Кримінально - виконавчого кодексу України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.
Запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту застосований до ОСОБА_5 - скасувати.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 09.10.2025 на автомобіль марки «Skoda Fabia» білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 - скасувати.
Речові докази:
- автомобіль марки «Skoda Fabia» білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 - повернути власниці ОСОБА_8 ;
- диск DVD-R із відеозаписом з відеореєстратора за 06.10.2025 - залишити при матеріалах кримінального провадження.
Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
Апеляційна скарга на вирок суду в іншій частині може бути подана до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, захисник і потерпілий мають право отримати копію вироку в суді.
Суддя