Справа: 164/599/25
п/с 2/164/208/2026
20 лютого 2026 року. Селище Маневичі.
Маневицький районний суд Волинської області в складі:
головуючої - судді Токарської І.С.,
з участю секретаря Власюка С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селище Маневичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Маневицької селищної ради Камінь-Каширського району Волинської області про визнання права власності на спадкове майно, -
ОСОБА_1 звернулася в суд із вказаним позовом.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_2 , по смерті якої залишилося спадкове майно, а саме - житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1 . 24 грудня 1997 року від імені ОСОБА_2 був посвідчений заповіт, згідно з яким все своє майно вона заповіла дочці ОСОБА_1 . Інших спадкоємців немає. У зв'язку з відсутністю у спадкодавця правовстановлюючих документів про право власності на вказане спадкове майно, позивачу було відмовлено в нотаріальному оформленні спадкових прав, а тому просила суд визнати за нею в порядку спадкування за заповітом право власності на спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_2 .
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, подала до суду заяву з проханням проводити розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримала, просила задовольнити.
Відповідач Маневицька селищна рада Камінь-Каширського району Волинської області свого представника для участі в розгляді справи не направила, проте подали до суду заяву з проханням проводити розгляд справи у відсутності їх представника, проти позовних вимог не заперечують.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв'язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.
Дослідивши письмові докази у справі та проаналізувавши їх в сукупності, суд приходить наступних висновків.
У судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки - ОСОБА_2 , від імені якої 24 грудня 1997 року було посвідчено заповіт, згідно з яким все своє майно вона заповіла ОСОБА_1 (а.с. 7, 10).
Із витягу з погосподарської книги № 1 за 2021-2025 роки та довідки виконавчого комітету Маневицької селищної ради Волинської області № 409 від 02 грудня 2025 року вбачається, що по особовому рахунку № НОМЕР_1 будинок з надвірними будівлями і спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадкодавець ОСОБА_2 до дня смерті постійно була зареєстрована за вказаною адресою разом із дочкою ОСОБА_1 . 24 грудня 1997 року від імені ОСОБА_2 . Черевахівською сільською радою був посвідчений заповіт на ім'я дочки ОСОБА_1 . Інших спадкоємців немає.
Згідно з висновком Маневицького архітектурно - планувального підприємства від 27 січня 2025 року житловий будинок та господарські будівлі, що знаходяться в АДРЕСА_1 , відповідають діючим державним будівельним, санітарним і пожежним нормам (а.с. 16).
За вимогами ч. 1 ст. 328, п. 11 ч. 1 ст. 346 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності припиняється у разі припинення юридичної особи чи смерті власника.
Згідно зі ст. ст. 1216, 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців); спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1233 ЦК України встановлено, що заповіт є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 1235, ч. 1 ст. 1236 цього ж Кодексу заповідач може призначати своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складання заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати в майбутньому.
Згідно з ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Частиною 1 ст. 1269 ЦК України унормовано, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Статтею 1270 Цивільного кодексу України унормовано, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Судом установлено, що ОСОБА_1 прийняла спадщину шляхом спільного проживання, проте постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 98/02-31 від 24 січня 2025 року позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з відсутністю документів, що посвідчують право власності на спадкове майно, а саме - житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1 (а.с. 15).
Відповідно до повідомлення Маневицької державної нотаріальної контори Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України № 1132/01-16 від 10 листопада 2025 року, після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , заведена спадкова справа № 38 за 2025 рік. 24 січня 2025 року з заявою про прийняття спадщини звернулася ОСОБА_1 (а.с. 26-29).
Згідно з ч. 3 ст. 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Зважаючи на вищевикладене та беручи до уваги те, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом, прийняла спадщину у встановлений законом строк та спосіб, суд приходить висновку про доцільність визнання за позивачем право власності на вказане спадкове майно.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 77, 81, 247, 265 ЦПК України, на підставі ст.ст. 328, 346, 1216, 1217, 1233, 1235, 1236, 1261, 1269, 1270, 1296 ЦК України, -
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку спадкування за заповітом, право власності на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 , як на спадкове майно по смерті ОСОБА_2 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач - Маневицька селищна рада Волинської області, адреса: 44601, сел. Маневичі Камінь-Каширського району Волинської області, вул. Незалежності, 30.
Повний текст судового рішення складено 20 лютого 2026 року.
Суддя
Маневицького районного суду І.С. Токарська