Справа № 463/8889/23 Головуючий у 1 інстанції: Нор Н.В.
Провадження № 22-ц/811/1645/25 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.
20 лютого 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:
головуючої: Н.П. Крайник
суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри
при секретарі: Л.М. Чиж
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Громадської організації «Сервіс комфорту споживачів» на рішення Личаківського районного суду міста Львова від 22 квітня 2025 року у справі за позовом Громадської організації «Сервіс комфорту споживачів» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Приватна Фірма «Юнона» про визнання протиправними дій та зобов'язання до вчинення дій, -
05 жовтня 2023 року Громадська організація «Сервіс комфорту споживачів» звернулася до суду з позовом до ТзОВ «Газорозподільні мережі України», в якому просила:
- визнати протиправними дії ТзОВ «Газорозподільні мережі України», пов'язані з наданням послуг розподілу природного газу споживачам Львівської області за тарифом в розмірі 1,69 грн за 1 куб.м без ПДВ, а не за тарифом, встановленим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1944 «Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для ТзОВ «Газорозподільні мережі України» в розмірі 1,49 грн за 1 куб.м на місяць (без урахування ПДВ);
- припинити протиправні дії ТзОВ «Газорозподільні мережі України» шляхом заборони йому в подальшому вчиняти дії, пов'язані з наданням послуг розподілу природного газу споживачам Львівської області за вказаним тарифом;
- припинити протиправні дії ТзОВ «Газорозподільні мережі України» шляхом зобов'язання його здійснити перерахунок вартості послуг розподілу природного газу споживачам України, починаючи з 01.09.2023 року, з врахуванням тарифу, встановленого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1944 «Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для ТзОВ «Газорозподільні мережі України» в розмірі 1,49 грн за 1 куб.м на місяць (без урахування ПДВ);
- припинити протиправні дії ТзОВ «Газорозподільні мережі України» шляхом зобов'язання, починаючи з 01.09.2023 року та до закінчення встановленого Законом України від 29 липня 2022 року № 2479-ІХ «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» мораторію на підняття тарифів, надавати послуги розподілу природного газу споживачам Львівської області з розрахунку величини тарифу, встановленого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1944 «Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для ТзОВ «Газорозподільні мережі України» в розмірі 1,49 грн за 1 куб.м на місяць (без урахування ПДВ).
В обґрунтування позову позивач покликався на те, що після введення воєнного стану в Україні почав та продовжує діяти мораторій на підвищення тарифів на розподіл газу, встановлений Законом України від 29.07.2022 року № 2479-ІХ «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування». 02.09.2022 року було проведено державну реєстрацію ТзОВ «Газорозподільні мережі України», основним видом діяльності якого є розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи, КВЕД 35.22. Постановою НКРЕКП №1839 від 26.12.2022 року ТзОВ «Газорозподільні мережі України» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах території Кіровоградської області (крім м. Гайворон), (конфіденційна інформація) Харківської області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації ТзОВ «Газорозподільні мережі України».
Постановою НКРЕКП № 1596 від 31.08.2023 року внесено зміни до додатка до постанови НКРЕКП № 1839 від 26.12.2022 року в частині розширення ліцензійної діяльності ТзОВ «Газорозподільні мережі України», в тому числі на м. Львів та Львівську область. Інформацію про ці зміни Товариство публічно розмістило на своєму веб-сайті, зазначивши, що з 01.09.2023 року національний оператор згідно Постанови НКРЕКП №1596 від 31.08.2023 року почав розподіляти газ ще в трьох областях, а саме в Київській, Житомирській та Львівській. Дію попередніх ліцензіатів АТ «Київоблгаз», АТ «Житомиргаз» і АТ «Львівгаз» відповідно було зупинено.
Постановою НКРЕКП №1944 від 30.12.2022 року для Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» встановлено, що величина тарифу на послуги розподілу природного газу становить 1,49 грн за 1 куб.м (без урахування ПДВ). Однак, постановою НКРЕКП №1598 від 31.08.2023 року до постанови № 1944 «Про встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу для ТзОВ «Газорозподільні мережі України» від 30.12.2022 року внесено зміни, а саме тариф на послуги розподілу природного газу Львівській філії встановлено у розмірі 1,69 грн за 1 куб.м на місяць (без урахування ПДВ), структуру тарифу на послуги розподілу природного газу згідно з додатком 8.
Постанова НКРЕКП №1598 від 31.08.2023 року, на думку позивача, є протиправною та незаконною, оскільки суперечить актам вищої юридичної сили, а саме Закону України від 29.07.2022 року № 2479-ІХ «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» та Закону України «Про захист справ споживачів».
Окаржуваним рішенням у задоволенні позову Громадської організації «Сервіс комфорту споживачів» відмовлено .
Рішення суду оскаржилаГромадська організація «Сервіс комфорту споживачів».
Вважає оскаржуване рішення суду незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Апелянт зазначив, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про обрання позивачем неефективного способу захисту, оскільки обраний Громадською організацією «Сервіс комфорту споживачів»спосіб захисту порушеного права передбачено законом, згідно якого громадські організації споживачів мають право звертатися до суду за захистом прав та інтересів невизначеного кола споживачів. При цьому, позовні вимоги, пред'явлені позивачем у даній справі до ТзОВ «Газорозподільні мережі України», спрямовані на ефективний захист прав споживачів послуг розподілу природного газу у м. Львові та Львівській області, порушених внаслідок протиправних дій відповідача.
Також суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що постанова НКРЕКП № 1598 від 31 серпня 2023 року, якою внесено зміни до постанови НКРЕКП № 1944 від 30.12.2022 року «Про встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу для ТзОВ «Газорозподільні мережі України», підлягає застосуванню, оскільки не скасована у встановленому порядку. Так, протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після його припинення або скасування забороняється підвищення тарифів на послуги з розподілу природного газу для всіх категорій споживачів. Постанова НКРЕКП № 1598 порушує зазначену заборону, встановлюючи для споживачів Львова та Львівській області більший тариф на послуги розподілу природного газу, ніж тариф, що діяв на час прийняття Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування», згідно якого величина тарифу на послуги розподілу природного газу становить 1,49 грн за 1 куб.м (без урахування ПДВ), що свідчить про порушення прав та законних інтересів споживачів зазначених послуг.
Просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким позов задоволити.
У засіданні суду апеляційної інстанції представник Громадської організації «Сервіс комфорту споживачів» - Воробець С.І. скаргу підтримав з підстав, наведених у ній, просив скаргу задоволити.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» - Колганова Ю.М. проти скарги заперечила.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів.
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно положень ст.ст.12, 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною ч.1 ст.15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відтак, правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55 та 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) відповідачем.
Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 754/5841/17, при розгляді справи суд має з'ясувати чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах, позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення тарифів на послуги з розподілу природного газу для побутових споживачів ; теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) для населення; послуги з постачання теплової енергії для населення та постачання гарячої води для населення.
Згідно положень ст. 1 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг здійснює Національна комісія (далі - Регулятор), яка є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України.
Частиною 9 ст. 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» передбачено, що ршення Регулятора є обов'язковими до виконання суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг.
Відповідно до п.п. 1, 13 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор приймає обов'язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції; встановлює державні регульовані ціни і тарифи на товари (послуги) суб'єктів природних монополій та інших суб'єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, якщо відповідні повноваження надані Регулятору законом, та змінює їх за результатами перевірки або моніторингу.
Згідно п. 3-5 розділу 10Методики визначення та розрахунку тарифу на послуги розподілу природного газу, затвердженої Постановою Національної комісії, що здійснює
державне регулювання у сферахенергетики та комунальних послуг № 236 від 25.02.2016 року, суб'єкт господарювання забезпечує достовірність документів, що подаються ним для встановлення або перегляду тарифу на послуги розподілу природного газу. Установлення тарифів на послуги розподілу природного газу здійснюється НКРЕКП за умови відповідного обґрунтування суб'єктом господарювання планованих витрат, пов'язаних із розподілом природного газу. Рішення про встановлення або перегляд тарифів на послуги розподілу природного газу приймається НКРЕКП на засіданнях, що проводяться у формі відкритих слухань.
Відповідно до п. 11-12 розділу 10 Методики суб'єкт господарювання обґрунтовує кожну складову витрат господарської діяльності з розподілу природного газу, пов'язаних з операційною діяльністю, фінансових витрат (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) та прибутку документами, визначеними пунктом 6 цього розділу. Суб'єкт господарювання, який має намір провадити господарську діяльність з розподілу природного газу подає заяву та документи, зазначені у пункті 6 цього розділу, одночасно із заявою про видачу відповідної ліцензії.
Згідно п. 13 розділу 10 Методики заява та документи, що до неї додаються, перевіряються НКРЕКП щодо їх відповідності вимогам цієї Процедури. У разі відповідності заяви та доданих до неї документів, визначених пунктом 6 цього розділу, НКРЕКП розглядає їх протягом 30 робочих днів з дня надходження до НКРЕКП. У разі потреби НКРЕКП може звернутися до суб'єкта господарювання, що провадить або має намір провадити господарську діяльність з розподілу природного газу, щодо надання додаткових пояснень та обґрунтувань, які подаються суб'єктом господарювання до НКРЕКП у визначений нею строк, підписані керівником суб'єкта господарювання.
Відповідно до п. 14 розділу 10 Методики НКРЕКП може відмовити суб'єкту господарювання у встановленні або перегляді тарифу на послуги розподілу природного газу у разі:фінансової неспроможності та економічної недоцільності здійснення відповідного виду ліцензованої діяльності суб'єктом господарювання, який має намір його провадити; надання до НКРЕКП недостовірної інформації, визначеної цією Методикою.
Судом встановлено, що постановою НКРЕКП №1839 від 26.12.2022 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах території Кіровоградської області (крім м. Гайворон), (конфіденційна інформація) Харківської області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України».
Постановою НКРЕКП №1944 від 30.12.2022 року для Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» встановлено, що величина тарифу на послуги розподілу природного газу становить 1,49 грн за 1 куб.м (без урахування ПДВ).
Постановою НКРЕКП № 1596 від 31.08.2023 року внесено зміни до додатка до постанови НКРЕКП № 1839 від 26.12.2022 року в частині розширення ліцензійної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», в тому числі на м. Львів та Львівську область.
Постановою НКРЕКП №1598 від 31.08.2023 року внесено зміни до постанови № 1944 «Про встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу для Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» від 30.12.2022 року, а саме для Львівської філії тариф на послуги розподілу природного газу встановлено у розмірі 1,69 грн за1 куб.м на місяць (без урахування ПДВ), структуру тарифу на послуги розподілу природного газу згідно з додатком 8.
Звертаючись до суду з позовом про визнання протиправними дій відповідача, Громадська організація «Сервіс комфорту споживачів» покликалася на незаконне встановлення ТзОВ «Газорозподільні мережі України» тарифів на послуги розподілу газу для споживачів м. Львова та Львівської області у розмірі 1,69 грн за 1 куб.м на місяць (без урахування ПДВ), що не відповідає постанові НКРЕКП№1944 «Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для ТзОВ «Газорозподільні мережі України» від 30.12.2022 року, згідно якої вартість послуг розподілу природного газу становить 1,49 грн за 1 куб.м на місяць (без урахування ПДВ), яка згідно Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» підлягає обов'язковому застосуванню. При цьому, розрахунок вартості послуг з розподілу газу для споживачів м. Львова та Львівської області здійснюється відповідачем на підставі постанови НКРЕКП №1598 від 31.08.2023 року, що свідчить про порушення прав та законних інтересів споживачів зазначених послуг, право на звернення за захистом яких наділений позивач.
Відмовляючи узадоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що згідно п. 4 розділу 10 Методики визначення та розрахунку тарифу на послуги розподілу природного газу встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу здійснюється НКРЕКП за умови відповідного обґрунтування суб'єктом господарювання планованих витрат, пов'язаних з розподілом природного газу. Враховуючи, що постанова НКРЕКП №1598 від 31 серпня 2023 року, якою внесено зміни до постанови НКРЕКП № 1944 «Про встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу для Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» від 30.12.2022 року, є чинною, підстави вважати дії ТзОВ «Газорозподільні мережі України», пов'язані з наданням послуг розподілу природного газу споживачам Львівської області за тарифом в розмірі 1,69 грн за 1 куб.м без ПДВ, відсутні. При цьому, обраний позивачем спосіб захисту прав споживачів зазначених послуг, а саме звернення до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про визнання його дій протиправними, є неефективним, оскільки за наявності чинної постанови НКРЕКП не призведе до захисту їх інтересів.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується повністю, оскільки такий відповідає матеріалам справи, встановленим судом обставинам та вимогам закону.
Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції, постанова НКРЕКП, якою встановлено тариф на послуги розподілу газу для споживачів м. Львова та Львівської області у розмірі 1,69 грн за 1 куб.м на місяць (без урахування ПДВ) позивачем - Громадською організацією «Сервіс комфорту споживачів» в судовому порядку не оскаржувалася.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Доводи скарги правильних висновків суду не спростовують, підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу Громадської організації «Сервіс комфорту споживачів» залишити без задоволення.
Рішення Личаківського районного суду міста Львова від 22 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 20 лютого 2026 року.
Головуючий: Н.П. Крайник
Судді: Я.А. Левик
М.М. Шандра