Справа №441/1611/17 Головуючий у 1 інстанції: Яворська Н.І.
Провадження №22-ц/811/3489/25 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.
20 лютого 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді: Левика Я.А.,
суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,
секретар: Чиж Л.М.,
за участі в судовому засіданні прокурорки Германович Ю.А., представника позивача Комарнівської міської ради - Рудницького Ю.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Городоцького районного суду Львівської області в складі судді Яворської Н.І. від 13 вересня 2023 року у справі за позовом Пустомитівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Комарнівської міської ради Львівського району Львівської області до ОСОБА_2 про звільнення земельної ділянки шляхом демонтажу самовільно встановленої тимчасової споруди, -
рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 13 вересня 2023 року позов - задоволено.
Зобов'язано ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку площею 30.85 кв.м. шляхом демонтажу самовільно встановленої тимчасової споруди (торгового павільйону), яка знаходиться на АДРЕСА_1 на відстані 7 м від будівлі № 12 та на відстані 25.47 м. від будівлі № 10.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Львівської обласної прокуратури (отримувач: Львівська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02910031, банк платника Державна казначейська служба України, м.Київ, МВФ 820172, р/р № UA 138201720343140001000000774, код класифікації видатків бюджету 2800) 1600 грн. (одну тисячу шістсот грн.) судового збору.
Вказане рішення оскаржив ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі просить скасувати рішення Городоцького районного суду Львівської області від 13 вересня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог керівника Городоцького відділу Пустомитівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Комарнівської міської ради Львівського району Львівської області до ОСОБА_2 про звільнення земельної ділянки шляхом демонтажу самовільно встановленої тимчасової споруди.
Зазначає, що дана справа безпосередньо стосується прав та обов'язків апелянта, як особи, яка не була залучена у справу і оскаржуване рішення суду порушує його права, оскільки предметом спору виступає торговий павільйон, що перебуває у спільній власності апелянта, так як такий було придбано та змонтовано в 2005 році за час перебування у шлюбі. Також, наслідком ухваленого рішення про демонтаж цього павільйону є неможливість подальшої реалізації в ньому одягу для дорослих та дітей і, у зв'язку з цим, позбавлення отримання доходу від такої реалізації, що є об'єктом права спільної сумісної власності. Вважає оскаржуване рішення суду таким, що ухвалене шляхом порушення норм матеріального та процесуального законодавства України, оскільки справу розглянуто не уповноваженим на це судом і суд задовольнив позовні вимоги прокурора заявлені в інтересах неналежного позивача та за відсутності належних доказів, які підтверджують факт неправомірного зайняття ОСОБА_3 земельної ділянки. Зазначає, що центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), що підтверджується Положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженим постановою КМУ №15 від 14.01.2015р. Таким чином, апелянт вважає, що єдиним належним органом, котрий здійснює контроль за використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності у частині розміщення об'єктів, що негативно впливають або можуть вплинути на стан земель є Держгеокадастр України та його територіальні органи. Також, звертає увагу на те, що зміст (характер) спірних правовідносин в справі №441/1611/17 полягає в тому, що відповідачка - ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем, а основним видом її діяльності є роздрібна торгівля. Рішенням Комарнівської міської ради №411 від 28.09.2005 відповідачці було надано дозвіл на виготовлення містобудівного обґрунтування для встановлення торгового павільйону по продажу промислових товарів. Станом на момент прийняття радою рішення №411 від 28.09.2005, поняття «торговельний павільйон» було визначене Наказом Мінекономіки № 281 від 28.07.2004 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо базових моделей ринків з продажу продовольчих та непродовольчих товарів». Згідно цього Наказу торговельний павільйон - це відокремлена, закрита з усіх боків будівля або приміщення, призначене для торгівлі протягом усього року, що обов'язково має значних розмірів торговельний зал для покупців. Крім цього, станом на момент прийняття рішення Комарнівської міської ради №411 від 28.09.2005 чинними були Правила роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, зареєстровані в Мін'юсті 29.03.2004 за № 379/8978 зміст яких свідчив, що роздрібну торгівлю непродовольчими товарами могли здійснювати суб'єкти підприємницької діяльності. Таким чином, саме поняття «торговий павільйон» і надання дозволу на встановлення такого для продажу промислових товарів свідчить, що це є об'єкт, призначений для постійної торговельної діяльності, а також те, що його було встановлено з метою реалізації відповідачкою своїх прав, як фізичної особи-підприємця, оскільки в ньому дозволяється не періодичне здійснення реалізації продуктів чи товару, а саме здійснення торгівлі як підприємницької діяльності особи. Відтак, з огляду на предмет позову, зміст спірних правовідносин свідчить про те, що це правовідносини, які виникли між Комарнівською міською радою (юридичною особою) та відповідачкою (особою, яка має статус фізичної особи-підприємця) з приводу об'єкта, який було встановлено як споруду для використання в підприємницькій діяльності і котрий використовується в цій діяльності. Підсумовуючи все викладене вище, вважає, що справа №441/1611/17 є господарською і її вирішення віднесено до компетенції Господарського суду Львівської області, а не Городоцького районного суду Львівської області.
В судове засідання окрім прокурорки Германович Ю.А., представника позивача Комарнівської міської ради - Рудницького Ю.І., решта учасників справи не з'явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності, зважаючи на те, що такі повідомлялась про час та місце судового розгляду належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки суду представлено не було та зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурорки та представника позивача - в заперечення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів позовної заяви, відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заяви про утучнення позовних вимог, апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження підлягає закриттю з таких підстав.
Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст. 41 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 321, 391 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 76, 77, 81, 88, 141, 258, 265 ЦПК України, ст.ст.5, 83, 152, 212 ЗК України, ст. 1 ЗУ «Про державний контроль за використанням та охороною землі», ст. 16 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16 квітня 2004 року №7 та задовольняючи позов, - виходив з того, що згідно копії схеми генплану Комарнівської міської ради земельна ділянка на пл. .І.Франка у м.Комарно належить на праві власності Комарнівській міській раді Львівського району, Львівської області. Актом комісії Комарнівської міської ради від 05.09.2017 обстеження земельних ділянок, щодо законності встановлення павільйонів в м.Комарно. АДРЕСА_2 виявлено, що серед 11 підприємців є також ОСОБА_4 яка 28.09.2005 отримала дозвіл на розробку містобудівного обґрунтування, не реалізувавши своє право та не виготовивши правовстановлюючі документи встановила торговий павільйон (т.1 а.с.8-10, 12). З наявного в матеріалах справи Рішення Комарнівської міської ради Львівського району Львівської області № 1562 від 03.02.2022 «Про перенесення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на АДРЕСА_1 » зобов'язано власників восьми тимчасових споруд - торгових павільйонів для провадження підприємницької діяльності на пл.І.Франка м.Комарно перенести тимчасові споруди згідно схеми розташування тимчасових споруд (а.с.42,43). Таким чином відповідачка ОСОБА_2 була завчасно повідомлена про перенесення павільйону, однак не виконала вимоги . З наявних у матеріалах справи доказів судом згідно висновку експертизи №2491 від 27.11.2019 було встановлено, що площа земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 під тимчасовою спорудою - торговим павільйоном, належним ОСОБА_2 становить 30.85 м.кв. Суд зазначив, що заперечуючи позовні вимоги відповідачка та її представник зазначали, що позивачем не надано докази про належність спірної земельної ділянки до комунальної власності і те, що відповідно її розпорядником може бути територіальна громада м.Комарно. Крім того відповідачка звертала увагу на укладення нею договору сервітуту. Згідно протоколу про вчинення адміністративного правопорушення та Постанови на ОСОБА_3 було накладено адміністративне стягнення за порушення ст.152 КУпАП, штраф нею сплачено (т.2 а.с.144-150), отже ОСОБА_3 визнала, що встановлення нею самовільно павільйону в м. Комарно, на пл. І.Франка. Разом з тим на підтвердження своїх заперечень представник відповідачки надав Рішення №595 від 02.07.2021 про передачу ОСОБА_3 в строкове сервітутне платне користування земельної ділянки на АДРЕСА_1 для обслуговування тимчасової споруди (торгового павільйону) та копію договору (т.1 а.с.234-240) Проте, оглянувши та дослідивши надані представником відповідачки документи, судом було встановлено, що договір сервітуту не зареєстровано в державному реєстрі речових прав, отже він не може вважатися належним та допустимим доказом. Таким чином, стороною відповідача жодними допустимими та належними доказами не спростовано поданих стороною позивача доказів на підтвердження обставин, що стали підставою для звернення до суду із позовом. Клопотань про витребування доказів стороною відповідача не заявлялось. Вимога Комарнівської міської ради про перенесення торгового павільйону у відведене місце відповідачкою не виконана. Невиконання вимог встановлене і на момент розгляду справи судом. Оцінюючи представлені суду докази у їх сукупності, суд вважав, що у судовому засіданні доведено той факт що позивач є розпорядником частини земельної ділянки, яка зайнята відповідачкою шляхом самовільного встановлення тимчасової споруди (торгового павільйону) і відповідачкою безпідставно чиняться дії, які порушують право позивача на здійснення ним свого права розпорядження земельної ділянки, як комунальної, тому, суд прийшов до переконання, що позов підставний та підлягає задоволенню.
Колегія суддів вважає, що підстав для скасування оскаржуваного рішення немає, навпаки як вбачається із матеріалів справи, рішенням суду прав та законних інтересів апелянта не порушено.
У жовтні 2017 році керівник Городоцької місцевої прокуратури Львівської області в інтересах Комарнівської міської ради Городоцького району Львівської області звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про звільнення земельної ділянки шляхом демонтажу самовільно встановленої тимчасової споруди, в якому (з врахуванням заяви про утучнення позовних вимог) просив:
- зобов'язати ОСОБА_3 звільнити земельну ділянку, площею 30,85 кв.м., шляхом демонтажу самовільно встановленої тимчасової споруди (торгового павільйону), яка знаходиться на АДРЕСА_1 на відстані 7м від будівлі АДРЕСА_3 .
В обґрунтування позову зазначав, що у відповідачки відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку та на розміщення на ній тимчасової споруди, яка містить ознаки стаціонарної споруди і встановлена з порушенням Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Вказував, що в діях відповідачки вбачає самовільне зайняття земельної ділянки, що відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України підлягає поверненню власнику землі. У заяві про утучнення позовних вимог вказував, що відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи №2491 від 27.11.2019 встановлено, що площа земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 під тимчасовою спорудою - торговим павільйоном, належним ОСОБА_3 становить 30,85 м.кв. Також, з'ясовано, що земельна ділянка прямокутна розмірами 7,95 м на 3,88 м, розташована на площі І.Франка у м.Комарно на відстані 7 м від будівлі №12 та на відстані 25,47 м від будівлі №10.
Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Європейський суд з прав людини вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов'язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду. «Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06.12.2007).
Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок, і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Верховний Суд послідовно наголошує на тому, що судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги (постанова Верховного Суду від 21.05.2025 у справі № 507/449/24 провадження № 61-4318св25).
Тобто, особи, які не брали участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють їх права та/або обов'язки, або породжують для особи правові наслідки.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях вказував, що вирішення питання про те, чи стосується прав та інтересів особи, яка не була залучена до участі справі, рішення суду першої інстанції, є першочерговим завданням для апеляційного суду та виключно у разі встановлення, що рішення суду першої інстанції порушує права та інтереси особи, яка подала апеляційну скаргу, апеляційний суд наділений повноваженнями здійснювати перегляд по суті рішення суду першої інстанції у апеляційному порядку. Натомість у разі, якщо апеляційний суд встановить, що рішення суду першої інстанції не порушує прав та інтересів особи, яка звернулася із апеляційною скаргою, апеляційне провадження підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.
Звертаючись до суду із апеляційною скаргою як особа, яка не брала участі у справі, ОСОБА_1 мотивував її тим, що торговий павільйон, який є предметом спору, перебуває у спільній власності апелянта та відповідачки, та такий було придбано та змонтовано в 2005 році за час перебування у шлюбі, укладеного між ОСОБА_1 . та ОСОБА_2 . Покликався на рішення Комарнівської міської ради №411 від 28.09.2005, яким відповідачці було надано дозвіл на виготовлення містобудівного обґрунтування для встановлення торгового павільйону по продажу промислових товарів. Також, в обґрунтування апеляційної скарги зазначав, що за змістом спірних правовідносин в даній справі вбачається, що це правовідносини, які виникли між Комарнівською міською радою (юридичною особою) та відповідачкою (особою, яка має статус фізичної особи-підприємця з приводу об'єкта, який було встановлено як споруду для використання в підприємницькій діяльності і котрий використовується в цій діяльності). А отже дана справа є предметом розгляду Господарського суду Львівської області, а не Городоцького районного суду Львівської області.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно копії схеми генплану Комарнівської міської ради земельна ділянка на АДРЕСА_1 належить на праві власності Комарнівській міській раді Львівського району Львівської області.
З акту обстеження земельних ділянок щодо законності встановлення павільйонів у АДРЕСА_1 вбачається, що комісією Комарнівської міської ради від 5 вересня 2017 року виявлено, що серед 11 підприємців є також ОСОБА_4 , яка 28 вересня 2005 року отримала дозвіл на розробку містобудівного обґрунтування, яка не реалізувавши своє право та не виготовивши правовстановлюючі документи, встановила торговий павільйон.
Згідно рішення Комарнівської міської ради Львівського району Львівської області №1562 від 3 лютого 2022 року «Про перенесення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на АДРЕСА_1 » зобов'язано власників восьми тимчасових споруд - торгових павільйонів для провадження підприємницької діяльності на пл. І.Франка м.Комарно перенести тимчасові споруди згідно схеми розташування тимчасових споруд.
ОСОБА_2 була завчасно повідомлена про перенесення павільйону, однак не виконала цієї вимоги.
Згідно висновку експертизи № 2491 від 27 листопада 2019 року площа земельної ділянки на АДРЕСА_1 під тимчасовою спорудою (торговим павільйоном), що належить ОСОБА_2 , становить 30, 85 м.кв.
Колегія суддів звертає увагу на те, що жодних належних доказів того, що оскаржуване рішення порушує права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_1 , апелянт не надав.
Окрім цього, з протоколу про вчинення адміністративного правопорушення та Постанови про накладення адміністративного стягнення серії АА №014 від 21.12.2022 року вбачається, що саме відповідачку було притягнуто до адміністративної відповідальності і накладено на неї штраф, враховуючи те, що ОСОБА_3 встановила МАФ за адресою АДРЕСА_1 , чим порушила Розпорядження Комарнівської міської ради від 03.02.2022 року №1562 «Про перенесення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на пл.Івана Франка в м.Комарно» (т.2 а.с.144-150). Відтак, покликання апелянта, що ним та ОСОБА_3 за спільні кошти було придбано та змонтовано торговий павільйон, а оскаржуване рішення порушує його права є безпідставними, оскільки споруда є самочинно збудована на земельній ділянці Комарнівської міської ради без дозвільних документів.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Враховуючи наведене, права, свободи, інтереси та (або) обов'язки особи, яка не брала участі у справі - ОСОБА_1 не були предметом спору та не вирішувались судом при розгляді даної справи, відтак апеляційне провадження за його апеляційною скаргою підлягає закриттю відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 362, 367, 368 ЦПК України, -
апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Городоцького районного суду Львівської області від 13 вересня 2023 року у справі за позовом Пустомитівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Комарнівської міської ради Львівського району Львівської області до ОСОБА_2 про звільнення земельної ділянки шляхом демонтажу самовільно встановленої тимчасової споруди - закрити.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення ухвали безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст ухвали складено 20 лютого 2026 року.
Головуючий: Я.А. Левик
Судді: Н.П. Крайник
М.М. Шандра