Справа № 161/2667/26
Провадження № 3/161/1197/26
19 лютого 2026 року м.Луцьк
Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Шестернін В.Д., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,-
- за ст. ст. 124, 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
встановив:
І.Опис обставин, установлених під час розгляду справи
23.01.2026, 13:19, м. Луцьк, вул. Коперника, 8, ОСОБА_1 керувала транспортним засобом Renault Trafic, д.н.з. НОМЕР_1 , не була уважна, не стежила за дорожньою обстановкою, не дотрималася безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого здійснила наїзд на припаркований транспортний засіб Audi Q5, д.н.з. НОМЕР_2 .
Внаслідок дтп транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Такими діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 124 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №578434 від 21.01.2026, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 122-4 КУпАП.
У протоколі викладений фактичний склад адміністративного правопорушення (фабула обвинувачення):
- 23.01.2026, 13:19, м. Луцьк, вул. Коперника, 8, ОСОБА_1 керувала транспортним засобом Renault Trafic, д.н.з. НОМЕР_1 , вчинила дорожньо-транспортну пригоду, однак на порушення встановлених правил залишила місце дорожньо-транспортної пригоди, до якої була причетна.
ІІ.Пояснення учасників справи
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 в судове засдіання не з'явилася.
Захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, адвокат Самчук А.М. подав заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 . Зазначив, що його підзахисна вину у вчиненні правопорушення визнає та просить суворо не карати.
ІІІ.Застосоване судом законодавство
Відповідно до статті 9 КУпАП правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п. 2.3б для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Відповідно до п. 13.1 Правил дорожнього руху водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
Відповідно до ст. 124 КУпАП порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, -тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.
Відповідно до п. 2.10а Правил дорожнього руху в разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.
Відповідно до ст. 122-4 КУпАП залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від одного до двох років, або адміністративний арешт на строк від десяти до п'ятнадцяти діб.
ІV.Висновок суду
Щодо протоколу серії ЕПР1 №578420 від 29.01.2026
Протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою особою та відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, підтверджується:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №578420 від 29.01.2026;
- довідкою від 30.01.2026;
- схемою місця дтп від 23.01.2026;
- письмовим поясненням ОСОБА_1 від 29.01.2026, в якому вона вказала, що під час заїзду на парковку не помітила як здійснила наїзд на автомобіль, оскільки не відчула удару. Поїхала з місця події, оскільки не знала, що стала учасником дтп;
- письмовим поясненням ОСОБА_2 від 23.01.2026;
- рапортом від 13.01.2026;
- відеозаписом (DVD-диск).
Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 порушила п.п. 2.3б, 13.1 Правил дорожнього руху та, тим самим, вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, оскільки докази її вини є переконливими, достатніми, відповідають фактичним обставинам справи та знайшли своє підтвердження в матеріалах, що були повно та всебічно досліджені.
Щодо протоколу серії ЕПР1 №578434 від 29.01.2026
Склад правопорушення - це наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.
Відповідно до п. 2.10 (а) Правил дорожнього руху у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.
Диспозицією ст. 122-4 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Згідно з ст. 10 КУпАП апдміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Згідно з ст. 11 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Відповідальність за ст. 122-4 КУпАП настає виключно за наявності прямого умислу на вчинення дій, передбачених диспозицією вказаної норми, тобто за наявності в діях особи умислу на залишення місця вчинення дорожньо-транспортної пригоди, до якої вона причетна, з метою ухилення від відповідальності.
Незважаючи на визнававальні пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та її захисника, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній умисел на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП. Такий висновок суду грунтується на письмових поясненнях ОСОБА_1 (в яких вона зазначила, що «поїхала з місця дтп, оскільки не відчула момент наїзду на автомобіль», оглянутим відеозаписом (на якому не зафіксовано якоїсь нетипової для розсудливого учасника дорожнього руху поведінки, яка б свідчила про обізнаність ОСОБА_1 із фактом дтп), а також незначним характером пошкоджень транспортного засобу, з яким відбулося зіткнення (пошкоджене лакофарбове покриття заднього бампера з правої сторони).
Працівниками поліції не було задокументовано та, у зазначеному випадку, не доведено належними і допустимими доказами факт обізнаності ОСОБА_1 стосовно її причетності до дорожньо-транспортної пригоди.
Вищевикладене є свідченням того, що поліцейськими, у цьому конкретному випадку, не було дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Визнання вини не є беззаперечним доказом і не звільняє особу, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, від обов'язку дотриматися вимог щодо його належного доказового забезпечення.
Стандарт доведення вини поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що правопорушення було вчинено і особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, є винною у вчиненні адміністративного правопорушення.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія, викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, має пояснювати усі установлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.
Тоді як сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не може бути беззаперечним доказом доведення винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Суд дослідив та проаналізував наявні в матеріалах справи докази, співставив їх з письмовими поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, врахував принципи презумції невинуватості та стандарт доказування «поза розумним сумнівом» та дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.
За таких обставин, суд вважає за необхідне провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 122-4 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
V.Накладення адміністративного стягнення
На виконання вимог ст. 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставин, які б пом'якшували чи обтяжували відповідальність за адміністративне правопорушення, судом не встановлено.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн., і за своїм видом та мірою відповідає завданню й меті накладення адміністративного стягнення та є необхідним і достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
VІ.Судові витрати
На підставі ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» з особи, на яку накладено адміністративне стягнення, слід стягнути судовий збір в сумі 665,60 грн.
Керуючись ст. ст. 122-4, 124, ст. ст. 33-35, 247, 268, 283-285, 294 КУпАП, суд -
постановив:
Визнати ОСОБА_1 винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (протокол серії ЕПР1 №578420 від 29.01.2026), та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст. 122-4 КУпАП (протокол серії ЕПР1 №578434 від 29.01.2026), закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати штрафу в цей строк постанова про накладення штрафу буде надіслана для примусового виконання до органу державної виконавчої служби і з правопорушника буде стягуватися подвійний розмір штрафу.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області В.Д. Шестернін