Справа № 306/2293/25
Закарпатський апеляційний суд
16.02.2026 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження у кримінальному провадженні №11-сс/4806/124/26, за апеляційною скаргою прокурора Свалявського відділу Мукачівської окружної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Свалявського районного суду Закарпатської області від 02.02.2026 року, щодо ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Свалявського районного суду Закарпатської області від 02.02.2026 року, відмовлено у задоволенні клопотання про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу та застосовано відносно нього запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання у межах строку досудового розслідування до 14 лютого 2026 року.
У разі внесення застави на підозрюваного ОСОБА_6 покладено наступні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора за викликом; не відлучатися за межі Мукачівського району, Закарпатської області без дозволу слідчого, прокурора; повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування із потерпілими та свідками; здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт громадянина України, паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії ухвали про встановлений до 17:00 години 14.02.2026 року.
З матеріалів судового провадження слідує, що слідчий СВ ВП №1 Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_7 звернулася до Свалявського районного суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_6 , посилаючись на те, що 13.12.2025 року о 23:57 годині ОСОБА_6 , знаходячись в приміщенні ресторану «Тераса» за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює підприємницьку діяльність фізична особа - підприємець ОСОБА_8 та, де в цей час відпочивали інші відвідувачі і перебував обслуговуючий персонал закладу, став очевидцем того, як ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи умисно, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, підійшов до столика, за яким відпочивали потерпілий ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та потерпілий ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, ігноруючи елементарні правила поведінки та норми моралі, розпочав з ОСОБА_10 словесну перепалку, виражаючись нецензурною лайкою в присутності сторонніх осіб, а також агресивно смикав останнього за верхній одяг, чим спровокував конфліктну ситуацію. В подальшому, у момент, коли потерпілий ОСОБА_10 підвівся з-за столу, намагаючись припинити хуліганські дії, до підозрюваного ОСОБА_9 підбігли його знайомі - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , які усвідомлюючи протиправний характер дій підозрюваного ОСОБА_9 , діючи з ним узгоджено та спільно, маючи на меті придушення волі потерпілих до опору, шляхом створення чисельної переваги, вони вступили в конфлікт на боці підозрюваного ОСОБА_9 . Після цього, діючи умисно та цілеспрямовано, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та їх караність, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що проявилось у зневажливому ставленні до громадського порядку та існуючих у суспільстві загально визначених правил поведінки і моральності, реалізуючи свій злочинний умисел, що супроводжувався особливою зухвалістю, ОСОБА_9 , ОСОБА_6 та ОСОБА_12 розпочали бійку з потерпілими ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , у ході якої, нехтуючи безпекою оточуючих, наносили потерпілим численні удари руками та ногами по різним частинам тіла. При цьому, з метою заподіяння тілесних ушкоджень та демонстрації своєї зневаги до існуючих правил поведінки, нападники використовували як знаряддя травмування предмети інтер?єру та посуд ресторану, а саме: кидали в потерпілих стільцями та наносили удари скляними пляшками та бокалами. Внаслідок спільних хуліганських дій групи осіб, потерпілому ОСОБА_10 , заподіяно тілесні ушкодження у вигляді множинних ран ділянки вуха, потиличної ділянки голови та лоба, різано-рваної рани кисті. У результаті вчинення ОСОБА_9 , спільно з ОСОБА_6 та ОСОБА_12 , вище вказаних хуліганських дій відносно ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , у приміщенні ресторану «Тераса», тобто у громадському місці, яке призначено для відвідування його людьми та є доступним для широкого кола людей, було тимчасово припинено нормальну роботу ресторану «Тераса», пошкоджено майно вказаного закладу (розбито посуд, поламано меблі), чим створено реальну небезпеку для життя та здоров?я сторонніх відвідувачів, які були змушені тікати з місця події, внаслідок таких дій було грубо порушено громадський порядок.
Внаслідок спільних хуліганських дій групи осіб, потерпілому ОСОБА_10 , заподіяно тілесні ушкодження (висновок експерта №70/С від 15.12.2025 року з врахуванням даних консультації медичного спеціаліста): у вигляді забою м?яких тканин в області нижньої щелепи справа, забійно-рваної рани чолової ділянки голови зліва, різаних ран лівої вушної раковини, скроневої ділянки голови зліва, синця чолової ділянки голови справа та саден голови, правої гомілки. Вище вказані тілесні ушкодження (окрім різаних ран лівої вушної раковини, скроневої ділянки голови, лівого передпліччя) виникли від дії тупих твердих предметів з обмеженою травмуючою поверхнею, якими міг бути кулак сторонньої особи, скляний бокал по ударному механізму дії, тертя (спричинення саден), різані рани лівої вушної раковини, скроневої ділянки голови, лівого передпліччя, не виключно поверхневий дефект епідермісу, садно лівої скроневої ділянок голови, виникли від дії гострих ріжучих предметів, якими могли бути уламки скла розбитого бокалу по механізму розсічення і за своїм характером могли виникнути при обставинах та в час події 13.12.2025 року. За своїм характером та степенем тяжкості тілесні ушкодження - різані рани голови, лівого передпліччя (скріплені вузловими швами), згідно Наказу МОЗ України за №6 від 17.01.1995 року «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних пошкоджень, пункту 2.3.1. «а», кваліфікуються як «легкі тілесні ушкодження», з короткочасним розладом здоров?я, більше 6-ти діб та не більше 21-го дня. Тілесні ушкодження іншої локалізації, згідно Наказу МОЗ України за №6 від 17.01.1995 року «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних пошкоджень, Пункту 2.3.5.», кваліфікуються як «легкі тілесні ушкодження», як такі, що не потягли за собою короткочасного розладу здоров?я чи незначної стійкої втрати працездатності. Також, внаслідок спільних хуліганських дій групи осіб, потерпілому ОСОБА_13 , заподіяно тілесні ушкодження (висновку експерта №69/С від 14.12.2025 року) у вигляді синця лівої скулової, навколоочної ділянок голови та забійно-рваної рани слизової верхньої губи зліва з крововиливом навколо неї, які виникли від дії тупого твердого предмету з обмеженою травмуючою поверхнею, яким міг бути кулак сторонньої особи, по ударному механізму дії і за своїм характером могли бути спричинені при обставинах та в строки вказані обстежуваним 13.12.2025 року. За своїм характером та ступенем тяжкості вище вказані тілесні ушкодження, згідно Наказу МОЗ України за №6 від 17.01.1995 року «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень. Пункту 2.3.5, кваліфікуються як «легкі тілесні ушкодження», як такі, що не потягло за собою короткочасного розладу здоров?я чи стійкої втрати працездатності.
В клопотанні старший слідчий СВ вказала, що підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296 КК України повідомлено ОСОБА_6 .
В обгрунтування доводів клопотання слідчий СВ зазначила, що ОСОБА_6 обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст.296 КК України. Також зазначає, що під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених у п.1, п.2 п. 3, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які доведені вагомістю зібраних доказів, тяжкістю покарання, яке йому загрожує, а тому виправдовують застосування відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Вимоги мотиввала тим, що підозрюваний може переховуватися від органу досудового слідства та суду, оскільки підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, санкція статті передбачає покарання у виді позбавлення волі, може знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей, які мають істотне изначення для встановлення обставин кримінального правопорушення з метою уникнення кримінальної відповідальності та унеможливення органом досудового розслідування фіксації у передбаченому КПК України порядку доказів вчинення вказаного кримінального правопорушення підозрюваним ОСОБА_6 . Вказала, що підозрюваний може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні (чинити на свідків психологічний або фізичний вплив щодо зміни або відмови від своїх показів, а також схиляти свідків до дачі неправдивих показань) та вчинити інше кримінальне правопорушення. Просила обрати відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 запобіжний захід строком на 60 днів у виді тримання під вартою.
Відмовляючи у задоволенні клопотання слідчий суддя прийшов до такого висновку. Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 14.12.2025 року №12025071150000399 - відомості про кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 296 КК України внесено 14.12.2025 року. Тобто, строк досудового розлідування у вказаному кримінальному провадженні закінчується 14.02.2026 року, тобто через 12 днів. Підозрюваний ОСОБА_6 , перебуваючи з 15.12.2025 року за кордоном, самостійно повернувся в Україну, з'явився за викликом слідчого та за повісткою до суду для обрання запобіжного заходу. Станом на 02.02.2026 року потерпілий та свідки у даному кримінальному провадженні допитані, відеозаписи події вилучені. З огляду на викладене, слідчий суддя не знайшов обґрунтованих підстав для застосування найсуворішого запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 на 12 днів та вважав, що відносно нього необхідно обрати запобіжний захід - особисте зобов'язання.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді прокурор ОСОБА_14 подав апеляційну скаргу. Прокурор вважає, що ухвала, якою відмовлено у задоволені клопотання є незаконною та необґрунтованою зважаючи на наступне. Підозрюваний ОСОБА_6 вчинив ряд злочинів, серед яких особливо тяжкий злочин, за який відповідно до ч. 3 ст. 332 КК України передбачена кримінальна відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев?яти років позбавлення волі. Крім того, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність декількох ризиків, передбачених у п. 1, п. 2 та п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Просить скасувати ухвалу та застосувати відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Апеляційна скарга розглядається за відсутності учасників судового провадження, неявка яких, з огляду на положення ст. 405, 422 КПК України, не перешкоджає її розгляду. Приймаючи рішення про розгляд провадження за відсутності всіх учасників апеляційний суд бере до уваги, що: останні належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, клопотань про відкладення розгляду чи бажання приймати участь при розгляді апеляційної скарги не подавали.
Заслухавши доповідь судді про суть ухвали слідчого судді, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена та перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має.
Твердження апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість ухвали, колегія суддів відхиляє з таких підстав.
Відповідно до ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста в цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України для цього підстав.
Згідно ч. 1 ст. 179 КПК України особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим статтею 177 цього Кодексу ризикам, крім випадків, передбачених частиною п'ятою ст. 176 цього Кодексу.
Колегія суддів вважає, що клопотання про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_6 подано до суду в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування й відповідає вимогам ст. 184 КПК України, ґрунтується на вимогах закону та змісті викладених у ньому доводів.
При цьому, колегія суддів бере до уваги те, що у провадженні СВ відділення поліції №1 Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області знаходиться кримінальне провадження №12025071150000399, внесене до ЄРДР 14 грудня 2025 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.
Із журналу судового засідання слідує, що у розгляді клопотання брали участь підозрюваний ОСОБА_6 та його захисник-адвокат ОСОБА_15 , що свідчить про дотримання права підозрюваного на захист.
Обґрунтованим є й висновок слідчого судді про те, що дані, які містяться в копіях процесуальних документів та протоколах слідчих дій є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри повідомленої ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 296 КК України - хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене групою осіб.
Враховуючи ці обставини, колегія суддів також бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену в п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990, п. 32, Series A, N 182). При цьому, колегія суддів доходить висновку про те, що додані до клопотання докази підтверджують причетність ОСОБА_6 до скоєння кримінального правопорушення, а також підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрювана могла вчинити кримінальне правопорушення.
Разом із тим, колегія суддів зазначає, що висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінальних проваджень.
Одночасно, апеляційний суд обґрунтованим вважає і висновки слідчого судді про те, що запобіжний захід у виді особистого зобов'язання буде співмірним з існуючими ризиками, відповідає особі підозрюваного та тяжкості висунутої йому підозри, зможе забезпечити належне виконання ним процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст.194 КПК України. Такий запобіжний захід є адекватним для запобігання такого ризику як переховування від органів досудового розслідування та суду, ризику вчинення нового кримінального правопорушення, оскільки може бути забезпечено забороною не відлучатися за межі Закарпатської області без дозволу слідчого, прокурора. Також такий запобіжний захід може запобігти іншим ризикам.
Погоджуючись з указаним висновком, апеляційний суд також бере до уваги, що відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 14.12.2025 року №12025071150000399 - відомості про кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 296 КК України внесено 14.12.2025 року. Тобто, строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні закінчується 14.02.2026 року, тобто через 12 днів. Підозрюваний ОСОБА_6 , перебуваючи з 15.12.2025 року за кордоном, самостійно повернувся в Україну, з'явився за викликом слідчого та за повісткою до суду для обрання запобіжного заходу. Станом на 02.02.2026 року потерпілий та свідки у даному кримінальному провадженні допитані, відеозаписи події вилучені.
Беручи до уваги ці обставини, колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді про відсутність обґрунтованих підстав для застосування найсуворішого запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 на 12 днів та необхідністю обрання відносно нього запобіжного заходу - особистого зобов'язання.
При цьому слідчий суддя взяв до уваги, що ОСОБА_6 має постійне місце реєстрації та проживання, міцні соціальні зв'язки, є студентом третього курсу денної форми навчання спеціальності "Право" юридичного факультету Державного вищого навчального закладу "Ужгородський національний університет", раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, - і прийшов до обґрунтованого висновку про те, що можливість перетину може бути забезпечено покладенням обов'язку здачі на зберігання до відповідних органів державної влади паспорту для виїзду за кордон, інших документів, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Крім цього, апеляційний суд бере до уваги і те, що стороною обвинувачення не надано доказів, які б свідчили про необхідність застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому, доводи прокурора в цій частині апеляційний суд вважає такими, що ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені будь-якими доказами під час розгляду слідчим суддею клопотання.
Разом із тим, до апеляційної скарги прокурором не додано доказів, які б свідчили про те, що підозрюваний ОСОБА_6 не виконував чи не виконує покладені на нього процесуальні обов'язки.
На підставі вищенаведеного, прокурором не доведено, що інший, більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, зокрема особисте зобов'язання буде недостатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_6 та виконання покладених на нього обов'язків як підозрюваного, а також запобіганню будь-яким із визначених ст. 177 КПК України ризикам.
При прийнятті судового рішення беруться до уваги положення, які містяться у п. п. 3 і 4 ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. Тому, колегія суддів вважає, що запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання є достатнім і необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_6 у кримінальному провадженні.
Слідчим суддею обґрунтовано, з огляду на положення ч. 1 ст. 179 та ч. 5 ст. 194 КПК України покладено на підозрюваного ОСОБА_6 такі обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора за викликом; не відлучатися за межі Мукачівського району, Закарпатської області без дозволу слідчого, прокурора; повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування із потерпілими та свідками; здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт громадянина України, паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Інші наведені прокурором доводи не спростовують правильність висновків слідчого судді про застосування запобіжного заходу.
Процесуальних порушень, які б могли слугувати підставами для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
За цих обставин, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а ухвалу слідчого судді, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, як законну та обґрунтовану, необхідно залишити без зміни.
Приймаючи рішення колегія суддів також бере до уваги положення ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що жодних доказів чи даних про обставини, які б свідчили про незаконність ухвали слідчого судді, до апеляційної скарги не додано й будь-яких обґрунтованих клопотань прокурором із цього приводу прокурором не заявлялось; що строк дії оскаржуваної ухвали сплив і така втратила чинність у часі.
Керуючись ст. ст. 176-179, 183, 194, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу прокурора Свалявського відділу Мукачівської окружної прокуратури ОСОБА_5 - відхилити.
Ухвалу слідчого судді Свалявського районного суду Закарпатської області від 02.02.2026 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й відповідно до ч. 4 ст. 424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: