Справа № 299/6143/25
Закарпатський апеляційний суд
16.02.2026 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження у кримінальному провадженні №11-сс/4806/917/25, за апеляційною скаргою прокурора Виноградівського відділу Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 18.12.2025 року, щодо підозрюваної ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 18.12.2025 року, частково задоволено клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_6 та застосовано відносно неї запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби без застосування електронних засобів контролю, строком на 2 (два) місяці, починаючи з 17 грудня 2025 року по 16 лютого 2026 року включно.
На ОСОБА_6 покладено наступні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою; не залишати місце постійного проживання що за адресою: АДРЕСА_1 у період часу з 22 години 00 хвилин по 06 години 00 хвилин наступного дня, окрім випадків, зазначених в попередньому пункті; утримуватися від спілкування з потерпілим у даному кримінальному провадженні.
Вказані обов'язки покладено на підозрювану ОСОБА_6 на строк два місяці, тобто по 16 лютого 2026 року, включно.
З матеріалів судового провадження слідує, що старший слідчий СВ ВП №1 Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Виноградівського районного суду Закарпатської області з клопотанням, погодженим прокурором Виноградівського відділу Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 .
Клопотання мотивував тим, що 10.08.2025, близько 23 годин 24 хвилини, ОСОБА_6 , знаходячись по вул. Центральна, в с. Королево Берегівського району, діючи умисно, таємно з корисливих мотивів, маючи умисел, спрямований на крадіжку чужого майна, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та суспільну небезпечність, з метою збагачення за рахунок крадіжки чужого майна, впевнившись у відсутності потерпілого та осіб, які б могли викрити її протиправні дії, підійшла до транспортного засобу марки «AUDI» моделі А4 з номерним знаком НОМЕР_1 , який знаходився припаркованим навпроти будинку № 54 по вул. Центральна, в с. Королево Берегівського району, де шляхом вільного доступу, через незачинені передні пасажирські двері проникла до сховища - вказаного автомобіля, звідки з бардачка викрала гротові кошти в сумі 200 доларів СІІІА, що за офіційним курсом Національного Банку України станом па 10.08.2025 становило 8291 гривень, 50 Євро, що за офіційним курсом Національного Банку України станом на 10.08.2025 становило 2413 гривень та 2500 гривень, які належать ОСОБА_9 , чим самим спричинила останній матеріальних збитків на загальну суму 13834 гривні.
Таким чином, ОСОБА_6 , обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у сховище, в умовах воєнного стану.
ОСОБА_6 09.10.2025 року повідомлено про підозру у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Підозра ОСОБА_6 підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами: протоколом допиту потерпілої, протоколом допиту свідка, протоколом огляду предмету та іншими зібраними в ході досудового розслідування доказами.
На думку органу досудового розслідування до ОСОБА_6 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки є наявність ризиків передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, інших учасників у кримінальному провадженні та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
На думку сторони обвинувачення, до ОСОБА_6 необхідно застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки більш м'які запобіжні заходи, такі як особисте зобов'язання, особиста порука, застава та домашній арешт не зможуть запобігти настанню вказаних ризиків.
З огляду на викладене слідчий у клопотанні просив застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком 60 діб.
Ухвалою слідчого судді констатовано про те, що ОСОБА_6 може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, оскільки така перебувала в розшуку. Проте, слідчий суддя не погодився із доводами слідчого та прокурора щодо ризиків того, що підозрювана може незаконно впливати на потерпілого та свідків та інших учасників у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки, надані слідчому судді докази підтверджують обґрунтованість підозри ОСОБА_6 , проте не обґрунтованість вказаних ризиків, отже, такі ґрунтуються на припущеннях. Враховуючи ці обставини, слідчий суддя зауважив, що органом досудового розслідування під час розгляду клопотання доведено обґрунтованість підозри ОСОБА_6 , проте не доведено того, що інший, більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваної. Натомість, на думку слідчого судді, застосування до підозрюваної домашнього арешту у певний період доби може запобігти ризику переховуватися від органу досудового розслідування та суду. У зв'язку з викладеним, беручи до уваги характеристику ОСОБА_6 , довідку про відсутність судимостей, слідчий суддя вважав за доцільне застосувати до підозрюваної запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби без застосування електронних засобів контролю.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді прокурор ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу. Прокурор вважає, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою у зв?язку із невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а тому підлягає скасуванню. В обґрунтування доводів прокурор вказує, що місцевий суд не взяв до уваги, що ОСОБА_6 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, який є тяжким. Також, у ході розгляду вищевказаного клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею не враховано суспільний резонанс вказаного кримінального правопорушення та наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які полягають в тому, що підозрювана може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення. На думку прокурора, застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, навіть із застосуванням електронних засобів контролю та при забороні підозрюваній цілодобово залишати житло не зможе унеможливити ті ризики, які зазначені у клопотанні про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою обрати ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Апеляційна скарга розглядається за відсутності учасників судового провадження, неявка яких, з огляду на положення ст. 405, 422 КПК України, не перешкоджає її розгляду. Приймаючи рішення про розгляд провадження за відсутності всіх учасників апеляційний суд бере до уваги, що: останні належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, а також те, що прокурор ОСОБА_11 подав лист у якому зазначив, що 29.01.2026 року до Виноградівського районного суду направлено клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру для його розгляду по суті. Просив проводити судове засідання без його участі; Підозрювана та її захисник клопотань про відкладення розгляду не подавали.
Заслухавши доповідь судді про суть ухвали слідчого судді, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена та перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має.
Відповідно до ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста в цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України для цього підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби, а відповідно до ч. 6 даної статті строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію, і запобіжний захід вважається скасованим.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим статтею 177 цього Кодексу ризикам, крім випадків, передбачених частиною п'ятою ст. 176 цього Кодексу.
Колегія суддів вважає, що клопотання про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваної ОСОБА_6 подано до суду в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування й відповідає приписам ст. 184 КПК України, ґрунтується на вимогах закону та змісті викладених у ньому доводів.
При цьому, колегія суддів бере до уваги те, що у провадженні СВ відділення поліції №1 Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області знаходиться кримінальне провадження за №12025071080000501, відомості про кримінальне правопорушення в якому 12.08.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, процесуальне керівництво у якому здійснюється прокурорами Виноградівського відділу Берегівської окружної прокуратури.
Із журналу судового засідання слідує, що у розгляді клопотання брали участь як підозрювана ОСОБА_6 , так і її захисник - адвокат ОСОБА_12 , що свідчить про дотримання права підозрюваного на захист.
Обґрунтованим є й висновок слідчого судді про те, що дослідженими у ході судового розгляду матеріалами клопотання доводиться обґрунтована підозра у вчиненні підозрюваною ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у сховище, в умовах воєнного стану. Погоджуючись з указаним висновком, колегія суддів також бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену в п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990, п. 32, Series A, N 182). При цьому, колегія суддів приходить до висновку про те, що додані до клопотання докази підтверджують причетність ОСОБА_6 до скоєного кримінального правопорушення, а також підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг учинити кримінальне правопорушення. Разом із тим, колегія суддів зазначає, що висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінальних проваджень.
Таким, що ґрунтується на доданих до клопотання матеріалах, колегія суддів вважає і висновок слідчого судді про те, що ОСОБА_6 може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, оскільки така перебувала в розшуку.
Одночасно з цим, апеляційний суд також погоджується з висновками про необґрунтованість ризиків того, що підозрювана може незаконно впливати на потерпілого та свідків та інших учасників у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки, надані слідчому судді докази підтверджують обґрунтованість підозри ОСОБА_6 , проте не обґрунтованість вказаних ризиків, отже, такі ґрунтуються на припущеннях. Такі ризики не доведені прокурором і у апеляційному суді.
Крім того, до апеляційної скарги прокурором не додано доказів, які б із певною вірогідністю свідчили, що обрання щодо підозрюваної ОСОБА_6 менш суворого запобіжного заходу, ніж взяття під варту, не забезпечить її належну процесуальну поведінку, а також про те, що підозрювана ОСОБА_6 з моменту обрання їй запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не виконувала покладені на неї процесуальні обов'язки.
Приймаючи судове рішення беруться до уваги положення, які містяться у п. п. 3 і 4 ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Тому доводи апеляційної скарги про те, що застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, навіть із застосуванням електронних засобів контролю та при забороні підозрюваній цілодобово залишати житло не зможе унеможливити ті ризики, які зазначені у клопотанні, апеляційний суд із урахуванням наведеного вище відхиляє як такі, що не підтверджені жодними доказами, ґрунтуються виключно на припущеннях, а відтак і жодним чином не спростовують висновків слідчого судді про можливість застосування щодо підозрюваної ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту без застосування засобів електронного контролю.
За цих обставин, при розгляді клопотання слідчий суддя, взявши до уваги вищенаведені обставини, вимоги кримінального процесуального закону та дані про особу підозрюваної, прийшов до належних висновків про часткове задоволення клопотання про застосування щодо підозрюваної ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та про можливість і необхідність застосування щодо неї запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, які ґрунтуються на вимогах закону й доданих до клопотання матеріалах, у зв'язку із чим, визнаються апеляційним судом обґрунтованими й належним чином вмотивованими. При цьому, колегія суддів вважає, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту без застосування засобів електронного контролю буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної ОСОБА_6 у кримінальному провадженні.
Інші обставини, які б давали підстави для скасування судового рішення апеляційним судом не встановлені.
Строк дії запобіжного заходу встановлено відповідно до вимог ч. 6 ст. 181 КПК України, а також обґрунтовано, відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, покладено на підозрюваного такі процесуальні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою; не залишати місце постійного проживання що за адресою: АДРЕСА_1 у період часу з 22 години 00 хвилин по 06 години 00 хвилин наступного дня, окрім випадків, зазначених в попередньому пункті; утримуватися від спілкування з потерпілим у даному кримінальному провадженні.
Процесуальних порушень, які б могли слугувати підставами для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
За цих обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала слідчого судді, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без зміни.
Приймаючи рішення колегія суддів також бере до уваги положення ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що під час апеляційного розгляду не встановлено фактів, які б могли вплинути на висновки слідчого судді чи спростувати їх, і на такі стороною обвинувачення не вказується.
Керуючись ст. ст. 176-183, 194, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу прокурора Виноградівського відділу Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_5 - відхилити.
Ухвалу слідчого судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 18.12.2025 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й відповідно до ч. 4 ст. 424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: