Справа № 675/894/25
Провадження № 2/675/89/2026
20 лютого 2026 року Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі головуючої - судді Янішевської О. С., секретаря судового засідання Гонтарук А. С.,
з участю позивача ОСОБА_1 , його представника адвоката Кучерука Т. М.,
представника третьої особи Король К. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань у приміщенні суду в м. Ізяславі цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Служба у справах дітей Ізяславської міської ради Шепетівського району Хмельницької області про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини,
03 червня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Служба у справах дітей Ізяславської міської ради Шепетівського району Хмельницької області про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини.
Ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 23 червня 2025 року у справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.
13 листопада 2025 року закрите підготовче провадження.
У судовому засіданні присутні позивач ОСОБА_1 , його представник адвокат Кучерук Т. М., представник Служби у справах дітей Ізяславської міської ради Шепетівського району Хмельницької області Король К. О.
Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилась.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
У позовній заяві зазначено, що встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини позивачеві потрібне як підстава для отримання відстрочки від мобілізації та/або звільнення з військової служби.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 1 частини другої статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вжитий у зазначеній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 цього Кодексу).
За приписами частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-ХІІ.
За частиною першою статті 2 цього Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частинами першою, п'ятою статті 1 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації визначені статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-ХІІ.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 23 Закону № 3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.
Спірні правовідносини виникли у зв'язку з бажанням ОСОБА_1 оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та ненаданні довідки про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини першої статті 23 Закону № 3543-ХІІ та/або звільнення з військової служби на підставі абзацу 5 пункту 3 частини 12 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ.
До органів військового управління віднесені: Міністерство оборони України, інші центральні органи виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, Генеральний штаб Збройних Сил України, інші штаби, командування, управління, постійні чи тимчасово утворені органи у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, призначені для виконання функцій з управління, в межах їх компетенції, військами (силами), з'єднаннями, військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями, які належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади, а також територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації (стаття 1 Закону України «Про оборону України»).
Відповідно до Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.
До повноважень районних ТЦК СП належить оформлення для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та перевірка підстав їх надання, ведення спеціального обліку військовозобов'язаних (пункт 11 Положення).
Отже, аналізуючи зміст спірних правовідносин слід дійти висновку, що між ОСОБА_1 та районним ТЦК СП фактично виник публічно-правовий спір щодо відмови в оформленні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та видачі довідки про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пунку 3 частини першої статті 23 Закону № 3543-ХІІ, або між ОСОБА_1 та військовою частиною фактично виник публічно-правовий спір щодо відмови у звільненні з військової служби на підставі абзацу 5 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-ХІІ, як батьку який самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.
Подібні правовідносини були предметом розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 03 жовтня 2024 року у справі №160/17962/23 (провадження № К/990/28282/24).
Однією з підстав закриття провадження у справі є те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).
Аналогічну позицію висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 17 грудня 2025 року в справі № 676/5900/24.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, зокрема, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи викладене провадження у справі підлягає закриттю.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 206, 247, 255, 260 ЦПК України, суд
Закрити провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Служба у справах дітей Ізяславської міської ради Шепетівського району Хмельницької області про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Ухвала може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її винесення.
Суддя: О. С. Янішевська