Справа №639/5592/19
Провадження №1-кс/639/289/26
19 лютого 2026 року м. Харків
Слідчий суддя Новобаварського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_4 ,
підозрюваного - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові клопотання старшого слідчого СВ ВП № 1 ХРУП № 3 ГУ НП в Харківській області ОСОБА_6 по кримінальному провадженню № 12019220500001211 від 07.02.2019 року про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Білгород-Дністровський Одеської обл., громадянина України, раніше неодноразово судимого, останній раз 17.09.2019 Кіровським районним судом м. Дніпропетровськ за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до 2 років позбавлення волі, із застосуванням ст. 75, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України звільнений з іспитовим строком на 1 рік, 19.11.2020 знятий з обліку у зв'язку із закінченням іспитового строку; зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, -
Старший слідчий СВ ВП № 1 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_7 за погодженням з прокурором Новобаварської окружної проратури м. Харкова ОСОБА_3 , звернулась до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 .
У клопотанні слідчий посилається на те, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, тобто у скоєнні тяжкого умисного злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 4 до 6 років; наявні ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливості запобігання вказаним ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав з підстав, викладених у клопотанні, просив обрати стосовно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання в межах строків досудового розслідування.
Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник - адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечували, просили в задоволенні клопотання відмовити, посилаючись на те, що ОСОБА_5 не вчиняв інкримінованого йому злочинів, а також наявність міцних соціальних зв'язків у підозрюваного - наявність неповнолітньої доньки, яка проживає з обвинуваченим (без матері) та стан його здоров'я (підозрюваний страждає на ВІЛ-інфекцію та ряд інших важких захворювань), недоведеність у клопотанні в повному обсязі обставин, якими б доводилась наявність ризиків, на які посилається сторона обвинувачення.
Вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши надані до суду докази, слідчий суддя дійшов висновку про таке.
Судовим розглядом встановлено, що слідчим відділом ВП № 1 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженню № 12019220500001211 від 07.02.2019 року.
08.02.2019 року ОСОБА_5 по вказаному кримінальному провадженню вручено повідомлення підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України
18.02.2026 року ОСОБА_5 по вказаному кримінальному провадженню вручено повідомлення про зміну підозри у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України
З матеріалів досудового розслідування, копії яких було надано слідчому судді, вбачається наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, за обставин, наведених слідчим в повідомленні про підозру.
Необхідно зазначити, що у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007 Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення. Метою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру».
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
За змістом ст. ст. 131-132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
При цьому ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, санкцією якої передбачене покарання у виді позбавленням волі на строк від 4 до 6 років.
З урахуванням тяжкості покарання, конкретних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , прокурором доведено наявність певних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України - можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування або суду, оскільки після отримання повідомлення про підозру останній протягом 6 років не виходив на зв'язок з органом досудового розслідування, його явку виявилось можливим забезпечити лише шляхом постановлення слідчим суддею ухвали про дозвіл на затримання з метою приводу для розгляду данного клопотання. Також не виключається можливість вчинення ОСОБА_5 нових злочинів - так, у 2019 році (після пред'явлення первісної підозри) він засуджений 17.09.2019 Кіровським районним судом м. Дніпропетровськ за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до 2 років позбавлення волі, із застосуванням ст. 75, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України звільнений з іспитовим строком на 1 рік, 19.11.2020 знятий з обліку у зв'язку із закінченням іспитового строку.
Водночас, за змістом ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
При цьому ОСОБА_5 на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває; неодружений; має на утриманні неповнолітню дитину, з якою проживає вдвох та для якої фактично є єдиним з батьків, офіційно не працевлаштований, але має неофіційні джерела доходу.
Вирішуючи питання про застосування підозрюваному запобіжного заходу суддя враховує не тільки положення, які передбачені КПК, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клоот проти Бельгії» (Cloot v. Belgium, § 40) серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
З урахуванням вищенаведених обставин, при розгляді клопотання встановлено, що наведені у клопотанні слідчого ризики не містять переконливого обґрунтування, що тільки запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який є винятковим, зможе забезпечити належне виконання підозрюваним процесуальних обов'язків. Фактично ці ризики, за переконанням слідчого судді, мають мінімізований ступінь їх здійснення, а слідчий у клопотанні та прокурор в судовому засіданні не довели обставин, які свідчать про недостатність застосування щодо ОСОБА_5 більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, для запобігання вказаним ризикам.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті (недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні), слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Виходячи з наведеного, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, а також з урахуванням ризиків, доведених слідчим та прокурором в суді та їх ступеня; даних про особу підозрюваного, його вік, стан здоров'я, майновий стан, міцність соціальних зв'язків, репутацію та факт офіційного працевлаштування; слідчий суддя вважає можливим застосувати до нього більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначено в клопотанні, а саме у вигляді домашнього арешту в нічний час лоби, що буде необхідним і достатнім для запобігання ризикам, встановленим під час судового розгляду.
Прийшовши до висновку про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, слідчий суддя враховує й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 193-194, 196, 197 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання старшого слідчого СВ ВП № 1 ХРУП № 3 ГУ НП в Харківській області ОСОБА_6 - відмовити.
Застосувати у відношенні підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_2 , в межах строків досудового розслідування, тобто до 18 квітня 2026 року (включно).
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 наступні обов'язки:
-прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду за першою вимогою;
-не залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 , в період доби з 22:00 години до 06:00 години наступного дня, без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;
-не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Встановити строк дії ухвали до 18 квітня 2026 року (включно).
ОСОБА_5 з-під варти звільнити в залі суду.
Копію ухвали вручити слідчому для подальшого пред'явлення до виконання до органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено 20 лютого 2026 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1