Справа № 638/12554/23
Провадження № 1-кп/638/616/26
20 лютого 2026 року Шевченківський районний суд м. Харкова
в складі головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря: ОСОБА_2 ,
з участю прокурора: ОСОБА_3 ,
з участю обвинуваченого: ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові обвинувальний акт, внесений до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62023170020001742 від 28.08.2023 року за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Шостка, Сумської області, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, не одруженого, дітей на утриманні не маючий, на момент вчинення злочину військовослужбовець військової служби за контрактом - інспектор прикордонної служби 2 категорії-навідник-оператор першого відділення інспекторів прикордонної служби третьої прикордонної застави третього відділу прикордонної служби (тим С) (на БТР) прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (тип Б) НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, у званні старший сержант, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,-
у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України,-
Встановлено, що 03.04.2020 ОСОБА_4 уклав контракт з начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 про проходження громадянином України військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах осіб сержантського складу.
Наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України № 993-ОС від 23.12.2022 «Про особовий склад» ОСОБА_4 призначено на посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії - навідника-оператора першого відділення інспекторів прикордонної служби третьої прикордонної застави третього відділу прикордонної служби (тип С) (на БТР) прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України.
Відповідно до приписів ст.ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», на момент вчинення злочину, старший сержант ОСОБА_4 вважався військовослужбовцем, який проходить військову службу за контрактом.
Вимоги ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» зобов'язують старшого сержанта ОСОБА_4 захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України.
У відповідності до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (зі змінами), ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, старший сержант ОСОБА_4 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; беззастережно виконувати накази командирів; знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов'язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та інше.
Пунктом 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи протягом робочого часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком; на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Згідно вимог ст.ст. 12, 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків він зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові. Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Статтями 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, визначено необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків, зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану», затвердженого Верховною Радою України 24.02.2022 (№ 2102-ІХ), відповідно до пункту № 31 частини першої статті 85 Конституції України та статті 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» по всій території України введено військовий стан, у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, який у подальшому продовжено указом Президента України № 259/2022 з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року на 30 діб.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною радою України, у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України №259/2022 від 18.04.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 від 17.05.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 25 травня 2022 строком на 90 діб.
Указом Президента України № 573/2022 від 12.08.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 23 серпня 2022 строком на 90 діб.
Указом Президента України № 757/2022 від 07.11.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 21 листопада 2022 строком на 90 діб.
Указом Президента України № 58/2023 від 06.02.2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 19 лютого 2023 строком на 90 діб.
Указом Президента України № 254/2023 від 01.05.2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 20 травня 2023 строком на 90 діб.
Однак, старший сержант ОСОБА_4 під час проходження військової служби, в порушення вищезазначених нормативно-правових актів, вирішив стати на злочинний шлях.
Зокрема, ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом і Державній прикордонній служби України, достовірно знав та усвідомлював, що повинен неухильно дотримуватись вимог ст.ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, які зобов'язують його: свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, захищати суверенітет і територіальну цілісність України, забезпечувати її економічну та інформаційну безпеку, віддано служити українському народу, сумлінно, чесно та зразково виконувати військовий обов'язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, не допускати негідних вчинків.
Так, старший сержант ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, перебуваючи на посаді інспектора прикордонної служби 2 категорії - навідника-оператора першого відділення інспекторів прикордонної служби третьої прикордонної застави третього відділу прикордонної служби (тип С) (на БТР) прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України,перебуваючи на підставі бойового розпорядження головнокомандувача Збройних Сил України № НОМЕР_3 від 15.06.2023 у підпорядкуванні начальника НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, реалізуючи свій злочинний умисел, з мотивів небажання виконувати обов'язки військової служби та з метою незаконно ухилитися від неї, маючи об'єктивні можливості своєчасно прибути до цієї частини, в умовах воєнного стану, у порушення вимог ст.ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, не одержавши дозволу відповідних командирів або начальників, за відсутності поважних причин, 22.07.2023 самовільно залишив місце служби - ділянку НОМЕР_4 прикордонного загону, що розташовувалася поблизу АДРЕСА_2 та прибув за місцем свого проживання - в АДРЕСА_3 , де проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби.
Після цього, 15.08.2023 старший сержант ОСОБА_4 добровільно та з власної ініціативи прибув до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України та повідомив про себе і вчинений ним злочин.
Допитаний обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України у повному обсязі, підтвердивши обставини, викладені у обвинувальному акті, у вчиненому розкаявся та зазначив, що має намір продовжувати проходити військову службу.
Суд зі згоди прокурора, обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до частини 3 статті 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, суд з'ясував, чи правильно розуміє обвинувачений зміст цих обставин, не оспорює їх, і не наполягає на дослідженні всіх доказів у справі, у суду відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, а також роз'яснив, що у такому випадку обвинувачений буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Аналізуючи представлені докази в їх сукупності, суд дійшов висновку щодо доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_4 та кваліфікує його дії за частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України, тобто самовільне залишення місця служби без поважних причин, військовослужбовцем (крім строкової служби), вчинене в умовах воєнного стану.
При вирішенні питання про покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує характер і ступінь важкості вчиненого кримінального правопорушення, яке у відповідності до статті 12 Кримінального кодексу України відносяться до тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують та обтяжують його покарання.
Так, ОСОБА_4 раніше не судимий, на момент вчинення злочину військовослужбовець, не одружений; згідно службової характеристики зарекомендував себе посередньо; згідно медичної характеристики здоровий; має зареєстроване місце проживання; неповнолітніх дітей та осіб похилого віку на утриманні не має; у лікарів психіатра та нарколога на обліку не перебуває.
Відповідно до статті 66 Кримінального кодексу України, обставиною, що пом'якшує відповідальність ОСОБА_4 суд визнає визнання вини.
Відповідно статті 67 Кримінального кодексу України, обставиною, що обтяжує відповідальність ОСОБА_4 , судом не встановлено.
Крім того, судом також враховується та обставина, що в результаті протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_4 наслідків, які могли бути віднесені до категорії тяжких, не настали.
Відповідно до частини 2 статті 50 Кримінального кодексу України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.
Пленум Верховного Суду України в Постанові №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» звертає увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визначається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватись вимог статті 65 Кримінального кодексу України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Відповідно до вимог статті 65 Кримінального кодексу України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 повинно бути призначене покарання, необхідне та достатнє для виправлення та попередження нових злочинів у межах мінімальної санкції кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України у вигляді позбавлення волі, оскільки саме цей вид покарання буде мати вплив на його виправлення та попередження нових злочинів, і саме в такому випадку буде досягнута передбачена частиною 2 статті 50 Кримінального кодексу України мета покарання обвинуваченим.
Із матеріалів справи вбачається, що ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 07.09.2023 року до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» з одночасним визначенням суми застави у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 53 680,00 грн., з покладенням на обвинуваченого у разі внесення застави обов'язків, а саме: прибувати до слідчого, прокурора, чи суду за першою вимогою; не відлучатись з постійного місця проходження військової служби без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця проходження служби; утримуватися від спілкування із свідками з приводу обставин вчинення злочину.
Листом від 19.09.2023 року №12/12-11499/Бр Державна установа «Харківський слідчий ізолятор» повідомлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 19.09.2023 року звільнений із ДУ «Харківський слідчий ізолятор» по сплаті застави у розмірі 53 680,00 грн.
Згідно зі статтею 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу. Застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
Відповідно до пункту 7 Порядку внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2011 року № 15 кошти, внесенні як застава, підлягають поверненню повністю або частково у випадках, передбачених кримінальним процесуальним кодексом України.
Так, згідно з частиною 11 статті 182 КПК України застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому, застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Згідно з п.8 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу» від 11.01.2012 року №15 застава повертається особі або заставодавцю у безготівковій формі на зазначений ними банківський рахунок, а у разі відсутності такого рахунка - готівкою через банки або підприємства поштового зв'язку. Для повернення коштів, внесених як застава, особа чи заставодавець подає до територіального управління ДСА або апеляційного суду, Вищого антикорупційного суду, якому відкрито депозитний рахунок, на який було внесено заставу, такі документи: заява особи чи заставодавця, в якій обов'язково зазначаються реквізити банківського рахунка, на який зараховуватимуться кошти, що підлягають поверненню, а у разі відсутності банківського рахунка - відомості про банк чи підприємство поштового зв'язку; засвідчена судом копія ухвали слідчого судді, суду, вироку суду, в якому міститься рішення про повернення застави; копія платіжного або іншого документа, що підтверджує факт внесення коштів як застави.
З огляду на викладене, враховуючи, що застава у розмірі 53 680,00 грн., яка була внесена за обвинуваченого не звернута у дохід держави, суд вважає за необхідне повернути суму застави ОСОБА_5 .
Витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні відсутні.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Цивільній позов не заявлено.
Керуючись ст.ст. 373,374 КПК України суд,-
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
Змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з застави на тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» до набрання вироком законної сили, взявши його під варту в залі суду негайно.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з 20.02.2026 року, тобто з моменту зміни йому запобіжного заходу з застави на тримання під вартою за даним вироком суду.
Зарахувати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 07.09.2023 ркоу року по 19.09.2023 року включно.
Повернути ОСОБА_5 , після набрання вироком законної сили, внесену заставу в розмірі 53 680,00 грн., яку 19.09.2023 року внесено на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області за обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до ухвали Ленінського районного суду м. Харкова від 07.09.2023 року у справі №642/5167/23.
Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Головуючий суддя: