Справа № 638/5357/25
Провадження № 1-кп/638/932/26
Іменем України
19 лютого 2026 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання прокурора ОСОБА_3 про здійснення спеціального судового провадження у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024220000000064 від 17.01.2024, за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Російської Федерації, військовослужбовця НОМЕР_1 (в/ч № НОМЕР_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 1 ст. 438, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України,
встановив:
У провадженні Шевченківського районного суду м. Харкова перебуває кримінальне провадження № 12024220000000064 від 17.01.2024, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 1 ст. 438, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурором заявлене клопотання про здійснення спеціального судового провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 .
В обґрунтування заявленого клопотання прокурор зазначив, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч. 1 ст. 438 КК України, а саме: у жорстокому поводженні з цивільним населенням; ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438 КК України, а саме: у порушенні законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов?язковість яких надана Верховною Радою України, вчинені за попередньою змовою групою осіб (у редакції ст. 438 КК України на час вчинення кримінальних правопорушень)..
У відповідності до ст. ст. 276-278 КПК України 29.01.2025 було складено письмове повідомлення про підозру у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України.
У зв?язку з тим, що ОСОБА_5 знаходиться на території російської федерації та переховується від органів досудового розслідування, здійснити повідомлення про підозру шляхом безпосереднього вручення, надіслання поштою, електронною поштою чи факсимільним зв?язком, здійснення повідомлення по телефону або телеграмою було неможливим.
Враховуючи викладене, повідомлення про підозру ОСОБА_5 та повістки про його виклик на 04.02.2025, 05.02.2025, 06.02.2025 до СУ ГУНП в Харківській області у відповідності до ч. 8 ст. 135 КПК України 29.01.2025 опубліковані на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора та в газеті «Урядовий кур'єр», яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, де розміщуються повістки про виклик осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, та інші відомості.
На зазначені виклики підозрюваний ОСОБА_5 не прибув, про причини не явки нічого не повідомив.
Постановою слідчого у кримінальному провадженні від 25.02.2025 ОСОБА_5 оголошений у розшук.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Харкова від 26.02.2026 надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 , того ж дня на підставі ухвали слідчого судді ОСОБА_5 обрано запобіжний захід.
21.03.2025 обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024220000000064 від 17.01.2024 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених 4, 1 ст. 438, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України направлений до Шевченківського районного суду м. Харкова для розгляду по суті.
Під час судового розгляду даного кримінального провадження, в порядку, передбаченому КПК України опубліковано 08.08.2025, 16.09.2025, 08.11.2025 у засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газеті «Урядовий кур?єр» повістки про виклики ОСОБА_5 до Шевченківського районного суду м. Харкова.
Крім того, в порядку, передбаченому КПК України повістки про виклик обвинуваченого ОСОБА_5 до Шевченківського районного суду м. Харкова публікувались на сайті Офіса Генерального прокурора України:
https://www.gp.gov.ua/ua/posts/povistka-pro-viklik-do-sudu-dubenko-vv-na-20052025
https://www.gp.gov.ua/ua/posts/povistka-pro-viklik-do-sudu-obvinuvacenogo-dubenko-vv-na- 19062025
https://www.gp.gov.ua/ua/posts/povistka-pro-viklik-do-sudu-obvinuvacenogo-dubenko-vyaceslava-valeriiovica-na-23092025
https://www.gp.gov.ua/ua/posts/povistka-pro-viklik-do-sudu-obvinuvacenogo-dubenka-vyaceslava-valeriiovica-na-14102025
https://www.gp.gov.ua/ua/posts/povistka-pro-viklik-do-sudu-obvinuvacenogo-dubenka-vyaceslava-valeriiovica-na-12112025
Однак, будучи повідомленим про виклики у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законодавством, ОСОБА_5 до суду жодного разу не з?явився, про поважні причини неприбуття суд не повідомив, що свідчить про його подальше переховування від органу досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності за воєнний злочин.
Таким чином, об?єктивно й переконливо, із підтвердженням конкретними доказами, зібраними з дотриманням принципів законності й верховенства права та у суворій відповідності процедурі, визначеній кримінальним процесуальним законом України, встановлено, що:
1. Обвинувачений ОСОБА_5 ухилявся від явки до суду (не прибув на виклик без поважної причини більш як два рази), що підтверджується повістками про виклик.
2. Обвинувачений ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України, що підтверджується доказами, зібраними в ході здійснення досудового розслідування по даному кримінальному провадженню та, у подальшому, на стадії досудового слідства, будуть надані суду стороною обвинувачення.
3. Обвинувачений ОСОБА_5 оголошений в розшук, що підтверджується постановою про оголошення розшуку підозрюваного від 18.09.2023.
???4. Обвинувачений ОСОБА_5 переховується від органів слідства та суду на території Російської Федерації, з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
???5. Обвинувачений військовослужбовець збройних сил РФ ОСОБА_5 знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, оскільки всі процесуальні рішення, передбачені КПК України, були опубліковані відповідно до вимог закону у засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газеті «Урядовий кур?єр» та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
З метою виконання завдань кримінального судочинства, для притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності у вказаному кримінальному провадженні доцільно отримати дозвіл на проведення спеціального судового провадження.
У судовому засіданні прокурор заявлене клопотання підтримала, посилаючись на викладені у ньому доводи.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_4 заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, вважає його необґрунтованим та безпідставним.
Суд, заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, дослідивши матеріали обвинувального акту та клопотання, дійшов наступних висновків.
До загальних засад кримінального провадження, зокрема, відносяться: законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження показань. При цьому зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним уст. 7 КПК України, з урахуванням особливостей, встановлених законом та нормами міжнародного права.
У Міжнародному пакті про громадянські і політичні права (ст. 14 (3) (d)) вказується: «Кожен має право при розгляді будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, як мінімум, на такі гарантії на основі повної рівності: (d) бути засудженим в його присутності...». Водночас, обвинувачений може добровільно відмовитися від здійснення свого права бути присутнім на судових слуханнях, але суд у будь-якому випадку має здійснити ретельну перевірку наведеної обставини.
Відповідні права та можливості обвинуваченого визначеніст. 42 КПК України.
Ключове значення в цьому випадку має відігравати повідомлення особи про порушене проти неї кримінальне провадження, яке мало бути здійснено відповідно до процесуальних і матеріальних вимог, що гарантують ефективне здійснення її прав, при тому, що неясна і неофіційна інформація є недостатньою (рішення ЄСПЛ у справі «Сейдовіч проти Італії»).
Можливість судового розгляду справи у кримінальному проваджені у разі неприбуття обвинуваченого за викликом суду шляхом здійснення спеціального судового провадження передбачена у ч. 3ст. 323 КПК України.
Так, за змістом абз. 1 цієї частини передбачено, що судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другійстатті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.
В свою чергу, за змістом ч. 2ст. 297-1 КПК України, серед переліку злочинів за якими може бути призначено спеціальне судове провадження, міститься й кримінальне правопорушення, передбачене ст. 438 КК України, за якою висунуто обвинувачення ОСОБА_5 .
Суд вважає, що подальший розгляд кримінального провадження № 12024220000000064 від 17.01.2024, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 1 ст. 438, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України, шляхом здійснення спеціального судового провадження не порушуватиме права обвинуваченого на справедливий суд, у зв'язку з наступним.
Під час розгляду цього кримінального провадження наявні всі засоби і можливості дотримання стандартів судового розгляду, викладені у Резолюції 11 комітету Міністрів Ради Європи від 19 січня 1973 року «Про критерії, що регламентують розгляд, проведений за відсутності обвинуваченого», якою регламентується наступне:
«1. Справу жодної особи не може бути розглянуто, якщо до цього її ефективно протягом часу, що дозволяє їй з'явитися в суд і підготувати свій захист, не було оповіщено повістками, якщо тільки не буде встановлено, що вона навмисно прагнула уникнути правосуддя.
2. Повістки повинні вказувати на наслідки неявки обвинуваченого на розгляд.
3. Коли суд встановить, що обвинуваченому, який не з'явився на розгляд, була вручена (atteint) повістка, він повинен розпорядитися про відкладення розгляду, якщо визнає, що особиста присутність обвинуваченого є обов'язковою, або якщо є підстави вважати, що у нього виникли перешкоди для явки.
4. Справа обвинуваченого не повинна розглядатися в його відсутність, якщо можливо і бажано перенести розгляд на територію іншої держави або звернутися із запитом про видачу.
5. Коли справа обвинуваченого розглядається в його відсутність, докази повинні збиратися звичайними способами, а захист повинен мати право втручатися в цей процес.
6. Судове рішення, прийняте за відсутності обвинуваченого, має бути доведено до його відома згідно з правилами вручення повісток для явки в суд, і період часу для оскарження не повинен починатися раніше, ніж особа, щодо якої винесено вирок, не отримає ефективного повідомлення про винесене судове рішення, якщо тільки не буде встановлено, що вона навмисно прагнула уникнути правосуддя.
7. Кожен, чия справа розглядалася в його відсутність, повинен мати можливість оскаржити це судове рішення будь-якими доступними йому засобами, якби він був присутній.
8. Особа, справу якої було розглянуто в її відсутність, і якій не була належним чином і в належній формі вручена повістка, повинна мати правовий засіб захисту, що дозволяє їй анулювати судове рішення.
9. Особа, справу якої розглянуто в її відсутність, але якій повістка була належним чином вручена, має право на повторний розгляд справи в звичайному порядку, якщо ця особа може довести, що її відсутність і факт того, що вона не могла проінформувати суддю у справі, були викликані обставинами, що знаходяться за межами її контролю».
Європейський Суд з прав людини з особливою увагою ставиться до судового розгляду справ за відсутності обвинуваченого. У рішенні ЄСПЛ «Медєніца проти Швейцарії» суд зазначив, що існування процедури заочного кримінального провадження не викликає заперечень лише за умови, що при цьому дотримуються гарантії, що забезпечують права людини, закріплені Конвенцією.
Кримінальний процесуальний закон України надає обвинуваченим всі необхідні можливості в рамках спеціального судового провадження, щодо необхідності дотримання яких у справах за відсутності обвинуваченого (in absentia), висловлюється у своїх рішеннях ЄСПЛ, зокрема, надає право обвинуваченим за бажанням бути присутніми при розгляді кримінального провадження, право виробити лінію захисту, право на юридичну допомогу, право бути вислуханим, право оскаржити заочний вирок.
Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 135 КПК України особа викликається до суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком; здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім'ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
Згідно матеріалів справи, ОСОБА_5 є громадянином Російської Федерації, військовослужбовцем 1 мотострілецького полку (в/ч № НОМЕР_2 ) 2 мотострілецької дивізії 1 танкової армії ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Обвинувачений ОСОБА_5 неодноразово викликався до суду шляхом публікації в газеті «Урядовий кур'єр», яка відноситься до засобу масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а також на офіційному веб-сайті Шевченківського районного суду м. Харкова, сайті Офісу Генерального прокурора, однак останній за викликами до суду не з'явився.
З огляду на наявні матеріали провадження, суд не вбачає будь-яких інших можливостей, які могли б бути використані судом, стороною обвинуваченням та стороною захисту для повідомлення обвинуваченого про проведення судового засідання.
25.02.2025 підозрюваного ОСОБА_6 оголошено у розшук.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Харкова від 26.02.2026 надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 , того ж дня на підставі ухвали слідчого судді ОСОБА_5 обрано запобіжний захід.
Враховуючи викладені висновки про належність здійснення викликів і повідомлень в рамках кримінального провадження, суд оцінює дії обвинуваченого як такі, що мають на меті переховування з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Згідно з висновком, який міститься в постанові Верховного Суду України від 19 березня 2015 року (провадження № 5-1кс15), «під ухиленням від слідства або суду з погляду застосуванняст. 49 КК слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез'явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо)… Зупинення перебігу строку давності можливе тільки щодо певної особи, обізнаної про те, що стосовно неї проводиться слідство... При з'ясуванні, які дії особи мають визнаватись юридично значущим (а не просто фактичним) ухиленням від слідства або суду, треба враховувати, крім усього іншого, кримінально процесуальний статус особи, що вчинила злочин. Це має бути особа, яка в установленому порядку визнана підозрюваним або обвинуваченим та яка зобов'язана з'являтись до правозастосовних органів за викликом, перебувати в межах їх досяжності. Зазначена особа усвідомлює, що в неї вже виник юридичний обов'язок постати перед слідством або судом, однак вона ухиляється від виконання такого обов'язку».
Наведена позиція була додатково підтверджена постановами Верховного Суду від 19 червня 2018 року по справі № 659/234/16-к та 30 травня 2019 року по справі № 639/793/17.
Крім того, в постанові Верховного Суду від 27 березня 2019 року (провадження № 51-9040км18) на підставі аналізу положень ч. 1 ст. 281 КПК колегія суддів дійшла висновку, що підстава для оголошення розшуку під час досудового розслідування «місцезнаходження підозрюваного невідоме» може мати місце як у випадку, якщо підозрюваний ухиляється від слідства, так і з інших причин, коли не встановлено його місцезнаходження».
У постанові Верховного Суду від 10 березня 2020 року у справі № 242/3982/16-к зазначено, що «за таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду, відповідно до яких органом досудового розслідування вичерпано всі можливі заходи для повідомлення ОСОБА_1 про підозру, та належним чином виконані вимоги закону щодо вручення письмового повідомлення про підозру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування. Виходячи з тих заходів, які були вжиті органом досудового розслідування для вручення повідомлення про підозру ОСОБА_1, Верховний Суд не знаходить підстав вважати, що останній не був повідомлений про наявність кримінального провадження відносно нього. У зв'язку з цим він мав можливість отримувати інформацію щодо часу і місця судового розгляду кримінального провадження, оскільки відповідні повістки публікувалися у засобах масової інформації загальнодержавного значення та на інтернет-порталі судової влади. Він також мав можливість взяти участь у судовому розгляді кримінального провадження як особисто, так і шляхом залучення захисника за власним вибором, якщо б мав таке бажання. Поряд з цим, для захисту інтересів ОСОБА_1 державою був залучений захисник, касаційна скарга якого є предметом розгляду суду касаційної інстанції».
Аналіз загального змісту наведеної судової практики, з урахуванням конкретних обставини цього провадження, дозволяє дійти висновку про можливість здійснювати подальший розгляд у формі спеціального судового провадження з дотриманням норм міжнародного законодавства в сфері захисту прав людини, у тому числі вищенаведеної практики ЄСПЛ, практики Верховного Суду, та що такий розгляд не призводить до порушення ст. 6 Конвенції, положеньКонституції України, та положеньКПК України.
Право людини і громадянина на судовий захист належить до громадянських прав, при чому, містить в собі юридичну гарантію від свавілля як з боку держави, так і окремих осіб. Держава має забезпечувати захист прав особи, у тому числі шляхом реалізації завдань кримінального судочинства.
Завданнями кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть в ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний.
Тобто, забезпечення гарантії того, що особа, якій у встановленому порядку висунуте обвинувачення у вчиненні злочину, має постати перед судом, спрямоване на захист не тільки інтересів усього суспільства, але й кожного окремого громадянина держави.
Можливість розглянути справу і прийняти у ній рішення за відсутності обвинуваченого відповідає загальним засадам демократичного суспільства. Необхідні критерії для такого розгляду закріплені у Резолюції (75) 11 Комітету Міністрів Ради Європи «Про критерії, що регламентують розгляд, що здійснюється за відсутності обвинуваченого» та Рекомендаціях № 6 R (87)18 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам «Щодо спрощення кримінального судочинства».
Сумісність обмежень, передбачених національним законодавством, з правом доступу до суду, гарантованим статтею 6 Конвенції, має залежати від особливостей конкретного провадження. Право на участь у розгляді справи, гарантоване статтею 6 Конвенції, не є абсолютним, і має існувати розумна пропорційність між використовуваними засобами та метою, яку прагнуть досягти. Відповідні обмеження не повинні перешкоджати здійснення права таким чином або до такої міри, що порушується сама суть права.
Оскільки наявними у матеріалах справи доказами належним чином доведено, що обвинувачення ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 12024220000000064 від 17.01.2024 висунуте щодо вчинення кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 1 ст. 438, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України, що входить до переліку злочинів, зазначених у ч. 2ст. 297-1 КПК України, досудове розслідування кримінального провадження проводилось у формі спеціального досудового розслідування, обвинувачений перебуває на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, повідомлений належним чином про розгляд судом кримінального провадження щодо нього в порядку, передбаченому КПК України, шляхом публікації повісток про виклик до суду в газеті «Урядовий кур'єр», що відноситься до засобів масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, на офіційних сайтах суду та Офісу Генерального прокурора, має змогу отримувати інформацію щодо розгляду цього кримінального провадження, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для задоволення заявленого клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 .
На підставі викладеного, керуючись ст. 297-1, 314-316, 371-372, 376, 395 КПК України,
ухвалив:
Клопотання прокурора - задовольнити.
Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 1 ст. 438, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України, здійснювати за відсутності обвинуваченого (in absentia) в порядку спеціального судового провадження.
Роз'яснити учасникам кримінального провадження положення ч. 4 ст. 323 КПК України, що у разі якщо після постановлення ухвали про спеціальне судове провадження обвинувачений з'явився або був доставлений до суду, судовий розгляд продовжується з моменту постановлення такої ухвали згідно із загальними правилами, передбаченими цим Кодексом.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першоюст. 392 Кримінального процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.
Суддя ОСОБА_1