Справа № 638/21570/24
Провадження № 2/638/926/26
18 лютого 2026 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Цвіри Д.М.,
за участю секретаря судового засідання - Пухно М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м.Харкова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, -
До Шевченківського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 3 % річних та інфляційних витрат.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 16.06.2020 по справі № 638/1393/20, провадження № 2/638/2531/20 позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 було задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 заборгованісь в розмірі 10 722,27 грн. Вказане рішення суду набрало законної сили 07.08.2020. У зв'язку з невиконанням рішення, позивач звернувся із заявою до державної виконавчої служби. 01 квітня 2021 року відкрито виконавче провадження. 14 травня 2021 року, 15.07.2021, 25.08.2021, 10.09.2021, 08.10.2021, 10.11.2021, 21.12.2021, 17.01.2022 та 15.02.2022 в рамках вказаного виконавчого провадження відбувалися стягнення грошових коштів з відповідача до повного погашення. 15 лютого 2022 року винесено постанову про закінчення вказаного виконавчого провадження. У зв'язку з тим, що рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 16.06.2020 по справі № 638/1393/20, провадження № 2/638/2531/20 у період з 08.08.2020 по 15.02.2022, позивач звернувся до суду із вказаною позовною заявою.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 27.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, просив суд про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про місце, дату та час розгляду справи, у жодне із призначених судом судових засідань не з'явився, про причини неявки та їх поважність суду не повідомив, відзив на позовну заяву не подав.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних у справі письмових доказів, та за згодою представника позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ч.4 ст. 223, ст.ст.280-281 ЦПК України.
Фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалась згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на такі встановлені у судовому засіданні обставини та відповідні ним докази.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 16.06.2020 по справі № 638/1393/20, провадження № 2/638/2531/20 позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 було задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 заборгованісь в розмірі 10 722,27 грн. Вказане рішення суду набрало законної сили 07.08.2020. У зв'язку з невиконанням рішення, позивач звернувся із заявою до державної виконавчої служби. 01 квітня 2021 року відкрито виконавче провадження. 14 травня 2021 року, 15.07.2021, 25.08.2021, 10.09.2021, 08.10.2021, 10.11.2021, 21.12.2021, 17.01.2022 та 15.02.2022 в рамках вказаного виконавчого провадження відбувалися стягнення грошових коштів з відповідача до повного погашення. 15 лютого 2022 року винесено постанову про закінчення вказаного виконавчого провадження. У зв'язку з тим, що рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 16.06.2020 по справі № 638/1393/20, провадження № 2/638/2531/20 у період з 08.08.2020 по 15.02.2022, позивач звернувся до суду із вказаною позовною заявою.
Перевіряючи обґрунтованість та доведеність позовних вимог, а також заперечень на позов, суд приймає до уваги те, що частиною 5 статті 11 ЦК України визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникнути з рішення суду.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною першою статті 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.
Стаття 599 цього Кодексу передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).
Постановою від 10.04.2018 № 910/10156/17 та від 01 червня 2016 року у справі № 910/22034/15 Верховний Суд наголосив, що ст. 625 ЦК України щодо нарахування інфляційних та 3% річних поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань, в тому числі на порушення позадоговірного грошового зобов'язання.
Відповідно до постанов Верховного Суду від 11 травня 2018 року у справі № 914/1487/17, від 20 червня 2018 року у справі № 905/2135/17 кредитор вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання. При цьому, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Отже, якщо судове рішення про стягнення коштів, в тому числі судових витрат, фактично не виконано, стягувач вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Зважаючи на те, що статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.
Суд наголошує, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, та ці нарахування виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
За змістом статті 1 Закону України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.
Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи те, що рішення суду є обов'язковим, зокрема, й для відповідача, та з огляду на те, що відповідачем впродовж тривалого строку не було сплачено на користь позивача кошти, у розмірі встановленому постановою Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 755/978/20, суд вважає, що за наведеними приписами закону у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді пред'явлення вимог про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми боргу за весь час прострочення.
Виходячи з наведеного, аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, судом встановлено, що має місце неналежне виконання відповідачем рішення суду, яке набрало законної сили в частині тривалої не сплати на користь позивача сум судового збору та витрат на правову допомогу, що тягне за собою цивільно-правову відповідальність, яка передбачена вищенаведеними нормами цивільного закону, а тому позивачем правомірно заявлено вимоги про застосування до відповідача заходів відповідальності за неналежне виконання грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, в частині нарахування на суму боргу трьох відсотків річних та інфляційних втрат.
У той же час, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат за період з 08.08.2020 по 15.02.2022, суд не погоджується із вказаним періодом, оскільки дні фактичного перерахування коштів стягувачу в рамках виконавчого провадження не включається в період часу, за який здійснюється нарахування інфляційних втрат та 3% річних.
З огляду на викладене, за розрахунками суду, із відповідача на користь позивача з огляду на невчасне виконання рішення суду підлягає стягненню: за період із 08.08.2020 по 15.02.2022 на суму боргу у сумі 1581,21грн, а саме: 371,50 грн - три відсотки річних та інфляційні втрати в сумі 1209,71 грн.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що обґрунтування позовних вимог в частині наявності підстав для застосування приписів ст. 625 ЦК України знайшли своє об'єктивне підтвердження в ході розгляду справи, а тому суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та, за розрахунками суду, із відповідача на користь позивача з огляду на неналежне виконання рішення суду підлягає стягненню три відсотки річних в загальній сумі 371,50 грн та інфляційні втрати в загальній сумі 1209,71 грн.
В порядку ст. 133, 137, 141 ЦПК України, суд присуджує до стягнення із відповідача на користь позивача пропорційно до суми задоволених позовних вимог (99,43 %) судовий збір в розмірі 1204,28 грн.
Керуючись статтями 10, 12, 13, 76-81,141, 263-265, 280-284, 289 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) -3% річних в сумі 371 (триста сімдесят одна) грн 50 коп. та інфляційних збитків у сумі 1 209 (одна тисяча двісті дев'ять) грн 71 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) сплачений судовий збір в сумі 1204 (одна тисяча двісті чотири) грн 28коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцятиднів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 );
Відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).
Суддя Д.М. Цвіра