Справа № 353/1033/25
Провадження № 2/353/87/26
20 лютого 2026 рокум.Тлумач
Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого - судді Лущак Н. І.,
з участю секретаря судового засідання Гаврилів Х.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тлумач в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» (далі ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ») звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором № 3932849 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 27.08.2023 року, що становить 34900,00 грн., та складається з: 15000,00 грн. заборгованості за основним боргом (сумою кредиту), 12400,00 грн. заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором; 7500,00 грн. заборгованості за процентами нарахованими ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ». Свої вимоги обґрунтовує тим, що 27.08.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (далі ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА») та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 3932849. 26.07.2024 року на підставі укладеного договору факторингу № 26/07/2024 ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило право вимоги до ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором на користь ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ». Відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконував, у зв'язку з чим допустив заборгованість по вищевказаному договору в загальній сумі 34900,00 грн., яку представник позивача просить стягнути на користь позивача. Також просить стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн. та на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.
Також, в порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за формулою: Розрахунок інфляційних втрат: І = ((si * s): 100) s, де І - сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s сума заборгованості; 100 - переведення відсотків, Розрахунок 3 % річних: С* 3:100: 365 * Дн., де С - сума основного боргу; 3 - 3% річних; 100 - переведення відсотків; 365 - кількість днів у році; Дн. - кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з ОСОБА_1 , (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ), на користь ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ». Роз'яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.
Крім того, позивачач подав клопотання про витребування доказів, а саме просив витребувати у АТ КБ «ПриватБанк» інформацію, що містить банківську таємницю, в т.ч. інформацію про належність ОСОБА_1 платіжної картки № НОМЕР_1 та інформацію про зарахування 27.08.2023 року включно та протягом наступних п'яти календарних днів на вказаний картковий рахунок коштів в сумі 10000,00 грн. та 31.08.2023 року включно та протягом наступних п'яти календарних днів на вказаний картковий рахунок коштів в сумі 5000,00 грн.
Відповідно до частин 2-6 статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, серед іншого, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). З огляду на предмет та ціну позову дана справа підпадає під ознаки малозначної справи та не віднесена до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження. Обставини справи, що згідно частини третьої статті 274 ЦПК України, мають значення для вирішення питання про можливість розгляду справи в порядку спрощеного провадження, також свідчать про наявність підстав для розгляду цієї справи в спрощеному порядку.
Ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 02.12.2025 року вирішено розглянути дану справу в порядку спрощеного позовного провадження о 15 год. 00 хв. 23.12.2025 року без виклику сторін за наявними у справі матеріалами. Також даною ухвалою було встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання ним відзиву на позовну заяву; встановлено позивачу п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив та встановлено відповідачу п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення. Роз'яснено відповідачу, що відповідно до ч. 1 ст. 193 ЦПК України у строк для подання відзиву він має право пред'явити зустрічний позов. Витребувано АТ КБ «ПриватБанк» інформацію щодо платіжної картки № НОМЕР_1 ОСОБА_1 .
Однак, розгляд справи було відкладено та викликано сторін в судове засідання, з метою заслухання їх усних пояснень в приміщення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядкупозовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Згідно ч.1 ст. 178 ЦПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.
У відповідності до ч.ч. 1, 8 ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Представник позивача ТОВ «Українські фінансові операції» в судове засідання не з'явився, однак в позовній заяві просив проводити судові засідання без участі позивача, не заперечує проти винесення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву суду не надав, причин неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в порядку ст. 128 ЦПК України, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с. 136).
У відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до ч. 1 ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно ч. 2 ст. 281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими главою 11 Заочний розгляд справи.
Тому, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 280 ЦПК України, та того, що відповідач про причини неявки не повідомив, відзиву на позовну заяву суду не надав, а позивачем подано достатньо матеріалів, які свідчать про взаємовідносини сторін, суд ухвалив про проведення заочного розгляду справи.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу порушеного права на належне виконання умов кредитного договору шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором.
Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Статтею 1054 Цивільного Кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Судом встановлено, що 27.08.2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (далі -товариство) та ОСОБА_1 (далі клієнт) укладено договір № 3932849 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (далі кредитний договір), у формі електронного документу з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» (п.п. 1.1., 9.7 кредитного договору) (а.с. 20-29).
Відповідно до п. 1.2 кредитного договору товариство зобов'язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Тип кредиту - кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає 10000,00 грн. За взаємною згодою сторін сума кредиту може бути збільшена, про що сторонами укладається додатковий договір. При цьому сторони погодили, що збільшення суми кредиту можливе до дати здійснення клієнтом першого платежу за договором, відповідно до графіку платежів (п.п. 1.2.1. п. 1.2. кредитного договору). Строк кредиту 360 днів (п. 1.3. кредитного договору). Відповідно до п.п. 1.4.1., 1.4.2. п. 1.4 кредитного договору тип процентної савки - фіксована. Стандартна процентна ставка становить 2.00% в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.3. цього договору. Знижена процентна ставка становить 1.40% в день та застосовується якщо клієнт до 26.09.2023 року (включно) або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту. Згідно п. 1.5. кредитного договору орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк кредиту 30341,06% річних; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 18537,59% річних. Відповідно до п. 1.6. кредитного договору орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 82000,00 грн.; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої ставки 80200,00 грн. Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахуваня коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_2 (п. 2.1. кредитного договору). Суму кредиту (його частину) товариство перераховує протягом двох днів з моменту укладення цього договору. Дати надання кредиту: 27.08.2023 року або 28.082023 року (п. 2.2. кредитного договору).
Детальні терміни повернення (дати) кредиту та плати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Графік платежів), що є Додатком № 1 до цього договору (а.с. 29 зворот).
Даний Договір відповідач ОСОБА_1 підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором - В006 (а.с. 29).
Крім того, сторонами було узгоджено паспорт споживчого кредиту. Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма), який відповідач ОСОБА_1 підписав електронним підписом(а.с. 17-19).
27.08.2023 року кредитні кошти в розмірі 10000,0 грн. були перераховані відповідачу ОСОБА_1 на його платіжну картку НОМЕР_1 , номе транзакції в системі iPay.ua - 277668922, що підтверджується листом Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» № 125-2607 від 26.07.2024 року (а.с. 36 зворот), з яким ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» 12.03.2019 року уклало договір про переказ коштів ФК-П-19/03-01 (а.с. 101-103).
Також, 31.08.2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір до договору № 3932849 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 27.08.2023 року (а.с. 33-34), відповідно до умов якого товариство зобов'язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Сума кредиту, яка надається згідно з цим додатковим договором складає: 5000,00 грн. Тип кредиту - кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає 15000,00 грн.
Згідно п. 1.7. додаткового договору з врахуванням зміненої суми кредиту за договором визначено, що орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення цього додаткового договору складає: за стандартною ставкою за весь строк кредиту 30857,31% річних; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 19030,86% річних. Відповідно до п. 1.8. додаткового договору з врахуванням зміненої суми кредиту за договором орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення цього додаткового договору складає: за стандартною ставкою 122600,00 грн.; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої ставки 120020,00 грн. Дати надання додаткової суми кредиту: 31.08.2023 року або 01.09.2023 року (п. 2.1. додаткового договору).
Крім того, сторонами було узгоджено паспорт споживчого кредиту. Інформація, яка надається споживачу до укладення додаткового договору № 3932849-Т1 до договору про споживчий кредит № 3932849 від 27.08.2023 року (Стандартизована форма) (а.с. 30-32).
Вищевказаний додатковий договір та паспорт споживчого кредиту відповідач ОСОБА_1 підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором - А406 (а.с. 32, 34).
31.08.2023 року кредитні кошти в розмірі 5000,0 грн. були перераховані відповідачу ОСОБА_1 на його платіжну картку НОМЕР_1 , номе транзакції в системі iPay.ua - 279109569, що підтверджується листом Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» № 126-2607 від 26.07.2024 року (а.с. 37), з яким ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» 12.03.2019 року уклало договір про переказ коштів ФК-П-19/03-01(а.с. 101-103).
Правовідносини, які виникли між сторонами у справі, врегульовані нормами ЦК України, Закону України «Про споживче кредитування», Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».
Так відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право у встановленому законом порядку звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За правилом ч.1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Статтями 5, 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Частиною 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України, ГК України, а також іншими актами законодавства.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19.
Оскільки у наявних в матеріалах справи: копії Договору № 3932849 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 27.08.2023 року, Додатках № 1 до нього (Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит), паспорті споживчого кредиту від 27.08.2023 року та додаткового договору від 31.08.2023 року до договору № 3932849 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 27.08.2023 року зазначені всі істотні умови кредитного договору, зокрема сума кредиту, строк користування кредитом, процентна ставка за користування кредитом, вказані документи, підписані власноручним електронним підписом відповідача ОСОБА_1 (одноразовими ідентифікаторами - В006, А406), суд вважає, що відсутні підстави вважати, що відповідач не підписував кредитний договір та не був проінформований про всі істотні умови кредитного договору.
Відповідно до норм ст.ст. 11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір, який є обов'язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обов'язково укладається в письмовій формі (ст.ст. 1054, 1055 ЦК України, ст. 13 Закону України «Про споживчий кредит»).
Згідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому за змістом ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі ст. 1050 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) громадянину у розмірі та на умовах, встановлених договором, а громадянин зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Аналогічні положення містить норма ст. 1 Закону України «Споживче кредитування».
За змістом положень ст.ст. 512-514, 516 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсягах і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно статті 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Нормами ст.ст. 1077-1079, 1082 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Положеннями ст. 18 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит здійснюється відповідно до цивільного законодавства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит допускається фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати кошти у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, та/або послуги з факторингу.
26.07.2024 року між ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» (далі фактор) та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (далі клієнт) та було укладено Договір факторингу № 26/07/2024 (а.с. 63-67), відповідно до якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'нь за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку № 1 та є невід'ємною частиною договору. Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається після підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно Додатку № 2 та надходження ціни продажу у повному обсязі, відповідно до п. 3.3 цього договору, на рахунок клієнта, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників та повна сума ціни продажу, що надійшла на рахунок клієнта, - підтверджують факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості. Відповідно до п. 3.3 договору факторингу ціна продажу за договором становить 1671256,73 грн.
Платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 1 від 02.08.2024 року ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» (позивач) здійснило повну оплату на рахунок ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» згідно договору факторингу № 26/07/2024 від 26.07.2024 року на загальну суму 1671256,73 грн. (а.с. 76 зворот).
26.07.2024 року на виконання вимог договору факторингу між ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» було укладено акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 26/072024 від 06.07.2024 року (а.с. 88).
Відповідно до Витягу з реєстру боржників від 26.07.2024 року, який є Додатком № 1 до Договору факторингу № 26/07/2024 від 26.07.2024 року встановлено, що ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» (позивач) передано, зокрема, право вимоги до боржника ОСОБА_1 (відповідач) за Договором № 3932849 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 27.08.2023 року, що становить 27400,00 грн. та складається з: 15000,00 грн. заборгованості за основним боргом (сумою кредиту), 12400,00 грн. заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором; (а.с. 61-62), що також підтверджується розрахунком заборгованості станом на 26.07.2024 року, складеним ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (а.с. 35-36).
Крім того, ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» за 25 календарних днів (27.07.2024-20.08.2024) було нараховано 7500,00 грн. заборгованості за процентами за користування грошовими коштами, що підтверджується розрахунком (а.с. 62 зворот).
Таким чином судом встановлено, що ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило право вимоги за Кредитним договором № 3932849 від 27.08.2023 року щодо боржника ОСОБА_1 новому кредитору - ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» (позивач).
Листом ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» від 29.07.2024 року повідомило ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ», що 29.07.2024 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» повідомило боржників про відступлення права вимоги за Кредитними договорами, шляхом розміщення такої інформації в особистих кабінетах боржників та шляхом направлення текстових повідомлень на зазначені в анкетах телефонні номери (а.с. 42 зворот-43).
Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач не виконав своїх договірних зобов'язань за Кредитним договором № 3932849 від 27.08.2023 року та допустив перед позивачем заборгованість, яка становить 34900,00 грн., та складається з: 15000,00 грн. заборгованості за основним боргом (сумою кредиту), 12400,00 грн. заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором; 7500,00 грн. заборгованості за процентами нарахованими ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ».
Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за вказаним договором, відповідачем по справі не представлено.
Згідно ст. 16 ЦК України однією із форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Виходячи з наведеного, дослідивши усі надані сторонами докази у їх сукупності, перевіривши відповідність позовних вимог діючому законодавству України, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову, оскільки протягом розгляду справи було встановлено, що між сторонами існували договірні відносини, які виникли внаслідок укладання договору № 3932849 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 27.08.2023 року. Через порушення умов Договору з боку позичальника своєчасне погашення зобов'язання не відбулося, внаслідок чого виникла заборгованість за договором, яку відповідач у добровільному порядку не погасив, тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором № 3932849 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 27.08.2023 року, загальний розмір якої становить 34900,00 грн.
Що стосується наведеного у позові клопотання про нарахування у порядку ч.ч. 10-11 ст. 265 ЦПК України відповідачу на суму боргу до моменту його погашення інфляційних втрат та 3% річних, суд вказує наступне.
Згідно із ч. 10 ст. 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Відповідно до ч. 11 ст. 265 ЦПК України остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.
Із аналізу вищезазначених норм вбачається, що законодавець наділив суд правом у своєму рішенні зазначати про нарахування на суму заборгованості відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення.
При ухваленні рішення суд враховує правову позицію викладену у постанові Великої Палата Верховного Суду від 05 червня 2024 року, справа № 910/14524/22, провадження № 12-4гс24 щодо застосування приписів частини десятої статті 238ГПК України (частин десятої та одинадцятої статті 265 ЦПК України). Під час прийняття рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд вправі відповідно до частини десятої статті 238ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) зазначити в рішенні про нарахування відповідних або відсотків, або ж пені до моменту виконання рішення. Не допускається зазначати в рішенні про одночасне нарахування відповідних відсотків та пені до моменту виконання рішення суду.
Таке нарахування суд може здійснити лише на підставі процесуального клопотання позивача. Питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи частини десятої статті 238 ГПК України(частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) суд вирішує на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності.
Нарахування пені або відсотків у порядку частини десятої статті 238ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) ґрунтується на підставі тих самих норм матеріального права, які є підставою для задоволення позову про стягнення відсотків або пені за порушення виконання зобов'язання. Тобто це ті самі заходи відповідальності, але продовжені на наступний період часу, протягом якого зобов'язання не виконується.
Отже, суд першої інстанції звертає увагу, що в рішенні суду може бути вказано лише щодо нарахування відсотків або пені, а ч. 10 ст.265 ЦПК України взагалі не передбачено можливість зазначення в рішенні нарахування інфляційних витрат.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
З огляду на викладене, оскільки ухвалення рішення в цій частині є правом суду, а позивачем не обґрунтовано доцільності застосування ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України, суд не вбачає підстав для задоволення процесуального клопотання позивача.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2, 8 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються, у разі задоволення позову, на відповідача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При такому вирішенні позову з відповідача слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422 грн. 40 коп. (платіжна інструкція № 12469 від 26.11.2025 року (а.с. 104).
Щодо витрат за надання правничої допомоги.
За правилами ч. 2-4 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача надано: договір про надання юридичних послуг № 01/08/2024-А від 01.08.2024 року, укладений між ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» та адвокатом Дідухом Є.О. (а.с. 93-94), детальний опис робіт (наданих послуг) № 3932849 від 10.11.2025 року (а.с. 38 зворот-39); акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору № 01/08/2024-А від 01.08.2024 року (а.с. 37 зворот-38), в якому сторони визначили вартість послуг з надання правової допомоги в розмірі 10000,00 грн.
Суд враховує, що при визначенні суми відшкодування витрат за надання правничої допомоги суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України, від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада від 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний характер.
У постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року у справі N 211/3113/16-ц (провадження N 61-299св17), від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Суд враховує, що категорія справ про стягнення заборгованості за кредитним договором не є складною. З урахуванням кваліфікації і досвіду адвоката заявлені до відшкодування витрати в розмірі 10000,00 грн. є явно неспівмірними з обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), не відповідають критеріям реальності адвокатських витрат (дійсності, необхідності) та розумності.
Отже, на підставі наведеного, суд приходить до висновку, що обґрунтованими є вимоги про стягнення із відповідача на користь позивача 3000,00 грн. витрат за надання правничої допомоги.
На підставі наведеного, ст.ст. 207, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 610, 611, 612, 625, 629, 631, 638, 1049, 1050, 1052, 1054, 1077, 1078, 1080, 1082, 1084 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію», керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 128, 141, 247, 263-265, 268, 273, 280-282, 354-355 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ««УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ», юридична адреса: вул. Набережно-Корчуватська, 27, приміщення 2, м. Київ, код ЄДРПОУ 40966896, заборгованість за договором № 3932849 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 27.08.2023 року в розмірі 34900 (Тридцять чотири тисячі дев'ятсот) грн. 00 коп., яка складається з: 15000 (П'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. заборгованості за основним боргом (сумою кредиту); 12400 (Дванадцять тисяч чотириста) грн. 00 коп. заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором; 7500 (Сім тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. заборгованості за процентами нарахованими ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ».
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ««УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ», юридична адреса: вул. Набережно-Корчуватська, 27, приміщення 2, м. Київ, код ЄДРПОУ 40966896, - 2422 (Дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. понесених позивачем судових витрат та 3000 (Три тисячі) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
ГоловуючийН. І. ЛУЩАК