Справа № 331/1440/26
Провадження № 1-кс/331/390/2026
20 лютого 2026 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Олександрівського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого 2-го відділення слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Запорізькій області старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_5 , погодженого з прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню № 62025170030023424 від 24.10.2025, відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, українця, військовослужбовця за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 , на посаді вогнеметника 1 штурмового відділення 3 штурмового взводу 15 штурмової роти 5 штурмового батальйону, у військовому званні «солдат», зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який не має на утриманні неповнолітніх дітей та осіб похилого віку, не є особою щодо якої згідно ст. 480 КПК України передбачений особливий порядок кримінального провадження, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -
Старший слідчий 2-го відділення слідчого відділу УСБУ в Запорізькій області ОСОБА_5 звернувся до суду з клопотанням, погодженим з прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , про застосування до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В клопотанні органу досудового розслідування зазначено, що досудовим розслідуванням встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 07.02.2025 № 40 ОСОБА_6 призначено на посаду вогнеметника 1 штурмового відділення 3 штурмового взводу 15 штурмової роти НОМЕР_2 штурмового батальйону (ВОС 193540А).
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.02.2025 № 40 ОСОБА_6 вважається таким, що приступив до виконання обов'язків за посадою.
Відповідно до розпорядження ТВО НШ-ЗКВ ОК « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 08.02.2025 №1314/13/3/3/93дск солдата ОСОБА_6 було направлено у службове відрядження до військової частини НОМЕР_3 для проходження базової загальновійськової підготовки та відповідно до наказу № 50 від 17.02.2025 командира військової частини НОМЕР_3 зараховано на котлове забезпечення.
Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому воєнний стан продовжено та діє до цього часу.
Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією солдат ОСОБА_6 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі Статуту), ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України (надалі Статуту), бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
Разом з цим, солдат ОСОБА_6 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин.
Так, солдат, ОСОБА_6 будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 за мобілізацією перебуваючи на посаді вогнеметника 1 штурмового відділення 3 штурмового взводу 15 штурмової роти НОМЕР_2 штурмового батальйону усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи в умовах воєнного стану, з метою тимчасового ухилення від проходження військової служби 21 лютого 2025 року, самовільно залишив місце служби - місце тимчасового розташування підрозділу військової частини НОМЕР_3 , після чого був незаконно відсутній на службі до 16 лютого 2026 року, а саме до моменту виявлення військовою службою правопорядку.
Таким чином, військовослужбовець ОСОБА_6 , за викладених вище обставин, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, ч. 5 ст. 407 КК України - самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану.
Органом досудового розслідування зібрано достатньо доказів про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, яке, згідно ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, у зв'язку з чим, до нього відповідно до ст. 183 КПК України може бути застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Отримані на даному етапі досудового розслідування відомості задокументовані у відповідний процесуальний спосіб передбачений КПК України і вказують на причетність ОСОБА_6 до вчинення зазначеного злочину, при цьому таке цілком узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчинені правопорушення передбачає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що зазначена особа могла вчинити правопорушення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Влох проти Польщі»).
На даному етапі кримінального провадження стороною обвинувачення та слідчим суддею не вирішуються питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення.
Доводячи існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, сторона обвинувачення зауважує про те, що ризиком є дія, яка може вчинятись з високим ступенем ймовірності.
Необхідність обрання до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Метою та підставами застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, може здійснити вищезазначені дії.
Обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 відповідає суспільному інтересу.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_6 у разі ухвалення вироку, наслідки злочину, а саме, зниження бойової готовності підрозділу, в умовах воєнного стану та обороноздатності України, підрив військової дисципліни та надання негативного прикладу протиправної поведінки військовому підрозділу, в цілому, в час протистояння відкритій агресії російської федерації, внаслідок самовільного залишення місця служби, сторона обвинувачення вважає, що виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою забезпечить виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов'язків та дасть можливості запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КК України.
Застосувати більш м'які запобіжні заходи до ОСОБА_6 не можливо, оскільки, відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються у вчиненні злочину, передбаченого статтею 407 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Враховуючи характер злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , значну суспільну небезпечність інкримінованого йому злочину, беручи до уваги, що військове кримінальне правопорушення у період воєнного стану, у вчиненні якого він підозрюється, є особливо тяжким та вчинене в той час коли весь Український народ героїчно протистоїть військовій агресії російської федерації, а також те, що вказане кримінальне правопорушення має підвищений суспільно небезпечний характер, оскільки впливає на обороноздатність України, та те, що вказана його протиправна діяльність створює в очах інших військовослужбовців та суспільства в цілому негативне враження - безладдя та безкарності у Збройних силах України, сторона обвинувачення вважає за можливе не визначати розмір застави, оскільки вона не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив його задовольнити на підставах, які викладені у клопотанні.
Підозрюваний ОСОБА_6 та його захисник в судовому засіданні проти застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечували, просили обрати більш м'який запобіжний захід, підозрюваний зазначив про бажання повернутися до військової служби.
Слідчий суддя, вислухавши пояснення прокурора, підозрюваного, думку захисника, дослідивши доводи клопотання, долучені до нього копії документів, дійшов наступного висновку.
В судовому засіданні встановлено, що в провадженні слідчого відділу УСБУ в Запорізькій області перебуває кримінальне провадження № 62025170030023424 від 24.10.2025 року, за підозрою ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
19.02.2026 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Клопотання слідчого узгоджено з прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , оформлено відповідно до вимог ст. 184 КПК України. Копію клопотання та матеріали, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, отримані підозрюваним завчасно до судового розгляду.
Обґрунтованість підозри підтверджується зібраними в ході досудового розслідування матеріалами: повідомленням про вчинення кримінального правопорушення; матеріалами службового розслідування за фактом самовільного залишення місця служби; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 та іншими матеріалами кримінального провадження.
Згідно з положень ст. ст. 131, 132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Вирішуючи питання про наявність підстав обрання запобіжного заходу тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги ст.177 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
У судовому засіданні, на думку слідчого судді, встановлена наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, наявними у справі допустимими доказами.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_6 , усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення і наступного покарання у вигляді від 5 до 10 років позбавлення волі, може умисно ухилятися від явки в органи досудового слідства, слідчого судді або переховуватись від органів досудового розслідування, та суду, чим може перешкоджати встановленню істини по справі.
Крім цього, слідчий суддя враховує те, що підозрюваний ОСОБА_6 раніше не судимий, будучи військовослужбовцем ЗСУ в період воєнного стану вчинив кримінальне правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військове кримінальне правопорушення), що не виключає наявність ризику повторного вчинення інших кримінальних правопорушень.
Аналіз вищенаведених обставин та даних про особу підозрюваного дає підстави для висновку про обґрунтованість ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Виходячи з інкримінованого ОСОБА_6 злочину, з урахуванням даних про його особу, при вирішенні даного клопотання, слідчий суддя враховує його суспільну небезпеку, шкідливість неправомірної поведінки для суспільства, усвідомлення її підозрюваним.
До того ж, застосування більш м'яких запобіжних заходів до ОСОБА_6 неможливо, оскільки відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються у вчиненні злочину, передбаченого статтею 407 КК України, застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
За таких обставин, враховуючи обґрунтованість підозри, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, про які зазначено вище, а також беручі до уваги положення ч. 8 ст. 176 КПК України, слідчий суддя доходить висновку про доцільність застосування до підозрюваного ОСОБА_6 , запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою.
Також, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
На підставі викладеного, слідчий суддя не вбачає законних підстав для визначення особі, відносно якої вирішується питання взяття під варту, застави.
Враховуючи викладене, керуючись вимогами ст. 131, 132, 176-179, 183, 184, 193, 194, 196, 205, 369-372, 395 КПК України, слідчий суддя
Клопотання старшого слідчого 2-го відділення слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Запорізькій області старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_5 , погодженого з прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню № 62025170030023424 від 24.10.2025, відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор», строком на 60 діб, без визначення застави.
Взяти негайно під варту в залі судового засідання підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Термін дії ухвали закінчується 21 квітня 2026 об 11 годині 30 хвилин.
Строк тримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою відраховувати з 20 лютого 2026 року - 11 годин 30 хвилин.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її проголошення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали оголошено 20 лютого 2026 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1