Справа № 308/763/26
1-кс/308/890/26
20 лютого 2026 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 за погодженням прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна, за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12026071030000064 від 17 січня 2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, -
встановив:
До Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшло клопотання старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 за погодженням прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12026071030000064 від 17 січня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 17.01.2026 року, близько 15 години, у місті Ужгород, по вулиці Баб'яка, біля будинку 48, під час зупинки поліцейськими у складі автомобільного екіпажу «Олімп - 0101» а саме інспектора взводу №1 роти №2 батальону УПП в Закарпатській області ДГІП капітана поліції ОСОБА_5 та інспектора взводу №1 роти №2 УПГІ в Закарпатській області ДПП капітана поліції ОСОБА_6 , на службовому автомобілі «Toyota» Corolla з номерними знаками « НОМЕР_1 » на синьому фоні, за фактом порушення ПДР України, транспортного засобу марки «Scion ТС» з д.н.з. « НОМЕР_2 », під керуванням громадянина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пасажиркою якого була ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Водночас, капітани поліції ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , виконували свої службові обов'язки, перебували у форменому одязі, пересувалися на службовому автомобілі, мали усі атрибути Національної поліції, в силу ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» здійснювали правозастосовні і правоохоронні функції, тобто являлися працівниками правоохоронного органу.
Надалі, при спілкуванні ОСОБА_7 , з вище вказаними працівниками поліції, останні виявили ознаки етапу наркотичного сп'яніння (неприродня блідість, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці) та у ході здійснення перевірки документів співробітниками поліції було встановлено, що у діях ОСОБА_7 , наявні ознаки вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП України, а саме: порушення призовниками, військовозобов'язаними, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Незважаючи на викладене, ОСОБА_7 не виконуючи законні вказівки працівників поліції та поводивши неадекватно, пересів на задній ряд сидінь вище вказаного автомобіля та ОСОБА_8 пересіла на сидіння водія і вчиняла дії, що перешкоджають виконанню працівниками поліції свої обов'язків, та в цей момент транспортний засіб марки «Scion ТС» з д.н.з. НОМЕР_2 » здійснив зіткнення з вищевказаним службовим автомобілем працівників поліції.
У свою чергу ОСОБА_8 , достовірно знаючи, що капітани поліції ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є працівниками правоохоронного органу, оскільки останні представилися, на них перебував однострій зі знаками розрізнення Національної поліції України (поліцейський жетон із індивідуальним номером, погони з індивідуальними номерами, шеврони «Національна поліція України» та «Головне управління у Закарпатській області»), маючи умисел на нанесення тілесних ушкоджень та мотив явної неповаги до працівників поліції у зв'язку із виконанням ними службових обов'язків в особі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а також маючи на меті завадити складання адміністративного протоколу, умисно, утримуючи в руці балончик із невідомим вмістом, розпилила його вміст в обличчя інспектору взводу №1 роти №2 батальону УГІП в Закарпатській області ДПП капітану поліції ОСОБА_5 та інспектору взводу №1 роти №2 УПП в Закарпатській області ДПП капітану поліції ОСОБА_6 .
Внаслідок злочинних дій ОСОБА_8 , відповідно до консультаційного висновку спеціаліста, капітану поліції ОСОБА_5 спричинено тілесні ушкодження у вигляді хімічного опіку обох очей, а капітану поліції ОСОБА_6 спричинено тілесні ушкодження у вигляді хімічного опіку обличчя та лівого ока. За таких обставин, ОСОБА_9 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, а саме умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу побоїв, у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.
17.01.2026 ОСОБА_8 затримано у порядку ст. 208 КПК України за ч. 2 ст. 345 КК України та 18.01.2026 останній повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.
17.01.2026 за адресою: м. Ужгород, вул. Карпатської України, 10а, в ході затримання ОСОБА_8 у порядку ст. 208 КГІК України за ч. 2 ст. 345 КК України, виялено та вилучено: мобільний телефон марки «iPhone 17 Pro МАХ», IMEI 1: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 , з сім-картою НОМЕР_5 , який упаковано до спец, пакету НПУ №NPU 5812898.
Мобільний телефон марки «iPhone 17 Pro МАХ», IMEI 1: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 , належний підозрюваній ОСОБА_8 містить відомості, зокрема фото-, відео-, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
18 січня 2026 року постановою слідчого СВ Ужгородського РУГГ ГУІГП в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_10 , який здійснює досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні, мобільний телефон марки «iPhone 17 Pro МАХ», IMEI 1: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 , належний ОСОБА_8 - визнано речовим доказом відповідно до ст. 98 КПК України, про що винесено відповідну постанову.
На підставі вище викладеного прокурор просить клопотання задовольнити.
У судове засідання слідчий та прокурор не з'явилися, прокурор подав заяву, в якій просив провести розгляд клопотання про арешт майна без його участі, клопотання задовольнити в повному обсязі.
Від представника власника майна ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_11 надійшло клопотання згідно якого останній проти задоволення клопотання заперечив, зазначив, що мобільний телефон було вилучено у підозрюваної під час затримання, проти його огляду не заперечувала та добровільно надала слідчому паролі та коди доступу до пристрою.
Відповідно до ч. 1 ст.172 КПК України неприбуття слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання, у зв'язку з чим слідчий суддя розглянув подане клопотання про арешт майна у відсутності вказаних осіб.
Застосування технічних засобів фіксування кримінального провадження під час розгляду клопотання не здійснювалось відповідно до статті 107 КПК.
Розглянувши дане клопотання, долучені до нього матеріали, слідчий суддя прийшов до висновку про необхідність його задоволення виходячи із наступного.
Згідно п.7 ч.2 ст.131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.
В частині 1 статті 170 КПК України визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч. 2 цієї ж статті арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За змістом ч.3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Згідно ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Частиною 11 ст. 170 КПК України визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст. 173 КПК України).
Слідчим суддею встановлено, що 17.01.2026 року, близько 15 години, у місті Ужгород, по вулиці Баб'яка, біля будинку 48, під час зупинки поліцейськими у складі автомобільного екіпажу «Олімп - 0101» а саме інспектора взводу №1 роти №2 батальону УПП в Закарпатській області ДГІП капітана поліції ОСОБА_5 та інспектора взводу №1 роти №2 УПГІ в Закарпатській області ДПП капітана поліції ОСОБА_6 , на службовому автомобілі «Toyota» Corolla з номерними знаками « НОМЕР_1 » на синьому фоні, за фактом порушення ПДР України, транспортного засобу марки «Scion ТС» з д.н.з. « НОМЕР_2 », під керуванням громадянина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пасажиркою якого була ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Водночас, капітани поліції ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , виконували свої службові обов'язки, перебували у форменому одязі, пересувалися на службовому автомобілі, мали усі атрибути Національної поліції, в силу ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» здійснювали правозастосовні і правоохоронні функції, тобто являлися працівниками правоохоронного органу.
Надалі, при спілкуванні ОСОБА_7 , з вище вказаними працівниками поліції, останні виявили ознаки етапу наркотичного сп'яніння (неприродня блідість, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці) та у ході здійснення перевірки документів співробітниками поліції було встановлено, що у діях ОСОБА_7 , наявні ознаки вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП України, а саме: порушення призовниками, військовозобов'язаними, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Незважаючи на викладене, ОСОБА_7 не виконуючи законні вказівки працівників поліції та поводивши неадекватно, пересів на задній ряд сидінь вище вказаного автомобіля та ОСОБА_8 пересіла на сидіння водія і вчиняла дії, що перешкоджають виконанню працівниками поліції свої обов'язків, та в цей момент транспортний засіб марки «Scion ТС» з д.н.з. НОМЕР_2 » здійснив зіткнення з вищевказаним службовим автомобілем працівників поліції.
У свою чергу ОСОБА_8 , достовірно знаючи, що капітани поліції ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є працівниками правоохоронного органу, оскільки останні представилися, на них перебував однострій зі знаками розрізнення Національної поліції України (поліцейський жетон із індивідуальним номером, погони з індивідуальними номерами, шеврони «Національна поліція України» та «Головне управління у Закарпатській області»), маючи умисел на нанесення тілесних ушкоджень та мотив явної неповаги до працівників поліції у зв'язку із виконанням ними службових обов'язків в особі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а також маючи на меті завадити складання адміністративного протоколу, умисно, утримуючи в руці балончик із невідомим вмістом, розпилила його вміст в обличчя інспектору взводу №1 роти №2 батальону УГІП в Закарпатській області ДПП капітану поліції ОСОБА_5 та інспектору взводу №1 роти №2 УПП в Закарпатській області ДПП капітану поліції ОСОБА_6 .
Внаслідок злочинних дій ОСОБА_8 , відповідно до консультаційного висновку спеціаліста, капітану поліції ОСОБА_5 спричинено тілесні ушкодження у вигляді хімічного опіку обох очей, а капітану поліції ОСОБА_6 спричинено тілесні ушкодження у вигляді хімічного опіку обличчя та лівого ока. За таких обставин, ОСОБА_9 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, а саме умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу побоїв, у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.
17.01.2026 ОСОБА_8 затримано у порядку ст. 208 КПК України за ч. 2 ст. 345 КК України та 18.01.2026 останній повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.
17.01.2026 за адресою: м. Ужгород, вул. Карпатської України, 10а, в ході затримання ОСОБА_8 у порядку ст. 208 КГІК України за ч. 2 ст. 345 КК України, виялено та вилучено: мобільний телефон марки «iPhone 17 Pro МАХ», IMEI 1: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 , з сім-картою НОМЕР_5 , який упаковано до спец, пакету НПУ №NPU 5812898.
Мобільний телефон марки «iPhone 17 Pro МАХ», IMEI 1: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 , належний підозрюваній ОСОБА_8 містить відомості, зокрема фото-, відео-, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
18 січня 2026 року постановою слідчого СВ Ужгородського РУГГ ГУІГП в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_10 , який здійснює досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні, мобільний телефон марки «iPhone 17 Pro МАХ», IMEI 1: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 , належний ОСОБА_8 - визнано речовим доказом відповідно до ст. 98 КПК України, про що винесено відповідну постанову.
Разом з тим, слідчим суддею не вбачається правових підстав для арешту такого майна, з огляду на те, що прокурором не доведено доказове значення у даному кримінальному провадженні та не обґрунтував необхідність накладення арешту на вказане майно.
Крім того слідчий суддя звертає увагу, що у відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 168 КПК України у разі необхідності слідчий чи прокурор виготовляє за допомогою технічних, програмно-технічних засобів, апаратно-програмних комплексів копії інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, електронних комунікаційних системах, інформаційно-комунікаційних системах, комп'ютерних системах, їх невід'ємних частинах, копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста, тому необхідність вилучення таких слідчому судді не доведена.
З урахуванням викладеного, слідчий суддя враховує наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та приходить до висновку про не доведеніть в необхідності накладення такого арешту.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.170-173, 372, 395 КПК України, слідчий суддя, -
постановив:
У задоволенні клопотання - відмовити.
Мобільний телефон гр. ОСОБА_8 моделі «iPhone 17 Pro МАХ», IMEI 1: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 повернути власнику після здійснення слідчим чи прокурором у кримінальному провадженні № 12026071030000064 копіювання інформації, що міститься у ньому, але не пізніше набрання ухвалою законної сили.
Копію ухвали вручити прокурору, а іншим учасникам направити не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1