Справа № 344/3291/26
Провадження № 1-кс/344/1660/26
20 лютого 2026 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого відділу розслідування особливо важливих злочинів Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області капітана поліції ОСОБА_3 , яке погоджене з прокурором відділу Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна в рамках кримінального провадження №12024090000000677 від 12.11.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 5 ст. 190 КК України
Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджено з прокурором в обґрунтування якого посилався на те, що Слідчим управлінням ГУНП в Івано-Франківській області за процесуального керівництва Івано-Франківської обласної прокуратури, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024090000000677 від 12.11.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 5 ст. 190 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 переслідуючи корисливий мотив, з метою особистого збагачення у період дії на території України воєнного стану, який введений згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, продовженого відповідно до Указу Президента України від 12.01.2026 року № 40/2026, затвердженим Законом України від 14.01.2026 року №4757-ІХ вступив у злочинну змову з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та іншими не встановленими в ході досудового розслідування особами щодо заволодіння шахрайським шляхом майном ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , при наступних обставинах.
На початку вересня 2025 року ОСОБА_5 за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та іншими не встановленими в ході досудового розслідування особами з метою шахрайського заволодіння чужим майном з корисливих мотивів розробили злочинний план, щодо незаконного заволодіння об'єктом нерухомого майна, а саме: квартирою АДРЕСА_1 , яка належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в рівних долях та, з метою отримання наживи, подальшому відчуженні вказаної квартири шляхом продажу.
Усвідомлюючи, що законні власники вказаної квартири не зможуть перешкоджати їх злочинному задуму, оскільки ОСОБА_8 є померлою, а ОСОБА_9 відбуває покарання у місцях позбавлення волі, ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за попередньою змовою з іншими невстановленими в ході досудового розслідування особами з метою реалізації свого злочинного задуму підшукали особу для залучення до участі у скоєнні злочину, надаючи при цьому перевагу особі, яка веде антигромадський спосіб життя і діями якої можна керувати.
З цією метою останні до вчинення злочину залучили ОСОБА_10 , на якого запланували незаконно зареєструвати право власності на квартиру АДРЕСА_1 та у подальшому продати вказану квартиру.
У подальшому у точно невстановлений досудовим розслідуванням спосіб та час, але не пізніше 18.11.2025 ОСОБА_7 надав ОСОБА_5 та ОСОБА_6 завідомо підроблені документи для проведення незаконної перереєстрації квартири АДРЕСА_1 , а саме: довідку, видану від імені Івано-Франківського ОБТІ від 05.03.2025 за № 000273 про те, що станом на 12.08.2002 квартира АДРЕСА_1 , зареєстрована за ОСОБА_10 згідно свідоцтва про право власності від 29.05.1997 та свідоцтво про право власності на житло від 29.05.1997 про те, що власником зазначеної квартири є ОСОБА_10 .
Реалізуючи злочинний задум, спрямований на заволодіння шахрайським шляхом квартирою АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у невстановлений досудовим розслідуванням спосіб та час, але не пізніше 18.11.2025 з метою виготовлення технічного паспорту на вищевказану квартиру, надали підроблені довідку про реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_10 та свідоцтво про право власності на житло на ім'я останнього ФОП ОСОБА_11 .
На підставі наданих підроблених документів 20.11.2025 ОСОБА_11 виготовив технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1 .
Надалі ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , реалізовуючи злочинний задум, спрямований на шахрайське заволодіння квартирою у невстановлений на даний час досудовим розслідуванням спосіб та час, але не пізніше 24.11.2025 подали державному реєстратору ОСОБА_12 , заяву від імені ОСОБА_10 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 та підроблені документи, а саме: довідку, видану від імені Івано-Франківського ОБТІ від 05.03.2025 за № 000273 про те, що станом на 12.08.2002 вищевказана квартира зареєстрована за ОСОБА_10 , свідоцтво про право власності на житло від 29.05.1997 про те, що власником зазначеної квартири є ОСОБА_10 та технічний паспорт на вказану квартиру, який був виготовлений на підставі підроблених документів.
Того ж дня, державним реєстратором Коломийської міської ради ОСОБА_12 , на підставі поданих документів, було зареєстровано за ОСОБА_10 право власності на квартиру АДРЕСА_1 згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно за № 62504813.
Після незаконної перереєстрації вищевказаної квартири на ОСОБА_10 з метою подальшого її продажу ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та інші невстановлені досудовим розслідуванням особи розпочали ремонтні роботи у квартирі АДРЕСА_1 , залучивши до його проведення осіб, які виконують відповідні роботи.
Діючи умисно, переслідуючи корисливий мотив, з метою особистого збагачення ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та інші не встановлені досудовим розслідуванням особи, шахрайським шляхом заволоділи квартирою АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
Відповідно до висновку ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 становить 2 354 426,00 (два мільйони триста п'ятдесят чотири тисячі чотириста двадцять шість) гривень, що в шістсот і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення та є особливо великим розміром.
Своїми умисними діями ОСОБА_5 підозрюється у скоєнні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України - у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайстві), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах.
19.02.2026 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Турка, Турківського району Львівської області, зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , українцю, громадянину України, РНОКПП: НОМЕР_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
Цього ж дня, ОСОБА_5 затримано у порядку ст. 615 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
Встановлено, що підозрюваному ОСОБА_5 на праві приватної спільної частки власності 1/3 належить квартира за адресою АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна 11980058, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Санкцією ч. 5 ст. 190 КК України передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Таким чином, на даний час є підстави вважати, що при ухваленні остаточного рішення, суд може призначити покарання ОСОБА_5 у виді конфіскації майна, оскільки такий вид додаткового покарання прямо передбачено у санкції ч. 5 ст. 190 КК України.
Більше того, не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, а саме на квартиру за адресою АДРЕСА_2 , яка на праві приватної спільної частки власності 1/3 належить ОСОБА_5 може призвести до її відчуження як підозрюваним так і іншими особами, що унеможливить в подальшому виконання вимог кримінального процесуального законодавства щодо конфіскації майна, як додаткового виду покарання.
Слідчий в судове засідання не з'явився, подав заяву, в якій просив розгляд клопотання проводити без його участі, у відповідності до ч. 2 ст. 172 КПК України, метою забезпечення арешту майна здійснити розгляд без виклику власників майна.
З метою забезпечення арешту майна в судове засідання власник майна не викликався, що не суперечить положенню до ч. 2 ст. 172 КПК України.
Дослідивши матеріали клопотання вважаю наступне.
Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст.170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.
Згідно із ч. 5 ст. 170 КПК України - у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Відповідно до ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає: 1) перелік майна, на яке накладено арешт; 2) підстави застосування арешту майна; 3) перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі, у разі прийняття такого рішення; 4) заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно; 5) порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб.
Слідчим суддею встановлено, що 19 лютого 2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №464676940 від 18.02.2026 року квартира за адресою АДРЕСА_2 належить на праві спільної часткової власності в тому числі 1/3 частка ОСОБА_5 .
У відповідності до ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 5 ст. 190 цього Кодексу відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, санкція статті передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Таким чином, є передбачені кримінальним процесуальним законом підстави для накладення арешту на вищевказане майно з метою запобігання можливого приховування, пошкодження, псування, знищення, відчуження майна та забезпечення конфіскації майна.
Слідчий суддя, враховуючи вище викладені обставини, приходить до висновку про задоволення клопотання, оскільки застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна є співрозмірним завданням кримінального провадження, спрямоване на досягнення цілей розслідуваного кримінального провадження.
Керуючись ст.ст.171, 173, 309 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання задоволити.
Накласти арешт в рамках кримінального провадження №12024090000000677 від 12.11.2024 з позбавленням права на відчуження та розпорядження, а саме на нерухоме майно 1/3 частку квартири за адресою АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна 11980058, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, на праві приватної спільної часткової власності 1/3 належить підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Ухвала підлягає до негайного виконання та може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1