Справа № 344/2850/26
Провадження № 1-кс/344/1471/26
18 лютого 2026 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, -
в клопотанні вказано «… Слідчими п'ятого слідчого відділу (з дислокацією у м. Івано-Франківську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, за процесуального керівництва прокурорів Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025181010002244 від 14.11.2025 за підозрою ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 127 КК України, а також за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 127 КК України. 04 лютого 2026 року ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 615 КПК України та в той же день повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 127 КК України. 05 лютого 2025 року ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права внесення застави. Обґрунтованість підозри підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: повідомленням ОСОБА_9 від 18.11.2025, рапортами старшого оперуповноваженого 4 ОВ ТУ ДБР у м. Львові від 18.11.2025, 19.11.2025 та 01.01.2026, протоколом допиту свідка ОСОБА_10 , від 19.11.2025 та 02.12.2025, протоколом слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_10 від 19.11.2025 та 02.12.2025, а також іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності. Під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 2, 3, 4, 5, ч. 1 ст. 177КПК України, а саме:- п. 1 - переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки підозрюваний усвідомлює про неминучість покарання за вчинення такого злочину. Окрім цього, ОСОБА_4 усвідомлює, що санкція ч. 3 ст. 127 КК України передбачає безальтернативне покарання у виді позбавлення волі, у зв'язку із чим у будь який час може покинути місце свого постійного перебування (проживання), тим же самим переховуватись від органів досудового розслідування та суду за скоєне ним кримінальне правопорушення; - п. 2 - знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки гласне досудове розслідування тільки розпочато, а тому на даний час ще не встановлено усіх інших осіб, щодо яких підозрюваний застосовував насильство, таким чином ще не віднайдено і не вилучено інші речі, що мають значення для кримінального провадження;- п. 3 - незаконно впливати на свідків і потерпілого у цьому кримінальному провадженні, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, оскільки йому відомі реальні анкетні дані осіб. З урахуванням відомих ОСОБА_4 обставин кримінального правопорушення та матеріалів кримінального провадження, не перебуваючи під вартою він зможе вступати у поза процесуальні відносини із вищевказаними особами,надавати їм поради чи схиляти їх до дачі певних показань в ході слідства. Вказане створює загрозу тиску та підбурювання таких осіб до дачі ними неправдивих показань або відмови від надання таких.Окрім цього у кримінальному провадженні не встановлено усіх осіб, яким можуть бути відомі обставини, які мають значення для кримінального провадження, а відсутність належного та ефективного заходу забезпечення кримінального провадження та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного може негативно відобразитися на результатах досудового розслідування; - п. 4 - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки може не з'являтися на виклик, посилаючись на різні ніби то форс мажорні чи поважні обставини, а також може симулювати хворобу. Крім того, обрання щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу, відмінного від тримання під вартою, дозволить останньому координувати та узгодити свої дії з іншими особами, які можуть бути причетними до вчинення злочину, що мають можливість впливати на викривлення значимих даних для кримінального провадження шляхом підкупу, погроз, тиску на учасників/сторін кримінального провадження, з метою уникнення підозрюваним кримінальної відповідальності, що є способом перешкоджання досудовому розслідуванню, використати свої зв'язки для незаконного впливу на осіб, які брали участь у першочергових слідчих діях, створення неправдивих показань чи штучних доказів; - п. 5 - вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити вчинення протиправних дій, пов'язаних із насильством над військовозобов'язаними. Під час досудового розслідування встановлено, що до П'ятого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Львові надходила велика кількість повідомлень, про вчинення катувань, перевищення повноважень та побиття військовозобов'язаних працівниками Верховинського РТЦК, що свідчить про систематичність вказаних правопорушень. Враховуючи, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі на строк до 12 років, то застосування до нього іншого більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинення іншого кримінального правопорушення, незаконного впливу на свідків і потерпілих у цьому кримінальному провадженні. Враховуючи вищенаведені ризики, обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання не являється за можливе. Застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді особистої поруки є недостатнім для запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж провадженні, оскільки не встановлено осіб, які б взяли його на поруки та заслуговують на довіру чи особливу довіру, а тому такі не можуть забезпечити виконання підозрюваним, покладених на нього обов'язків. При запобіжному заході у виді домашнього арешту підозрюваний, усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення кримінального правопорушення у виді позбавлення волі, незважаючи на покладені на нього обов'язки, може покинути місце свого проживання з метою уникнення кримінальної відповідальності. Матеріалами кримінального провадження встановлено, що сержант ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, реалізація якого супроводжувалась вчиненням дій насильницького характеру щодо військовозобов'язаних, що підриває авторитет Збройних Сил України та призводить до дестабілізації суспільно-політичної ситуації у державі, тому з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватися від органів слідства та суду, впливати на свідків і потерпілий, чинити перешкоди слідству шляхом спілкування з іншими особами, вчиняти дії для знищення речей та документів, які можуть бути використані як докази у кримінальному провадженні, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування до ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу. Таким чином, до підозрюваного ОСОБА_4 доцільно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден інший запобіжний захід не може забезпечити вирішення завдань кримінального процесу…».
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав з мотивів наведених в ньому, просив клопотання задовольнити. Вказав на існування ризиків, які на даний час не зменшились та продовжують існувати, є свідки в кримінальному провадженні, є протокол освідування, потерпілому проведено операцію, просив продовжити запобіжний захід без визначення застави.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_11 заперечував щодо задоволення клопотання, просила застосувати до підозрюваного запобіжний захід в вигляді цілодобового домашнього арешту. Зазначила, що ризики наведені стороною обвинувачення нічим не підтверджуються, експертиза відсутня, нові ризики не наведені, підозрюваний добровільно з'явився до органів слідства за викликом для отримання підозри, підозрюваний одружений, проходить військову службу, був визнаний обмежено придатним, просила визначити розмір застави, факт насильства не підтверджений матеріалами.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримав позицію захисника, не наведено стороною обвинувачення, в чому полягало катування, підозрюваний був військовим, приймав безпосередню участь у бойових діях, не буде переховуватись, неможливо здійснити вплив на потерпілого.
Підозрюваний в судовому засіданні надав пояснення, що з лютого 2022 року добровільно мобілізований, визнаний обмежено придатним по ВЛК.
Згідно з ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ст.197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, - з моменту затримання, а також те, що строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
В ст.199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою. Клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду. Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
04 лютого 2026 року ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 615 КПК України та в той же день повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 127 КК України.
05 лютого 2025 року ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права внесення застави.
Ухвалою від 17.02.2026 року продовжено строк досудового розслідування до 21.05.2026 року.
Злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 у відповідності до
ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, максимальне покарання згідно санкції статті - дванадцять років позбавлення волі.
Клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та повідомлення про підозру ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого злочину обгрунтовується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: повідомленням ОСОБА_9 від 18.11.2025, рапортами старшого оперуповноваженого 4 ОВ ТУ ДБР у м. Львові від 18.11.2025, 19.11.2025 та 01.01.2026, протоколом допиту свідка ОСОБА_10 , від 19.11.2025 та 02.12.2025, протоколом слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_10 від 19.11.2025 та 02.12.2025, протоколом впізнання зі свідком ОСОБА_10 від 19.11.2025 та 02.12.2025, протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 20.11.2025 та 04.12.2025, протоколом допиту потерпілого ОСОБА_9 від 18.11.2025, протоколом освідування потерпілого ОСОБА_9 від 18.11.2025, протоколом впізнання з потерпілим ОСОБА_9 від 18.11.2025 та 08.12.2025, протоколом слідчого експерименту з потерпілим ОСОБА_9 від 09.12.2025, повідомленням про підозру у вчиненні кримінального правопорушення від 21.11.2025 та 10.12.2025, а також іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Раніше судом при обранні запобіжного заходу вже була дана оцінка доказам стосовно обґрунтованості підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
В судовому засіданні прокурором доведено, а стороною захисту не спростовано існування встановлених на досудовому розслідуванні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків і потерпілого у цьому кримінальному провадженні.
Прокурором доведено наявність обставин, зазначених у ч.3 ст.199 КПК України, що виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою.
Відповідно до ч.3 ст.197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, який відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу.
Згідно ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства.
Враховуючи вищевикладене, характер та обставини вчинення кримінального правопорушення, вчинення злочину в умовах воєнного стану, особу підозрюваного, слідчий суддя вважає за необхідне продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 без визначення розміру застави, саме такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження.
Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.
Відповідно до зазначеного суд, -
клопотання задовольнити;
продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 16 квітня 2026 року включно, в межах строку досудового розслідування.
Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення, про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора ОСОБА_13 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1