Справа № 308/11085/22
1-кп/308/1350/24
09 лютого 2026 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
за участю прокурора ОСОБА_5 ,
обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, матеріали кримінального провадження №308/11085/22, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22022070000000110 від 22.07.2022 та №22022070000000014 від 25.02.2022 про обвинувачення ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 109, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 14 ст. 112 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 109, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 14 ст. 112 КК України та ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 109, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 14 ст. 112 КК України, -
В провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області знаходиться кримінальне провадження №308/11085/22, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22022070000000110 від 22.07.2022 та №22022070000000014 від 25.02.2022 про обвинувачення ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 109, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 14 ст. 112 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 109, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 14 ст. 112 КК України та ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 109, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 14 ст. 112 КК України.
Прокурором у судовому засіданні було подано клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 та обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
У поданому клопотанні про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку запобіжного прокурор вказує, що продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідка, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення в якому обвинувачується.
Вказує, що наявність зазначених ризиків підтверджується тим, що кримінальні правопорушення, які інкримінуються ОСОБА_6 , є особливо тяжкими та тяжкими злочинами, окремі з яких передбачають покарання у виді довічного позбавлення волі, з конфіскацією майна, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від суду. Одночасно, Закарпатська область межує з чотирма країнами, і ОСОБА_6 усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення особливо тяжкого та тяжкого злочину в умовах воєнного стану, може переховуватись від суду, а враховуючи його зв'язок з представниками російської федерації та федеральної служби безпеки зазначеної країни може переховуватися, в тому числі на території рф чи на території тимчасово непідконтрольній Україні та має реальні можливості покинути територію України з цією метою, як в межах пункту пропуску через державний кордон України так і поза межами таких.
Зауважує, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочинів у сфері національної безпеки України та незаконного поводження із зброєю та бойовими припасами, а враховуючи, що останній виконував завдання представників російської федерації та федеральної служби безпеки даної країни щодо проведення підривної діяльності проти України, в тому числі щодо посягання на життя Президента України, та аналізуючи його подальшу діяльність є обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення чи іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.
Прокурор наголошує, що ОСОБА_6 раніше засуджувався за вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 358 КК України, ніде не працює, змінював прізвище змінюючи при цьому документи, що посвідчують особу, неповнолітніх дітей на утриманні немає.
У зв'язку з наведеним, просить суд продовжити строк дії запобіжного заходу ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою.
Мотивуючи клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 прокурор вказує, що продовження строку дії даного запобіжного заходу обумовлюється продовженням існування відповідних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме обвинувачений може переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення в якому обвинувачується. Наявність вказаних ризиків підтверджується тим, що кримінальні правопорушення, які інкримінуються ОСОБА_7 є особливо тяжкими та тяжкими злочинами і передбачають покарання у виді довічного позбавлення волі, з конфіскацією майна, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від суду.
Також зазначає, що Закарпатська область межує чотирма країнами, і ОСОБА_7 усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення особливо тяжкого та тяжкого злочину в умовах воєнного стану, може переховуватись від суду, а враховуючи його зв'язок з представниками російської федерації та федеральної служби безпеки рф може переховуватися, в тому числі на території зазначеної країни та на території тимчасово непідконтрольній Україні.
Додатково зазначає, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочинів у сфері національної безпеки України, а враховуючи, що останній виконував завдання представників російської федерації, зокрема ОСОБА_10 , та федеральної служби безпеки даної країни щодо проведення підривної діяльності проти України, в тому числі щодо захоплення державної влади та посягання на життя Президента України, та аналізуючи його подальшу діяльність є обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити вчинення злочинів у яких обвинувачується.
Прокурор зазначає, що обвинувачений ОСОБА_7 неодружений, неповнолітніх дітей не має, сталих соціальних зв'язків не має, звільнявся від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав за вчинення злочину, передбаченого ст. 342 КК України.
На підставі наведеного, просить суд продовжити строк дії запобіжного заходу ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою.
В матеріалах справи міститься клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу, згідно з яким він просить змінити відносно нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на більш м'який, не пов'язаний з триманням під вартою, або у разі не застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу визначити йому розмір застави, достатній для забезпечення виконання ним обов'язків, передбачених КПК України - в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Обґрунтовуючи клопотання вказує, що запобіжний захід повинен бути змінений не тільки в силу відсутності обумовленого обвинувачення, а і в силу відсутності ризиків протиправної поведінки, викладених в ч. 1 ст. 177 КПК України. З приводу ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України зазначає, що у якості гарантії того, що він не збирається втікати, він готовий передати до відповідних державних органів усі свої закордонні паспорти. Водночас, як особа чоловічої статті, яка не досягла 60 років, він у силу дії воєнного стану не може покинути територію держави через офіційний пункт пропуску, навіть маючи закордонний паспорт, а посилений режим охорони кордону виключає можливість спроби його неофіційного перетину. Також вказує, що постійне місце проживання він має тільки в Україні, іншого громадянства не має, накладення судом арешту на його майно виключає можливість користування банківськими картками.
Зауважує, що він не знайомий ні з ким зі свідків, крім основного свідка процесу ОСОБА_11 , який як вказує прокурор, знаходиться у зоні бойових дій, тобто фізично він ніяк не може на нього вплинути. Прокурор хибним чином звинувачує його та його дружину ОСОБА_12 у спробах встановлення місця знаходження головного свідка, не надаючи суду жодних доказів даного факту. Вказує, що за весь час перебування під вартою ніяких спроб впливу на свідків чи інших учасників процесу ні з його боку, ні з боку його рідних не було скоєно, хоча самого головного свідка ОСОБА_11 його дружина та діти, коли він вдома, бачать декілька разів в тиждень, проте жодного разу не виявили бажання розмовляти з ним. Крім того, попереднє слідство у даній справі повністю завершено, усі свідки допитані, та слідством прийняті міри їх безпеки, незалежно від місця його знаходження.
Зазначає, що прокурор як підставу необхідності продовження відносно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою вважає, що він може скоїти інший злочин або продовжувати начебто ним скоєне. Проте, як і завжди до цього, не надає жодного доказу, що у нього є такий намір та відповідні можливості для його реалізації. Просить взяти до уваги міцність його соціальних зв'язків за місцем постійного проживання, наявність сім'ї та вихованців, наявність постійного місця роботи.
В чергове наголошує, що визначений розмір застави є непомірним та вкотре вказав на відсутність доходу та наявності у нього заборгованості на суму 98 749.67 грн.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.12.2025 року обвинуваченому ОСОБА_6 та обвинуваченому ОСОБА_7 було продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, до 15 лютого 2026 року включно.
Також вказаною ухвалою визначено ОСОБА_6 та ОСОБА_7 розмір застави, достатньої для забезпечення виконання ними обов'язків, передбачених КПК України, в розмірі 2 200 000 (два мільйони двісті тисяч) гривень та покладено на них відповідні обов'язки.
У разі внесення застави у вказаному розмірі, покладено на обвинувачених наступні обов'язки: прибувати до суду на першу вимогу; утримуватися від спілкування із іншими учасниками у даному кримінальному провадженні, у тому числі за допомогою засобів мобільного зв'язку, мережі Інтернет, а також через соціальні мережі; не відлучатися за межі території м. Ужгород Закарпатської області без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Прокурор в судовому засіданні підтримав подані ним клопотання та просив задоволити з підстав та мотивів, викладених у таких. Наголосив, що у відповідності до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109 - 114-2, 258 - 258-6, 260, 261, 437-442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, застосовується запобіжний захід виключно тримання під вартою.
Зазначив, що відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України. Тому, прокурор просить задовольнити подані ним клопотання про продовження обвинуваченим строку тримання під вартою з наведених у клопотаннях підстав.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 у судовому засіданні заперечив проти клопотання прокурора щодо продовження відносно його підзахисного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Наголосив, що всі вказані прокурором ризики, передбачені ст. 177 КПК України, є необґрунтованими та дублюються із попередніх клопотань прокурора. Також вказав, що його підзахисний з січня 2022 року не має жодного доходу. Тому, визначений розмір застави є непомірним.
Просив суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , змінити обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою або визначити менший розмір застави.
Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні також просив відмовити у задоволенні клопотання та підтримав подане ним клопотання про зміну запобіжного заходу та підтримав подане клопотання про зміну запобіжного заходу. Вкотре вказав на необґрунтованість обвинувачення у вчиненні ним інкримінованих йому злочинів та підтримав захисника.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_9 у судовому засіданні заперечила проти клопотання прокурора та вказала, що вказані ним ризики є необґрунтовані та надуманими. Просила обрати відносно її підзахисного більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту, або ж визначити менший розмір застави.
Обвинувачений ОСОБА_7 у судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечив та підтримав доводи захисника.
Заслухавши думку прокурора, доводи обвинувачених та їх захисників, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Згідно зі змістом ст.ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваного, обвинуваченого покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів завжди пов'язана із необхідністю запобігання ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.
Підставами застосування запобіжних заходів є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено пунктами 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ст. 194 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6 та обвинуваченому ОСОБА_7 продовжувався з урахуванням їх особи, які обвинувачуються у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, а також у зв'язку з наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Колегія суддів вказує, що ризики вчинення обвинуваченими дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ними таких дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він схильний і має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.
У поданих прокурором клопотаннях зазначається, що наразі продовжують існувати ризики того, що обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 можуть переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, можуть вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити вчинення злочинів, у яких обвинувачуються.
Аналізуючи наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вказує, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, а також приймає до уваги те, що Закарпатська область межує з Республікою Польщею, Угорщиною, Румунією, Словаччиною, що дає підстави вважати, що обвинувачені усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення злочинів, можуть переховуватись від суду та мають реальну можливість покинути територію України.
Наведені обставини, на переконання колегії суддів, є передумовами та можливістю для переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Також приймаючи до уваги діяльність обвинувачених та обставини вчинення інкримінованих їм правопорушень, на переконання колегії суддів є обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачені можуть продовжити вчинення злочинів, у яких обвинувачуються ч. 5 ст. 177 КПК України).
Колегія суддів вказує, що обрані відносно обвинуваченого ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжні заходи, з урахуванням їх тривалості, у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення, на переконання колегії суддів, на даний час не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, визначеними КПК України, конкретними підставами і метою його застосування, що виправдовує більш суворе втручання в права людини та їх обмеження при вирішення питання при застосування запобіжного заходу.
Крім того, Верховний Суд у своїй практиці неодноразово звертав увагу на те, що під час вирішення питання про застосування та продовження запобіжного заходу суд повинен враховувати не лише ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а й характер інкримінованого діяння, його суспільну небезпечність та значення для охоронюваних законом інтересів держави і суспільства, оскільки саме ці обставини можуть обумовлювати підвищений суспільний інтерес у забезпеченні належного перебігу кримінального провадження.
Колегія суддів враховує характер та правову природу кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які віднесені законом до злочинів проти основ національної безпеки України, зокрема державної зради.
Так, у зв'язку із відкритою військовою агресією російської федерації проти України, 24.02.2022 указом Президента України №64/2022, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено воєнний стан на всій території України, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.
Злочини проти основ національної безпеки України, з огляду на об'єкт посягання, становлять підвищену суспільну небезпеку, оскільки посягають на суверенітет, територіальну цілісність, обороноздатність та державну безпеку України, а в умовах дії воєнного стану їх суспільна небезпечність є об'єктивно більшою, ніж за звичайних умов, що саме по собі обумовлює підвищені вимоги до забезпечення ефективності кримінального провадження.
Колегія суддів враховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема у рішеннях «Ілійков проти Болгарії», «Лабіта проти Італії», «Бузаджі проти Молдови», наявність реального суспільного інтересу, який переважає над принципом поваги до особистої свободи, може виправдовувати подальше тримання особи під вартою за умови, що такий інтерес є конкретним, обґрунтованим та підтверджується обставинами справи.
У даному кримінальному провадженні такий суспільний інтерес полягає у забезпеченні належного, безперешкодного та ефективного судового розгляду, недопущенні ухилення обвинувачених від суду, перешкоджання кримінальному провадженню та вчинення інших кримінальних правопорушень.
Таким чином, запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований до обвинуваченого ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_7 в повній мірі відповідає меті, з якою він застосовується щодо них, зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і основоположних свобод.
Вирішуючи питання доцільності подальшого застосування запобіжного заходу відносно обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою, колегія суддів враховує тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких вони обвинувачуються, приймає до уваги, що встановлені колегією суддів вищевказані ризики, передбачені положеннями 177 КПК України, не зменшилися, продовжують існувати та не втратили своєї актуальності, а підстави, за яких колегією судів було продовжено обвинуваченим запобіжний захід у виді тримання під вартою не відпали, неодноразово були предметом перевірки та розгляду як судом першої інстанції, так і апеляційної, і підстав для їх задоволення не встановлено.
При цьому, колегія суддів враховує і те, що навіть якщо обвинувачені і не мають на меті ухилятися від суду чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, однак обставини, за яких вчинено інкриміновані їм кримінальні правопорушення, їх тяжкість та інші обставини, а також вищенаведені дані про їх особу дають обґрунтовані підстави вважати, що такі ризики мають місце, а їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у виді тримання під вартою, що в свою чергу свідчить про неможливість застосування щодо обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 інших більш м'яких запобіжних заходів.
Також колегія суддів бере до уваги те, що матеріали справи не містять будь-яких даних щодо наявності у обвинувачених хронічних захворювань, які б перешкоджали триманню під вартою.
У ході розгляду клопотань колегія суддів приймає до уваги дані щодо особи обвинувачених про те, що ОСОБА_6 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 358 КК України, та на даний час відповідно до ст. 89 КК України вважається раніше не судимим, а ОСОБА_7 раніше притягався до кримінальної відповідальності за вчинення злочину передбаченого ст. 342 КК України та був звільнений від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав.
Згідно положень ст. 194 КПК України та загальних положень КПК України щодо судового провадження в суді першої інстанції, можна дійти висновку, що суд не надає оцінку наявності обґрунтованої підозри під час вирішення питання продовження дії заходів забезпечення кримінального провадження тому, що такі дії передбачають оцінку доказів, яка може бути надана судом лише в нарадчій кімнаті на стадії ухвалення вироку.
Зазначене свідчить про те, що на стадії судового розгляду суд не може робити висновок щодо обґрунтованості підозри чи то обвинувачення безпосередньо шляхом надання оцінки доказів у справі, а повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення. Цими відомостями, на переконання колегії суддів, є висунуте в передбаченому законом порядку обвинувачення, яке є предметом дослідження суду наразі.
Отже, колегія суддів на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначає, що причетність обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до вчинення інкримінованих їм кримінальних правопорушень, є вірогідною та достатньою для застосування запобіжного заходу з огляду до потреб судового провадження.
Крім того, колегія суддів бере до уваги перебіг судового розгляду та причини його тривалості. Колегія суддів зауважує, що тривалість судового розгляду обумовлена, зокрема, процесуальною поведінкою сторони захисту, поданням численних клопотань, заяв та інших процесуальних документів, необхідністю їх розгляду судом, що у сукупності об'єктивно впливає на строки розгляду справи.
Також істотна частина процесуального часу була зумовлена тим, що обвинувачені та їх захисники неодноразово вдавалися до виступів, які за своїм змістом зводилися до загальних тверджень про невинуватість та фактично не були спрямовані на вирішення процесуальних питань або дослідження доказів. Такі висловлювання, хоча і є реалізацією права на захист, у конкретних обставинах справи призводили до необґрунтованого збільшення тривалості судових засідань та відкладення розгляду.
Колегія суддів також бере до уваги, що тривалість судового розгляду була зумовлена необхідністю забезпечення реалізації стороною захисту права на подання та дослідження доказів шляхом допиту заявлених ними свідків. Колегією суддів вживалися заходи, спрямовані на сприяння стороні захисту у забезпеченні явки таких свідків, у тому числі шляхом виклику їх у судові засідання, відкладення розгляду справи з метою надання можливості їх допиту та створення належних процесуальних умов для реалізації права на захист.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що тривалість судового розгляду обумовлена як складністю кримінального провадження та його значним суспільним резонансом, так і поведінкою обвинувачених, яка об'єктивно впливала на тривалість судових засідань, у зв'язку з чим підстав вважати такі строки надмірними або такими, що порушують вимоги розумності, колегія суддів не вбачає.
За змістом правових позицій Верховного Суду, сама по собі тривалість розгляду кримінального провадження не може свідчити про відсутність підстав для подальшого тримання особи під вартою, якщо така тривалість зумовлена складністю провадження, обсягом доказів або процесуальною поведінкою сторін, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися.
Оцінюючи тривалість перебування обвинувачених під вартою, суд виходить із того, що на даний час така тривалість не виходить за межі розумного строку, є пропорційною тяжкості інкримінованих кримінальних правопорушень, стадії судового розгляду та встановленим ризикам, а тому не свідчить про надмірне втручання у право обвинувачених на свободу та особисту недоторканність.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що подальше застосування щодо обвинувачених запобіжного заходу у виді тримання під вартою є необхідним, обґрунтованим та пропорційним поставленій меті, а застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинувачених та не усуне встановлених ризиків.
Визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення виконанням обвинуваченим ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_7 обов'язків, передбачених КПК України, колегія суддів враховує характер кримінальних правопорушень, у вчиненні яких вони обвинувачуються, кількість та ступінь ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про їх особу, а також враховує тривалий розгляд кримінального провадження та перебування обвинувачених під вартою, тому колегія суддів вважає за необхідне зменшити їм заставу та визначити таку у розмірі по 2 000 000 (два мільйони) гривень кожному.
При цьому, колегія суддів враховує, що при визначенні застави було враховано їх твердження та надані обвинуваченим ОСОБА_6 письмові клопотання, прийнято до уваги те, що судовий розгляд не завершено за обвинуваченням у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, а також висновки, викладені в ухвалах Закарпатського апеляційного суду за апеляційними скаргами обвинуваченого. За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку про необхідність визначення застави саме у вказаному розмірі.
Керуючись ст.ст. 176-178, 331, 369-372 КПК України, колегія суддів, -
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу - залишити без задоволення.
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою з можливістю внесення застави, достатньої для забезпечення виконання обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 2 200 000 (два мільйони двісті тисяч) гривень, на період судового розгляду справи, але не більше ніж на 60 днів - до 06 квітня 2026 включно.
У разі внесення застави у вказаному розмірі, покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- прибувати до суду на першу вимогу;
- утримуватися від спілкування із іншими учасниками у даному кримінальному провадженні, у тому числі за допомогою засобів мобільного зв'язку, мережі Інтернет, а також через соціальні мережі;
- не відлучатися за межі території м. Ужгород Закарпатської області без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою з можливістю внесення застави, достатньої для забезпечення виконання обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 2 200 000 (два мільйони двісті тисяч) гривень на період судового розгляду справи, але не більше ніж на 60 днів - до 06 квітня 2026 включно.
У разі внесення застави у вказаному розмірі, покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наступні обов'язки:
- прибувати до суду на першу вимогу;
- утримуватися від спілкування із іншими учасниками у даному кримінальному провадженні, у тому числі за допомогою засобів мобільного зв'язку, мережі Інтернет, а також через соціальні мережі;
- не відлучатися за межі території м. Ужгород Закарпатської області без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3