Справа № 307/1811/25
Провадження № 1-кп/307/140/25
16 лютого 2026 рокум. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді ОСОБА_1 при секретарі ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , їх захисника ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_8 , його захисника ОСОБА_9 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 365, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 246 КК України, ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 365, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 246 КК України,
В провадженні Тячівського районного суду Закарпатської області знаходиться кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 365, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 246 КК України, ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 365, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 246 КК України.
Прокурор Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_3 подав суду клопотанням про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , терміном на 2 місяці. Підставою та метою продовження запобіжного заходу у виді домашнього арешту прокурор вказує на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 365, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 246 КК України, а також наявність заявлених ризиків, які не зменшилися та виправдовують подальше тримання обвинуваченого під домашнім арештом. Прокурор в клопотанні зазначив, що відповідно до вимог п.4 ч. 1 ст. 184 КПК України встановлено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що ОСОБА_6 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення. Також прокурор вказує на те, що застосування до обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів не дозволить запобігти зазначеним ризикам.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 в судовому засіданні заперечили щодо задоволення клопотання.
Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши інших учасників провадження, суд дійшов наступного висновку.
Однією із гарантій забезпечення законних інтересів осіб, які залучаються до участі в кримінальному провадженні (п.18 ст.3 КПК України) є саме судовий контроль законності обмеження конституційних прав і свобод людини при здійсненні кримінального провадження, який на досудовому розслідуванні здійснюється слідчим суддею.
У відповідності до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Згідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ч. 2 ст. 181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно до ч. 1, 2, 4, ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті. Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Крім того, згідно з положеннями ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд зобов'язанні оцінити, в тому числі вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, розмір майнової шкоди, а також дані, що характеризують особу підозрюваного, обвинуваченого.
ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 365, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 246 КК України, що є тяжкими злочинами, що передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
29 грудня 2025 року ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області в даному кримінальному провадженні до ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому цілодобово залишати місце свого проживання.
Також встановлено наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме те, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення, а тому з метою забезпечення дієвості кримінального провадження та забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, суд вважає, що відносно ОСОБА_6 необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, задовольнивши клопотання прокурора в повному обсязі.
Відповідно до ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це слідчому або суду. Працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Визначаючи адресу, за якою обирається домашній арешт, суд виходить із того, що згідно матеріалів клопотання та матеріалів кримінального провадження ОСОБА_6 фактично постійно проживає в АДРЕСА_1 .
Разом з цим, при продовженні запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, вважаю за необхідне покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 131-132, 176-178, 181, 193-194, 196 КПК України, суд,
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту - задовольнити.
Продовжити відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 365, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 246 КК України, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту заборонивши йому цілодобово залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 процесуальні обов'язки:
1) цілодобово не залишати місце постійного проживання: АДРЕСА_1 , без дозволу прокурора або суду;
2) повідомляти прокурора або суд про зміну місця проживання або роботи;
3) утримуватися від спілкування зі свідками з приводу обставин кримінального провадження з особами;
4) здати на зберігання до Управління ДМС у Закарпатській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право виїзд з України і в'їзд в Україну.
Встановити строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 24 години 14 квітня 2026 року.
Контроль за виконанням ухвали суду покласти на прокурора Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_3 .
Копію ухвали про застосування запобіжного заходу вручити обвинуваченому ОСОБА_6 після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду на протязі п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено та оголошено 20 лютого 2026 року.
Головуючий ОСОБА_1